Ниміка

Знеболювальне, жарознижувальне, протизапальне.

НПЗЗ з класу сульфонамідів, селективний конкурентний оборотний інгібітор ЦОГ-2. Має протизапальну, знеболювальну та жарознижувальну дію. Має менш виражену пригнічувальну дію на ЦОГ-1.
Знижує концентрацію короткоживучого простагландину Н2, субстрату для кінін-стимульованого синтезу простагландину Е2, у вогнищі запалення та у висхідних шляхах проведення больових імпульсів у спинному мозку. Зниження концентрації простагландину Е2 (медіатора запалення та болю) зменшує активацію простаноїдних рецепторів ЕР типу, що проявляється анальгетичними та протизапальними ефектами.

Всмоктування
Німесулід добре всмоктується з шлунково-кишкового тракту (ШКТ). Максимальна концентрація в плазмі крові (Сmах) після перорального прийому одноразової дози німесуліду (100 мг) досягається в середньому через 2-3 год і становить 3-4 мг/л.

Розподіл
Зв'язок з білками плазми крові до 97,5%. Проникає в тканини жіночих статевих органів, де після одноразового прийому його концентрація становить близько 40% від концентрації в плазмі. Добре проникає в кисле середовище вогнища запалення (40%), синовіальну рідину (43%). Легко проникає через гістогематичні бар'єри.

Метаболізм
Німесулід активно метаболізується в печінці за допомогою ізоферменту цитохрому Р450 СYР2С9. Існує можливість лікарської взаємодії німесуліду при одночасному застосуванні з препаратами, що метаболізуються ізоферментом СYР2С9. Основним метаболітом є фармакологічно активне парагідроксипохідне німесуліду - гідроксинімесулід, що виявляється в плазмі крові переважно в кон'югованому вигляді, у вигляді глюкуронату.

Виведення
Період напіввиведення (Т1/2) німесуліду близько 1,56-4,95 години, гідроксинімесуліду - 2,89 - 4,78 години. Німесулід виводиться з організму головним чином нирками (близько 50 % від прийнятої дози). Гідроксинімесулід виводиться нирками (65 %) і з жовчю (35 %), піддається ентерогепатичній рециркуляції.

Застосування у пацієнтів похилого віку
Фармакокінетичний профіль німесуліду у осіб похилого віку не змінюється при застосуванні одноразових і багаторазових/повторних доз.

Застосування у пацієнтів із захворюванням нирок
У короткостроковому дослідженні, проведеному у пацієнтів з нирковою недостатністю легкої та помірної тяжкості (кліренс креатиніну 30-60 мл/хв), Сmах німесуліду та його основного метаболіту були не вищі, ніж у здорових добровольців. AUC і Т1/2 були на 50 % вищі, але знаходилися в межах значень AUC і Т1/2, спостережуваних у здорових добровольців на фоні застосування німесуліду. Повторне застосування не призводило до кумуляції німесуліду.

Для дорослих:

• Гострий біль (біль у спині, попереку; больовий синдром у кістково-м'язовій системі, включаючи забої, розтягнення зв'язок і вивихи суглобів; тендиніти, бурсити; зубний біль);
• симптоматичне лікування остеоартрозу (остеоартриту) з больовим синдромом;
• первинна альгодисменорея.

• відомо підвищена чутливість до німесуліду або до одного з допоміжних речовин.
• мали місце в минулому гіперергічні реакції (бронхоспазм, риніт, кропив'янка) у зв'язку з прийомом ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗЗ.
• мали місце в минулому гепатотоксичні реакції на німесулід.
• супутній прийом інших речовин з потенційною гепатотоксичністю.
• алкоголізм, наркозалежність.
• виникали раніше шлунково-кишкові кровотечі або перфорація, пов'язані з попередньою терапією НПЗЗ.
• виразка шлунка або дванадцятипалої кишки у фазі загострення, наявність в анамнезі виразки, перфорації або кровотечі в шлунково-кишковому тракті.
• наявність в анамнезі цереброваскулярних кровотеч або інших крововиливів, а також захворювань, що супроводжуються кровоточивістю.
• тяжкі порушення згортання крові.
• тяжка серцева недостатність.
• тяжка ниркова недостатність.
• печінкова недостатність.
• пацієнти з симптомами застуди або грипу.
• вік до 12 років.
• призначення препарату протипоказане в третьому триместрі вагітності та в період годування груддю.

При появі симптомів, схожих з ознаками ураження печінки (анорексія, шкірний свербіж, пожовтіння шкіри, нудота, блювання, біль у животі, потемніння сечі, підвищення активності печінкових трансаміназ) слід негайно припинити застосування німесуліду і звернутися до лікаря. Повторне застосування німесуліду у таких пацієнтів протипоказане.

Повідомляється про реакції з боку печінки, які в більшості випадків мають оборотний характер, при короткочасному застосуванні німесуліду.

