Лоразепам
Lorazepam
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Лорафен
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rр.: Lorazepami 1 mg
D.t.d. № 20 in tab.
S. Внутрішньо, по 1 таблетці 2 рази на добу, незалежно від прийому їжі
D.t.d. № 20 in tab.
S. Внутрішньо, по 1 таблетці 2 рази на добу, незалежно від прийому їжі
Фармакологічні властивості
Анксіолітичний, седативний, снодійний, міорелаксуючий, центральний, протисудомний.
Фармакодинаміка
Лоразепам належить до групи похідних 1,4-бензодіазепіну.
Препарат діє на багато структур центральної нервової системи - насамперед на лімбічну систему та гіпоталамус, тобто на структури, пов'язані з регуляцією емоційної діяльності.
Як і всі бензодіазепіни, він посилює гальмівний вплив ГАМК-ергічних нейронів кори головного мозку, гіпокампа, мозочка, таламуса та гіпоталамуса.
Встановлено існування специфічних для бензодіазепінів місць зв'язування, які є білковими структурами клітинної оболонки, що мають зв'язок з комплексом, що складається з рецептора ГАМК-А та хлорного каналу. Дія лоразепаму полягає в модуляції "чутливості" ГАМК-ергічного рецептора, що призводить до збільшення спорідненості цього рецептора до гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК), яка є ендогенним гальмівним нейромедіатором. Наслідком активації бензодіазепінового рецептора або ГАМК-А є збільшення надходження іонів хлору всередину нейрона через хлорний канал. Це призводить до гіперполяризації клітинної оболонки, в результаті чого відбувається пригнічення активності нейрона.
Клінічно лоразепам має анксіолітичну та снодійну дію. Також чинить протисудомну та центральну міорелаксуючу дію.
Препарат діє на багато структур центральної нервової системи - насамперед на лімбічну систему та гіпоталамус, тобто на структури, пов'язані з регуляцією емоційної діяльності.
Як і всі бензодіазепіни, він посилює гальмівний вплив ГАМК-ергічних нейронів кори головного мозку, гіпокампа, мозочка, таламуса та гіпоталамуса.
Встановлено існування специфічних для бензодіазепінів місць зв'язування, які є білковими структурами клітинної оболонки, що мають зв'язок з комплексом, що складається з рецептора ГАМК-А та хлорного каналу. Дія лоразепаму полягає в модуляції "чутливості" ГАМК-ергічного рецептора, що призводить до збільшення спорідненості цього рецептора до гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК), яка є ендогенним гальмівним нейромедіатором. Наслідком активації бензодіазепінового рецептора або ГАМК-А є збільшення надходження іонів хлору всередину нейрона через хлорний канал. Це призводить до гіперполяризації клітинної оболонки, в результаті чого відбувається пригнічення активності нейрона.
Клінічно лоразепам має анксіолітичну та снодійну дію. Також чинить протисудомну та центральну міорелаксуючу дію.
Фармакокінетика
Всмоктування
Лоразепам добре всмоктується з травного тракту, біодоступність - близько 90%. Максимальну концентрацію в крові (Тсmах) досягає приблизно через 2 години. Після прийому внутрішньо 2 мг лоразепаму максимальна концентрація в крові (Cmax) становить 20 нг/мл (діапазон терапевтичної концентрації - 15-25 нг/мл).
Розподіл
Лоразепам на 85% зв'язується з білками крові. Проходить через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єри. Проникає в материнське молоко.
Метаболізм
Процес біотрансформації лоразепаму відбувається в печінці. Лоразепам утворює п'ять метаболітів, з яких лише основний зв'язується з глюкуроновою кислотою. В результаті кон'югації утворюється неактивний метаболіт - глюкуронат лоразепаму. Біологічний період напіввиведення лоразепаму становить близько 12 годин.
Виведення
Лоразепам виводиться з сечею у вигляді глюкуронату лоразепаму.
T1/2 лоразепаму - 10-20 годин, його кон'югата з глюкуроновою кислотою - 18 годин. Накопичення при повторному призначенні - мінімальне (відноситься до бензодіазепінів з коротким T1/2), виведення після припинення лікування - швидке.
У пацієнтів похилого віку фармакокінетика лоразепаму не змінюється.
Лоразепам добре всмоктується з травного тракту, біодоступність - близько 90%. Максимальну концентрацію в крові (Тсmах) досягає приблизно через 2 години. Після прийому внутрішньо 2 мг лоразепаму максимальна концентрація в крові (Cmax) становить 20 нг/мл (діапазон терапевтичної концентрації - 15-25 нг/мл).
Розподіл
Лоразепам на 85% зв'язується з білками крові. Проходить через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єри. Проникає в материнське молоко.
