Кеппра
Keppra
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Леветирацетам, Кеппра, Епікс, Летира, Зеницетам, Конвілепт, Леветинол, Левіпіл Сан, Епікепран, Епітропіл
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: Tab. "Keppra" 0,25 №30
D.S. Внутрішньо, по 1 таблетці 2 рази на добу, незалежно від прийому їжі.
Rp.: Sol. "Keppra" 100 mg/ml - 300 ml
D.S. Внутрішньо, по 2,5 мл 2 рази на добу, незалежно від прийому їжі.
D.S. Внутрішньо, по 1 таблетці 2 рази на добу, незалежно від прийому їжі.
Rp.: Sol. "Keppra" 100 mg/ml - 300 ml
D.S. Внутрішньо, по 2,5 мл 2 рази на добу, незалежно від прийому їжі.
Фармакологічні властивості
Протисудомний, протиепілептичний.
Фармакодинаміка
Протиепілептичний засіб, похідне піролідону (S-енантіомер α-етил-2-оксо-1-піролідин-ацетаміду). За хімічною структурою відрізняється від відомих протиепілептичних лікарських засобів. Механізм дії леветирацетаму до кінця не вивчений, але очевидно, що він відрізняється від механізму дії відомих протиепілептичних препаратів.
Дослідження in vitro та in vivo показали, що леветирацетам не впливає на основні характеристики клітин і нормальну нейротрансмісію.
Дослідження in vitro та in vivo показали, що леветирацетам впливає на внутрішньонейрональну концентрацію іонів Са2+, частково гальмуючи потік Са2+ через канали N-типу і знижуючи вивільнення кальцію з внутрішньонейрональних депо. Крім того, леветирацетам частково відновлює потоки через GABA- та гліцин-залежні канали, знижені цинком і β-карболінами. Також у дослідженнях in vitro було визначено, що леветирацетам зв'язується зі специфічним місцем у тканині головного мозку. Місце зв'язування представляє собою білок 2А синаптичних везикул, який, ймовірно, бере участь у злитті везикул і екзоцитозі нейротрансмітерів. Леветирацетам і пов'язані аналоги відрізняються спорідненістю зв'язування з білком 2А синаптичних везикул, яке корелює зі ступенем протиепілептичного захисту в аудіогенній моделі епілепсії у мишей. Цей факт дозволяє припустити, що взаємодія між леветирацетамом і білком 2А синаптичних везикул очевидно вносить вклад у протисудомний механізм дії препарату.
Леветирацетам індукує протиепілептичний захист у різноманітних тваринних моделях парціальних і первинно-генералізованих нападів, не проявляючи при цьому про-конвульсивної дії. Основний метаболіт леветирацетаму не активний.
У людей активність леветирацетаму щодо епілепсії і з парціальними, і з генералізованими нападами (епілептиформних розрядів/фотопароксизмальної реакції) підтверджує його широкий фармакологічний профіль.
Дослідження in vitro та in vivo показали, що леветирацетам не впливає на основні характеристики клітин і нормальну нейротрансмісію.
Дослідження in vitro та in vivo показали, що леветирацетам впливає на внутрішньонейрональну концентрацію іонів Са2+, частково гальмуючи потік Са2+ через канали N-типу і знижуючи вивільнення кальцію з внутрішньонейрональних депо. Крім того, леветирацетам частково відновлює потоки через GABA- та гліцин-залежні канали, знижені цинком і β-карболінами. Також у дослідженнях in vitro було визначено, що леветирацетам зв'язується зі специфічним місцем у тканині головного мозку. Місце зв'язування представляє собою білок 2А синаптичних везикул, який, ймовірно, бере участь у злитті везикул і екзоцитозі нейротрансмітерів. Леветирацетам і пов'язані аналоги відрізняються спорідненістю зв'язування з білком 2А синаптичних везикул, яке корелює зі ступенем протиепілептичного захисту в аудіогенній моделі епілепсії у мишей. Цей факт дозволяє припустити, що взаємодія між леветирацетамом і білком 2А синаптичних везикул очевидно вносить вклад у протисудомний механізм дії препарату.
Леветирацетам індукує протиепілептичний захист у різноманітних тваринних моделях парціальних і первинно-генералізованих нападів, не проявляючи при цьому про-конвульсивної дії. Основний метаболіт леветирацетаму не активний.
