Цифран

Антибактеріальне широкого спектра, бактерицидне.

Протимікробний засіб широкого спектра дії, похідне фторхінолону.

Пригнічує бактеріальну ДНК-гіразу (топоізомерази II і IV, відповідальні за процес суперспіралізації хромосомної ДНК навколо ядерної РНК, що необхідно для зчитування генетичної інформації), порушує синтез ДНК, ріст і поділ бактерій; викликає виражені морфологічні зміни (в т.ч. клітинної стінки і мембран) і швидку загибель бактеріальної клітини.

Діє бактерицидно на грамнегативні організми в період спокою і поділу (оскільки впливає не тільки на ДНК-гіразу, але й викликає лізис клітинної стінки), на грампозитивні мікроорганізми - тільки в період поділу.

Низька токсичність для клітин макроорганізму пояснюється відсутністю в них ДНК-гірази. На фоні прийому ципрофлоксацину не відбувається паралельного вироблення стійкості до інших антибіотиків, що не належать до групи інгібіторів гірази, що робить його високоефективним щодо бактерій, які стійкі, наприклад, до аміноглікозидів, пеніцилінів, цефалоспоринів, тетрациклінів та багатьох інших антибіотиків.

До ципрофлоксацину чутливі грамнегативні аеробні бактерії: ентеробактерії (Escherichia coli, Salmonella spp., Shigella spp., Citrobacter spp., Klebsiella spp., Enterobacter spp., Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Serratia marcescens, Hafnia alvei, Edwardsiella tarda, Providencia spp., Morganella morganii, Vibrio spp., Yersinia spp.), інші грамнегативні бактерії (Haemophilus spp., Pseudomonas aeruginosa, Moraxella catarrhalis, Aeromonas spp., Pasteurella multocida, Plesiomonas shigelloides, Campylobacter jejuni, Neisseria spp.), деякі внутрішньоклітинні збудники (Legionella pneumophila, Brucella spp., Chlamydia trachomatis, Listeria monocytogenes, Mycobacterium tuberculosis, Mycobacterium kansasii, Corynebacterium diphtheriae); грампозитивні аеробні бактерії: Staphylococcus spp. (Staphylococcus aureus, Staphylococcus haemolyticus, Staphylococcus hominis, Staphylococcus saprophyticus), Streptococcus spp. (Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae).

Більшість стафілококів, стійких до метициліну, резистентні і до ципрофлоксацину. Чутливість Streptococcus pneumoniae, Enterococcus faecalis, Mycobacterium avium (розташованих внутрішньоклітинно) - помірна (для їх пригнічення потрібні високі концентрації).

До ципрофлоксацину резистентні: Bacteroides fragilis, Pseudomonas cepacia, Pseudomonas maltophilia, Ureaplasma urealyticum, Clostridium difficile, Nocardia asteroides. Неефективний щодо Treponema pallidum.

Резистентність розвивається вкрай повільно, оскільки з одного боку, після дії ципрофлоксацину практично не залишається персистуючих мікроорганізмів, а з іншого - у бактеріальних клітин немає ферментів, що інактивують його.

Після прийому всередину ципрофлоксацин швидко всмоктується переважно з тонкої кишки. Cmax в плазмі крові досягається через 1-2 год. Біодоступність становить близько 70-80%. Значення Cmax в плазмі крові і AUC зростають пропорційно дозі.