Під час застосування німесуліду пацієнт повинен утримуватися від прийому інших знеболювальних засобів, включаючи НПЗЗ (в т.ч. селективні інгібітори ЦОГ-2).

З обережністю у пацієнтів з шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки можливе загострення цих захворювань. Ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі, пептичної виразки/перфорації шлунка або дванадцятипалої кишки підвищується у пацієнтів з наявністю виразкового ураження ШКТ (виразковий коліт, хвороба Крона) в анамнезі, а також у пацієнтів похилого віку, з підвищенням дози НПЗЗ, тому лікування слід починати з найменшої можливої дози. Таким пацієнтам, а також пацієнтам, яким потрібно одночасне застосування низьких доз ацетилсаліцилової кислоти або інших засобів, що підвищують ризик виникнення ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту, рекомендується додатково призначати прийом гастропротекторів (мізопростол або блокатори протонної помпи). Пацієнти з захворюваннями ШКТ в анамнезі, особливо пацієнти похилого віку, повинні повідомляти лікаря про нові симптоми з боку ШКТ (особливо про симптоми, які можуть свідчити про можливу шлунково-кишкову кровотечу).

У разі виникнення шлунково-кишкової кровотечі або виразкового ураження ШКТ у пацієнтів, які приймають німесулід, його слід відмінити.

Зважаючи на повідомлення про порушення зору у пацієнтів, які приймали інші НПЗЗ, при появі будь-якого порушення зору застосування німесуліду слід негайно припинити і провести офтальмологічне обстеження.

Німесулід може викликати затримку рідини, тому у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, з нирковою і/або серцевою недостатністю його слід застосовувати з особливою обережністю. У разі погіршення стану, лікування німесулідом необхідно припинити.

Клінічні дослідження та епідеміологічні дані дозволяють зробити висновок про те, що НПЗЗ, особливо у високих дозах і при тривалому застосуванні, можуть призвести до незначного ризику виникнення інфаркту міокарда або інсульту. Для виключення ризику виникнення таких подій при застосуванні німесуліду даних недостатньо.

При виникненні ознак застуди або ГРВІ в процесі застосування німесуліду його слід негайно відмінити.

Німесулід може змінювати властивості тромбоцитів, тому необхідно дотримуватися обережності при його застосуванні у осіб з геморагічним діатезом, однак німесулід не замінює профілактичної дії ацетилсаліцилової кислоти при серцево-судинних захворюваннях.

Пацієнти похилого віку особливо піддаються несприятливим реакціям на НПЗЗ, в т.ч. ризику виникнення шлунково-кишкових кровотеч і перфорацій, що загрожують життю пацієнта, зниженню функцій нирок, печінки і серця. При прийомі німесуліду для цієї категорії пацієнтів необхідний належний клінічний контроль.

При перших проявах шкірного висипу, ураженні слизових оболонок або інших ознаках алергічної реакції прийом німесуліду слід негайно припинити.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами

У період застосування німесуліду слід дотримуватися обережності при водінні автотранспорту та заняттях потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.

З боку системи кровотворення: рідко - анемія, еозинофілія, геморагії; дуже рідко - тромбоцитопенія, панцитопенія, пурпура тромбоцитопенічна.

З боку імунної системи: рідко - реакції гіперчутливості; дуже рідко - анафілактоїдні реакції, дуже кропив'янка, ангіоневротичний набряк.

З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто - свербіж, шкірний висип, підвищена пітливість; рідко - еритема, дерматит; дуже рідко - кропив'янка, набряк обличчя, багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).

З боку нервової системи: нечасто - запаморочення; дуже рідко - головний біль, сонливість, енцефалопатія (синдром Рея).

Порушення психіки: рідко - почуття страху, нервозність, нічні кошмарні сновидіння.

З боку органа зору: рідко - нечіткість зору; дуже рідко - порушення зору.

З боку органа слуху та лабіринтні порушення: дуже рідко - вертиго.

З боку серцево-судинної системи: нечасто - підвищення АТ; рідко - тахікардія, лабільність АТ, "припливи" крові до шкіри обличчя, відчуття серцебиття.

З боку дихальної системи: нечасто - задишка; дуже рідко - загострення бронхіальної астми, бронхоспазм.

З боку травної системи: часто - діарея, нудота, блювання; нечасто - запор, метеоризм, гастрит, шлунково-кишкова кровотеча, виразка і/або перфорація шлунка або дванадцятипалої кишки; дуже рідко - біль у животі, диспепсія, стоматит, дьогтеподібний стілець.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто - підвищення активності "печінкових" ферментів; дуже рідко - гепатит, блискавичний (фульмінантний) гепатит (включаючи летальні випадки), жовтяниця, холестаз.

З боку сечовидільної системи: рідко - дизурія, гематурія, затримка сечовипускання; дуже рідко - ниркова недостатність, олігурія, інтерстиціальний нефрит.

