Глібенкламід
Glibenclamide
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Глібенкламід-Здоров'я, Глібетон, Манініл
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp: Glibenclamidi 0,005
D.t.d: № 20 in tab.
S: По 1 таблетці 2 рази на день за 30 хв. до їжі.
D.t.d: № 20 in tab.
S: По 1 таблетці 2 рази на день за 30 хв. до їжі.
Фармакологічні властивості
Пероральний гіпоглікемічний засіб, похідне сульфонілсечовини II покоління. Стимулює секрецію інсуліну ?-клітинами підшлункової залози, збільшує вивільнення інсуліну. Діє головним чином під час другої стадії секреції інсуліну. Підвищує чутливість периферичних тканин до інсуліну та ступінь його зв'язування з клітинами-мішенями. Має гіполіпідемічну дію, знижує тромбогенні властивості крові.
Фармакодинаміка
Відноситься до пероральних гіпоглікемізуючих засобів, похідних сульфонілсечовини II генерації. Сприяє стимуляції β-клітин підшлункової залози, що супроводжується мобілізацією та посиленням викиду ендогенного інсуліну. Препарат ефективний за наявності в підшлунковій залозі функціонально здатних β-клітин, які виробляють ендогенний інсулін. Сприяє зниженню агрегації тромбоцитів
Фармакокінетика
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Спосіб застосування
Для дорослих:
препарат слід застосовувати тільки за призначенням лікаря і обов'язково з корекцією дієти. Дозування залежить від результатів дослідження стану обміну речовин (рівень глюкози в крові та сечі).
Перше та подальші призначення. Терапію починають за можливості з якнайменших доз, насамперед це стосується хворих з підвищеною схильністю до гіпоглікемії та масою тіла менше 50 кг. Перше призначення становить від ½ до 1 таблетки (що відповідає 2,5–5 мг глібенкламіду) на добу. При недостатній корекції обміну речовин дозу поступово підвищують з інтервалами від кількох днів до одного тижня до необхідної добової терапевтичної дози, що становить 3 таблетки (що відповідає 15 мг глібенкламіду) на добу. Переведення хворого з застосування інших антидіабетичних препаратів.
Переведення на препарат Глібенкламід слід здійснювати дуже ретельно і починати з ½ до 1 таблетки (що відповідає 2,5–5 мг глібенкламіду на добу).
Підбір дози. Хворим похилого віку, ослабленим або хворим з недостатнім харчуванням, а також з легкими та помірними порушеннями функцій нирок або печінки початкову та підтримуючу дозу необхідно знизити через можливість розвитку гіпоглікемії. При зменшенні маси тіла хворого або зміні способу життя треба вирішити питання про корекцію дози. Комбінація з іншими антидіабетичними засобами. В обґрунтованих випадках хворим з непереносимістю метформіну може бути показано додаткове призначення препаратів групи глітазонів (розиглітазон, піоглітазон). Глібенкламід можна комбінувати з пероральними антидіабетичними препаратами, які не стимулюють викид β-клітинами ендогенного інсуліну (гуармель або акарбоза). При появі вторинної неефективності терапії глібенкламідом (зниження продукції інсуліну внаслідок зниження активності β-клітин) можна спробувати комбіноване лікування з інсуліном. Однак при повному припиненні секреції власного інсуліну організмом показана монотерапія інсуліном.
Спосіб і тривалість лікування. Таблетки слід приймати перед їжею. Не розжовувати і запивати достатньою кількістю рідини (краще 1 склянка води). При добовій дозі, що становить більше 2 таблеток препарату, рекомендується всю кількість розподіляти на один ранковий і один вечірній прийом у співвідношенні 2:1. Дуже важливо застосовувати препарат кожного разу в один і той же час. Якщо хворий пропустив один прийом, ніколи не можна це доповнювати прийомом більш високої дози. Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби. Протягом лікування потрібно проводити регулярний контроль стану обміну речовин.