Зв'язування ципрофлоксацину з білками плазми крові становить 20-30%; активна речовина присутня в плазмі крові переважно в неіонізованій формі. Ципрофлоксацин вільно розподіляється в тканинах і рідинах організму. Vd в організмі становить 2-3 л/кг. Концентрація ципрофлоксацину в тканинах значно перевищує концентрацію в сироватці крові. Метаболізується в печінці. У крові можуть виявлятися чотири метаболіти ципрофлоксацину в невеликих концентраціях: діетилципрофлоксацин (Ml), сульфоципрофлоксацин (М2), оксоципрофлоксацин (М3), формілципрофлоксацин (М4), три з яких (Ml-М3) проявляють антибактеріальну активність in vitro, співставну з антибактеріальною активністю налідиксової кислоти. Антибактеріальна активність in vitro метаболіту М4, присутнього в меншій кількості, більше відповідає активності норфлоксацину. Ципрофлоксацин виводиться з організму переважно нирками шляхом клубочкової фільтрації і канальцевої секреції; незначна кількість - через ШКТ. Нирковий кліренс становить 0.18-0.3 л/год/кг, загальний кліренс - 0.48-0.60 л/год/кг. Приблизно 1% введеної дози виводиться з жовчю. У жовчі ципрофлоксацин присутній у високих концентраціях. У пацієнтів з незміненою функцією нирок T1/2 становить зазвичай 3-5 год. При порушенні функції нирок T1/2 збільшується.

Для дорослих:

Показаннями до Цифрану є інфекційно-запальні захворювання, викликані мікроорганізмами, чутливими до дії препарату.
Згідно з інструкцією до Цифрану препарат ефективний при наступних захворюваннях:
- при інфекціях сечостатевої системи (в тому числі при хронічному та гострому пієлонефриті, циститі, простатиті, епідидиміті);
- при інфекціях дихальних шляхів, до яких відносять бронхопневмонію, пневмонію, загострення хронічного бронхіту, бронхіт в гострій формі, плеврит, емпієму, інфіковані бронхоектази, абсцеси легень;
- при гонореї, уретриті, проктиті, фарингіті, в тому числі при формах, викликаних резистентними гонококами;
- при інфекціях ЛОР-органів, серед них середній і зовнішній отит, мастоїдит, синусит;
- при інфекціях м'яких тканин і шкіри, серед них – рани і опіки, інфіковані виразки, целюліти, абсцеси;
- при інфекціях ШКТ, включаючи перитоніт, холангіт, черевний тиф, інтраабдомінальні абсцеси, емпієму жовчного міхура;
- при інфекційно-запальних захворюваннях органів малого тазу, в тому числі ендометрит і сальпінгіт;
- при інфекціях суглобів і кісток, серед них хронічний і гострий остеомієліт, септичний артрит;
- при септицемії, бактеріємії, інфекціях у хворих з ослабленою імунною системою.

- Вагітність.
- Період грудного вигодовування.
- Дитячий і підлітковий вік до 18 років.
Ципрофлоксацин не рекомендується використовувати у дітей до 18 років для лікування інших інфекційних захворювань, крім лікування ускладнень муковісцидозу легень (у дітей від 5 до 17 років), викликаних Pseudomonas aeruginosa, і для лікування та профілактики легеневої форми сибірської виразки (після передбачуваного або доведеного інфікування Bacillus anthracis).
- Підвищена чутливість до ципрофлоксацину або інших препаратів з групи фторхінолонів.
- Псевдомембранозний коліт.
- Одночасне застосування ципрофлоксацину і тизанідину через клінічно значущі побічні ефекти (ризик вираженого зниження артеріального тиску, сонливість), пов'язані з підвищенням концентрації тизанідину в плазмі крові;
- Підвищена чутливість до інших компонентів препарату.

З обережністю:
Виражений атеросклероз судин головного мозку, порушення мозкового кровообігу, органічні ураження головного мозку або інсульт, психічні захворювання (депресія, психоз), епілепсія, зниження порогу судомної готовності (або судоми в анамнезі), виражена ниркова і/або печінкова недостатність, похилий вік, синдром вродженого подовження інтервалу Q-T, захворювання серця (серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія), електролітний дисбаланс (наприклад, при гіпокаліємії, гіпомагніємії), одночасний прийом лікарських засобів, що подовжують інтервал Q-T (в т.ч. антарктичні IA і III класів), одночасне застосування з інгібіторами ізоферментів CYP 450 1A2, (в тому числі теофілін, метилксантин, кофеїн, дулоксетин, клозапін), пацієнти, які мають в анамнезі вказівки на захворювання сухожиль, пов'язані з прийомом хінолонів. Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування:
Застосування препарату під час вагітності та в період грудного вигодовування протипоказано.

