Діазепам

Diazepamum

Аналоги (дженерики, синоніми)

Діюча речовина

Фармакологічна група

З тієї ж фармакологічної групи

Рецепт

Фармакологічні властивості

Анксіолітики. Похідні бензодіазепіну.

Фармакодинаміка

Дія діазепаму проявляється у посиленні ГАМК-ергічного (ГАМК – гамма‑аміномасляна кислота) блоку на синаптичному рівні, у першу чергу у лімбічній системі, субкортикальних структурах, таламусі та гіпоталамусі. ГАМК є головним нейротрансмітером центральної нервової системи (ЦНС). Алостерична частина ГАМКА-рецептора є місцем зв’язку депресантів ЦНС, таких як бензодіазепіни, у тому числі й діазепам.
Агоністи бензодіазепінових рецепторів мають анксіолітичну, протисудомну, седативну, снодійну і міорелаксуючу дію. Загальну нейрональну блокаду не спричиняють.

Внаслідок приєднання бензодіазепінів до ГАМКА-рецептора зростає чутливість останнього до ГАМК. У результаті канали іона хлору рецепторного комплексу довше перебувають у стані активації, завдяки чому більша кількість іонів хлору здатна проникнути в нейрон, посилюючи ступінь гіперполяризації клітинної мембрани та блокуючи проведення сигналу.

Фармакокінетика

Діазепам добре та швидко всмоктується зі шлунково-кишкового тракту, через 30‑90хвилин досягає рівня максимальної концентрації у плазмі крові, значною мірою зв’язується з білками плазми крові (приблизно 99%), добре розчинний у жирах, проникає через гематоенцефалічний бар’єр. Основними метаболітами є N-дезметилдіазепам (нордазепам) і оксазепам.
Діазепам і нордазепам у ході повільного гідроксилювання перетворюються в інші активні метаболіти, як, наприклад, оксазепам. Триваліший час напіввиведення нордазепаму (приблизно 60годин) збільшує період дії препарату. При тривалому застосуванні відбувається відносне збільшення кількості нордазепаму в організмі.

Метаболізм діазепаму у печінці здійснюється також з утворенням такого метаболіту, як темазепам. Концентрація діазепаму у плазмі крові знижується у дві фази: за початковою фазою швидкої елімінації, з 1‑годинним періодом напіввиведення, настає приблизно 24‑48-годинна кінцева фаза елімінації, тривалість якої продовжується метаболітами.
Діазепам виводиться з організму із сечею, головним чином у вигляді вільних і кон’югованих метаболітів.

У немовлят, а також в осіб похилого і старечого віку та при захворюваннях печінки і нирок період виведення з організму може збільшуватися у кілька разів. Діазепам і його метаболіти проникають через плацентарний бар’єр, проникають у грудне молоко.

Спосіб застосування

Показання

• Епізодичне або тимчасове лікування тривожних розладів.
• Безсоння.
• Усунення м’язових спазмів, асоційованих зі спазмами церебральної етіології.
• У складі комплексного лікування епілепсії.
• Премедикація при незначних хірургічних втручаннях.
• Бензодіазепіни показані, лише якщо проблема є серйозною, заважає способу життя людини або надзвичайно ускладнює його.

Протипоказання

• Підвищена чутливість до бензодіазепінів або до будь-якого компонента лікарського засобу.
• Тяжка дихальна недостатність.
• Тяжка печінкова та ниркова недостатність.
• Синдром апное уві сні.
• Міастенія gravis.
• Фобічні або нав’язливі стани, хронічні психози, алкогольна та наркотична залежність.
• Закритокутова глаукома та гострий напад глаукоми.
• Період вагітності або годування груддю.
• Інтоксикація алкоголем або іншими психотропними речовинами.

Особливі вказівки

Толерантність
Регулярне застосування|вживання| бензодіазепінів| або препаратів подібної дії, зокрема діазепаму, впродовж кількох тижнів може призвести до зменшення ефективності їхньої дії.