З боку обміну речовин: рідко - гіперкаліємія; нечасто - периферичні набряки; дуже рідко - гіпотермія.

Інші: рідко - нездужання, астенія.

Симптоми гострого передозування НПЗЗ зазвичай обмежуються наступним: апатія, сонливість, нудота, блювання, біль в епігастральній області. Ці симптоми зазвичай оборотні при підтримуючій терапії. Можливе виникнення шлунково-кишкової кровотечі. У рідкісних випадках можливе підвищення артеріального тиску, гостра ниркова недостатність, пригнічення дихання і кома. Повідомляється про виникнення анафілактоїдних реакцій при прийомі терапевтичних доз НПЗЗ і при передозуванні таких препаратів.

У разі передозування НПЗЗ лікування симптоматичне і підтримуюче. Специфічного антидоту немає. Немає даних щодо виведення німесуліду шляхом гемодіалізу, однак на підставі високого рівня зв'язування з білками плазми (до 97,5%) можна зробити висновок про те, що діаліз малоефективний при передозуванні препарату. При наявності симптомів передозування або після прийому великої дози препарату протягом 4 годин після прийому пацієнтам можуть бути призначені: викликання блювання і/або прийом активованого вугілля (60-100 грамів для дорослих) і/або прийом осмотичного проносного засобу. Примусовий діурез, ощелачування сечі, гемодіаліз або гемоперфузія можуть бути неефективними внаслідок високого рівня зв'язування німесуліду з білками крові. Слід контролювати функцію нирок і печінки.

ГКС підвищують ризик виникнення шлунково-кишкової виразки або кровотечі.

Антитромбоцитарні засоби і селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, наприклад, флуоксетин, збільшують ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі.

НПЗЗ можуть посилювати дію антикоагулянтів, таких як варфарин. Через підвищений ризик кровотечі така комбінація не рекомендується і протипоказана пацієнтам з тяжкими порушеннями коагуляції. Якщо комбінованої терапії все ж не можна уникнути, необхідно проводити ретельний контроль показників згортання крові.

НПЗЗ здатні знижувати дію діуретиків. У здорових добровольців німесулід тимчасово знижує виведення натрію під дією фуросеміду, меншою мірою - виведення калію і знижує власне діуретичний ефект.
Одночасне застосування німесуліду і фуросеміду призводить до зменшення (приблизно на 20%) AUC і зниження кумулятивної екскреції фуросеміду без зміни ниркового кліренсу фуросеміду. Одночасне застосування фуросеміду і німесуліду вимагає обережності у пацієнтів з нирковою або серцевою недостатністю.

НПЗЗ здатні знижувати дію гіпотензивних препаратів. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкої та помірної тяжкості (КК 30-80 мл/хв) при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II і засобів, що пригнічують систему ЦОГ (НПЗЗ, антиагреганти), можливе подальше погіршення функції нирок і виникнення гострої ниркової недостатності, яка, як правило, буває оборотною. Ці взаємодії слід враховувати у пацієнтів, які приймають німесулід у поєднанні з інгібіторами АПФ або антагоністами рецепторів ангіотензину II. Тому одночасне застосування цих препаратів слід здійснювати з обережністю, особливо у пацієнтів похилого віку. Пацієнти повинні отримувати достатню кількість рідини, а ниркову функцію слід ретельно контролювати після початку одночасного застосування.

Теоретично можливо зниження ефективності міфепристону і аналогів простагландину при одночасному застосуванні з НПЗЗ (в т.ч. і ацетилсаліциловою кислотою) за рахунок антипростагландинового дії останніх. Обмежені дані показують, що застосування НПЗЗ в день застосування аналога простагландину не чинить негативного впливу на дію міфепристону або аналога простагландину на розкриття шийки матки, скоротливість матки і не зменшує клінічну ефективність медикаментозного переривання вагітності.

Є дані про те, що НПЗЗ зменшують кліренс літію, що призводить до підвищення концентрації літію в плазмі крові і його токсичності. При застосуванні німесуліду у пацієнтів, які перебувають на терапії препаратами літію, слід здійснювати регулярний контроль концентрації літію в плазмі крові.

Німесулід пригнічує активність ізоферменту СYР2С9. При одночасному застосуванні з німесулідом препаратів, які є субстратами цього ферменту, концентрація останніх у плазмі може підвищуватися.

При застосуванні німесуліду менш ніж за 24 год до або після застосування метотрексату потрібно дотримуватися обережності, оскільки в таких випадках концентрація метотрексату в плазмі крові і, відповідно, токсичні ефекти можуть підвищуватися.

У зв'язку з дією на ниркові простагландини, інгібітори синтетаз простагландинів, до яких належить німесулід, можуть підвищувати нефротоксичність циклоспоринів.

Таблетки дисперговані, 50 мг, 100 мг.
10 таблеток у блістер Ал/Ал по 50 і 100 мг.
2 або 10 блістерів у картонну пачку разом з інструкцією по застосуванню.