У людей активність леветирацетаму щодо епілепсії і з парціальними, і з генералізованими нападами (епілептиформних розрядів/фотопароксизмальної реакції) підтверджує його широкий фармакологічний профіль.
Фармакокінетика
Леветирацетам добре розчинна речовина з високою проникаючою здатністю. Леветирацетам має лінійну фармакокінетику з низькою внутрішньо- та міжіндивідуальною варіабельністю. Кліренс леветирацетаму залишається постійним після повторного його введення. Незалежний від часу фармакокінетичний профіль був також підтверджений при в/в введенні 1500 мг 2 рази/добу протягом 4 днів. Cmax після в/в одноразового введення 1500 мг досягалася через 15 хв і становила 51±19 мкг/мл.
Після прийому внутрішньо леветирацетам добре всмоктується з ШКТ. Абсорбція повна і носить лінійний характер, тому концентрація в плазмі крові може бути передбачена виходячи з застосовуваної дози препарату в мг/кг маси тіла. Ступінь абсорбції не залежить від дози і часу прийому їжі. Біодоступність становить близько 100%.
Після прийому в дозі 1 г Cmax в плазмі крові досягається через 1.3 год і становить 31 мкг/мл, після повторного прийому (2 рази/добу) – 43 мкг/мл.
Зв'язування з білками плазми леветирацетаму і його основного метаболіту становить менше 10%. Vd леветирацетаму становить близько 0.5-0.7 л/кг. Рівноважний стан досягається через 2 доби при прийомі 2 рази/добу.
Леветирацетам неактивно метаболізується в людському організмі. Основним метаболічним шляхом (24% дози) є ферментний гідроліз ацетамідної групи. Утворення первинного фармакологічно неактивного метаболіту відбувається без участі ізоферментів цитохрому P450 в печінці. Леветирацетам не впливає на ферментативну активність гепатоцитів.
У дорослих T1/2 з плазми крові становить 7±1 год і не змінюється в залежності від дози, способу застосування або повторного прийому. Середня величина кліренсу становить 0.96 мл/хв/кг. 95% дози виводиться нирками. Нирковий кліренс леветирацетаму і його неактивного метаболіту становить 0.6 мл/хв/кг і 4.2 мл/хв/кг відповідно.
У пацієнтів похилого віку T1/2 збільшується на 40% і становить 10-11 год, що пов'язано зі зниженням функції нирок у цій категорії хворих. У пацієнтів з порушенням функції нирок кліренс леветирацетаму і його первинного метаболіту корелює з КК. У термінальній стадії ниркової недостатності у дорослих пацієнтів Т1/2 становить 25 год в період між сеансами діалізу і 3.1 год під час діалізу. Протягом 4-годинного сеансу діалізу видаляється до 51% леветирацетаму.
У процесі 4-годинного діалізу з організму видаляється 51% леветирацетаму.
У пацієнтів з легкими і помірними порушеннями функції печінки значних змін кліренсу леветирацетаму не відбувається. При тяжких порушеннях функції печінки при супутній нирковій недостатності кліренс леветирацетаму знижується більш ніж на 50%.
Фармакокінетика леветирацетаму у дітей (у віці від 4 до 12 років) носить лінійний характер у діапазоні доз від 20 до 60 мг/кг/добу. Cmax досягається через 0.5-1 год. T1/2 у дітей після одноразового прийому внутрішньо в дозі 20 мг/кг маси тіла становить 5-6 год. Загальний кліренс леветирацетаму у дітей приблизно на 40% вищий, ніж у дорослих і знаходиться в прямій залежності від маси тіла.
Після прийому внутрішньо леветирацетам добре всмоктується з ШКТ. Абсорбція повна і носить лінійний характер, тому концентрація в плазмі крові може бути передбачена виходячи з застосовуваної дози препарату в мг/кг маси тіла. Ступінь абсорбції не залежить від дози і часу прийому їжі. Біодоступність становить близько 100%.
Після прийому в дозі 1 г Cmax в плазмі крові досягається через 1.3 год і становить 31 мкг/мл, після повторного прийому (2 рази/добу) – 43 мкг/мл.
