Еголанза

Антипсихотичний.

Має спорідненість до серотонінових 5-НТ2A/C-, 5-НТ3-, 5-НТ6-рецепторів; дофамінових D1-, D2-, D3-, D4-, D5-рецепторів; M1-5-холінорецепторів; α1-адренорецепторів і гістамінових H1-рецепторів. Проявляє антагонізм щодо серотонінових 5-НТ-, дофамінових і холінорецепторів.

В умовах in vitro і in vivo має більш виражену спорідненість і активність щодо серотонінових 5-НТ2-рецепторів, порівняно з дофаміновими D2-рецепторами. За даними електрофізіологічних досліджень оланзапін селективно знижує збудливість мезолімбічних (А10) дофамінергічних нейронів і, водночас, чинить незначний вплив на стриарні (А9) нервові шляхи, що беруть участь у регуляції моторних функцій. Оланзапін знижує умовний захисний рефлекс (тест, що характеризує антипсихотичну активність) у нижчих дозах, ніж це потрібно для досягнення каталепсії (розлад, що відображає побічний вплив на моторну функцію). На відміну від інших нейролептиків, оланзапін підсилює протитривожну дію при проведенні анксиолітичного тесту.

При застосуванні оланзапіну зменшуються як продуктивні (в т.ч. марення, галюцинації), так і негативні розлади.

Оланзапін добре всмоктується після прийому внутрішньо, його максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 5-8 годин. Їжа не впливає на всмоктування препарату. Абсолютна біодоступність після перорального прийому порівняно з внутрішньовенним введенням не визначена. При концентрації в плазмі від 7 до 1000 нг/мл, з білками плазми зв'язується близько 93% оланзапіну, в основному, з альбуміном і з 1-кислотним-глікопротеїном. Оланзапін метаболізується в печінці шляхом кон'югації і окислення. Основним циркулюючим метаболітом є 10-N-глюкуронід, який не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Ізоферменти CYP1A2 і CYP2D6 цитохрому Р450 беруть участь у формуванні N-деметильованих і 2-гідроксиметильованих метаболітів; обидві ці групи мають значно нижчу, ніж оланзапін, фармакологічну активність in vivo. Основною фармакологічною активністю володіє вихідна речовина - оланзапін. Після прийому внутрішньо середній кінцевий час напіввиведення оланзапіну у здорових осіб змінювався залежно від віку і статі.

У здорових літніх (65 років і старше) порівняно з не літніми випробуваними середній час напіввиведення був подовжений (51,8 год порівняно з 33,8 год) і кліренс був знижений (17,5 порівняно з 18,2 л/год). Варіабельність фармакокінетики у літніх пацієнтів була в межах, характерних для не літніх. У 44 хворих на шизофренію старше 65 років прийом доз від 5 до 20 мг на добу не був пов'язаний з якимось особливим профілем небажаних явищ, що відрізняється від профілю більш молодих пацієнтів.

При порівнянні жінок з чоловіками виявлено, що середній час напіввиведення був дещо подовжений (36,7 год порівняно з 32,3 год) і кліренс був знижений (18,9 л/год порівняно з 27,3 л/год). Однак оланзапін (5-20 мг) мав порівнянний профіль безпеки у жінок (n = 467) і чоловіків (n = 869).

Порушення функції нирок
У пацієнтів з порушенням функції нирок (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) порівняно зі здоровими випробуваними не було відмінностей середнього часу напіввиведення (37,7 год порівняно з 32,4 год) або кліренсу (21,2 л/год порівняно з 25,0 л/год). Дослідження балансу мас показало, що приблизно 57% оланзапіну з радіоактивною міткою виділялося з сечею, в основному у вигляді метаболітів.

Куріння
У курців з легкими порушеннями функції печінки середній час напіввиведення був дещо подовжений (39,3 год) і кліренс був знижений (18,0 л/год); аналогічні дані були отримані у здорових некурців (відповідно 48,8 год і 14,1 л/год).

