Фленокс НЕО
Flenox NEO
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Квадрапарин-СОЛОфарм, Клексан, Акспарин, Новопарин, Эклексия, Еноксан, Еноксапарин-Фармекс, Еноксарин, Еноксапарин натрію, Еніксум
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: Sol. «Flenox NEO» 0,2 ml
D.t.d. N. 10 pro inject.
S. Підшкірно, по 0,2 мл 1 раз на добу
D.t.d. N. 10 pro inject.
S. Підшкірно, по 0,2 мл 1 раз на добу
Фармакологічні властивості
Антикоагулянтна, антитромботична.
Фармакодинаміка
Антикоагулянт прямої дії. Належить до групи низькомолекулярних гепаринів (молекулярна маса близько 4500 дальтон). Має антитромботичну дію. Володіє вираженою активністю щодо фактора Xa і слабкою активністю щодо фактора IIa. На відміну від нефракціонованого стандартного гепарину антиагрегантна активність виражена сильніше, ніж антикоагулянтна активність. Не впливає на агрегацію тромбоцитів.
Крім анти-Ха/IIа активності також виявлені додаткові антикоагулянтні та протизапальні властивості еноксапарину натрію. Це включає АТ-III-залежне інгібування інших факторів згортання, як фактор Vila, активацію вивільнення інгібітора шляху тканинного фактора (1ГГФ), а також зниження вивільнення фактора Віллебранда з ендотелію судин у кровотік. Ці фактори забезпечують антикоагулянтний ефект еноксапарину натрію в цілому.
Крім анти-Ха/IIа активності також виявлені додаткові антикоагулянтні та протизапальні властивості еноксапарину натрію. Це включає АТ-III-залежне інгібування інших факторів згортання, як фактор Vila, активацію вивільнення інгібітора шляху тканинного фактора (1ГГФ), а також зниження вивільнення фактора Віллебранда з ендотелію судин у кровотік. Ці фактори забезпечують антикоагулянтний ефект еноксапарину натрію в цілому.
Фармакокінетика
При п/к введенні швидко і практично повністю всмоктується з місця ін'єкції. Пік анти-Ха активності еноксапарину в плазмі крові досягається через 3-5 год, що відповідає концентрації 1.6 мкг/мл після введення 40 мг. Анти-IIa активність в плазмі крові приблизно в 10 разів нижча, ніж анти-Ха активність.
Vd анти-Ха активності еноксапарину натрію становить близько 4.3 л і наближається до ОЦК.
Еноксапарин натрію в основному метаболізується в печінці шляхом десульфатування і/або деполімеризації з утворенням низькомолекулярних речовин з дуже низькою біологічною активністю.
Виведення носить монофазний характер з T1/2 близько 5 год (після одноразового п/к введення) і близько 7 год (після багаторазового введення). Виведення через нирки активних фрагментів еноксапарину натрію становить приблизно 10% від введеної дози, загальна ниркова екскреція активних і неактивних фрагментів становить приблизно 40% від введеної дози.
Vd анти-Ха активності еноксапарину натрію становить близько 4.3 л і наближається до ОЦК.
Еноксапарин натрію в основному метаболізується в печінці шляхом десульфатування і/або деполімеризації з утворенням низькомолекулярних речовин з дуже низькою біологічною активністю.
Виведення носить монофазний характер з T1/2 близько 5 год (після одноразового п/к введення) і близько 7 год (після багаторазового введення). Виведення через нирки активних фрагментів еноксапарину натрію становить приблизно 10% від введеної дози, загальна ниркова екскреція активних і неактивних фрагментів становить приблизно 40% від введеної дози.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Еноксапарин натрію вводиться підшкірно
Профілактика венозних тромбозів і емболій при хірургічних втручаннях у пацієнтів помірного і високого ризику.
Пацієнтам з помірним ризиком розвитку тромбозів і емболій (наприклад, абдомінальні операції) рекомендована доза препарату Фленокс НЕО становить 20 мг один раз на добу підшкірно. Першу ін'єкцію слід зробити за 2 год до хірургічного втручання. Пацієнтам з високим ризиком розвитку тромбозів і емболій (наприклад, при ортопедичних операціях, хірургічних операціях в онкології, пацієнтам з додатковими факторами ризику, не пов'язаними з операцією, такими як вроджена або набута тромбофілія, злоякісне новоутворення, постільний режим більше трьох діб, ожиріння, венозний тромбоз в анамнезі, варикозне розширення вен нижніх кінцівок, вагітність) препарат рекомендується в дозі 40 мг один раз на добу, підшкірно, з введенням першої дози за 12 год до хірургічного втручання. При необхідності більш ранньої передопераційної профілактики (наприклад, у пацієнтів з високим ризиком розвитку тромбозів і тромбоемболій, які очікують відстрочену ортопедичну операцію) остання ін'єкція повинна бути зроблена за 12 год до операції і через 12 год після операції.