Перше та подальші призначення. Терапію починають за можливості з якнайменших доз, насамперед це стосується хворих з підвищеною схильністю до гіпоглікемії та масою тіла менше 50 кг. Перше призначення становить від ½ до 1 таблетки (що відповідає 2,5–5 мг глібенкламіду) на добу. При недостатній корекції обміну речовин дозу поступово підвищують з інтервалами від кількох днів до одного тижня до необхідної добової терапевтичної дози, що становить 3 таблетки (що відповідає 15 мг глібенкламіду) на добу. Переведення хворого з застосування інших антидіабетичних препаратів.
Переведення на препарат Глібенкламід слід здійснювати дуже ретельно і починати з ½ до 1 таблетки (що відповідає 2,5–5 мг глібенкламіду на добу).
Підбір дози. Хворим похилого віку, ослабленим або хворим з недостатнім харчуванням, а також з легкими та помірними порушеннями функцій нирок або печінки початкову та підтримуючу дозу необхідно знизити через можливість розвитку гіпоглікемії. При зменшенні маси тіла хворого або зміні способу життя треба вирішити питання про корекцію дози. Комбінація з іншими антидіабетичними засобами. В обґрунтованих випадках хворим з непереносимістю метформіну може бути показано додаткове призначення препаратів групи глітазонів (розиглітазон, піоглітазон). Глібенкламід можна комбінувати з пероральними антидіабетичними препаратами, які не стимулюють викид β-клітинами ендогенного інсуліну (гуармель або акарбоза). При появі вторинної неефективності терапії глібенкламідом (зниження продукції інсуліну внаслідок зниження активності β-клітин) можна спробувати комбіноване лікування з інсуліном. Однак при повному припиненні секреції власного інсуліну організмом показана монотерапія інсуліном.
Спосіб і тривалість лікування. Таблетки слід приймати перед їжею. Не розжовувати і запивати достатньою кількістю рідини (краще 1 склянка води). При добовій дозі, що становить більше 2 таблеток препарату, рекомендується всю кількість розподіляти на один ранковий і один вечірній прийом у співвідношенні 2:1. Дуже важливо застосовувати препарат кожного разу в один і той же час. Якщо хворий пропустив один прийом, ніколи не можна це доповнювати прийомом більш високої дози. Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби. Протягом лікування потрібно проводити регулярний контроль стану обміну речовин.
Показання
інсулінонезалежний діабет у дорослих (цукровий діабет ІІ типу), якщо інші заходи, як, наприклад, суворе дотримання дієти, зменшення зайвої маси тіла, достатня фізична активність, не призвели до задовільної корекції рівня глюкози в крові.
Протипоказання
- Підвищена чутливість до діючої речовини, до понсо 4R або до будь-якого компонента препарату.
- Підвищена чутливість до інших препаратів сульфонілсечовини, до сульфонамідів, сульфонамідних діуретиків і до пробенециду.
- У випадках цукрового діабету, коли потрібне лікування інсуліном: інсулінозалежний цукровий діабет (цукровий діабет I типу), повна вторинна неефективність терапії глібенкламідом при цукровому діабеті II типу, метаболізм з ухилом у бік ацидозу, прекома або діабетична кома, стан після резекції підшлункової залози.
- Тяжкі порушення функції печінки.
- Тяжкі порушення функції нирок.
- Період вагітності або годування груддю.
- — Застосування разом з препаратом бозентан.
Особливі вказівки
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Побічні ефекти
- З боку ендокринної системи: гіпоглікемія аж до коми (ймовірність її розвитку підвищується при порушенні режиму дозування та неадекватній дієті).
- Алергічні реакції: шкірний висип, свербіж.
- З боку травної системи: нудота, діарея, відчуття тяжкості в області епігастрію; рідко - порушення функції печінки, холестаз.
- З боку ЦНС та периферичної нервової системи: рідко - парези, порушення чутливості, головний біль, втома, слабкість, запаморочення.