Лікарська залежність
Застосування|вживання| бензодіазепінів| або препаратів подібної дії може призвести до розвитку психічної і фізичної лікарської залежності. Ризик розвитку лікарської залежності збільшується разом із дозою та тривалістю лікування і зростає у пацієнтів з|із| алкогольною залежністю, а також у пацієнтів із|із| наркотичною залежністю в анамнезі, розладами особистості. Таким пацієнтам необхідний регулярний моніторинг, слід уникати повторного призначення препарату, лікування слід припиняти поступово. Після розвитку фізичної залежності раптове припинення застосування бензодіазепінів супроводжується синдромом відміни. Характерними|вдача| проявами|виявами| синдрому відміни є|з'являються| головний біль, тремор, м’язовий біль, підвищена тривожність, напруженість|напруження|, дефіцит уваги, психомоторний неспокій, розлад сну (зокрема безсоння), сплутаність|спутати| свідомості та дратівливість.
Можуть виникати порушення сприйняття, запаморочення, серцебиття, втрата апетиту, нудота, блювання, пітливість, м’язові та абдомінальні спазми, рідко – делірій та періодичні судоми. У тяжких|тяжких| випадках можуть з’явитися|появлятися| дереалізація, деперсоналізація|особистості|, гіперакузія|, тактильна і світлова гіперстезія|, поколювання та оніміння кінцівок|скінченностей|, галюцинації або епілептичні напади.

|приступи Відновлення тривоги та неспокою
Після припинення лікування діазепамом на короткий період можливе виникнення феномену рикошету. Це означає, що симптоми, які спричинилися до лікування бензодіазепінами, повертаються або проявляються в сильнішій формі. Це також може супроводжуватися іншими реакціями, такими як зміни настрою, тривожність, порушення сну, неспокій. Враховуючи те, що ризик появи симптомів відміни/симптомів рикошету є вищим при раптовому припиненні лікування, рекомендується поступове зниження дози. Після закінчення лікування протягом декількох днів можуть виникати симптоми відміни.

Тривалість лікування
Тривалість лікування має бути якомога коротшою залежно від показань. У разі прийому внутрішньо тривалість лікування не повинна перевищувати при безсонні – 4 тижнів, станах тривожності – 8‑12 тижнів, включаючи період відміни. У деяких випадках може бути потрібне більш тривале лікування, ніж рекомендовано. Умовою більш тривалого лікування є повторна оцінка стану пацієнта.
На початку лікування важливо проінформувати пацієнтів, що тривалість лікування буде короткою та чітко пояснити про необхідність поступового зменшення дози. Для безпеки пацієнтів слід попередити, що вони не мають збільшувати дозу самостійно та припиняти прийом лікарського засобу раптово без згоди лікаря. Крім того, пацієнта слід попередити про можливе виникнення абстинентного синдрому, для зниження стану неспокою, особливо при припиненні терапії препаратом.

Антероградна амнезія
Діазепам, як і бензодіазепіни| та подібні препарати, може спричиняти|спричиняти| антероградну| амнезію. Антероградна амнезія може проявлятися при застосуванні терапевтичних доз, ризик зростає при прийомі більш високих доз. Стан проявляється частіше за все впродовж кількох годин після застосування бензодіазепінів внутрішньо, тому для зниження ризику пацієнтам слід надати можливість безперервного сну 7–8годин.

Парадоксальні реакції
Під час застосування бензодіазепінів| виникають|спричиняти| парадоксальні реакції, такі як неспокій|занепокоєння|, збудження, тривога, дратівливість, агресивність, підвищення м’язового тонусу, марення, гнів, кошмарні сновидіння, безсоння, галюцинації, психози|сомнамбулізм|, сомнамбулізм, порушення особистості, виражена неадекватна поведінка та інші розлади поведінки. У разі|в разі| появи таких симптомів необхідно одразу ж припинити застосування препарату. Ці реакції значно частіше спостерігаються у пацієнтів похилого віку|літніх|.

Ризик одночасного застосування з опіоїдами
Комбіноване застосування діазепаму й опіоїдів може призвести до седації, пригнічення дихання, коми та смерті. Через ці ризики одночасне призначення седативних препаратів, таких як бензодіазепіни (або споріднені препарати) з опіоїдами, слід призначити пацієнтам, для яких альтернативні варіанти лікування неможливі. Якщо прийнято рішення призначати діазепам і опіоїди разом, потрібно застосовувати найнижчу ефективну дозу протягом найкоротшого можливого часу (див. також рекомендації щодо загального застосування в розділі «Спосіб застосування та дози»).
Пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом щодо ознак і симптомів пригнічення дихання та седації. У таких випадках настійно рекомендується інформувати пацієнтів та осіб, які їх доглядають (якщо вони є) про ці симптоми.

