Діазепам

Diazepamum

Аналоги (дженерики, синоніми)

Діюча речовина

Фармакологічна група

З тієї ж фармакологічної групи

Рецепт

Фармакологічні властивості

Анксіолітики. Похідні бензодіазепіну.

Фармакодинаміка

Діядіазепаму проявляється у посиленні ГАМК-ергічного (ГАМК – гамма‑аміномасляна кислота) блоку на синаптичному рівні, у першу чергу у лімбічній системі, субкортикальних структурах, таламусі та гіпоталамусі. ГАМК є головним нейротрансмітером центральної нервової системи (ЦНС). Алостерична частина ГАМКА-рецептора є місцем зв’язку депресантів ЦНС, таких як бензодіазепіни, у тому числі й діазепам. Агоністи бензодіазепінових рецепторів мають анксіолітичну, протисудомну, седативну, снодійну і міорелаксуючу дію. Загальну нейрональну блокаду не спричиняють.
Внаслідок приєднання бензодіазепінів до ГАМКА-рецептора зростає чутливість останнього до ГАМК. У результаті канали іона хлору рецепторного комплексу довше перебувають у стані активації, завдяки чому більша кількість іонів хлору здатна проникнути в нейрон, посилюючи ступінь гіперполяризації клітинної мембрани та блокуючи проведення сигналу.

Фармакокінетика

Діазепам добре та швидко всмоктується зі шлунково-кишкового тракту, через 30‑90хвилин досягає рівня максимальної концентрації у плазмі крові, значною мірою зв’язується з білками плазми крові (приблизно 99%), добре розчинний у жирах, проникає через гематоенцефалічний бар’єр. Основними метаболітами є N-дезметилдіазепам (нордазепам) і оксазепам. Діазепам і нордазепам у ході повільного гідроксилювання перетворюються в інші активні метаболіти, як, наприклад, оксазепам. Триваліший час напіввиведення нордазепаму (приблизно 60годин) збільшує період дії препарату. При тривалому застосуванні відбувається відносне збільшення кількості нордазепаму в організмі. Метаболізм діазепаму у печінці здійснюється також з утворенням такого метаболіту, як темазепам. Концентрація діазепаму у плазмі крові знижується у дві фази: за початковою фазою швидкої елімінації, з 1‑годинним періодом напіввиведення, настає приблизно 24‑48-годинна кінцева фаза елімінації, тривалість якої продовжується метаболітами. Діазепам виводиться з організму із сечею, головним чином у вигляді вільних і кон’югованих метаболітів. У немовлят, а також в осіб похилого і старечого віку та при захворюваннях печінки і нирок період виведення з організму може збільшуватися у кілька разів. Діазепам і його метаболіти проникають через плацентарний бар’єр, проникають у грудне молоко.

Спосіб застосування

Показання

Дорослі.
Епізодичне або тимчасове лікування тривожних розладів.
Безсоння.
Усунення м’язових спазмів, асоційованих зі спазмами церебральної етіології.
У складі комплексного лікування епілепсії.
Премедикація при незначних хірургічних втручаннях.
Бензодіазепіни показані, лише якщо проблема є серйозною, заважає способу життя людини або надзвичайно ускладнює його.

Протипоказання

Підвищена чутливість до бензодіазепінів| або до будь-якого компонента лікарського засобу.
- Тяжка|тяжка| дихальна недостатність.
- Тяжка|тяжка| печінкова та ниркова недостатність.
- Синдром апное уві сні.
- Міастеніяgravis
- Фобічні або нав’язливі стани, хронічні психози, алкогольна та наркотична залежність.
- Закритокутова глаукома та гострий напад глаукоми.
- Період вагітності або годування груддю.
- Інтоксикація алкоголем або іншими психотропними речовинами.
- Не застосовувати як основний засіб для лікування психотичних станів.
- Не можна використовувати для лікування депресії та тривоги, спричиненої депресією.