- З боку системи кровотворення: рідко - порушення кровотворення аж до розвитку панцитопенії.
- Дерматологічні реакції: рідко - фотосенсибілізація.
Передозування
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Лікарняна взаємодія
Посилення дії глібенкламіду (можливе виникнення гіпоглікемічних реакцій) можливе при одночасному застосуванні з: іншими пероральними антидіабетичними препаратами та інсуліном, інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту, анаболічними стероїдами та чоловічими статевими гормонами, антидепресантними засобами (флуоксетин, інгібітори МАО), β-адреноблокаторами, похідними хінолону, хлорамфеніколом, клофібратом та його аналогами, похідними кумарину, дизопірамідом, фенфлураміном, міконазолом, парааміносаліциловою кислотою, пентоксифіліном (введений парентерально у високій дозі), пергексиліном, похідними піразолону, пробенецидом, саліцилатами, сульфонамідами, препаратами тетрациклінового ряду, тритокваліном, цитостатиками типу циклофосфаміду.
Прийом блокаторів β-адренергічних рецепторів, клонідину, гуанетидину та резерпіну може знижувати сприйняття ранніх симптомів гіпоглікемії.
Зниження дії глібенкламіду (можливе виникнення гіперглікемічних реакцій) можливе при одночасному застосуванні з: ацетазоламідом, β-адреноблокаторами, барбітуратами, діазоксидом, діуретиками, глюкагоном, ізоніазидом, кортикостероїдами, нікотинатами, похідними фенотіазину, фенітоїном, рифампіцином, гормонами щитовидної залози, жіночими статевими гормонами (гестагени, естрогени), симпатоміметиками. Блокатори Н2-рецепторів, клонідин та резерпін можуть як послаблювати, так і посилювати цукрознижувальну дію препарату. В окремих випадках пентамідин може призводити до тяжкої гіпоглікемії або гіперглікемії. Дія похідних кумарину може як посилюватися, так і послаблюватися.
Бозентан: у пацієнтів, які отримували глібенкламід одночасно з бозентаном, спостерігалося зростання частоти підвищення рівня печінкових ферментів. І глібенкламід, і бозентан пригнічують механізм транспортування, який виводить жовчні кислоти з клітини. Це призводить до внутрішньоклітинного накопичення солей жовчних кислот, які мають цитотоксичний ефект, тому таку комбінацію використовувати не слід.
Прийом блокаторів β-адренергічних рецепторів, клонідину, гуанетидину та резерпіну може знижувати сприйняття ранніх симптомів гіпоглікемії.
Зниження дії глібенкламіду (можливе виникнення гіперглікемічних реакцій) можливе при одночасному застосуванні з: ацетазоламідом, β-адреноблокаторами, барбітуратами, діазоксидом, діуретиками, глюкагоном, ізоніазидом, кортикостероїдами, нікотинатами, похідними фенотіазину, фенітоїном, рифампіцином, гормонами щитовидної залози, жіночими статевими гормонами (гестагени, естрогени), симпатоміметиками. Блокатори Н2-рецепторів, клонідин та резерпін можуть як послаблювати, так і посилювати цукрознижувальну дію препарату. В окремих випадках пентамідин може призводити до тяжкої гіпоглікемії або гіперглікемії. Дія похідних кумарину може як посилюватися, так і послаблюватися.
Бозентан: у пацієнтів, які отримували глібенкламід одночасно з бозентаном, спостерігалося зростання частоти підвищення рівня печінкових ферментів. І глібенкламід, і бозентан пригнічують механізм транспортування, який виводить жовчні кислоти з клітини. Це призводить до внутрішньоклітинного накопичення солей жовчних кислот, які мають цитотоксичний ефект, тому таку комбінацію використовувати не слід.
Лікарська форма
Таблетки по 0,005 г (5 мг) в упаковці по 20 штук.