Тривалість лікування препаратом Фленокс НЕО в середньому становить 7-10 днів. При необхідності терапію можна продовжувати до тих пір, поки зберігається ризик розвитку тромбозу і емболії, і до тих пір, поки пацієнт не перейде на амбулаторний режим.
При великих ортопедичних операціях може бути доцільно після початкової терапії продовження лікування шляхом введення препарату Фленокс НЕО в дозі 40 мг один раз на добу протягом п'яти тижнів.
Для пацієнтів з високим ризиком венозних тромбоемболій, які перенесли хірургічне втручання, абдомінальну і тазову хірургію з причини онкологічного захворювання, може бути доцільно збільшення тривалості введення препарату Фленокс НЕО в дозі 40 мг 1 раз/добу протягом 4-х тижнів.
Профілактика венозних тромбозів і емболій у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі внаслідок гострих терапевтичних захворювань
Рекомендована доза препарату Фленокс НЕО становить 40 мг один раз на добу, підшкірно, протягом 6-14 днів. Терапію слід продовжувати до повного переходу пацієнта на амбулаторний режим (максимально протягом 14 днів).
Лікування тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без тромбоемболії легеневої артерії
Препарат вводиться підшкірно з розрахунку 1,5 мг/кг маси тіла один раз на добу або 1 мг/кг маси тіла два рази на добу. Режим дозування повинен вибиратися лікарем на основі оцінки ризику розвитку тромбоемболії і ризику розвитку кровотеч. У пацієнтів без тромбоемболічних ускладнень і з низьким ризиком розвитку венозної тромбоемболії препарат рекомендується вводити підшкірно з розрахунку 1,5 мг/кг маси тіла 1 раз на добу. У всіх інших пацієнтів, включаючи пацієнтів з ожирінням, симптоматичною тромбоемболією легеневих артерій, раком, повторною венозною тромбоемболією і проксимальним тромбозом (в клубовій вені) препарат рекомендується застосовувати в дозі 1 мг/кг 2 рази на добу.
Тривалість лікування в середньому становить 10 днів. Слід відразу ж почати терапію непрямими антикоагулянтами, при цьому лікування препаратом Фленокс НЕО необхідно продовжувати до досягнення терапевтичного антикоагулянтного ефекту (значення МНО [Міжнародного Нормалізованого Відношення] повинні становити 2,0-3,0).
Профілактика тромбоутворення в системі екстракорпорального кровообігу під час гемодіалізу
Рекомендована доза препарату Фленокс НЕО становить в середньому 1 мг/кг маси тіла. При високому ризику розвитку кровотечі дозу слід знизити до 0,5 мг/кг маси тіла при подвійному судинному доступі або до 0,75 мг/кг маси тіла при одинарному судинному доступі.
При гемодіалізі препарат Фленокс НЕО слід вводити в артеріальну ділянку шунта на початку сеансу гемодіалізу. Однієї дози, як правило, достатньо для чотиригодинного сеансу, однак при виявленні фібринових кілець при більш тривалому гемодіалізі можна додатково ввести препарат з розрахунку 0,5-1 мг/кг маси тіла. Дані щодо пацієнтів, які застосовують еноксапарин натрію для профілактики або лікування і під час сеансів гемодіалізу, відсутні.
Лікування нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без підйому сегмента SТ
Препарат Фленокс НЕО вводиться з розрахунку 1 мг/кг маси тіла кожні 12 год, підшкірно, при одночасному застосуванні антитромбоцитарної терапії. Середня тривалість терапії становить, як мінімум, 2 дні і продовжується до стабілізації клінічного стану пацієнта. Зазвичай введення препарату продовжується від 2-х до 8-ми днів.
Ацетилсаліцилова кислота рекомендується всім пацієнтам, які не мають протипоказань, з початковою дозою 150-300 мг всередину з подальшою підтримуючою дозою 75-325 мг 1 раз на добу.
Лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента SТ, медикаментозне або за допомогою черезшкірного коронарного втручання
Лікування починають з одноразового внутрішньовенного болюсного введення еноксапарину натрію в дозі 30 мг. Відразу ж після нього підшкірно вводять еноксапарин натрію в дозі 1 мг/кг маси тіла. Далі препарат призначають підшкірно по 1 мг/кг маси тіла кожні 12 год (максимально 100 мг еноксапарину натрію для кожної з перших двох підшкірних ін'єкцій, потім - по 1 мг/кг маси тіла для решти підшкірних доз, тобто при масі тіла більше 100 кг разова доза може перевищувати 100 мг). Як можна швидше після виявлення гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента SТ пацієнтам необхідно призначити одночасно ацетилсаліцилову кислоту і, якщо немає протипоказань, прийом ацетилсаліцилової кислоти (в дозах 75-325 мг) слід продовжувати щодня протягом не менше 30 днів.
При комбінації з тромболітиками (фібрин-специфічними і фібрин- неспецифічними) еноксапарин натрію повинен вводитися в інтервалі від 15 хвилин до початку тромболітичної терапії і до 30 хвилин після неї.
У пацієнтів у віці 75 років і старше не застосовується початкове внутрішньовенне болюсне введення. Препарат вводять підшкірно в дозі 0,75 мг/кг маси тіла кожні 12 год (максимально 75 мг еноксапарину натрію для кожної з перших двох підшкірних ін'єкцій, потім - по 0,75 мг/кг маси тіла для решти підшкірних доз, тобто при масі тіла більше 100 кг разова доза може перевищувати 75 мг).
У пацієнтів, яким проводиться черезшкірне коронарне втручання, у випадку, якщо остання підшкірна ін'єкція еноксапарину натрію була проведена менш ніж за 8 год до роздування введеного в місце звуження коронарної артерії балонного катетера, додаткового введення еноксапарину натрію не потрібно. Якщо ж остання підшкірна ін'єкція еноксапарину натрію проводилася більше ніж за 8 год до роздування балонного катетера, слід провести додаткове внутрішньовенне болюсне введення еноксапарину натрію в дозі 0,3 мг/кг.
Особливості введення препарату
Попередньо заповнений одноразовий шприц готовий до застосування.
Препарат не можна вводити внутрішньом'язово!
Підшкірне введення
Ін'єкції бажано проводити в положенні пацієнта «лежачи». При використанні попередньо заповнених шприців для уникнення втрати препарату перед ін'єкцією не треба видаляти бульбашки повітря зі шприца. Ін'єкції слід проводити почергово в ліву або праву передньолатеральну або задньолатеральну поверхню живота.
Голку необхідно ввести на всю довжину, вертикально (не збоку), в шкірну складку, зібрану і утримувану до завершення ін'єкції між великим і вказівним пальцями. Складку шкіри відпускають тільки після завершення ін'єкції.
Не слід масажувати місце ін'єкції після введення препарату.
Профілактика венозних тромбозів і емболій при хірургічних втручаннях у пацієнтів помірного і високого ризику.
Пацієнтам з помірним ризиком розвитку тромбозів і емболій (наприклад, абдомінальні операції) рекомендована доза препарату Фленокс НЕО становить 20 мг один раз на добу підшкірно. Першу ін'єкцію слід зробити за 2 год до хірургічного втручання. Пацієнтам з високим ризиком розвитку тромбозів і емболій (наприклад, при ортопедичних операціях, хірургічних операціях в онкології, пацієнтам з додатковими факторами ризику, не пов'язаними з операцією, такими як вроджена або набута тромбофілія, злоякісне новоутворення, постільний режим більше трьох діб, ожиріння, венозний тромбоз в анамнезі, варикозне розширення вен нижніх кінцівок, вагітність) препарат рекомендується в дозі 40 мг один раз на добу, підшкірно, з введенням першої дози за 12 год до хірургічного втручання. При необхідності більш ранньої передопераційної профілактики (наприклад, у пацієнтів з високим ризиком розвитку тромбозів і тромбоемболій, які очікують відстрочену ортопедичну операцію) остання ін'єкція повинна бути зроблена за 12 год до операції і через 12 год після операції.
Тривалість лікування препаратом Фленокс НЕО в середньому становить 7-10 днів. При необхідності терапію можна продовжувати до тих пір, поки зберігається ризик розвитку тромбозу і емболії, і до тих пір, поки пацієнт не перейде на амбулаторний режим.