При лікуванні важких інфекцій, стафілококових інфекцій та інфекцій, обумовлених анаеробними бактеріями, ципрофлоксацин слід використовувати в комбінації з відповідними антибактеріальними засобами.

Ципрофлоксацин не рекомендується використовувати для лікування інфекцій, викликаних Streptococcus pneumoniae, через його обмежену ефективність щодо збудника.

При генітальних інфекціях, ймовірно викликаних штамами Neisseria gonorrhoeae, стійкими до фторхінолонів, слід враховувати інформацію про локальну резистентність до ципрофлоксацину і підтверджувати чутливість збудника лабораторними тестами.

Резистентність до фторхінолонів Escherichia coli, найбільш поширеного патогенного мікроорганізму, що викликає інфекції сечовивідних шляхів, варіюється в залежності від регіону РФ. При призначенні рекомендується враховувати локальну поширеність резистентності Escherichia coli до фторхінолонів.

Ципрофлоксацин впливає на подовження інтервалу QT. Враховуючи, що для жінок характерна більша середня тривалість інтервалу QT порівняно з чоловіками, вони більш чутливі до препаратів, що викликають подовження інтервалу QT. У пацієнтів похилого віку також відзначається підвищена чутливість до дії препаратів, що викликають подовження інтервалу QT. Слід з обережністю використовувати ципрофлоксацин в комбінації з препаратами, що подовжують інтервал QT (наприклад, антиаритмічними препаратами класів IA і III, трициклічними антидепресантами, макролідами та антипсихотичними препаратами) або у пацієнтів з підвищеним ризиком подовження інтервалу QT або розвитку аритмії типу "пірует" (наприклад, з вродженим синдромом подовження інтервалу QT, скоригованим дисбалансом електролітів, таким як гіпокаліємія або гіпомагніємія, а також з такими захворюваннями серця, як серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія).

Іноді вже після прийому першої дози ципрофлоксацину можливий розвиток реакцій гіперчутливості, в т.ч. алергічні реакції. У рідкісних випадках після першого застосування можуть виникнути анафілактичні реакції аж до анафілактичного шоку. У цих випадках застосування ципрофлоксацину слід негайно припинити і провести відповідне лікування.

При виникненні під час або після лікування ципрофлоксацином важкої і тривалої діареї слід виключити діагноз псевдомембранозного коліту, який вимагає негайної відміни препарату і призначення відповідного лікування (ванкоміцин внутрішньо в дозі 250 мг 4 рази/добу). У цій ситуації протипоказано застосування препаратів, що пригнічують перистальтику кишечника.

При застосуванні ципрофлоксацину відзначалися випадки некрозу печінки і загрозливої для життя печінкової недостатності. При наявності наступних ознак захворювання печінки, таких як анорексія, жовтяниця, темна сеча, свербіж, болючий живіт - прийом ципрофлоксацину слід припинити. У пацієнтів, які приймають ципрофлоксацин і перенесли захворювання печінки, може спостерігатися тимчасове підвищення активності печінкових трансаміназ і ЩФ або холестатична жовтяниця.

У пацієнтів з важкою міастенією слід застосовувати ципрофлоксацин з обережністю, оскільки можливе загострення симптомів.

При перших ознаках тендиніту (болючий набряк в області суглоба, запалення) застосування ципрофлоксацину слід припинити, виключити фізичні навантаження, оскільки існує ризик розриву сухожилля, а також проконсультуватися з лікарем. При прийомі ципрофлоксацину можуть відзначатися випадки тендиніту і розриву сухожиль (переважно ахіллового сухожилля) іноді двосторонньо, вже протягом перших 48 годин після початку терапії. Запалення і розрив сухожилля можуть виникнути навіть через кілька місяців після припинення лікування ципрофлоксацином. У пацієнтів похилого віку, пацієнтів з нирковою недостатністю, пацієнтів після трансплантації органів, які одночасно отримують лікування кортикостероїдами, існує підвищений ризик виникнення тендинопатії. Ципрофлоксацин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які мають в анамнезі вказівки на захворювання сухожиль, пов'язані з прийомом хінолонів.