Особливі вказівки

Перед початком лікування препаратом Діазепам-ЗН лікарю|лікарка| слід провести ретельний аналіз наявних розладів.
Якщо через 7‑14 днів лікування пацієнт не спостерігає поліпшення|покращання| або наступає|настане| рецидив безсоння, необхідно повідомити про це лікарю|лікарці|.
Загальна|спільна| інформація, що стосується спостережуваних ефектів після|потім| лікування бензодіазепінами| й іншими препаратами подібної дії, яку слід враховувати при застосуванні|вживанні| лікарського засобу Діазепам-ЗН, наведена нижче.
Толерантність
Регулярне застосування|вживання| бензодіазепінів| або препаратів подібної дії, зокрема діазепаму, впродовж кількох тижнів може призвести до зменшення ефективності їхньої дії.
Лікарська залежність
Застосування|вживання| бензодіазепінів| або препаратів подібної дії може призвести до розвитку психічної і фізичної лікарської залежності. Ризик розвитку лікарської залежності збільшується разом із дозою та тривалістю лікування і зростає у пацієнтів з|із| алкогольною залежністю, а також у пацієнтів із|із| наркотичною залежністю в анамнезі, розладами особистості. Таким пацієнтам необхідний регулярний моніторинг, слід уникати повторного призначення препарату, лікування слід припиняти поступово. Після розвитку фізичної залежності раптове припинення застосування бензодіазепінів супроводжується синдромом відміни. Характерними|вдача| проявами|виявами| синдрому відміни є|з'являються| головний біль, тремор, м’язовий біль, підвищена тривожність, напруженість|напруження|, дефіцит уваги, психомоторний неспокій, розлад сну (зокрема безсоння), сплутаність|спутати| свідомості та дратівливість. Можуть виникати порушення сприйняття, запаморочення, серцебиття, втрата апетиту, нудота, блювання, пітливість, м’язові та абдомінальні спазми, рідко – делірій та періодичні судоми. У тяжких|тяжких| випадках можуть з’явитися|появлятися| дереалізація, деперсоналізація|особистості|, гіперакузія|, тактильна і світлова гіперстезія|, поколювання та оніміння кінцівок|скінченностей|, галюцинації або епілептичні напади.
|приступи Відновлення тривоги та неспокою
Після припинення лікування діазепамом на короткий період можливе виникнення феномену рикошету. Це означає, що симптоми, які спричинилися до лікування бензодіазепінами, повертаються або проявляються в сильнішій формі. Це також може супроводжуватися іншими реакціями, такими як зміни настрою, тривожність, порушення сну, неспокій. Враховуючи те, що ризик появи симптомів відміни/симптомів рикошету є вищим при раптовому припиненні лікування, рекомендується поступове зниження дози. Після закінчення лікування протягом декількох днів можуть виникати симптоми відміни.
Тривалість лікування
Тривалість лікування має бути якомога коротшою залежно від показань. У разі прийому внутрішньо тривалість лікування не повинна перевищувати при безсонні – 4 тижнів, станах тривожності – 8‑12 тижнів, включаючи період відміни. У деяких випадках може бути потрібне більш тривале лікування, ніж рекомендовано. Умовою більш тривалого лікування є повторна оцінка стану пацієнта.
На початку лікування важливо проінформувати пацієнтів, що тривалість лікування буде короткою та чітко пояснити про необхідність поступового зменшення дози. Для безпеки пацієнтів слід попередити, що вони не мають збільшувати дозу самостійно та припиняти прийом лікарського засобу раптово без згоди лікаря. Крім того, пацієнта слід попередити про можливе виникнення абстинентного синдрому, для зниження стану неспокою, особливо при припиненні терапії препаратом.
Антероградна амнезія
Діазепам, як і бензодіазепіни| та подібні препарати, може спричиняти|спричиняти| антероградну| амнезію. Антероградна амнезія може проявлятися при застосуванні терапевтичних доз, ризик зростає при прийомі більш високих доз. Стан проявляється частіше за все впродовж кількох годин після застосування бензодіазепінів внутрішньо, тому для зниження ризику пацієнтам слід надати можливість безперервного сну 7–8годин.
Парадоксальні реакції
Під час застосування бензодіазепінів| виникають|спричиняти| парадоксальні реакції, такі як неспокій|занепокоєння|, збудження, тривога, дратівливість, агресивність, підвищення м’язового тонусу, марення, гнів, кошмарні сновидіння, безсоння, галюцинації, психози|сомнамбулізм|, сомнамбулізм, порушення особистості, виражена неадекватна поведінка та інші розлади поведінки. У разі|в разі| появи таких симптомів необхідно одразу ж припинити застосування препарату. Ці реакції значно частіше спостерігаються у пацієнтів похилого віку|літніх|.
Ризик одночасного застосування з опіоїдами