При великих ортопедичних операціях може бути доцільно після початкової терапії продовження лікування шляхом введення препарату Фленокс НЕО в дозі 40 мг один раз на добу протягом п'яти тижнів.
Для пацієнтів з високим ризиком венозних тромбоемболій, які перенесли хірургічне втручання, абдомінальну і тазову хірургію з причини онкологічного захворювання, може бути доцільно збільшення тривалості введення препарату Фленокс НЕО в дозі 40 мг 1 раз/добу протягом 4-х тижнів.
Профілактика венозних тромбозів і емболій у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі внаслідок гострих терапевтичних захворювань
Рекомендована доза препарату Фленокс НЕО становить 40 мг один раз на добу, підшкірно, протягом 6-14 днів. Терапію слід продовжувати до повного переходу пацієнта на амбулаторний режим (максимально протягом 14 днів).
Лікування тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без тромбоемболії легеневої артерії
Препарат вводиться підшкірно з розрахунку 1,5 мг/кг маси тіла один раз на добу або 1 мг/кг маси тіла два рази на добу. Режим дозування повинен вибиратися лікарем на основі оцінки ризику розвитку тромбоемболії і ризику розвитку кровотеч. У пацієнтів без тромбоемболічних ускладнень і з низьким ризиком розвитку венозної тромбоемболії препарат рекомендується вводити підшкірно з розрахунку 1,5 мг/кг маси тіла 1 раз на добу. У всіх інших пацієнтів, включаючи пацієнтів з ожирінням, симптоматичною тромбоемболією легеневих артерій, раком, повторною венозною тромбоемболією і проксимальним тромбозом (в клубовій вені) препарат рекомендується застосовувати в дозі 1 мг/кг 2 рази на добу.
Тривалість лікування в середньому становить 10 днів. Слід відразу ж почати терапію непрямими антикоагулянтами, при цьому лікування препаратом Фленокс НЕО необхідно продовжувати до досягнення терапевтичного антикоагулянтного ефекту (значення МНО [Міжнародного Нормалізованого Відношення] повинні становити 2,0-3,0).
Профілактика тромбоутворення в системі екстракорпорального кровообігу під час гемодіалізу
Рекомендована доза препарату Фленокс НЕО становить в середньому 1 мг/кг маси тіла. При високому ризику розвитку кровотечі дозу слід знизити до 0,5 мг/кг маси тіла при подвійному судинному доступі або до 0,75 мг/кг маси тіла при одинарному судинному доступі.
При гемодіалізі препарат Фленокс НЕО слід вводити в артеріальну ділянку шунта на початку сеансу гемодіалізу. Однієї дози, як правило, достатньо для чотиригодинного сеансу, однак при виявленні фібринових кілець при більш тривалому гемодіалізі можна додатково ввести препарат з розрахунку 0,5-1 мг/кг маси тіла. Дані щодо пацієнтів, які застосовують еноксапарин натрію для профілактики або лікування і під час сеансів гемодіалізу, відсутні.
Лікування нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без підйому сегмента SТ
Препарат Фленокс НЕО вводиться з розрахунку 1 мг/кг маси тіла кожні 12 год, підшкірно, при одночасному застосуванні антитромбоцитарної терапії. Середня тривалість терапії становить, як мінімум, 2 дні і продовжується до стабілізації клінічного стану пацієнта. Зазвичай введення препарату продовжується від 2-х до 8-ми днів.
Ацетилсаліцилова кислота рекомендується всім пацієнтам, які не мають протипоказань, з початковою дозою 150-300 мг всередину з подальшою підтримуючою дозою 75-325 мг 1 раз на добу.
Лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента SТ, медикаментозне або за допомогою черезшкірного коронарного втручання
Лікування починають з одноразового внутрішньовенного болюсного введення еноксапарину натрію в дозі 30 мг. Відразу ж після нього підшкірно вводять еноксапарин натрію в дозі 1 мг/кг маси тіла. Далі препарат призначають підшкірно по 1 мг/кг маси тіла кожні 12 год (максимально 100 мг еноксапарину натрію для кожної з перших двох підшкірних ін'єкцій, потім - по 1 мг/кг маси тіла для решти підшкірних доз, тобто при масі тіла більше 100 кг разова доза може перевищувати 100 мг). Як можна швидше після виявлення гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента SТ пацієнтам необхідно призначити одночасно ацетилсаліцилову кислоту і, якщо немає протипоказань, прийом ацетилсаліцилової кислоти (в дозах 75-325 мг) слід продовжувати щодня протягом не менше 30 днів.