Зв'язування з білками плазми леветирацетаму і його основного метаболіту становить менше 10%. Vd леветирацетаму становить близько 0.5-0.7 л/кг. Рівноважний стан досягається через 2 доби при прийомі 2 рази/добу.
Леветирацетам неактивно метаболізується в людському організмі. Основним метаболічним шляхом (24% дози) є ферментний гідроліз ацетамідної групи. Утворення первинного фармакологічно неактивного метаболіту відбувається без участі ізоферментів цитохрому P450 в печінці. Леветирацетам не впливає на ферментативну активність гепатоцитів.
У дорослих T1/2 з плазми крові становить 7±1 год і не змінюється в залежності від дози, способу застосування або повторного прийому. Середня величина кліренсу становить 0.96 мл/хв/кг. 95% дози виводиться нирками. Нирковий кліренс леветирацетаму і його неактивного метаболіту становить 0.6 мл/хв/кг і 4.2 мл/хв/кг відповідно.
У пацієнтів похилого віку T1/2 збільшується на 40% і становить 10-11 год, що пов'язано зі зниженням функції нирок у цій категорії хворих. У пацієнтів з порушенням функції нирок кліренс леветирацетаму і його первинного метаболіту корелює з КК. У термінальній стадії ниркової недостатності у дорослих пацієнтів Т1/2 становить 25 год в період між сеансами діалізу і 3.1 год під час діалізу. Протягом 4-годинного сеансу діалізу видаляється до 51% леветирацетаму.
У процесі 4-годинного діалізу з організму видаляється 51% леветирацетаму.
У пацієнтів з легкими і помірними порушеннями функції печінки значних змін кліренсу леветирацетаму не відбувається. При тяжких порушеннях функції печінки при супутній нирковій недостатності кліренс леветирацетаму знижується більш ніж на 50%.
Фармакокінетика леветирацетаму у дітей (у віці від 4 до 12 років) носить лінійний характер у діапазоні доз від 20 до 60 мг/кг/добу. Cmax досягається через 0.5-1 год. T1/2 у дітей після одноразового прийому внутрішньо в дозі 20 мг/кг маси тіла становить 5-6 год. Загальний кліренс леветирацетаму у дітей приблизно на 40% вищий, ніж у дорослих і знаходиться в прямій залежності від маси тіла.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Для всіх показань
Внутрішньо, незалежно від прийому їжі.
Добову дозу препарату ділять на два прийоми в однаковій дозі. Після прийому внутрішньо в роті може відчуватися гіркий присмак леветирацетаму.
Парціальні напади
Рекомендовані дози для монотерапії (з 16 років) і в складі додаткової терапії збігаються і відповідають зазначеним нижче.
Дорослим з 18 років і підліткам (від 12 до 17 років) з масою тіла понад 50 кг лікування слід починати з добової дози 1000 мг, розділеної на 2 прийоми (по 500 мг 2 рази на добу). Однак, за рішенням лікаря, виходячи з необхідного протисудомного ефекту і потенційного побічного дії, початкову дозу можна знизити до 250 мг два рази на добу. Через два тижні дозу можна підвищити до 500 мг два рази на добу. В залежності від клінічної реакції і переносимості препарату добова доза може бути збільшена до максимальної - 3000 мг (по 1500 мг 2 рази на добу). Зміна дози на 250 мг або 500 мг 2 рази на добу може здійснюватися кожні 2-4 тижні.
Дітям у віці від 6 місяців до 23 місяців, дітям у віці від 2 років до 11 років і підліткам від 12 років до 17 років з масою тіла менше 50 кг
Лікування слід починати з дози 20 мг/кг маси тіла, розділеної на 2 прийоми (по 10 мг/кг маси тіла 2 рази на добу). В залежності від клінічної реакції і переносимості препарату добова доза може бути збільшена на 10 мг/кг маси тіла 2 рази на добу кожні 2 тижні до 30 мг/кг 2 рази на добу. Зміна дози на 20 мг/кг (по 10 мг/кг маси тіла 2 рази на добу) маси тіла може здійснюватися кожні 2 тижні. Слід застосовувати мінімальну ефективну дозу для всіх показань.
Внутрішньо, незалежно від прийому їжі.
