Справочник Все препараты Фарм. Группы АТХ Классификация Библиотека МедВестник (блог) Telegram канал
Написать нам
УК РУ

Гентаміцин

Gentamicin-K

Аналоги (дженерики, синоніми)

Белогент, Декса-Гентамицин,  Кандидерм,  Канизон плюс,  Тридерм,
Абистан, Бетадерм, Бетазон Плюс, Бетазон Ультра, Гаразон, Гентаксан, Дермокас, Кандерм-Бг, Клотрекс, Кремген, Триакутан, Тридокс, Флуоген, Фугентин, Хитозан-Гента, Целедерм, Целестодерм С Гарамицином

Діюча речовина

Фармакологічна група

З тієї ж фармакологічної групи

Рецепт

Міжнародний:

Rp.: Sol. "Gentamicini-K" 1 мл
D.t.d. №10 в ампулах.
S.: По 1 ампулі 1 раз на добу, внутрішньом'язово.

Россия:

Рецептурный бланк 107-1/у

Фармакологічні властивості

Антибактеріальні засоби для системного застосування|вживання|. Аміноглікозиди. Гентаміцин.

Фармакодинаміка

Гентаміцин — антибіотик групи аміноглікозидів II покоління із широким спектром дії.
Проявляє бактерицидну дію. Активно проникаючи через клітинну мембрану бактерій, незворотно зв’язується з 30S субодиницею бактеріальних рибосом, перешкоджаючи утворенню комплексу транспортної і матричної РНК, що порушує синтез білка збудника.

Високоефективний відносно різних видів грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів: Escherichia coli, Proteus spp. (індолпозитивний та індолнегативний), Pseudomonas aeruginosa, Klebsiella spp., Enterobacter spp., Serratia spp., Citrobacter spp., Salmonella spp., Shigella spp., Staphylococcus spp. (включаючи пеніцилін- і метицилінстійкі штами).
До гентаміцину стійкі: Streptococcus pneumoniae, більшість інших видів стрептококів, ентерококів, Treponema pallidum і анаеробні мікроорганізми, такі як Bacteroides spp. або Clostridium spp.

Гентаміцин є одним з основних засобів боротьби з тяжкою гнійною інфекцією, особливо зумовленою резистентною грамнегативною флорою. У деяких випадках гентаміцин ефективний при недостатній активності інших антибіотиків. Порівняно зі стрептоміцином більш нефротоксичний, але менш ото- і вестибулотоксичний. Резистентність мікроорганізмів до гентаміцину розвивається повільно, проте штами, стійкі до неоміцину і канаміцину, стійкі також і до гентаміцину (перехресна стійкість).

Фармакокінетика

Гентаміцин при парентеральному введенні легко абсорбується, досягаючи Cmax у плазмі крові через 30 хвилин після закінчення внутрішньовенної інфузії і через 0,5–2 години після внутрішньом’язового введення.

Терапевтичні концентрації у крові (не менше 6–10 мкг/мл) зберігаються протягом 6–8 годин.

При внутрішньовенному краплинному введенні концентрація гентаміцину у плазмі крові протягом перших годин перевищує концентрацію, що досягається після внутрішньом’язового застосування препарату. Зв’язування з білками крові становить 20–30%. Об’єм розподілу — 0,25 л/кг.

У терапевтичних концентраціях визначається у тканині нирок, легень, у плевральному і перитонеальному ексудатах. У нормі гентаміцин погано проходить через гематоенцефалічний бар’єр, але при менінгіті концентрація у спинномозковій рідині підвищується.

Приблизно 70 % гентаміцину протягом доби екскретується у незміненому стані у сечу за допомогою клубочкової фільтрації. Період напіввиведення з плазми становить у дорослих із нормальною функцією печінки 2–4 години, у дітей — 2,5–4 години, у новонароджених — 5–8 годин. При порушенні видільної функції нирок концентрація гентаміцину у крові суттєво підвищується і збільшується період його напіввиведення (до 70 годин і більше).

Спосіб застосування

Для дорослих:

Препарат призначають внутрішньом’язово або внутрішньовенно.

Доза, спосіб введення та інтервали між введеннями залежать від локалізації та тяжкості інфекції, віку пацієнта і функції нирок. Дозовий режим розраховується, виходячи з маси тіла пацієнта. При покращанні клінічного стану або розвитку побічних ефектів дозу слід знижувати.