Одночасне вживання алкоголю/депресантів ЦНС
Під час лікування препаратом Діазепам-ЗН не можна вживати алкоголь та/або інші депресанти ЦНС. Така комбінація посилює клінічні ефекти бензодіазепінів, включаючи тяжкий седативний ефект, клінічно пов’язаний із лікуванням дихальної та/або серцево-судинної депресії.
Пацієнтам, які мають в анамнезі наркотичну або алкогольну залежність, а також зловживання наркотиками, діазепам можна застосовувати лише у разі неефективності інших методів лікування і лише з особливою обережністю під ретельним наглядом, оскільки у них ризик розвитку бензодіазепінової залежності та зловживання наркотиками вищий. В інших випадках слід уникати застосування бензодіазепінів.

Особливі групи пацієнтів
Слід ретельно розглянути доцільність застосування лікарського засобу у разі дихальної недостатності або зниження розумової активності через ризик пригнічення дихання.
Для пацієнтів зі зниженою функцією нирок і печінки, хронічною дихальною недостатністю, особам похилого віку або ослабленим пацієнтам дозу потрібно визначати з особливою обережністю, слід застосовувати нижчі дози з більшими інтервалами. У похилому віці підвищується чутливість до бензодіазепінів, виведення триває довше, може посилюватися седативний ефект, тому підвищується ризик розвитку когнітивних розладів (погіршення пам’яті) і гіпотонії (падіння).
Діазепам необхідно з|із| обережністю застосовувати пацієнтам із|із| порфірією|. Застосування|вживання| діазепаму може спричинити|спричиняти| посилення симптомів цієї хвороби.
При лікуванні пацієнтів із порушенням функцій нирок від легкого до помірного ступеня слід дотримуватися звичайних застережних заходів.
Не рекомендується застосовувати бензодіазепіни| і подібні препарати пацієнтам із|із| тяжкою|тяжкою| печінковою недостатністю, оскільки|тому що| дані препарати можуть прискорювати розвиток печінкової енцефалопатії. Пацієнтам із хронічними захворюваннями печінки дози слід зменшувати.

Інше
Під час лікування діазепамом і ще 3 дні потому не можна вживати|використовувати| ніяких|жодних| спиртних напоїв.
Бензодіазепіни не рекомендуються для лікування психотичних розладів.
Бензодіазепіни не слід застосовувати для лікування депресії або тривоги, спричиненої депресією (можливе посилення суїцидальних думок/поведінки у цих пацієнтів).
Діазепам протипоказаний при закритокутовій глаукомі та нападах глаукоми, але може бути використаний при відкритокутовій глаукомі за умови відповідного лікування.
У разі тривалого застосування рекомендується контролювати функціональні проби печінки та проводити аналіз крові (морфологічний аналіз з|із| мазком). Пацієнта, який приймає діазепам, слід попередити про виникнення синергічної взаємодії між препаратом й алкоголем та іншими психотропними засобами.

Допоміжні речовини
Якщо у пацієнта встановлено непереносимість деяких цукрів, слід проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб.

Застосування у період вагітності або годування груддю.
Лікарський засіб не застосовувати у період вагітності або годування груддю.
Діазепам проникає у грудне молоко, тому при необхідності лікування цим препаратом слід припинити годування груддю. Якщо лікарський засіб призначають жінкам репродуктивного віку, вони мають повідомити лікаря щодо припинення лікування, коли вони завагітніли або підозрюють, що завагітніли.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Бензодіазепіни можуть погіршувати спроможність приймати рішення та збільшувати час реакції, негативно впливаючи на здатність керувати автомобілем і працювати.
На першому етапі застосування лікарського засобу забороняється керувати транспортним засобом, займатися діяльністю, пов’язаною з ризиком нещасних випадків (наприклад, працювати з механізмами, працювати на висоті), протягом 12-24 годин після прийому, оскільки це потенційно небезпечно. Надалі ступінь обмеження слід визначати індивідуально, враховуючи час виведення, який може бути в кілька разів довшим, особливо у пацієнтів похилого віку, пацієнтів із порушеннями функції нирок і печінки. Під час застосування лікарського засобу і впродовж його дії забороняється вживання алкоголю.

Побічні ефекти

• З боку кровотворної та лімфатичної системи

• З боку психіки

• З боку нервової системи

• З боку органів зору

• З боку органів слуху

• З боку серцево-судинної системи

• З боку дихальної системи

• З боку травної системи

• З боку гепатобіліарної системи

• З боку імунної системи

• З боку шкіри та підшкірної клітковини

• З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини

• З боку сечовидільної системи

• Загальні симптоми

Передозування

Симптоми передозування
Угнічення ЦНС різного ступеня вираженості (від сонливості до коми): виражена сонливість, млявість, слабкість, зниження м’язового тонусу, атаксія, тривала сплутаність свідомості, пригнічення рефлексів, кома.
Можливі також гіпотензія та дихальна недостатність.

Лікування

• Індукція блювання та призначення активованого вугілля (якщо пацієнт при свідомості)
• Промивання шлунка через зонд (якщо пацієнт без свідомості)
• Симптоматична терапія, моніторинг життєво важливих функцій, в/в введення рідин (для посилення діурезу)
• У разі потреби — штучна вентиляція легень (ШВЛ)
• При розвитку збудження не слід застосовувати барбітурати
• Як специфічний антидот застосовується антагоніст бензодіазепінових рецепторів флумазеніл (у стаціонарних умовах)
• Гемодіаліз малоефективний

Лікарняна взаємодія

При одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що надають пригнічувальний вплив на ЦНС (в т.ч. з нейролептиками, седативними, снотворними засобами, опіоїдними анальгетиками, засобами для наркозу), посилюється пригнічувальний вплив на ЦНС, на дихальний центр, виражена артеріальна гіпотензія.

При одночасному застосуванні з трициклічними антидепресантами (в т.ч. з амітриптиліном) можливе посилення пригнічувального впливу на ЦНС, підвищення концентрації антидепресантів та посилення холінергічного ефекту.

У пацієнтів, які тривало приймали антигіпертензивні препарати центральної дії, бета-адреноблокатори, антикоагулянти, серцеві глікозиди, ступінь і механізми лікарського взаємодії непередбачувані.

При одночасному застосуванні з міорелаксантами дія міорелаксантів посилюється, збільшується ризик виникнення апное.

При одночасному застосуванні з пероральними контрацептивами можливе посилення ефектів діазепаму. Підвищується ризик розвитку проривної кровотечі.

При одночасному застосуванні з бупівакаїном можливе підвищення концентрації бупівакаїну в плазмі крові; з диклофенаком - можливе посилення головокружіння; з ізоніазидом - зменшення виведення діазепаму з організму.

Препарати, що викликають індукцію ферментів печінки, в т.ч. протиепілептичні засоби (карбамазепін, фенітоїн), можуть пришвидшувати виведення діазепаму.

При одночасному застосуванні з кофеїном зменшується седативний і, можливо, анксиолітичний ефект діазепаму.

При одночасному застосуванні з клозапіном можливі виражена артеріальна гіпотензія, угнічення дихання, втрата свідомості; з леводопою - можливе придушення протипаркінсонічного ефекту; з карбонатом літію - описано випадок розвитку коматозного стану; з метопрололом - можливі зниження гостроти зору, погіршення психомоторних реакцій.

При одночасному застосуванні з парацетамолом можливе зменшення виведення діазепаму та його метаболіту (дезметилдиазепаму); з рисперидоном - описані випадки розвитку ЗНС.

При одночасному застосуванні з рифампіцином підвищується виведення діазепаму внаслідок значного посилення його метаболізму під впливом рифампіцину.

Теофілін у низьких дозах спотворює седативну дію діазепаму.

При одночасному застосуванні в рідкісних випадках діазепам пригнічує метаболізм і посилює дію фенітоїну. Фенобарбітал та фенітоїн можуть пришвидшувати метаболізм діазепаму.

При одночасному застосуванні флувоксаміну підвищується концентрація в плазмі крові і побічні ефекти діазепаму.

При одночасному застосуванні з циметидином, омепразолом, дисульфірамом можливе збільшення інтенсивності та тривалості дії діазепаму.

При одночасному прийомі етанолу, етанолвмісних препаратів посилюється пригнічувальний вплив на ЦНС (головним чином на дихальний центр), а також може виникнути синдром патологічного сп’яніння.

Лікарська форма

Таблетки. 1 таблетка містить діазепаму 5 мг.

По 2 мл в ампулі зі світлозахисного скла; по 5 ампул у блістері; по 2 блістери у пачці.