У некурців порівняно з курцями (у чоловіків і жінок) середній час напіввиведення був подовжений (38,6 год порівняно з 30,4 год) і кліренс був знижений (18,6 л/год порівняно з 27,7 л/год).

Кліренс оланзапіну з плазми був знижений у літніх осіб порівняно з молодими, у жінок порівняно з чоловіками і у некурців порівняно з курцями. Однак ступінь впливу віку, статі або куріння на кліренс і час напіввиведення оланзапіну мала порівняно з загальною індивідуальною варіабельністю даних.

Етнічна приналежність
Відмінностей у фармакокінетиці оланзапіну, пов'язаних з расовою приналежністю, не встановлено.

Діти і підлітки у віці до 12 років
Фармакокінетика оланзапіну у підлітків від 13 до 17 років схожа з фармакокінетикою дорослих. Середня експозиція оланзапіну у підлітків була приблизно на 27% вищою. До відмінностей демографічних показників підлітків і дорослих належать менші значення середньої маси тіла і менша кількість курців серед підлітків. Ці фактори можуть впливати на більш високі значення середньої експозиції, виявлені у підлітків.

Для дорослих:

• лікування шизофренії і для збереження клінічного покращення під час підтримуючої терапії у пацієнтів, у яких спочатку був відповідь на лікування
• лікування маніакальних епізодів (середнього ступеня тяжкості і важких)
• профілактика рецидивів біполярного розладу: для запобігання рецидивів у пацієнтів з біполярним розладом, у яких препарат був ефективний при лікуванні маніакальної фази

• підвищена чутливість до діючої речовини або інших компонентів препарату
• встановлені фактори ризику закритокутової глаукоми
• годування груддю
• дитячий і підлітковий вік до 18 років

• З особливою обережністю застосовувати при збільшенні активності АСТ і АЛТ у хворих з недостатністю функції печінки, обмеженим функціональним резервом печінки або у пацієнтів, які отримують лікування потенційно гепатотоксичними препаратами. У разі збільшення активності АСТ і/або АЛТ під час лікування оланзапіном, потрібен ретельний нагляд за пацієнтом, і, за необхідності, зниження дози.
• З обережністю застосовувати у пацієнтів з епілептичними нападами в анамнезі або підданих впливу факторів, що знижують поріг судомної готовності.
• З обережністю застосовувати у пацієнтів з пониженим кількістю лейкоцитів і/або нейтрофілів, обумовленим різними причинами; з ознаками пригнічення/токсичного порушення функції кісткового мозку під впливом лікарських засобів в анамнезі; з пригніченням функції кісткового мозку, обумовленого супутнім захворюванням, радіотерапією або хіміотерапією в анамнезі; з гіпереозинофілією або мієлопроліферативним захворюванням. У клінічних дослідженнях застосування оланзапіну у хворих з клозапінзалежною нейтропенією або агранулоцитозом в анамнезі не супроводжувалося рецидивами зазначених розладів.
• З обережністю застосовувати у пацієнтів з клінічними проявами гіперплазії передміхурової залози, паралітичною непрохідністю кишечника, закритокутовою глаукомою і подібними станами.

При лікуванні нейролептиками, включаючи оланзапін, можливий розвиток ЗНС. Клінічні прояви ЗНС або значне підвищення температури тіла без інших симптомів цього синдрому вимагають відміни всіх нейролептиків, включаючи оланзапін.

При тривалій терапії нейролептиками існує ризик розвитку пізньої дискінезії. При розвитку ознак пізньої дискінезії рекомендується зниження дози або відміна оланзапіну. Симптоми пізньої дискінезії можуть з'являтися або наростати після відміни терапії.

З огляду на характер дії оланзапіну на ЦНС, слід з обережністю застосовувати його в комбінації з іншими лікарськими препаратами центральної дії та етанолом.

Безпека та ефективність оланзапіну у пацієнтів віком до 18 років не вивчені.