При комбінації з тромболітиками (фібрин-специфічними і фібрин- неспецифічними) еноксапарин натрію повинен вводитися в інтервалі від 15 хвилин до початку тромболітичної терапії і до 30 хвилин після неї.
У пацієнтів у віці 75 років і старше не застосовується початкове внутрішньовенне болюсне введення. Препарат вводять підшкірно в дозі 0,75 мг/кг маси тіла кожні 12 год (максимально 75 мг еноксапарину натрію для кожної з перших двох підшкірних ін'єкцій, потім - по 0,75 мг/кг маси тіла для решти підшкірних доз, тобто при масі тіла більше 100 кг разова доза може перевищувати 75 мг).
У пацієнтів, яким проводиться черезшкірне коронарне втручання, у випадку, якщо остання підшкірна ін'єкція еноксапарину натрію була проведена менш ніж за 8 год до роздування введеного в місце звуження коронарної артерії балонного катетера, додаткового введення еноксапарину натрію не потрібно. Якщо ж остання підшкірна ін'єкція еноксапарину натрію проводилася більше ніж за 8 год до роздування балонного катетера, слід провести додаткове внутрішньовенне болюсне введення еноксапарину натрію в дозі 0,3 мг/кг.
Особливості введення препарату
Попередньо заповнений одноразовий шприц готовий до застосування.
Препарат не можна вводити внутрішньом'язово!
Підшкірне введення
Ін'єкції бажано проводити в положенні пацієнта «лежачи». При використанні попередньо заповнених шприців для уникнення втрати препарату перед ін'єкцією не треба видаляти бульбашки повітря зі шприца. Ін'єкції слід проводити почергово в ліву або праву передньолатеральну або задньолатеральну поверхню живота.
Голку необхідно ввести на всю довжину, вертикально (не збоку), в шкірну складку, зібрану і утримувану до завершення ін'єкції між великим і вказівним пальцями. Складку шкіри відпускають тільки після завершення ін'єкції.
Не слід масажувати місце ін'єкції після введення препарату.
Показання
- Профілактика тромбоемболій, особливо в ортопедичній практиці та загальній хірургії;
- Лікування тромбозів глибоких вен;
- Профілактика гіперкоагуляції в системі екстракорпоральної циркуляції при проведенні гемодіалізу.
Лікування нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без патологічного зубця Q на ЕКГ (у поєднанні з ацетилсаліциловою кислотою).
- Лікування тромбозів глибоких вен;
- Профілактика гіперкоагуляції в системі екстракорпоральної циркуляції при проведенні гемодіалізу.
Лікування нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без патологічного зубця Q на ЕКГ (у поєднанні з ацетилсаліциловою кислотою).
Протипоказання
Підвищена чутливість до еноксапарину; стани з високим ризиком розвитку неконтрольованих кровотеч (в т.ч. виразкові ураження ШКТ, нещодавно перенесений геморагічний інсульт); спінальна або епідуральна анестезія або локо-регіональна анестезія, коли еноксапарин натрію застосовувався для лікування в попередні 24 год; імуноопосередкована гепарин-індукована тромбоцитопенія (в анамнезі) протягом 100 останніх днів або наявність у крові циркулюючих антитромбоцитарних антитіл; дитячий і підлітковий вік до 18 років.
З обережністю
Стани, при яких є потенційний ризик розвитку кровотечі: порушення гемостазу (в т.ч. гемофілія, тромбоцитопенія, гіпокоагуляція, хвороба Віллебранда), тяжкий васкуліт; виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки або інші ерозивно-виразкові ураження ШКТ в анамнезі; нещодавно перенесений ішемічний інсульт; неконтрольована тяжка артеріальна гіпертензія; діабетична або геморагічна ретинопатія; тяжкий цукровий діабет; нещодавно перенесена або передбачувана неврологічна або офтальмологічна операція; проведення спінальної або епідуральної анестезії (потенційна небезпека розвитку гематоми), спинномозкова пункція (недавно перенесена); недавні пологи; ендокардит бактеріальний (гострий або підгострий); перикардит або перикардіальний випіт; ниркова і/або печінкова недостатність; внутрішньоматкова контрацепція (ВМК); тяжка травма (особливо ЦНС), відкриті рани на великих поверхнях; одночасний прийом препаратів, що впливають на систему гемостазу; гепарин-індукована тромбоцитопенія без циркулюючих антитіл в анамнезі (більше 100 днів).