Комбіноване застосування діазепаму й опіоїдів може призвести до седації, пригнічення дихання, коми та смерті. Через ці ризики одночасне призначення седативних препаратів, таких як бензодіазепіни (або споріднені препарати) з опіоїдами, слід призначити пацієнтам, для яких альтернативні варіанти лікування неможливі. Якщо прийнято рішення призначати діазепам і опіоїди разом, потрібно застосовувати найнижчу ефективну дозу протягом найкоротшого можливого часу (див. також рекомендації щодо загального застосування в розділі «Спосіб застосування та дози»).
Пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом щодо ознак і симптомів пригнічення дихання та седації. У таких випадках настійно рекомендується інформувати пацієнтів та осіб, які їх доглядають (якщо вони є) про ці симптоми.
Одночасне вживання алкоголю/депресантів ЦНС
Під час лікування препаратом Діазепам-ЗН не можна вживати алкоголь та/або інші депресанти ЦНС. Така комбінація посилює клінічні ефекти бензодіазепінів, включаючи тяжкий седативний ефект, клінічно пов’язаний із лікуванням дихальної та/або серцево-судинної депресії.
Пацієнтам, які мають в анамнезі наркотичну або алкогольну залежність, а також зловживання наркотиками, діазепам можна застосовувати лише у разі неефективності інших методів лікування і лише з особливою обережністю під ретельним наглядом, оскільки у них ризик розвитку бензодіазепінової залежності та зловживання наркотиками вищий. В інших випадках слід уникати застосування бензодіазепінів.
Особливі групи пацієнтів
Слід ретельно розглянути доцільність застосування лікарського засобу у разі дихальної недостатності або зниження розумової активності через ризик пригнічення дихання.
Для пацієнтів зі зниженою функцією нирок і печінки, хронічною дихальною недостатністю, особам похилого віку або ослабленим пацієнтам дозу потрібно визначати з особливою обережністю, слід застосовувати нижчі дози з більшими інтервалами. У похилому віці підвищується чутливість до бензодіазепінів, виведення триває довше, може посилюватися седативний ефект, тому підвищується ризик розвитку когнітивних розладів (погіршення пам’яті) і гіпотонії (падіння).
Діазепам необхідно з|із| обережністю застосовувати пацієнтам із|із| порфірією|. Застосування|вживання| діазепаму може спричинити|спричиняти| посилення симптомів цієї хвороби.
При лікуванні пацієнтів із порушенням функцій нирок від легкого до помірного ступеня слід дотримуватися звичайних застережних заходів.
Не рекомендується застосовувати бензодіазепіни| і подібні препарати пацієнтам із|із| тяжкою|тяжкою| печінковою недостатністю, оскільки|тому що| дані препарати можуть прискорювати розвиток печінкової енцефалопатії. Пацієнтам із хронічними захворюваннями печінки дози слід зменшувати.
Інше
Під час лікування діазепамом і ще 3 дні потому не можна вживати|використовувати| ніяких|жодних| спиртних напоїв.
Бензодіазепіни не рекомендуються для лікування психотичних розладів.
Бензодіазепіни не слід застосовувати для лікування депресії або тривоги, спричиненої депресією (можливе посилення суїцидальних думок/поведінки у цих пацієнтів).
Діазепам протипоказаний при закритокутовій глаукомі та нападах глаукоми, але може бути використаний при відкритокутовій глаукомі за умови відповідного лікування.
У разі тривалого застосування рекомендується контролювати функціональні проби печінки та проводити аналіз крові (морфологічний аналіз з|із| мазком). Пацієнта, який приймає діазепам, слід попередити про виникнення синергічної взаємодії між препаратом й алкоголем та іншими психотропними засобами.
Допоміжні речовини
Якщо у пацієнта встановлено непереносимість деяких цукрів, слід проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Лікарський засіб не застосовувати у період вагітності або годування груддю.
Діазепам проникає у грудне молоко, тому при необхідності лікування цим препаратом слід припинити годування груддю. Якщо лікарський засіб призначають жінкам репродуктивного віку, вони мають повідомити лікаря щодо припинення лікування, коли вони завагітніли або підозрюють, що завагітніли.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Бензодіазепіни можуть погіршувати спроможність приймати рішення та збільшувати час реакції, негативно впливаючи на здатність керувати автомобілем і працювати.
На першому етапі застосування лікарського засобу забороняється керувати транспортним засобом, займатися діяльністю, пов’язаною з ризиком нещасних випадків (наприклад, працювати з механізмами, працювати на висоті), протягом 12-24 годин після прийому, оскільки це потенційно небезпечно. Надалі ступінь обмеження слід визначати індивідуально, враховуючи час виведення, який може бути в кілька разів довшим, особливо у пацієнтів похилого віку, пацієнтів із порушеннями функції нирок і печінки. Під час застосування лікарського засобу і впродовж його дії забороняється вживання алкоголю.