Вплив на здатність до керування автотранспортом і роботу з механізмами

У період лікування слід з обережністю займатися видами діяльності, пов'язаними з необхідністю концентрації уваги і високої швидкості психомоторних реакцій.

• З боку ЦНС: порушення ходи (у хворих з деменцією альцгеймерівського типу), сонливість, акатизія, запаморочення; рідко - судомні напади, ЗНС.
• З боку обміну речовин: збільшення маси тіла, периферичні набряки.
• З боку ендокринної системи: збільшення вмісту пролактину (клінічні прояви гіперпролактинемії відзначалися рідко, у більшості випадків нормалізація рівня пролактину відбувалася без відміни оланзапіну); в поодиноких випадках - гіперглікемія, діабетична кома, діабетичний кетоацидоз.
• З боку серцево-судинної системи: ортостатична гіпотензія; рідко - брадикардія.
• З боку травної системи: запори, сухість у роті, підвищення апетиту, підвищення активності АЛТ і АСТ; рідко - гепатит.
• Дерматологічні реакції: рідко - фотосенсибілізація, висип.
• З боку сечостатевої системи: рідко - пріапізм.
• З боку системи кровотворення: еозинофілія; рідко - лейкопенія, тромбоцитопенія.

Інші: астенія.

Симптоми: До дуже частих симптомів передозування (більше 10%) належать тахікардія, збудження /агресивність, дизартрія, різні екстрапірамідні симптоми і знижений рівень бадьорості (від седативного ефекту до коми). Інші клінічно значущі симптоми передозування Еголанзи включали делірій, судоми, кому, злоякісний нейролептичний синдром, пригнічення дихання, аспірацію, гіпертензію або гіпотензію, серцеві аритмії (менше 2% випадків передозування) і зупинку дихання і кровообігу. Мінімальна доза при гострому передозуванні з летальним наслідком становила 450 мг, максимальна доза при передозуванні з благополучним наслідком (виживання) – 2 г.

Лікування: Специфічного антидоту не існує. Викликати блювоту не рекомендується. Рекомендується промивання шлунка. Одночасне введення активованого вугілля знижує біодоступність оланзапіну при пероральному введенні на 50-60%. Показано симптоматичне лікування відповідно до клінічного стану і контроль над функціями життєво важливих органів, включаючи лікування артеріальної гіпотензії, порушення кровообігу і підтримання дихальної функції. Не слід застосовувати адреналін, дофамін або інші симпатоміметики з β-агоністичною активністю, оскільки стимуляція β-рецепторів може підсилити гіпотензію. Для виявлення можливих аритмій необхідно моніторування серцево-судинної системи. Ретельне медичне спостереження і моніторування слід продовжувати до одужання пацієнта.

При одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що чинять пригнічувальний вплив на ЦНС, з етанолом посилюється пригнічувальний вплив на ЦНС, антигіпертензивна дія.

Метаболізм оланзапіну може змінюватися під впливом інгібіторів або індукторів ізоферменту CYP1A2. Плазмовий кліренс оланзапіну підвищується у курців і у хворих, які приймають карбамазепін (у зв'язку з підвищенням активності CYP1A2). Сильні інгібітори CYP1A2 можуть знижувати плазмовий кліренс оланзапіну.

Одночасний прийом активованого вугілля зменшує біодоступність оланзапіну на 50-60%.

При одночасному застосуванні з флувоксаміном підвищується концентрація оланзапіну в плазмі крові.

Прийом флуоксетину (60 мг одноразово або 60 мг щодня протягом 8 днів) викликає збільшення Cmax оланзапіну в плазмі крові в середньому на 16% і зниження плазмового кліренсу оланзапіну в середньому на 16%.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 5 мг, 7,5 мг, 10 мг, 15 мг і 20 мг.
По 7 табл. у блістері з комбінованої плівки cold (поліамід/алюмінієва фольга/ПВХ)//алюмінієвої фольги. 4 або 8 бл. разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку.