Трийодтироніну гідрохлорид
Triiodthyronini hydrochloridum
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Ліотиронін, Трионін, Тібон
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: Truodihyronini hydrochloridi 20 мкг
D.t.d. № 50 in tab.
S.: Внутрішньо, по 1 таблетці 1 раз на добу, незалежно від прийому їжі
D.t.d. № 50 in tab.
S.: Внутрішньо, по 1 таблетці 1 раз на добу, незалежно від прийому їжі
Фармакологічні властивості
Відновлює дефіцит гормонів щитовидної залози.
Фармакодинаміка
Синтетичний гормон щитовидної залози, відновлює дефіцит гормонів щитовидної залози. Збільшує потребу тканин в кисні, стимулює їх ріст і диференціацію, підвищує рівень базального метаболізму (білків, жирів і вуглеводів). У малих дозах має анаболічний, а у великих — катаболічний ефект. Пригнічує вироблення тиреотропного гормону. Посилює енергетичні процеси, позитивно впливає на функції нервової та серцево-судинної систем, печінки та нирок. Максимальний фармакологічний ефект розвивається через 2—3 дні.
Фармакокінетика
Абсорбція — 95% (протягом 4 год). Зв'язок з білками плазми — високий. T1/2 — 2,5 дні.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Дорослим призначають, починаючи з 5—25 мкг 1—2 рази на добу. При необхідності дозу поступово збільшують до 40—60 мкг, іноді до 100 мкг (0,1 мг) на добу (в умовах стаціонару до 150 мкг на добу).
Для лікування мікседематозної коми, що протікає без коронарних порушень, призначають по 100 мкг 2 рази на добу, потім дозу зменшують.
При еутиреоїдному ендемічному зобі або спорадичному зобі, а також лімфоматозному тиреоїдиті доцільно додавати до прийому тиреоїдину трийодтиронін у дозі 10—20 мкг.
При дифузному токсичному зобі трийодтиронін застосовують після настання стійкої ремісії у дозах, що не перевищують 20 мкг, у поєднанні з антитиреоїдними препаратами. Дітям при гіпотиреозі та мікседемі доцільно додати при лікуванні тиреоїдином по 5—10 мкг трийодтироніну.
Для лікування мікседематозної коми, що протікає без коронарних порушень, призначають по 100 мкг 2 рази на добу, потім дозу зменшують.
При еутиреоїдному ендемічному зобі або спорадичному зобі, а також лімфоматозному тиреоїдиті доцільно додавати до прийому тиреоїдину трийодтиронін у дозі 10—20 мкг.
При дифузному токсичному зобі трийодтиронін застосовують після настання стійкої ремісії у дозах, що не перевищують 20 мкг, у поєднанні з антитиреоїдними препаратами. Дітям при гіпотиреозі та мікседемі доцільно додати при лікуванні тиреоїдином по 5—10 мкг трийодтироніну.
Показання
- первинний гіпотиреоз і мікседема;
- кретинізм;
- церебрально-гіпофізарні захворювання та ожиріння, що протікає з гіпотиреозом;
- ендемічний зоб і спорадичний зоб;
- рак щитовидної залози.
Протипоказання
- тиреотоксикоз
- цукровий діабет
- хвороба Аддісона
- загальне виснаження
- важкі форми коронарної недостатності.
Крім того, необхідна обережність при коронарному кардіосклерозі та вторинному гіпотиреозі при наявності недостатності кори надниркових залоз (щоб уникнути загострення дози не повинні перевищувати 10—20 мкг на добу).
Особливі вказівки
Ретельний підбір дози та частий лікарський контроль потрібно проводити у пацієнтів похилого віку, при стенокардії I—II функціонального класу, серцевій недостатності та при деяких формах порушення серцевого ритму (тахіаритмія).
Необхідно уникати передозування ліотироніну, що проявляється розвитком тиреотоксикозу, особливо при стенокардії I—II функціонального класу, серцевій недостатності або при тахіаритмії. При гіпотиреозі, викликаному ураженням гіпофіза, необхідно з'ясувати, чи має одночасно місце недостатність кори надниркових залоз. У цьому випадку лікування надниркової недостатності слід починати перед призначенням терапії гормонами щитовидної залози.
Необхідно уникати передозування ліотироніну, що проявляється розвитком тиреотоксикозу, особливо при стенокардії I—II функціонального класу, серцевій недостатності або при тахіаритмії. При гіпотиреозі, викликаному ураженням гіпофіза, необхідно з'ясувати, чи має одночасно місце недостатність кори надниркових залоз. У цьому випадку лікування надниркової недостатності слід починати перед призначенням терапії гормонами щитовидної залози.
Побічні ефекти
- тиреотоксикоз
- стенокардія
- погіршення перебігу цукрового діабету
- алергічні реакції.
Передозування
При передозуванні препарату спостерігаються симптоми, характерні для тиреотоксикозу: серцебиття, порушення ритму серця, тахікардія, біль у серці, тремор, дратівливість, безсоння, підвищена пітливість, підвищення апетиту, зниження маси тіла, діарея, головний біль, дисменорея.
Залежно від вираженості симптомів лікарем може бути рекомендовано зменшення добової дози препарату, перерва в лікуванні на кілька днів, призначення бета-адреноблокаторів. Після зникнення побічних ефектів лікування слід починати з обережністю з нижчої дози.
Залежно від вираженості симптомів лікарем може бути рекомендовано зменшення добової дози препарату, перерва в лікуванні на кілька днів, призначення бета-адреноблокаторів. Після зникнення побічних ефектів лікування слід починати з обережністю з нижчої дози.
Лікарняна взаємодія
Знижує ефект гіпоглікемічних засобів, посилює - непрямих антикоагулянтів, судинозвужувальних препаратів.
Колестирамін знижує всмоктування ліотироніну.
Пероральні контрацептиви знижують ефект ліотироніну.
Фенітоїн, саліцилати, дикумарол, фуросемід (у великих дозах), клофібрат, антидепресанти, серцеві глікозиди, кетамін підвищують концентрацію і ризик розвитку побічних ефектів ліотироніну.
Колестирамін знижує всмоктування ліотироніну.
Пероральні контрацептиви знижують ефект ліотироніну.
Фенітоїн, саліцилати, дикумарол, фуросемід (у великих дозах), клофібрат, антидепресанти, серцеві глікозиди, кетамін підвищують концентрацію і ризик розвитку побічних ефектів ліотироніну.
Лікарська форма
Таблетки 50 мкг. (20 мкг)
По 60 таблеток у скляних флаконах.
По 1 флакону разом з Інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку.
По 60 таблеток у скляних флаконах.
По 1 флакону разом з Інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку.