Відсутні дані щодо клінічного застосування еноксапарину натрію при наступних захворюваннях: активний туберкульоз, променева терапія (недавно перенесена).
З обережністю
Стани, при яких є потенційний ризик розвитку кровотечі: порушення гемостазу (в т.ч. гемофілія, тромбоцитопенія, гіпокоагуляція, хвороба Віллебранда), тяжкий васкуліт; виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки або інші ерозивно-виразкові ураження ШКТ в анамнезі; нещодавно перенесений ішемічний інсульт; неконтрольована тяжка артеріальна гіпертензія; діабетична або геморагічна ретинопатія; тяжкий цукровий діабет; нещодавно перенесена або передбачувана неврологічна або офтальмологічна операція; проведення спінальної або епідуральної анестезії (потенційна небезпека розвитку гематоми), спинномозкова пункція (недавно перенесена); недавні пологи; ендокардит бактеріальний (гострий або підгострий); перикардит або перикардіальний випіт; ниркова і/або печінкова недостатність; внутрішньоматкова контрацепція (ВМК); тяжка травма (особливо ЦНС), відкриті рани на великих поверхнях; одночасний прийом препаратів, що впливають на систему гемостазу; гепарин-індукована тромбоцитопенія без циркулюючих антитіл в анамнезі (більше 100 днів).
Відсутні дані щодо клінічного застосування еноксапарину натрію при наступних захворюваннях: активний туберкульоз, променева терапія (недавно перенесена).
Особливі вказівки
Не вводити в/м. Низькомолекулярні гепарини не є взаємозамінними.
При наявності вказівок в анамнезі на тромбоцитопенію, індуковану гепарином, еноксапарин натрію можна застосовувати тільки в випадках крайньої необхідності.
Перед початком і під час лікування слід регулярно контролювати число тромбоцитів у периферичній крові. При зниженні цього показника на 30-50% від вихідної величини еноксапарин натрію слід негайно відмінити і призначити відповідну терапію. Перед початком застосування слід відмінити засоби, які потенційно можуть впливати на гемостаз; якщо це неможливо, то одночасну терапію проводять під ретельним контролем показників згортання.
Відзначалося збільшення експозиції еноксапарину натрію при його профілактичному застосуванні у жінок з масою тіла менше 45 кг і у чоловіків з масою тіла менше 57 кг, що може призводити до підвищеного ризику розвитку кровотеч. Рекомендується проведення ретельного контролю стану таких пацієнтів.
Пацієнти з ожирінням мають підвищений ризик розвитку тромбозів і емболій. Рекомендується проведення контролю за станом пацієнтів на предмет розвитку симптомів і ознак тромбозів і емболій.
Еноксапарин натрію слід застосовувати з особливою обережністю у пацієнтів, які мають в анамнезі (більше ніж 100 днів) гепарин-індуковану тромбоцитопенію без циркулюючих антитіл. Рішення про застосування еноксапарину натрію в даній ситуації повинно бути прийнято тільки після оцінки співвідношення користь/ризик і при відсутності не містить гепарин альтернативної терапії.
Профілактика венозних тромбозів і емболій у пацієнтів з гострими терапевтичними захворюваннями, які перебувають на постільному режимі. У разі розвитку гострої інфекції, гострих ревматичних станів профілактичне застосування еноксапарину натрію виправдано тільки в тому випадку, якщо вищезазначені стани поєднуються з одним з наступних факторів ризику венозного тромбоутворення: вік більше 75 років, злоякісні новоутворення, тромбози і емболії в анамнезі, ожиріння, гормональна терапія, серцева недостатність, хронічна дихальна недостатність.
При наявності вказівок в анамнезі на тромбоцитопенію, індуковану гепарином, еноксапарин натрію можна застосовувати тільки в випадках крайньої необхідності.
Перед початком і під час лікування слід регулярно контролювати число тромбоцитів у периферичній крові. При зниженні цього показника на 30-50% від вихідної величини еноксапарин натрію слід негайно відмінити і призначити відповідну терапію. Перед початком застосування слід відмінити засоби, які потенційно можуть впливати на гемостаз; якщо це неможливо, то одночасну терапію проводять під ретельним контролем показників згортання.
Відзначалося збільшення експозиції еноксапарину натрію при його профілактичному застосуванні у жінок з масою тіла менше 45 кг і у чоловіків з масою тіла менше 57 кг, що може призводити до підвищеного ризику розвитку кровотеч. Рекомендується проведення ретельного контролю стану таких пацієнтів.