Добову дозу препарату ділять на два прийоми в однаковій дозі. Після прийому внутрішньо в роті може відчуватися гіркий присмак леветирацетаму.
Парціальні напади
Рекомендовані дози для монотерапії (з 16 років) і в складі додаткової терапії збігаються і відповідають зазначеним нижче.
Дорослим з 18 років і підліткам (від 12 до 17 років) з масою тіла понад 50 кг лікування слід починати з добової дози 1000 мг, розділеної на 2 прийоми (по 500 мг 2 рази на добу). Однак, за рішенням лікаря, виходячи з необхідного протисудомного ефекту і потенційного побічного дії, початкову дозу можна знизити до 250 мг два рази на добу. Через два тижні дозу можна підвищити до 500 мг два рази на добу. В залежності від клінічної реакції і переносимості препарату добова доза може бути збільшена до максимальної - 3000 мг (по 1500 мг 2 рази на добу). Зміна дози на 250 мг або 500 мг 2 рази на добу може здійснюватися кожні 2-4 тижні.
Дітям у віці від 6 місяців до 23 місяців, дітям у віці від 2 років до 11 років і підліткам від 12 років до 17 років з масою тіла менше 50 кг
Лікування слід починати з дози 20 мг/кг маси тіла, розділеної на 2 прийоми (по 10 мг/кг маси тіла 2 рази на добу). В залежності від клінічної реакції і переносимості препарату добова доза може бути збільшена на 10 мг/кг маси тіла 2 рази на добу кожні 2 тижні до 30 мг/кг 2 рази на добу. Зміна дози на 20 мг/кг (по 10 мг/кг маси тіла 2 рази на добу) маси тіла може здійснюватися кожні 2 тижні. Слід застосовувати мінімальну ефективну дозу для всіх показань.
Для дітей:
Підліткам (від 12 до 17 років) з масою тіла менше 50 кг і дітям старше 1 місяця
Лікар повинен вибрати найбільш підходящу форму випуску і дозування препарату в залежності від необхідної дози, маси тіла і віку пацієнта.
Застосування в режимі монотерапії
Безпека і ефективність лікарського препарату Кеппра у дітей і підлітків до 16 років в режимі монотерапії не встановлені.
Дані відсутні.
Дітям у віці від 6 місяців до 23 місяців, дітям у віці від 2 років до 11 років і підліткам від 12 років до 17 років з масою тіла менше 50 кг
Лікування слід починати з дози 20 мг/кг маси тіла, розділеної на 2 прийоми (по 10 мг/кг маси тіла 2 рази на добу). В залежності від клінічної реакції і переносимості препарату добова доза може бути збільшена на 10 мг/кг маси тіла 2 рази на добу кожні 2 тижні до 30 мг/кг 2 рази на добу. Зміна дози на 20 мг/кг (по 10 мг/кг маси тіла 2 рази на добу) маси тіла може здійснюватися кожні 2 тижні. Слід застосовувати мінімальну ефективну дозу для всіх показань.
Лікар повинен вибрати найбільш підходящу форму випуску і дозування препарату в залежності від необхідної дози, маси тіла і віку пацієнта.
Застосування в режимі монотерапії
Безпека і ефективність лікарського препарату Кеппра у дітей і підлітків до 16 років в режимі монотерапії не встановлені.
Дані відсутні.
Дітям у віці від 6 місяців до 23 місяців, дітям у віці від 2 років до 11 років і підліткам від 12 років до 17 років з масою тіла менше 50 кг
Лікування слід починати з дози 20 мг/кг маси тіла, розділеної на 2 прийоми (по 10 мг/кг маси тіла 2 рази на добу). В залежності від клінічної реакції і переносимості препарату добова доза може бути збільшена на 10 мг/кг маси тіла 2 рази на добу кожні 2 тижні до 30 мг/кг 2 рази на добу. Зміна дози на 20 мг/кг (по 10 мг/кг маси тіла 2 рази на добу) маси тіла може здійснюватися кожні 2 тижні. Слід застосовувати мінімальну ефективну дозу для всіх показань.
Показання
Як монотерапія (препарат першого вибору) при лікуванні:
У складі комплексної терапії при лікуванні:
- парціальних нападів з вторинною генералізацією або без такої у дорослих і підлітків старше 16 років з нововиявленою епілепсією.