Метаболізм
Процес біотрансформації лоразепаму відбувається в печінці. Лоразепам утворює п'ять метаболітів, з яких лише основний зв'язується з глюкуроновою кислотою. В результаті кон'югації утворюється неактивний метаболіт - глюкуронат лоразепаму. Біологічний період напіввиведення лоразепаму становить близько 12 годин.
Виведення
Лоразепам виводиться з сечею у вигляді глюкуронату лоразепаму.
T1/2 лоразепаму - 10-20 годин, його кон'югата з глюкуроновою кислотою - 18 годин. Накопичення при повторному призначенні - мінімальне (відноситься до бензодіазепінів з коротким T1/2), виведення після припинення лікування - швидке.
У пацієнтів похилого віку фармакокінетика лоразепаму не змінюється.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Дорослі та діти старше 12 років
При невротичних та неврозоподібних станах зазвичай спочатку призначають від 2 мг до 3 мг лоразепаму на добу, розділені на 1–3 прийоми, а потім за необхідності, збільшують добову дозу препарату до підтримуючої, яка найчастіше становить від 2 мг до 6 мг на добу, розділену на 1–3 прийоми.
Для купірування симптомів тривоги рекомендується застосовувати якомога менші ефективні дози.
Дозу лоразепаму необхідно збільшувати поступово, починаючи з збільшення дози, прийнятої ввечері. Максимально можна призначити до 10 мг на добу.
При порушеннях сну, викликаних тривогою, зазвичай призначають раз на добу перед сном від 2 до 5 мг лоразепаму.
Для премедикації призначають від 2 до 5 мг на ніч перед запланованою процедурою або хірургічним втручанням, а в день проведення від 2 до 5 мг за 1–2 години до процедури або хірургічного втручання.
Пацієнти з печінковою та/або нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості
Необхідно дотримуватися обережності при призначенні лоразепаму пацієнтам з порушеною функцією печінки та/або нирок легкого та середнього ступеня тяжкості. Доза підбирається індивідуально, залежно від ступеня печінкової та/або ниркової недостатності.
Пацієнти похилого віку
Пацієнти похилого віку більш чутливі до препаратів, що діють на центральну нервову систему. При застосуванні лоразепаму у цих пацієнтів рекомендується призначати якомога меншу ефективну дозу. Зазвичай достатньо застосувати половину дози, призначеної дорослим.
При симптоматичному лікуванні тривожних розладів тривалість лікування необхідно обмежити до мінімуму — зазвичай вона становить від кількох днів до кількох тижнів. В індивідуальних випадках лікування може бути продовжено. Максимальна тривалість лікування, включаючи період поступового скасування, не повинна перевищувати 4 тижнів. Поступове скасування препарату необхідно встановлювати індивідуально для кожного пацієнта. В індивідуальних випадках після оцінки стану пацієнта лікар може прийняти рішення про продовження максимальної тривалості терапії препаратом.
У разі пропуску прийому дози препарату Лоразепам: дозу необхідно прийняти якомога швидше, а далі продовжувати звичайний регулярний прийом препарату.
Не можна приймати подвійну дозу препарату з метою заповнення пропущеної дози!
При різкому зниженні дози або припиненні прийому можливий розвиток синдрому «скасування» (дратівливість, головний біль, тривожність, хвилювання, збудження, відчуття страху, нервозність, порушення сну, дисфорія, спазм гладких м'язів внутрішніх органів та скелетної мускулатури, міалгія, деперсоналізація, пітливість, посилення потовиділення, депресія, нудота, блювання, тремор, розлади сприйняття, в т.ч. гіперакузія, парестезії, світлобоязнь, тахікардія, судоми, галюцинації, рідко — гострий психоз).
При невротичних та неврозоподібних станах зазвичай спочатку призначають від 2 мг до 3 мг лоразепаму на добу, розділені на 1–3 прийоми, а потім за необхідності, збільшують добову дозу препарату до підтримуючої, яка найчастіше становить від 2 мг до 6 мг на добу, розділену на 1–3 прийоми.
Для купірування симптомів тривоги рекомендується застосовувати якомога менші ефективні дози.
Дозу лоразепаму необхідно збільшувати поступово, починаючи з збільшення дози, прийнятої ввечері. Максимально можна призначити до 10 мг на добу.
При порушеннях сну, викликаних тривогою, зазвичай призначають раз на добу перед сном від 2 до 5 мг лоразепаму.
Для премедикації призначають від 2 до 5 мг на ніч перед запланованою процедурою або хірургічним втручанням, а в день проведення від 2 до 5 мг за 1–2 години до процедури або хірургічного втручання.