Ципрофлоксацин, як і інші фторхінолони, може провокувати судоми і знижувати поріг судомної готовності. Пацієнтам з епілепсією і перенесеним захворюванням ЦНС (наприклад, зниження порогу судомної готовності, судомні напади в анамнезі, порушення мозкового кровообігу, органічні ураження головного мозку або інсульт) у зв'язку з загрозою розвитку побічних реакцій з боку ЦНС, ципрофлоксацин слід застосовувати тільки в тих випадках, коли очікуваний клінічний ефект перевищує можливий ризик розвитку побічної дії. При виникненні судом застосування ципрофлоксацину слід припинити.

Психічні реакції можуть виникнути навіть після першого застосування фторхінолонів, включаючи ципрофлоксацин. У рідкісних випадках депресія або психотичні реакції можуть прогресувати до суїцидальних думок і суїцидальних спроб, в т.ч. завершених. У разі розвитку будь-яких побічних ефектів з боку ЦНС, включаючи порушення психіки, необхідно негайно відмінити ципрофлоксацин і почати відповідну терапію. У цих випадках рекомендується перейти на терапію іншим антибіотиком, відмінним від фторхінолонів, якщо це можливо.

У пацієнтів, які приймають фторхінолони, включаючи ципрофлоксацин, відзначалися випадки сенсорної або сенсомоторної полінейропатії, гіпестезії, дизестезії або слабкості. При виникненні таких симптомів як біль, печіння, поколювання, оніміння, слабкість, пацієнтам слід проінформувати лікаря, перш ніж продовжити застосування препарату.

При прийомі ципрофлоксацину може виникнути реакція фотосенсибілізації, тому пацієнтам слід уникати контакту з прямими сонячними променями і УФ-світлом. Лікування слід припинити, якщо спостерігаються симптоми фотосенсибілізації (наприклад, зміна шкірних покривів нагадує сонячні опіки).

Відомо, що ципрофлоксацин є помірним інгібітором ізоферментів CYP1А2. Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні ципрофлоксацину і препаратів, метаболізованих цими ферментами, таких як теофілін, метилксантин, кофеїн, дулоксетин, ропінірол, клозапін, оланзапін, агомелатин - оскільки збільшення концентрації цих препаратів в сироватці крові, обумовлене інгібуванням їх метаболізму ципрофлоксацином, може викликати специфічні небажані реакції. Одночасне застосування ципрофлоксацину і тизанідину протипоказано.

Щоб уникнути розвитку кристалурії неприпустимо перевищення рекомендованої добової дози, необхідно також достатнє споживання рідини і підтримання кислої реакції сечі.

В умовах in vitro ципрофлоксацин може заважати бактеріологічному дослідженню Mycobacterium tuberculosis, пригнічуючи її ріст, що може призводити до хибнонегативних результатів при діагностиці цього збудника у пацієнтів, які приймають ципрофлоксацин.

Як і у випадку з іншими фторхінолонами, при застосуванні ципрофлоксацину можливе зміна концентрації глюкози в крові, включаючи гіпо- і гіперглікемію. На фоні терапії ципрофлоксацином дисглікемія частіше може виникати у пацієнтів похилого віку і пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують супутню терапію пероральними гіпоглікемічними препаратами (наприклад, препаратами сульфонілсечовини) або інсуліном. При застосуванні ципрофлоксацину у таких пацієнтів зростає ризик розвитку гіпоглікемії, аж до гіпоглікемічної коми. Необхідно інформувати пацієнтів про симптоми гіпоглікемії (сплутаність свідомості, запаморочення, посилення апетиту, головний біль, нервозність, відчуття серцебиття або почастішання пульсу, блідість шкірних покривів, пітливість, тремор, слабкість). Якщо у пацієнта розвивається гіпоглікемія, необхідно негайно припинити лікування ципрофлоксацином і почати відповідну терапію. У цих випадках рекомендується перейти на терапію іншим антибіотиком, відмінним від фторхінолонів, якщо це можливо. При проведенні лікування ципрофлоксацином у пацієнтів похилого віку, у пацієнтів з цукровим діабетом рекомендується ретельний моніторинг концентрації глюкози в крові.

За даними епідеміологічних досліджень повідомлялося про підвищений ризик розвитку аневризми аорти і розшарування аорти після прийому фторхінолонів, особливо у пацієнтів похилого віку.

У зв'язку з цим фторхінолони слід застосовувати тільки після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик і розгляду інших варіантів терапії у пацієнтів з аневризмою аорти в сімейному анамнезі або у пацієнтів з діагностованою аневризмою аорти і/або розшаруванням аорти або при наявності інших факторів ризику або станів, що передбачають розвиток аневризми аорти або розшарування аорти (наприклад, синдром Марфана, синдром Елерса-Данлоса судинного типу, артеріїт Такаясу, гігантоклітинний артеріїт, хвороба Бехчета, артеріальна гіпертензія, атеросклероз).

У разі раптового болю в животі, грудях або спині пацієнтам слід негайно звернутися до лікаря у відділення невідкладної допомоги.

Вплив на здатність до керування транспортними засобами і механізмами

Фторхінолони, включаючи ципрофлоксацин, можуть порушувати здатність пацієнтів керувати автомобілем і займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги і швидкості психомоторних реакцій, внаслідок впливу на ЦНС.

Інфекційні та паразитарні захворювання: нечасто - мікотичні суперінфекції; рідко - псевдомембранозний коліт (в дуже рідкісних випадках з можливим летальним наслідком).

З боку системи кровотворення: нечасто - еозинофілія; рідко - лейкопенія, анемія, нейтропенія, лейкоцитоз, тромбоцитопенія, тромбоцитемія. Дуже рідко:гемолітична анемія, агранулоцитоз, панцитопенія (загрозлива для життя), пригнічення кісткового мозку (загрозливе для життя).

Алергічні реакції: нечасто - кропив'янка; рідко - алергічний набряк/ангіоневротичний набряк; дуже рідко - анафілактичні реакції, анафілактичний шок (загрозливий для життя), сироваткова хвороба.

З боку ендокринної системи: частота невідома - синдром неадекватної секреції АДГ.

З боку обміну речовин: нечасто - зниження апетиту і кількості прийнятої їжі; рідко - гіперглікемія, гіпоглікемія; частота невідома - важка гіпоглікемія, аж до розвитку гіпоглікемічної коми, особливо у пацієнтів похилого віку, пацієнтів з цукровим діабетом, які приймають пероральні гіпоглікемічні препарати або інсулін.

Порушення психіки: нечасто - психомоторна гіперактивність/ажитація; рідко - сплутаність свідомості і дезорієнтація, тривожність, порушення сновидінь (нічні кошмари), депресія (посилення поведінки з метою самопошкодження, таке як суїцидальні вчинки/думки, а також спроба суїциду або вдалий суїцид), галюцинації; дуже рідко - психотичні реакції (посилення поведінки з метою самопошкодження, таке як суїцидальні вчинки/думки, а також спроба суїциду або вдалий суїцид); частота невідома - порушення уваги, нервозність, порушення пам'яті, делірій.

З боку нервової системи: нечасто - головний біль, запаморочення, порушення сну, порушення смаку; рідко - парестезії і дизестезії, гіпестезії, тремор, судоми (включаючи напади епілепсії), вертиго; дуже рідко - мігрень, порушення координації рухів, порушення нюху, гіперестезія, внутрішньочерепна гіпертензія (мозкова псевдотуморозна симптоматика); частота невідома - периферична невропатія і полінейропатія.

З боку органа зору: рідко - розлади зору; дуже рідко - порушення кольорового сприйняття.

З боку органа слуху та лабіринтні порушення: рідко - шум у вухах, втрата слуху; дуже рідко - порушення слуху.

З боку серцево-судинної системи: рідко - тахікардія, вазодилатація, зниження АТ, непритомність; дуже рідко - васкуліт; частота невідома - подовження інтервалу QT, шлуночкові аритмії (в т.ч. типу "пірует", частіше у пацієнтів, які мають схильність до розвитку подовження інтервалу QT).

З боку дихальної системи: рідко - порушення дихання (включаючи бронхоспазм).

З боку травної системи: часто - нудота, діарея; нечасто - блювання, біль у животі, диспепсія, метеоризм; дуже рідко - панкреатит.

З боку печінки і жовчовивідних шляхів: нечасто - підвищення активності печінкових трансаміназ, підвищення концентрації білірубіну; рідко - порушення функції печінки, жовтяниця, гепатит (неінфекційний); дуже рідко - некроз тканин печінки (вкрай рідко прогресуючий до загрозливої для життя печінкової недостатності).

З боку шкіри і підшкірних тканин: нечасто - висип, свербіж, кропив'янка; рідко - фотосенсибілізація, утворення пухирів; дуже рідко - петехії, багатоформна еритема малих форм, вузлувата еритема, синдром Стівенса-Джонсона (злоякісна ексудативна еритема), в т.ч. потенційно загрозливий для життя; синдром Лайєлла (токсичний епідермальний некроліз), в т.ч. потенційно загрозливий для життя; частота невідома - гостра генералізована пустульозна екзантема.

З боку кістково-м'язової системи: нечасто - артралгія; рідко - міалгія, артрит, підвищення м'язового тонусу, м'язові судоми; дуже рідко - м'язова слабкість, тендиніт, розрив сухожиль (переважно ахіллових), загострення симптомів міастенії.

З боку нирок і сечовивідних шляхів: нечасто - порушення функції нирок; рідко - ниркова недостатність, гематурія, кристалурія, тубулоінтерстиціальний нефрит.

Загальні реакції: нечасто - больовий синдром неспецифічної етіології, загальне нездужання, лихоманка; рідко - набряки, гіпергідроз; дуже рідко - порушення ходи.

Лабораторні показники: нечасто - підвищення активності ЩФ; рідко - зміна вмісту протромбіну, підвищення активності амілази; частота невідома - підвищення МНО (у пацієнтів, які отримують антагоністи вітаміну К).

Частота розвитку наступних небажаних реакцій при в/в введенні і при застосуванні ступінчастої терапії ципрофлоксацином (при в/в введенні з подальшим його прийомом всередину) вище, ніж при прийомі всередину: часто - блювання, підвищення активності печінкових трансаміназ, висип; нечасто - тромбоцитопенія, тромбоцитемія, сплутаність свідомості і дезорієнтація, галюцинації, парестезії і дизестезії, судоми, вертиго, порушення зору, втрата слуху, тахікардія, вазодилатація, зниження артеріального тиску, оборотні порушення функції печінки, жовтяниця, ниркова недостатність, набряки; рідко -панцитопенія, депресія кісткового мозку, анафілактичний шок, психотичні реакції, мігрень, порушення нюху, порушення слуху, васкуліт, панкреатит, некроз тканин печінки, петехії, розрив сухожиль.

Симптоми: у разі гострого передозування в деяких випадках повідомлялося про оборотну ниркову токсичність.

Лікування: слід ретельно контролювати стан пацієнта, проводити симптоматичну терапію, включаючи моніторинг функції нирок, pH сечі, і при необхідності підкислення, щоб запобігти розвитку кристалурії. Необхідно забезпечити достатнє надходження рідини. За допомогою гемо- або перитонеального діалізу може бути виведено лише незначну (<10%) кількість ципрофлоксацину.

У мишей, щурів, кроликів і собак значна токсичність, включаючи тонічні/клонічні судоми, спостерігалася при в/в дозах ципрофлоксацину від 125 до 300 мг/кг.

Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні ципрофлоксацину, як і інших фторхінолонів, пацієнтам, які отримують лікарські препарати, що викликають подовження інтервалу QT (наприклад, антиаритмічні препарати класу I А або класу III, трициклічні антидепресанти, макроліди, антипсихотичні препарати).

Одночасний прийом ципрофлоксацину всередину і катіонсодержащих препаратів, мінеральних добавок, що містять кальцій, магній, алюміній, залізо, сукральфату, антацидів, полімерних фосфатних сполук (таких як севеламер, карбонат лантану) і препаратів з великою буферною ємністю (таких як таблетки диданозину), що містять магній, алюміній або кальцій, знижує всмоктування ципрофлоксацину. У таких випадках ципрофлоксацин слід приймати або за 1-2 год до, або через 4 год після прийому цих препаратів.

Це обмеження не стосується лікарських блокаторів гістамінових Н2-рецепторів.

Метоклопрамід прискорює всмоктування ципрофлоксацину (при прийомі всередину), що призводить до більш короткого часу досягнення Cmax ципрофлоксацину в плазмі. Впливу на біодоступність ципрофлоксацину виявлено не було.

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину і омепразолу, може відзначатися незначне зниження Cmax в плазмі і зменшення AUC.

Одночасне застосування ципрофлоксацину і теофіліну може викликати небажане підвищення концентрації теофіліну в плазмі крові і, відповідно, виникнення теофілін-індукованих небажаних явищ; в дуже рідкісних випадках ці небажані явища можуть бути загрозливими для життя пацієнта. Якщо одночасне застосування цих двох препаратів неминуче, то рекомендується проводити постійний контроль концентрації теофіліну в плазмі крові і, якщо необхідно, знизити дозу теофіліну.

Одночасне застосування ципрофлоксацину і кофеїну або пентоксифіліну (оксипентифілін) може призводити до збільшення концентрації похідних ксантину в сироватці крові.

Поєднання дуже високих доз хінолонів (інгібіторів ДНК-гірази) і деяких НПЗП (за винятком ацетилсаліцилової кислоти) може провокувати судоми.

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину і препаратів, що містять циклоспорин, спостерігалося короткочасне перехідне підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові. У таких випадках необхідно 2 рази на тиждень визначати концентрацію креатиніну в крові.

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину і пероральних гіпоглікемічних засобів, головним чином, похідних сульфонілсечовини (наприклад, глібенкламіду, глімепіриду), розвиток гіпоглікемії ймовірно обумовлено посиленням дії пероральних гіпоглікемічних засобів (див. розділ «Побічна дія»).

Пробенецид уповільнює швидкість виведення ципрофлоксацину нирками. Одночасне застосування ципрофлоксацину і препаратів, що містять пробенецид, призводить до підвищення концентрації ципрофлоксацину в плазмі крові.

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину і фенітоїну спостерігалося зміна (підвищення або зниження) вмісту фенітоїну в плазмі крові. Щоб уникнути ослаблення протисудомного ефекту фенітоїну внаслідок зниження його концентрації, а також для запобігання небажаних явищ, пов'язаних з передозуванням фенітоїном при припиненні прийому ципрофлоксацину, рекомендується здійснювати контроль за терапією фенітоїном у пацієнтів, які приймають обидва препарати, включаючи визначення вмісту фенітоїну в плазмі крові протягом усього періоду одночасного застосування обох препаратів і нетривалий час після завершення комбінованої терапії.

При одночасному застосуванні метотрексату і ципрофлоксацину може уповільнюватися нирково-канальцевий транспорт метотрексату, що може супроводжуватися підвищенням концентрації метотрексату в плазмі крові. При цьому може збільшуватися ймовірність розвитку побічних ефектів метотрексату. У зв'язку з цим за пацієнтами, які отримують одночасну терапію метотрексатом і ципрофлоксацином, має бути встановлено ретельне спостереження.