У складі комплексної терапії при лікуванні:
- парціальних нападів з вторинною генералізацією або без такої у дорослих і дітей старше 4 років, які страждають на епілепсію (для таблеток);
- парціальних нападів з вторинною генералізацією або без такої у дорослих і дітей старше 1 місяця, які страждають на епілепсію (для розчину);
- міоклонічних судом у дорослих і підлітків старше 12 років з ювенільною міоклонічною епілепсією;
- первинно-генералізованих судомних (тоніко-клонічних) нападів у дорослих і підлітків старше 12 років з ідіопатичною генералізованою епілепсією.
Протипоказання
- дитячий вік до 4 років (для таблеток) (безпека і ефективність препарату не встановлені);
- дитячий вік до 1 місяця (для розчину) (безпека і ефективність препарату не встановлені);
- порушення толерантності до фруктози (для розчину);
- підвищена чутливість до компонентів препарату;
- підвищена чутливість до інших похідних піролідону.
З обережністю слід призначати препарат пацієнтам похилого віку (старше 65 років), при захворюваннях печінки в стадії декомпенсації, нирковій недостатності.
Особливі вказівки
Пацієнтам з захворюваннями нирок і декомпенсованими захворюваннями печінки рекомендується дослідження функції нирок перед початком лікування. При порушенні функції нирок може знадобитися корекція дози.
У дуже рідкісних випадках застосування леветирацетаму супроводжувалося гострим ураженням нирок, що розвивається від кількох днів до кількох місяців.
Випадки зменшення кількості формених елементів крові (нейтропенія, агранулоцитоз, лейкопенія, тромбоцитопенія і панцитопенія) були описані у зв'язку з застосуванням леветирацетаму. Аналіз крові, з підрахунком формених елементів, рекомендований пацієнтам, у яких виникає сильна слабкість, гіпертермія, рецидивуючі інфекції або порушення згортання крові.
При лікуванні протиепілептичними засобами, зокрема леветирацетамом, надходили повідомлення про завершені суїциди, суїцидальні спроби, суїцидальне мислення і поведінку. У мета-аналізі рандомізованих плацебо-контрольованих досліджень протиепілептичних засобів було виявлено невелике підвищення ризику розвитку суїцидального мислення і поведінки. Механізм підвищення ризику не відомий. Тому при лікуванні леветирацетамом слід здійснювати контроль за ознаками депресії і (або) суїцидального мислення і поведінки і при необхідності проводити належне лікування. Пацієнтів (і їх опікунів) необхідно попередити про те, що у разі появи ознак депресії і (або) суїцидального мислення або поведінки, їм слід звернутися до лікаря.
Ненормальна і агресивна поведінка: леветирацетам може викликати психотичні симптоми і поведінкові порушення, включаючи дратівливість і агресивність. Пацієнти, які отримують леветирацетам, повинні регулярно спостерігатися на предмет виявлення розвитку певних психіатричних ознак, що вказують на важливі зміни настрою і/або особистості. Якщо така поведінка помічена, слід розглянути потенційну адаптацію до лікування або його поступове припинення. Якщо розглядається припинення терапії леветирацетамом, слід змінювати дозу відповідно до рекомендованого режиму дозування.
Наростання вираженості судом: як і інші протиепілептичні препарати, леветирацетам у рідкісних випадках може збільшувати частоту або тяжкість нападів. Про цей парадоксальний ефект найчастіше повідомлялося протягом першого місяця після початку прийому леветирацетаму або збільшення дози, і він був оборотним після відміни препарату або зниження дози. Пацієнтам слід негайно проконсультуватися зі своїм лікарем у разі погіршення перебігу захворювання.
Подовження інтервалу QT на ЕКГ: леветирацетам слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з подовженням скоригованого інтервалу QT або з уже наявним відповідним захворюванням серця, а також одночасно з препаратами, що впливають на скоригований інтервал QT.
Використання в педіатрії
Наявні дані про застосування леветирацетаму у дітей вказують на відсутність впливу цього препарату на ріст і статеве дозрівання. Тим не менш, довгострокові ефекти на здатність до навчання, розумові здібності, ріст, ендокринну функцію, статеве дозрівання і дітородний потенціал дітей залишаються невідомими.