Побічні ефекти

Найчастіше виникають підвищена втома, сонливість, м’язова слабкість. У більшості випадків після кількох днів застосування вони спонтанно зникають. Також їх можна уникнути шляхом зниження дози лікарського засобу.
Небажані побічні ефекти, наведені в таблиці нижче, базуються як на результатах клінічних випробувань, так і на постмаркетингових звітах. Небажані ефекти препарату, отримані з постмаркетингового досвіду діазепаму, походять зі спонтанних повідомлень про випадки та літератури. Оскільки ці повідомлення про побічні ефекти є добровільними та надходять від популяції невідомого розміру, їх частоту неможливо достовірно оцінити.
Рідко виникають: порушення координації, сплутаність свідомості, запаморочення, головний біль, погіршення настрою, нечіткість зору, порушення акомодації, шкірний висип, вегетативні розлади, запор, розлад мови, зниження артеріального тиску, затримка сечі та розлади сечовипускання, нудота, сухість у роті або підвищене слиновиділення, почервоніння, тремор, зміна лібідо, брадикардія.
Дуже рідко спостерігається підвищення рівня трансаміназ і лужної фосфатази, жовтяниця та нейтропенія. У пацієнтів, які отримували бензодіазепіни, повідомлялося про падіння та переломи кісток. Ризик підвищується при одночасному застосуванні седативних засобів (зокрема алкогольних напоїв) та в осіб похилого віку.
З боку кровотворної та лімфатичної системи
Порушення морфологічного складу крові, нейтропенія.
З боку психіки
Агресія, неспокій, тривога, порушений стан свідомості, пригнічений настрій, галюцинації, ворожість, порушення сну, розлад особистості, збільшення або зменшення лібідо, зловживання бензодіазепінами, наркотична залежність.
З боку нервової системи
Антероградна амнезія, розлади вегетативної нервової системи, атаксія, порушення координації, дезорієнтація, запаморочення, втрата свідомості, дизартрія, порушення мовлення, головний біль, збільшення або зменшення м’язового тонусу, напади судом, денна сонливість, тремор, зниження уваги.
З боку органів зору
Нечіткість зору, диплопія, порушення акомодації.
З боку органів слуху
Вертиго.
З боку серцево-судинної системи
Брадикардія, біль у грудній клітці, артеріальна гіпотензія, недостатність кровообігу, серцева недостатність, включаючи зупинку серця.
З боку дихальної системи
Пригнічення дихання, включаючи дихальну недостатність.
З боку травної системи
Нудота, втрата апетиту, блювання, відчуття сухості в роті або гіперсалівація, запор, коліки.
З боку гепатобіліарної системи
Жовтяниця, порушення функцій печінки.
З боку імунної системи
Анафілактичні реакції.
З боку шкіри та підшкірної клітковини
Почервоніння шкіри, висип на шкірі, кропив’янка, свербіж.
З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини
М’язова слабкість, біль у суглобах.
З боку сечовидільної системи
Затримка сечі, нетримання сечі.
Загальні симптоми
Втома, підвищення потовиділення.
Лабораторні показники
Порушення серцевого ритму, збільшення рівнів трансаміназ, лужної фосфатази в крові.
Опис деяких побічних ефектів
Сонливість, емоційне виснаження, зниження уваги, сплутаність свідомості, втома, головний біль, запаморочення, м’язова слабкість, атаксія або двоїння в очах – ці явища виникають переважно на початку лікування та зазвичай зникають при повторному застосуванні. Іноді повідомлялося про інші побічні ефекти, такі як шлунково-кишкові розлади, зміни лібідо та шкірні реакції.
Амнезія
При терапевтичному дозуванні може виникнути антероградна амнезія, ризик якої зростає зі збільшенням дози. Ефект амнезії може бути пов’язаний з неадекватною поведінкою (див. розділ «Особливості застосування»).
Депресія
При застосуванні бензодіазепінів може проявитися раніше існуюча депресія.
Психіатричні та парадоксальні реакції
Відомо, що у зв’язку з лікуванням бензодіазепінами та бензодіазепіноподібними препаратами можуть виникати неспокій, збудження, дратівливість, агресивність, відчуття розчарування, істерики, марення, гнів, кошмарні сновидіння, галюцинації, психози, неадекватна поведінка та інші небажані форми поведінки. У випадку з цим лікарським засобом ці симптоми можуть бути досить серйозними. Вони частіше виникають у людей похилого віку.
Залежність
Застосування препарату (навіть у терапевтичній дозі) може призвести до розвитку фізичної залежності: припинення терапії призводить до синдрому відміни або може викликати симптоми рикошету (див. розділ «Особливості застосування»). Може виникнути психічна залежність. Також повідомлялося про зловживання бензодіазепінами.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції
Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