Для дорослих і дітей віком від 14 років зазвичай добова доза препарату при помірному або тяжкому перебігу інфекційного процесу становить 3 мг/кг маси тіла внутрішньом’язово, розподілена на 2–3 введення. Максимальна добова доза для дорослих становить 5 мг/кг, розподілена на 3–4 введення. Звичайна тривалість застосування препарату складає 7–10 діб.

При тяжких та ускладнених інфекціях курс терапії може бути подовжений за необхідності. У таких випадках важливо здійснювати контроль за функцією нирок, органів слуху та вестибулярного апарату, оскільки токсичність препарату проявляється при тривалості застосування понад 10 діб.

Дозу препарату розраховують за фактичною масою тіла, якщо у пацієнта немає надлишкової маси (тобто маса тіла не перевищує ідеальну більше ніж на 20 %). Оскільки гентаміцин погано розподіляється у жировій тканині, при надлишковій масі тіла для розрахунку дози використовують формулу: ідеальна маса тіла + 0,4 × (фактична маса тіла – ідеальна маса тіла).

У пацієнтів із порушенням функції нирок необхідно змінити режим дозування для забезпечення ефективності лікування. Рекомендується контролювати концентрацію гентаміцину в сироватці крові, яка через 30–60 хвилин після внутрішньом’язового введення повинна становити 5–10 мкг/мл.

Перед призначенням гентаміцину визначають кліренс креатиніну. Початкова разова доза для пацієнтів зі стабільною хронічною нирковою недостатністю становить 1–1,5 мг/кг. Надалі дозу та інтервали між введеннями коригують залежно від рівня кліренсу креатиніну:

  • при кліренсі креатиніну 70 мл/хв призначають 100 % початкової дози кожні 8 годин;
  • при кліренсі креатиніну 40–69 мл/хв — 100 % початкової дози кожні 12 годин;
  • при кліренсі креатиніну 30–39 мл/хв — 50 % початкової дози кожні 8 годин;
  • при кліренсі креатиніну 20–29 мл/хв — 50 % початкової дози кожні 12 годин;
  • при кліренсі креатиніну 15–19 мл/хв — 50 % початкової дози кожні 16 годин;
  • при кліренсі креатиніну 10–14 мл/хв — 50 % початкової дози кожні 24 години;
  • при кліренсі креатиніну 5–9 мл/хв — 50 % початкової дози кожні 36 годин.

Дорослим пацієнтам із бактеріальною інфекцією, які перебувають на діалізі, гентаміцин призначають у дозі 1–1,5 мг/кг після завершення кожного сеансу діалізу. При перитонеальному діалізі до 2 літрів діалізного розчину додають 1 мг гентаміцину.

Для дітей:

Дітям віком до 3 років гентаміцин сульфат призначати винятково за життєвими показаннями.

Добові дози: новонародженим і дітям віком до 1 року – 2-5 мг/кг, дітям від 1 до 5 років – 1,5-3 мг/кг, 6-14 років – 3 мг/кг. Максимальна добова доза для дітей всіх вікових груп – 5 мг/кг. Препарат вводять 2-3 рази на добу протягом 7-10 діб.

Для внутрішньовенного введення разову дозу препарату розводять розчинником. Звичайний об’єм розчинника для дорослих становить 50-300 мл; для дітей об’єм зменшують. Концентрація гентаміцину у розчині не має перевищувати 1 мг/мл (0,1%). Тривалість внутрішньовенної інфузії – 1-2 години; вводити зі швидкістю 60-80 крапель/хв. Внутрішньовенні інфузії проводять 2-3 дні, потім переходять на внутрішньом’язове введення.

Дітям віком до 3 років препарат призначати тільки за життєвими показаннями.

Показання

Враховуючи обмежену терапевтичну широту гентаміцину, його слід застосовувати у випадках, коли мікроорганізми резистентні до більш безпечних антибіотиків.

Гентаміцин призначають для лікування інфекцій, спричинених чутливими до нього збудниками, у тому числі:
· септицемія (включаючи неонатальний сепсис);
· ускладнені урогенітальні інфекційні захворювання;
· інфекційні захворювання нижніх відділів дихальних шляхів;
· інфекційні захворювання шкіри, кісток, суглобів, м’яких тканин; інфіковані опікові рани;
· інфекційні захворювання центральної нервової системи (включаючи менінгіт) у комбінації з β-лактамними антибіотиками;
· інфекції черевної порожнини (включаючи перитоніт).