Вплив на здатність до керування транспортними засобами і механізмами
Леветирацетам чинить мінімальний або помірний вплив на здатність до водіння автотранспорту і керування механізмами. У зв'язку з можливими відмінностями індивідуальної чутливості у деяких пацієнтів на фоні лікування може розвиватися сонливість або інші симптоми з боку центральної нервової системи, особливо на початку лікування або після підвищення дози. Тому таким пацієнтам рекомендується дотримуватися обережності при виконанні завдань, що вимагають відпрацьованих навичок, наприклад, при керуванні автотранспортом або при роботі з механізмами. Пацієнтам слід утриматися від керування автомобілем або роботи з механізмами до тих пір, поки вони не будуть впевнені в тому, що їх здатність до виконання перелічених завдань не порушена.
У дуже рідкісних випадках застосування леветирацетаму супроводжувалося гострим ураженням нирок, що розвивається від кількох днів до кількох місяців.
Випадки зменшення кількості формених елементів крові (нейтропенія, агранулоцитоз, лейкопенія, тромбоцитопенія і панцитопенія) були описані у зв'язку з застосуванням леветирацетаму. Аналіз крові, з підрахунком формених елементів, рекомендований пацієнтам, у яких виникає сильна слабкість, гіпертермія, рецидивуючі інфекції або порушення згортання крові.
При лікуванні протиепілептичними засобами, зокрема леветирацетамом, надходили повідомлення про завершені суїциди, суїцидальні спроби, суїцидальне мислення і поведінку. У мета-аналізі рандомізованих плацебо-контрольованих досліджень протиепілептичних засобів було виявлено невелике підвищення ризику розвитку суїцидального мислення і поведінки. Механізм підвищення ризику не відомий. Тому при лікуванні леветирацетамом слід здійснювати контроль за ознаками депресії і (або) суїцидального мислення і поведінки і при необхідності проводити належне лікування. Пацієнтів (і їх опікунів) необхідно попередити про те, що у разі появи ознак депресії і (або) суїцидального мислення або поведінки, їм слід звернутися до лікаря.
Ненормальна і агресивна поведінка: леветирацетам може викликати психотичні симптоми і поведінкові порушення, включаючи дратівливість і агресивність. Пацієнти, які отримують леветирацетам, повинні регулярно спостерігатися на предмет виявлення розвитку певних психіатричних ознак, що вказують на важливі зміни настрою і/або особистості. Якщо така поведінка помічена, слід розглянути потенційну адаптацію до лікування або його поступове припинення. Якщо розглядається припинення терапії леветирацетамом, слід змінювати дозу відповідно до рекомендованого режиму дозування.
Наростання вираженості судом: як і інші протиепілептичні препарати, леветирацетам у рідкісних випадках може збільшувати частоту або тяжкість нападів. Про цей парадоксальний ефект найчастіше повідомлялося протягом першого місяця після початку прийому леветирацетаму або збільшення дози, і він був оборотним після відміни препарату або зниження дози. Пацієнтам слід негайно проконсультуватися зі своїм лікарем у разі погіршення перебігу захворювання.
Подовження інтервалу QT на ЕКГ: леветирацетам слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з подовженням скоригованого інтервалу QT або з уже наявним відповідним захворюванням серця, а також одночасно з препаратами, що впливають на скоригований інтервал QT.
Використання в педіатрії
Наявні дані про застосування леветирацетаму у дітей вказують на відсутність впливу цього препарату на ріст і статеве дозрівання. Тим не менш, довгострокові ефекти на здатність до навчання, розумові здібності, ріст, ендокринну функцію, статеве дозрівання і дітородний потенціал дітей залишаються невідомими.
Вплив на здатність до керування транспортними засобами і механізмами
Леветирацетам чинить мінімальний або помірний вплив на здатність до водіння автотранспорту і керування механізмами. У зв'язку з можливими відмінностями індивідуальної чутливості у деяких пацієнтів на фоні лікування може розвиватися сонливість або інші симптоми з боку центральної нервової системи, особливо на початку лікування або після підвищення дози. Тому таким пацієнтам рекомендується дотримуватися обережності при виконанні завдань, що вимагають відпрацьованих навичок, наприклад, при керуванні автотранспортом або при роботі з механізмами. Пацієнтам слід утриматися від керування автомобілем або роботи з механізмами до тих пір, поки вони не будуть впевнені в тому, що їх здатність до виконання перелічених завдань не порушена.