Передозування

У разі передозування може виникнути сонливість, атаксія, дизартрія, ністагм, артеріальна гіпотензія, пригнічення ЦНС із симптомами м’язової слабкості, сплутаності свідомості, зниження розумової активності, рідко- з парадоксальним збудженням. Передозування лікарського засобу рідко може спричинити загрозу для життя, сильне передозування може спричинити кому, арефлексію, пригнічення кровообігу та дихання, апное. Пригнічення дихання бензодіазепінами у пацієнтів із захворюваннями дихальної системи має тяжчий перебіг.
Бензодіазепіни посилюють ефекти інших депресантів ЦНС, включаючи алкоголь.
Необхідно постійно контролювати кровообіг, дихання та функцію нирок пацієнта.
Слід застосовувати загальне симптоматичне та підтримуюче лікування, зокрема забезпечення прохідності дихальних шляхів, внутрішньовенне введення рідини, при необхідності – штучну вентиляцію легенiв і підтримку кровообігу, введення препаратів, що підвищують тонус судин. Флумазеніл можна використовувати як спеціальний антагоніст бензодіазепінових рецепторів.
Через можливість виникнення епілептичного нападу необхідна обережність при застосуванні флумазенілу пацієнтам з епілепсією, які лікуються бензодіазепінами, такими як діазепам, або пацієнтам, що мають залежність від бензодіазепінів.
Діаліз мало впливає на виведення діазепаму.

Лікарняна взаємодія

Окиснювальний метаболізм діазепаму здійснюється з участю ізоферментів СYP3А та CYP2C19. Оксазепам та темазепам далі кон’югуються із глюкуроновою кислотою. Субстанції, які є модуляторами СYP3А та/або CYP2C19, потенційно можуть змінювати фармакокінетику діазепаму. Одночасне застосування седативних препаратів, таких як бензодіазепіни, або споріднених препаратів, з опіоїдами підвищує ризик седації, пригнічення дихання, гемодинаміки, коми та смерті через адитивну депресивну дію на ЦНС. У разі одночасного застосування цих препаратів потрібно обмежити дозу та тривалість застосування (див. розділ «Особливості застосування»).
Інші психотропні (наприклад, анксіолітики, снодійні, нейролептики, інгібітори моноаміноксидази та інші антидепресанти) і протисудомні препарати, наркотичні засоби, наркотичні аналгетики та седативні антигістамінні препарати можуть потенціювати дію лікарського засобу.
Алкоголь посилює седативну дію препарату. Це впливає на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами (див. розділ «Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами»).
Діазепам, особливо при тривалому застосуванні, може взаємодіяти з препаратами, що метаболізуються цитохромами CYP3A та CYP2C19 (наприклад, циметидин, кетоконазол, флуконазол, ітраконазол, вориконазол, флувоксамін, флуоксетин, омепразол, ізоніазид, еритроміцин, дисульфірам, фосампренавір, ритонавір, пероральні контрацептивні засоби), внаслідок чого кліренс діазепаму знижується, і седативний ефект може посилюватися і подовжуватися. Індуктори ферментів (наприклад, рифампіцин), у тому числі протиепілептичні засоби (наприклад, карбамазепін, фенітоїн), можуть прискорити виведення діазепаму. Подібний вплив на метаболізм діазепаму може спричинити тютюнопаління.
При одночасному застосуванні з іншими міорелаксантами ефект непередбачуваний і існує ризик апное.
Діазепам посилює дію антигіпертензивних засобів. При одночасному застосуванні з моксонідином посилюється седативний ефект діазепаму. Міорелаксанти (баклофен або тизанідин), α‑агоністи (лофексидин), протиблювотний засіб набілон і стимулятор шлунково-кишкового тракту цизаприд також посилюють седативну дію.
У низьких дозах теофілін знижує седативну дію бензодіазепінів.
Діазепам вступає у взаємодію з|із| леводопою| (сприяє ослабленню|ослабінню| її дії), з|із| фенітоїном і препаратами, що зменшують гіпертонус|тонус| скелетної мускулатури (сприяючи посиленню їхньої дії).
Бензодіазепіни можуть посилювати побічні/токсичні ефекти клозапіну. Тому перед початком застосування клозапіну слід розглянути можливість зменшення дози (або припинення застосування) бензодіазепіну.
Бензодіазепіни можуть посилювати депресивний ефект натрію оксибату на ЦНС.

Лікарська форма

Таблетки. 1 таблетка містить діазепаму 5 мг.