Пацієнти з ожирінням мають підвищений ризик розвитку тромбозів і емболій. Рекомендується проведення контролю за станом пацієнтів на предмет розвитку симптомів і ознак тромбозів і емболій.
Еноксапарин натрію слід застосовувати з особливою обережністю у пацієнтів, які мають в анамнезі (більше ніж 100 днів) гепарин-індуковану тромбоцитопенію без циркулюючих антитіл. Рішення про застосування еноксапарину натрію в даній ситуації повинно бути прийнято тільки після оцінки співвідношення користь/ризик і при відсутності не містить гепарин альтернативної терапії.
Профілактика венозних тромбозів і емболій у пацієнтів з гострими терапевтичними захворюваннями, які перебувають на постільному режимі. У разі розвитку гострої інфекції, гострих ревматичних станів профілактичне застосування еноксапарину натрію виправдано тільки в тому випадку, якщо вищезазначені стани поєднуються з одним з наступних факторів ризику венозного тромбоутворення: вік більше 75 років, злоякісні новоутворення, тромбози і емболії в анамнезі, ожиріння, гормональна терапія, серцева недостатність, хронічна дихальна недостатність.
Побічні ефекти
З боку системи кровотворення і згортальної системи крові: кровотеча, тромбоцитопенія, тромбоцитоз, аутоімунна тромбоцитопенія з тромбозом, інфаркт органів або ішемія кінцівок, геморагічна анемія, еозинофілія.
З боку імунної системи: алергічні реакції, анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючи шок.
З боку нервової системи: головний біль; при застосуванні еноксапарину натрію на тлі спінальної/епідуральної анестезії або спинальної пункції відзначалися випадки розвитку спінальної гематоми (або нейроаксіальної гематоми). Ці реакції призводили до розвитку неврологічних порушень різного ступеня тяжкості, включаючи стійкий або необоротний параліч.
З боку печінки і жовчовивідних шляхів: підвищення активності печінкових ферментів, головним чином підвищення активності трансаміназ, гепатоцелюлярне ураження печінки, холестатичне ураження печінки.
З боку шкіри і підшкірних тканин: кропив'янка, шкірний свербіж, еритема, буллезний дерматит, алопеція.
З боку кістково-м'язової системи: при тривалій терапії (більше 3 міс) - остеопороз.
З боку лабораторних показників: гіперкаліємія.
Місцеві реакції: в місці ін'єкції можливі гематома, біль, набряк, інфільтрат, запалення, утворення ущільнень, подразнення, некроз шкіри. В місці ін'єкції може розвинутися шкірний васкуліт, некроз шкіри, яким зазвичай передує поява пурпури або еритематозних папул (інфільтрованих і болючих). У цих випадках терапію еноксапарином натрію слід припинити.
З боку імунної системи: алергічні реакції, анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючи шок.
З боку нервової системи: головний біль; при застосуванні еноксапарину натрію на тлі спінальної/епідуральної анестезії або спинальної пункції відзначалися випадки розвитку спінальної гематоми (або нейроаксіальної гематоми). Ці реакції призводили до розвитку неврологічних порушень різного ступеня тяжкості, включаючи стійкий або необоротний параліч.
З боку печінки і жовчовивідних шляхів: підвищення активності печінкових ферментів, головним чином підвищення активності трансаміназ, гепатоцелюлярне ураження печінки, холестатичне ураження печінки.
З боку шкіри і підшкірних тканин: кропив'янка, шкірний свербіж, еритема, буллезний дерматит, алопеція.
З боку кістково-м'язової системи: при тривалій терапії (більше 3 міс) - остеопороз.
З боку лабораторних показників: гіперкаліємія.
Місцеві реакції: в місці ін'єкції можливі гематома, біль, набряк, інфільтрат, запалення, утворення ущільнень, подразнення, некроз шкіри. В місці ін'єкції може розвинутися шкірний васкуліт, некроз шкіри, яким зазвичай передує поява пурпури або еритематозних папул (інфільтрованих і болючих). У цих випадках терапію еноксапарином натрію слід припинити.
Передозування
Випадкова передозування препаратом Фленокс НЕО при внутрішньовенному, екстракорпоральному або підшкірному застосуванні може призвести до геморагічних ускладнень. При прийомі всередину навіть у великих дозах всмоктування препарату малоймовірно.