Побічні ефекти
Представлений нижче профіль небажаних явищ заснований на аналізі результатів плацебо-контрольованих досліджень, а також досвіді постмаркетингового застосування леветирацетаму.
Найчастішими небажаними реакціями були назофарингіт, сонливість, головний біль, втомлюваність і запаморочення.
Профіль безпеки леветирацетаму в цілому схожий для різних вікових груп дорослих і дітей.
Небажані реакції перераховані нижче за системами і органами і частотою виникнення: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100,
Найчастішими небажаними реакціями були назофарингіт, сонливість, головний біль, втомлюваність і запаморочення.
Профіль безпеки леветирацетаму в цілому схожий для різних вікових груп дорослих і дітей.
Небажані реакції перераховані нижче за системами і органами і частотою виникнення: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100,
Передозування
Симптоми: сонливість, ажитація, тривожність, агресивність, пригнічення свідомості, пригнічення дихання, кома.
Лікування: в гострому періоді — індукція блювання і промивання шлунка з подальшим призначенням активованого вугілля (при передозуванні пероральними формами). Специфічного антидота леветирацетаму немає. При необхідності проводиться симптоматичне лікування в умовах стаціонару з використанням гемодіалізу (ефективність діалізу для леветирацетаму становить 60%, для його первинного метаболіту — 74%).
Лікування: в гострому періоді — індукція блювання і промивання шлунка з подальшим призначенням активованого вугілля (при передозуванні пероральними формами). Специфічного антидота леветирацетаму немає. При необхідності проводиться симптоматичне лікування в умовах стаціонару з використанням гемодіалізу (ефективність діалізу для леветирацетаму становить 60%, для його первинного метаболіту — 74%).
Лікарняна взаємодія
Згідно з наявними даними, кліренс леветирацетаму у дітей, які отримують лікування протисудомними препаратами, що є індукторами мікросомальних ферментів печінки, на 20% вищий. Корекція дози не потрібна.
Показано, що пробенецид, блокатор канальцевої секреції (по 500 мг 4 рази/добу), інгібує нирковий кліренс основного метаболіту леветирацетаму, але не самого леветирацетаму. Тим не менш, концентрація цього метаболіту залишається низькою.
При одночасному застосуванні леветирацетаму і метотрексату було відзначено зниження кліренсу метотрексату, що призводить до підвищення концентрації метотрексату в крові до потенційно токсичних рівнів або продовження періоду підтримання такої концентрації. У пацієнтів, які отримують обидва лікарські препарати, слід контролювати рівень метотрексату і леветирацетаму в плазмі крові.
Показано, що пробенецид, блокатор канальцевої секреції (по 500 мг 4 рази/добу), інгібує нирковий кліренс основного метаболіту леветирацетаму, але не самого леветирацетаму. Тим не менш, концентрація цього метаболіту залишається низькою.
При одночасному застосуванні леветирацетаму і метотрексату було відзначено зниження кліренсу метотрексату, що призводить до підвищення концентрації метотрексату в крові до потенційно токсичних рівнів або продовження періоду підтримання такої концентрації. У пацієнтів, які отримують обидва лікарські препарати, слід контролювати рівень метотрексату і леветирацетаму в плазмі крові.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою блакитного кольору, овальної форми, двоопуклі, з односторонньою рискою, по одну сторону від якої є гравірування "ucb", по іншу - "250"; на зламі - однорідні, білого кольору.
1 таб. леветирацетаму дигідрохлорид 250 мг.
Допоміжні речовини: кроскармелоза натрію, макрогол 6000, кремнію діоксид, магнію стеарат.
Склад плівкової оболонки: опадрай 85F20694 (барвник індигокармін (Е132), макрогол 3350, полівініловий спирт частково гідролізований, тальк, титану діоксид (Е171)).
10 шт. - блістери (3) - пачки картонні.
10 шт. - блістери (6) - пачки картонні.