Протипоказання

Підвищена чутливість до компонентів препарату/антибіотиків групи аміноглікозидів|, хронічна ниркова недостатність з азотемією та уремією, неврит слухового нерва, міастенія, паркінсонізм, ботулізм (гентаміцин може спричиняти порушення нервово-м’язової передачі, що може призвести до подальшого ослаблення скелетної мускулатури), літній вік, попереднє лікування ототоксичними препаратами. Обмеженням до застосування препарату є гостра ниркова недостатність.

Особливі вказівки

У зв’язку з широким спектром дії гентаміцин можна призначати при змішаній інфекції, а також у випадках, коли збудник не встановлений, зазвичай у поєднанні з напівсинтетичними пеніцилінами (ампіциліном, карбеніциліном).
Швидке пряме внутрішньовенне введення препарату не рекомендується.

Під час лікування препаратом, особливо у великих дозах або протягом тривалого часу, для уникнення його токсичності і забезпечення клінічної ефективності (особливо у пацієнтів із порушеною функцією нирок) необхідно регулярно здійснювати аналіз крові, а також контролювати клубочкову фільтрацію кожні 3 дні (при зменшенні цього показника на 50% препарат слід скасувати). Регулярно (1 або 2 рази на тиждень, а у хворих, які одержують більші дози або перебувають на лікуванні більше 10 днів, — щодня) слід контролювати функцію нирок. Рекомендується 1–2 рази на тиждень проводити дослідження вестибулярної функції або визначення втрати слуху на високих частотах. Симптоми порушення функції нирок або ураження слухового чи вестибулярного апарату вимагають припинення терапії гентаміцином або, у виняткових випадках, корекції його дози. В окремих випадках слухові порушення можуть виникати після закінчення лікування.

Гентаміцину сульфат слід застосовувати із обережністю пацієнтам із дегідратацією, ботулізмом, паркінсонізмом, діабетом, середнім отитом (у тому числі в анамнезі), гіпокальціємією, ожирінням, а також у хворих літнього віку і пацієнтів, які приймали ототоксичні лікарські засоби раніше.

Під час лікування слід вживати достатню кількість рідини.

Необхідно повідомити лікаря про наявність наступних симптомів: відчуття втрати слуху, дзвін або шум у вухах, запаморочення, порушення координації рухів, оніміння, поколювання шкіри, м’язові посмикування, судоми у будь-який момент під час лікування. Це може свідчити про розвиток неврологічних побічних ефектів.

У зв’язку з невеликим клінічним досвідом не рекомендується введення всієї добової дози гентаміцину при таких станах: опіки площею понад 20%, цистофіброз, асцит, ендокардит, хронічна ниркова недостатність із застосуванням гемодіалізу, сепсис.

Існує підвищений ризик ототоксичності у пацієнтів із мутаціями мітохондріальної ДНК (зокрема, при заміщенні нуклеотиду 1555 A на G у гені 12S рРНК), навіть якщо рівні аміноглікозидів у сироватці крові під час лікування перебувають у межах рекомендованого діапазону. Для таких пацієнтів слід розглянути альтернативні варіанти лікування.

У пацієнтів із відповідними мутаціями в анамнезі матері або глухотою, спричиненою аміноглікозидами, слід розглянути можливість застосування альтернативних методів лікування або проведення генетичного тестування перед застосуванням лікарського засобу.

Серед антибіотиків групи аміноглікозидів можлива перехресна гіперчутливість.

На тлі лікування може розвинутися резистентність мікроорганізмів. У цьому випадку необхідно скасувати препарат і дослідити чутливість мікроорганізмів до інших антибіотиків.

Натрію метабісульфіт (Е 223) рідко може спричиняти реакції гіперчутливості та бронхоспазм.
Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг) натрію на дозу, тобто практично вільний від натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю.
Препарат протипоказаний у період вагітності. При необхідності призначення препарату годування груддю слід припинити.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Дані щодо впливу гентаміцину на здатність керувати автомобілем або механізмами відсутні. Однак у деяких пацієнтів препарат у високих дозах може спричиняти порушення рівноваги, що супроводжується нудотою і запамороченням, тому під час терапії рекомендується утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій (включаючи управління транспортними засобами і механізмами).