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину і тизанідину спостерігалося збільшення концентрації тизанідину в сироватці крові: збільшення Сmax в 7 разів (від 4 до 21 рази), збільшення AUC в 10 разів (від 6 до 24 разів). Збільшення концентрації тизанідину в сироватці крові може викликати зниження АТ і сонливість. Таким чином, одночасне застосування ципрофлоксацину і препаратів, що містять тизанідин, протипоказано.

В ході проведення клінічних досліджень було показано, що одночасне застосування дулоксетину і потужних інгібіторів ізоферменту CYP1А2 (таких як флувоксамін), може призвести до збільшення AUC і Сmax дулоксетину. Незважаючи на відсутність клінічних даних про можливу взаємодію з ципрофлоксацином, можна передбачити ймовірність подібної взаємодії при одночасному застосуванні ципрофлоксацину і дулоксетину.

Одночасне застосування ропініролу і ципрофлоксацину, помірного інгібітора ізоферменту CYP1А2, призводить до збільшення Сmax і AUC ропініролу на 60% і 84% відповідно. Слід контролювати небажані ефекти ропініролу під час його спільного застосування з ципрофлоксацином і протягом короткого часу після завершення комбінованої терапії.

У дослідженні на здорових добровольцях було встановлено, що одночасне застосування препаратів, що містять лідокаїн, і ципрофлоксацину, помірного інгібітора ізоферменту CYP1А2, призводить до зниження кліренсу лідокаїну на 22% при його в/в введенні. Незважаючи на хорошу переносимість лідокаїну при одночасному застосуванні з ципрофлоксацином, можливо посилення побічних ефектів внаслідок взаємодії.

При одночасному застосуванні клозапіну і ципрофлоксацину в дозі 250 мг протягом 7 днів, спостерігалося збільшення сироваткових концентрацій клозапіну і N-десметилклозапіну на 29% і 31% відповідно. Слід контролювати стан пацієнта і при необхідності проводити корекцію режиму дозування клозапіну під час його спільного застосування з ципрофлоксацином і протягом короткого часу після завершення комбінованої терапії.

При одночасному застосуванні у здорових добровольців ципрофлоксацину в дозі 500 мг і силденафілу в дозі 50 мг, відзначалося збільшення Сmax і AUC силденафілу в 2 рази. У зв'язку з цим застосування даної комбінації можливо тільки після оцінки співвідношення користь/ризик.

При одночасному прийомі агомелатину і ципрофлоксацину можна очікувати аналогічних ефектів.

При одночасному застосуванні золпідему і ципрофлоксацину можливо підвищення концентрації золпідему в плазмі крові. Одночасне застосування препаратів, що містять ці речовини, не рекомендується.

Спільне застосування ципрофлоксацину і антагоністів вітаміну К (наприклад, варфарину, аценокумаролу, фенпрокумону) може призводити до посилення їх антикоагулянтної дії. Величина цього ефекту може змінюватися в залежності від супутніх інфекцій, віку і загального стану пацієнта, тому складно оцінити вплив ципрофлоксацину на збільшення МНО. Слід досить часто контролювати МНО під час спільного застосування ципрофлоксацину і антагоністів вітаміну К, а також протягом короткого часу після завершення комбінованої терапії.

Слід уникати одночасного застосування ципрофлоксацину і молочних продуктів або напоїв, збагачених мінералами (наприклад, молоко, йогурт, збагачений кальцієм апельсиновий сік), оскільки при цьому всмоктування ципрофлоксацину може зменшуватися. Однак кальцій, що входить до складу інших харчових продуктів, суттєво не впливає на всмоктування ципрофлоксацину.

Таблетки з масовою часткою ципрофлоксацину 250 або 500 мг.
Таблетки вкриті оболонкою і упаковані в картонну пачку в кількості 10 або 100 шт.; 
Цифран 250 мг
Білі до майже білих, круглі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, зі скошеними краями, з вигравіруваним написом «CFT» на одній стороні і «250» на іншій стороні, з ромбом на обох сторонах.
Цифран 500 мг
Білі до майже білих, круглі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, зі скошеними краями, з вигравіруваним написом «CFT» на одній стороні і «500» на іншій стороні, з ромбом на обох сторонах.