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою світло-жовтого кольору, овальної форми, двоопуклі, з односторонньою рискою, по одну сторону від якої є гравірування "ucb", по іншу - "500"; на зламі - однорідні, білого кольору.
1 таб. леветирацетаму дигідрохлорид 500 мг.
Допоміжні речовини: кроскармелоза натрію, макрогол 6000, кремнію діоксид, магнію стеарат.
Склад плівкової оболонки: опадрай 85F32004 (барвник заліза оксид жовтий (Е172), макрогол 3350, полівініловий спирт частково гідролізований, тальк, титану діоксид (Е171)).
10 шт. - блістери (3) - пачки картонні.
10 шт. - блістери (6) - пачки картонні.
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого кольору, овальної форми, двоопуклі, з односторонньою рискою, по одну сторону від якої є гравірування "ucb", по іншу - "1000"; на зламі - однорідні, білого кольору.
1 таб. леветирацетаму дигідрохлорид 1000 мг.
Допоміжні речовини: кроскармелоза натрію, макрогол 6000, кремнію діоксид, магнію стеарат.
Склад плівкової оболонки: опадрай 85F18422 (макрогол 3350, полівініловий спирт частково гідролізований, тальк, титану діоксид (Е171)).
10 шт. - блістери (3) - пачки картонні.
10 шт. - блістери (6) - пачки картонні.
Розчин для прийому внутрішньо прозорий, практично безбарвний, з характерним запахом.
1 мл леветирацетам 100 мг.
Допоміжні речовини: натрію цитрат, лимонної кислоти моногідрат, метилпарагідроксибензоат, пропілпарагідроксибензоат, амонію гліциризинат, гліцерол 85%, мальтитол, ацесульфам калію, ароматизатор виноградний 501040А, вода очищена.
300 мл - флакони темного скла (1) в комплекті з мірним шприцем - пачки картонні.
1 таб. леветирацетаму дигідрохлорид 250 мг.
Допоміжні речовини: кроскармелоза натрію, макрогол 6000, кремнію діоксид, магнію стеарат.
Склад плівкової оболонки: опадрай 85F20694 (барвник індигокармін (Е132), макрогол 3350, полівініловий спирт частково гідролізований, тальк, титану діоксид (Е171)).
10 шт. - блістери (3) - пачки картонні.
10 шт. - блістери (6) - пачки картонні.
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою світло-жовтого кольору, овальної форми, двоопуклі, з односторонньою рискою, по одну сторону від якої є гравірування "ucb", по іншу - "500"; на зламі - однорідні, білого кольору.
1 таб. леветирацетаму дигідрохлорид 500 мг.
Допоміжні речовини: кроскармелоза натрію, макрогол 6000, кремнію діоксид, магнію стеарат.
Склад плівкової оболонки: опадрай 85F32004 (барвник заліза оксид жовтий (Е172), макрогол 3350, полівініловий спирт частково гідролізований, тальк, титану діоксид (Е171)).
10 шт. - блістери (3) - пачки картонні.
10 шт. - блістери (6) - пачки картонні.
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого кольору, овальної форми, двоопуклі, з односторонньою рискою, по одну сторону від якої є гравірування "ucb", по іншу - "1000"; на зламі - однорідні, білого кольору.
1 таб. леветирацетаму дигідрохлорид 1000 мг.
Допоміжні речовини: кроскармелоза натрію, макрогол 6000, кремнію діоксид, магнію стеарат.
Склад плівкової оболонки: опадрай 85F18422 (макрогол 3350, полівініловий спирт частково гідролізований, тальк, титану діоксид (Е171)).
10 шт. - блістери (3) - пачки картонні.
10 шт. - блістери (6) - пачки картонні.
Розчин для прийому внутрішньо прозорий, практично безбарвний, з характерним запахом.
1 мл леветирацетам 100 мг.
Допоміжні речовини: натрію цитрат, лимонної кислоти моногідрат, метилпарагідроксибензоат, пропілпарагідроксибензоат, амонію гліциризинат, гліцерол 85%, мальтитол, ацесульфам калію, ароматизатор виноградний 501040А, вода очищена.
300 мл - флакони темного скла (1) в комплекті з мірним шприцем - пачки картонні.