Пацієнти з печінковою та/або нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості
Необхідно дотримуватися обережності при призначенні лоразепаму пацієнтам з порушеною функцією печінки та/або нирок легкого та середнього ступеня тяжкості. Доза підбирається індивідуально, залежно від ступеня печінкової та/або ниркової недостатності.
Пацієнти похилого віку
Пацієнти похилого віку більш чутливі до препаратів, що діють на центральну нервову систему. При застосуванні лоразепаму у цих пацієнтів рекомендується призначати якомога меншу ефективну дозу. Зазвичай достатньо застосувати половину дози, призначеної дорослим.
При симптоматичному лікуванні тривожних розладів тривалість лікування необхідно обмежити до мінімуму — зазвичай вона становить від кількох днів до кількох тижнів. В індивідуальних випадках лікування може бути продовжено. Максимальна тривалість лікування, включаючи період поступового скасування, не повинна перевищувати 4 тижнів. Поступове скасування препарату необхідно встановлювати індивідуально для кожного пацієнта. В індивідуальних випадках після оцінки стану пацієнта лікар може прийняти рішення про продовження максимальної тривалості терапії препаратом.
У разі пропуску прийому дози препарату Лоразепам: дозу необхідно прийняти якомога швидше, а далі продовжувати звичайний регулярний прийом препарату.
Не можна приймати подвійну дозу препарату з метою заповнення пропущеної дози!
При різкому зниженні дози або припиненні прийому можливий розвиток синдрому «скасування» (дратівливість, головний біль, тривожність, хвилювання, збудження, відчуття страху, нервозність, порушення сну, дисфорія, спазм гладких м'язів внутрішніх органів та скелетної мускулатури, міалгія, деперсоналізація, пітливість, посилення потовиділення, депресія, нудота, блювання, тремор, розлади сприйняття, в т.ч. гіперакузія, парестезії, світлобоязнь, тахікардія, судоми, галюцинації, рідко — гострий психоз).
Для дітей:
Діти до 12 років
Не рекомендується застосовувати лоразепам у дітей через відсутність даних щодо безпеки та ефективності застосування лоразепаму у дітей віком до 12 років.
Не рекомендується застосовувати лоразепам у дітей через відсутність даних щодо безпеки та ефективності застосування лоразепаму у дітей віком до 12 років.
Показання
- Невротичні та неврозоподібні стани, що протікають з тривогою, дратівливістю, підвищеною втомлюваністю, порушенням сну, вегетативними порушеннями;
- алкогольний абстинентний синдром (у складі комплексної терапії);
- гіпертонус скелетних м'язів різного генезу;
- премедикація (підготовка до тривалих діагностичних процедур та операцій).
Увага! Стан психічного напруження та занепокоєння, пов'язані з буденними проблемами, не є показанням до застосування препарату.
Протипоказання
- Підвищена чутливість до похідних 1,4-бензодіазепіну або до будь-якої речовини, що входить до складу препарату;
- тяжка дихальна недостатність, незалежно від причини;
- тяжка печінкова та/або ниркова недостатність;
- міастенія;
- глаукома;
- гостра порфірія;
- алкогольне отруєння;
- синдром нічного апное;
- дитячий вік до 12 років (безпека та ефективність не визначені);
- не рекомендується застосовувати препарат у пацієнтів з психозами;
- у зв'язку з вмістом лактози у складі препарат не повинен застосовуватися у пацієнтів з спадковою непереносимістю лактози, дефіцитом лактази Лаппа або глюкозо-галактозною мальабсорбцією;
- під час лікування препаратом та протягом 3 днів після його завершення не можна вживати жодні спиртні напої.
З обережністю
Печінкова та/або ниркова недостатність легкого та середнього ступеня тяжкості, хронічна дихальна недостатність, порфірія, депресія, суїцидальні думки та спроби в анамнезі, лікарська, наркотична або алкогольна залежність в анамнезі, церебральні та спінальні атаксії, гіперкінези, органічні захворювання головного мозку, гіпопротеїнемія, похилий вік.
Особливі вказівки
Лоразепам слід застосовувати суворо за призначенням лікаря, щоб уникнути ускладнень. Стан психічного напруження та занепокоєння, пов'язані з буденними проблемами, не є показанням до застосування лоразепаму.
Лоразепам необхідно застосовувати під строгим лікарським контролем.
Не рекомендується застосовувати лоразепам у пацієнтів з психозами. З особливою обережністю застосовують при підозрі на закритокутову глаукому, тяжких хронічних обструктивних захворюваннях легень, при коматозному стані, шоці, епілепсії, порушеннях функції нирок, гіперкінезах, гіпопротеїнемії, тяжкій депресії, органічних захворюваннях мозку, порфірії, психозах, при підозрі на апное уві сні. При порушеннях функції печінки спостерігається мінімальне збільшення T1/2 лоразепаму.