Антикоагулянтні ефекти можна в основному нейтралізувати шляхом повільного внутрішньовенного введення протаміну сульфату, доза якого залежить від дози введеного препарату. Один мг (1 мг) протаміну сульфату нейтралізує антикоагулянтний ефект одного мг (1 мг) препарату Фленокс НЕО, якщо еноксапарин натрію вводився не більше ніж за 8 год до введення протаміну. 0,5 мг протаміну нейтралізує антикоагулянтний ефект 1 мг препарату, якщо з моменту введення останнього пройшло більше 8 год або при необхідності введення другої дози протаміну. Якщо ж після введення еноксапарину натрію пройшло 12 год і більше, введення протаміну не потрібно. Однак навіть при введенні великих доз протаміну сульфату, анти-Ха активність препарату Фленокс НЕО повністю не нейтралізується (максимально на 60 %).
Антикоагулянтні ефекти можна в основному нейтралізувати шляхом повільного внутрішньовенного введення протаміну сульфату, доза якого залежить від дози введеного препарату. Один мг (1 мг) протаміну сульфату нейтралізує антикоагулянтний ефект одного мг (1 мг) препарату Фленокс НЕО, якщо еноксапарин натрію вводився не більше ніж за 8 год до введення протаміну. 0,5 мг протаміну нейтралізує антикоагулянтний ефект 1 мг препарату, якщо з моменту введення останнього пройшло більше 8 год або при необхідності введення другої дози протаміну. Якщо ж після введення еноксапарину натрію пройшло 12 год і більше, введення протаміну не потрібно. Однак навіть при введенні великих доз протаміну сульфату, анти-Ха активність препарату Фленокс НЕО повністю не нейтралізується (максимально на 60 %).
Лікарняна взаємодія
При одночасному застосуванні з препаратами, які впливають на гемостаз (саліцилати, інші НПЗП, декстран 40, тиклопідин, клопідогрель, ГКС, тромболітики, антикоагулянти) посилюється антикоагулянтна дія еноксапарину натрію, можливий розвиток геморагічних ускладнень.
При одночасному застосуванні з лікарськими препаратами, що підвищують вміст калію в сироватці крові, слід проводити клінічний і лабораторний контроль.
При одночасному застосуванні з лікарськими препаратами, що підвищують вміст калію в сироватці крові, слід проводити клінічний і лабораторний контроль.
Лікарська форма
Розчин для ін'єкцій, 10000 анти-Ха МО/мл.
По 0,2 мл (2000 анти-Ха МО) або 0,4 мл (4000 анти-Ха МО) або 0,6 мл (6000 анти-Ха МО) в шприці скляному з вбудованою голкою і з захисним ковпачком; по 2 шприца скляних з вбудованою голкою і з захисним ковпачком в блістері: по 1 або 5 блістерів разом з інструкцією по медичному застосуванню поміщають в пачку з картону.
По 0,8 мл (8000 анти-Ха МО) в шприці скляному з вбудованою голкою і з захисним ковпачком; по 2 шприца скляних з вбудованою голкою і з захисним ковпачком в блістері; по 1 блістеру разом з інструкцією по медичному застосуванню поміщають в пачку з картону.
По 1,0 мл (10000 анти-Ха МО) в шприці скляному з вбудованою голкою і з захисним ковпачком; по 2 шприца скляних з вбудованою голкою і з захисним ковпачком в блістері; по 1 блістеру разом з інструкцією по медичному застосуванню поміщають в пачку з картону.
По 0,2 мл (2000 анти-Ха МО) або 0,4 мл (4000 анти-Ха МО) або 0,6 мл (6000 анти-Ха МО) в шприці скляному з вбудованою голкою і з захисним ковпачком; по 2 шприца скляних з вбудованою голкою і з захисним ковпачком в блістері: по 1 або 5 блістерів разом з інструкцією по медичному застосуванню поміщають в пачку з картону.
По 0,8 мл (8000 анти-Ха МО) в шприці скляному з вбудованою голкою і з захисним ковпачком; по 2 шприца скляних з вбудованою голкою і з захисним ковпачком в блістері; по 1 блістеру разом з інструкцією по медичному застосуванню поміщають в пачку з картону.
По 1,0 мл (10000 анти-Ха МО) в шприці скляному з вбудованою голкою і з захисним ковпачком; по 2 шприца скляних з вбудованою голкою і з захисним ковпачком в блістері; по 1 блістеру разом з інструкцією по медичному застосуванню поміщають в пачку з картону.