Побічні ефекти

Ототоксичність (ушкодження восьмої пари черепно-мозкових нервів): може розвиватися зниження гостроти слуху та ушкодження вестибулярного апарату, що проявляється запамороченням або вертиго, шумом у вухах, необоротною втратою слуху.

Нефротоксичність: ушкодження нирок, які проявляються протеїнурією, азотемією, олігурією, і часто мають оборотний характер. Можливі інтерстиціальний нефрит, ниркова недостатність, тубулярний некроз.

З боку нервової системи: головний біль, сплутаність свідомості, сонливість, периферична нейропатія, м’язовий біль, судоми.

З боку травного тракту: блювання, нудота, підвищення рівня печінкових трансаміназ, стоматит.

З боку кровотворення: тромбоцитопенія, анемія, лейкопенія.

З боку обміну речовин: гіпомагніємія, гіпокаліємія, гіпокальціємія.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості (свербіж, висип, анафілактичні реакції).

Місце введення: біль, атрофія підшкірної клітковини, флебіти, перифлебіти.

Передозування

Симптоми: запаморочення, нудота, блювання, нефротоксичність, ототоксичність, нервово-м’язова блокада з дихальною недостатністю.

Лікування: внутрішньовенне введення прозерину, а також 10 % розчину кальцію хлориду або 5 % розчину кальцію глюконату. Перед введенням прозерину внутрішньовенно вводити атропін у дозі 0,5-0,7 мг, чекати прискорення пульсу і через 1,5-2 хвилини вводити внутрішньовенно 1,5 мг прозерину. Якщо ефект цієї дози виявився недостатнім, ввести повторно таку ж дозу прозерину (при появі брадикардії робити додаткову ін’єкцію атропіну). У тяжких випадках пригнічення дихання необхідна штучна вентиляція легень. Може виводитися за допомогою гемодіалізу (ефективніший) і перитонеального діалізу.

Лікарняна взаємодія

Слід уникати одночасного та/або послідовного системного або місцевого застосування інших нейротоксичних та/або нефротоксичних засобів, таких як цисплатин, цефалориди, аміноглікозидні антибіотики, поліміксин В, колістин, ванкоміцин.

Гентаміцин посилює (взаємно) ефект карбеніциліну, бензилпеніциліну і цефалоспоринів; збільшує токсичність дигоксину. При сумісному застосуванні з біфосфонатами зростає ризик розвитку гіпокальціємії.

Петльові діуретики (фуросемід, етакринова кислота) посилюють ото- і нефротоксичність, міорелаксанти (сукцинілхолін, тубокурарин, декаметоній) — можливість порушень функції дихання внаслідок нервово-м’язової блокади. При одночасному застосуванні із засобами для інгаляційного наркозу, опіоїдними аналгетиками, магнію сульфатом і переливанні великих кількостей крові з цитратними консервантами посилюється ризик нервово-м’язової блокади, аж до розвитку апное.

Ризик порушення функції нирок збільшується при одночасному застосуванні гентаміцину з індометацином, фенілбутазоном та іншими нестероїдними протизапальними лікарськими засобами, що порушують нирковий кровотік, а також із хінідином, циклофосфамідом, цефалоспоринами (рекомендується моніторинг функції нирок), гангліоблокаторами, верапамілом, поліглюкіном.

Зменшення періоду напіввиведення відзначається у пацієнтів з вираженими порушеннями функції нирок при комбінованому застосуванні карбеніциліну з гентаміцином.

Ботулінічний токсин збільшує ризик токсичності у зв’язку з посиленням нервово-м’язової блокади.

Одночасне застосування з пероральними антикоагулянтами може збільшити гіпотромбінемічний ефект.
Антагоністичний ефект може виникнути при одночасному введенні гентаміцину з прозерином або піридостигміном.

Лікарська форма

Розчин для ін’єкцій. 1 мл розчину містить утримують гентаміцину сульфату у перерахуванні на гентаміцин 40 мг.

Ця інформація виявилася корисною?

Фото препарату

Гентаміцин
Вы знали что у allmed.pro есть мобильное приложение?
Скачай уже сейчас!