Якщо після 7-14 днів застосування лоразепаму не спостерігається полегшення симптомів захворювання або виникає рецидив, то пацієнт повинен звернутися до лікаря.
Розвиток побічних реакцій більш ймовірний на початку лікування і в випадках перевищення рекомендованих доз.
При тривалому застосуванні лоразепаму можливий розвиток звикання та лікарської залежності. У разі розвитку лікарської залежності різке припинення застосування лоразепаму може призвести до появи абстинентного синдрому.
Характерними проявами абстинентного синдрому є: головний біль, підвищена дратівливість, м'язовий біль, психомоторне збудження та емоційне напруження, рухове занепокоєння, сплутаність свідомості та дезорієнтація, порушення сну. У тяжких випадках можуть з'явитися: втрата відчуття реальності навколишнього (дереалізація), розлади особистості (деперсоналізація), підвищена чутливість до дотику (тактильна гіперестезія), підвищена чутливість до слухових та зорових подразників (акустична та світлова гіперестезія), відчуття "повзання мурашок" та оніміння кінцівок, галюцинації або напади судом. Особливо небезпечним може виявитися різке припинення лікування, проведеного протягом тривалого часу, під час якого лоразепам застосовується в дозах, що перевищують середні. У цьому випадку, прояви абстинентного синдрому більш виражені.
Існують відомості про те, що при застосуванні бензодіазепінів короткої дії та бензодіазепіноподібних препаратів прояви абстинентного синдрому можуть спостерігатися навіть у проміжках між прийомом окремих доз, особливо, якщо препарат застосовується у великих дозах.
Після закінчення лікування може настати тимчасовий рецидив симптомів у більш вираженій мірі, ніж ті, що були причиною початкового лікування (так звана безсоння за типом "рикошету"). Цим симптомам часто супроводжують зміни настрою, страх, занепокоєння, підвищена рухова активність. Ймовірність розвитку абстинентного синдрому або появи безсоння типу "рикошету" збільшується при різкому припиненні прийому лоразепаму.
Лоразепам, як бензодіазепіни та препарати подібної дії, може викликати парадоксальні реакції, такі як психомоторне збудження, підвищена дратівливість, агресивність, кошмарні сновидіння, галюцинації, психози, сомнамбулізм, деперсоналізаційні розлади, виражені порушенням сну та інші поведінкові побічні дії. Ці реакції значно частіше спостерігаються у пацієнтів похилого віку.
У разі появи таких симптомів необхідно негайно припинити лікування лоразепамом.
Лоразепам слід з великою обережністю застосовувати у пацієнтів похилого віку (старше 65 років), у зв'язку з ростом небажаних явищ у цій віковій групі, головним чином порушенням орієнтації та координації рухів, які можуть призвести до втрати рівноваги.
Рекомендується поступове зменшення дози лоразепаму для того, щоб максимально знизити ризик появи таких симптомів.
Лоразепам слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з хронічною дихальною недостатністю, оскільки встановлено, що бензодіазепіни проявляють пригнічуючий вплив на дихальний центр.
Лоразепам слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з симптомами депресії. У цих пацієнтів можуть з'являтися суїцидальні думки. У зв'язку з можливістю умисного передозування цим пацієнтам слід призначати лоразепам у можливо менших дозах. Також бензодіазепіни та препарати подібної дії не слід використовувати як єдиний препарат для лікування депресії або тривоги, пов'язаної з депресією. Монотерапія цими препаратами може посилити суїцидальні тенденції. Бензодіазепіни та препарати подібної дії необхідно з великою обережністю застосовувати у пацієнтів з алкогольної, наркотичної або лікарської залежністю в анамнезі. Ці пацієнти під час прийому лоразепаму повинні перебувати під строгим лікарським контролем, оскільки знаходяться в групі ризику розвитку звикання, психічної та фізичної залежності.
Лоразепам слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з неострою формою порфірії. Застосування лоразепаму може призвести до посилення симптомів цього захворювання.
Під час тривалої терапії лоразепамом показані періодичні дослідження крові (морфологічний аналіз з мазком) та аналіз сечі.
Під час лікування лоразепамом та протягом 3 днів після його завершення не можна вживати жодні спиртні напої.
У разі застосування лоразепаму для премедикації може знадобитися зменшення дози похідних фентанілу, що застосовуються для введення в наркоз, при цьому можливо зменшення часу до виключення свідомості за допомогою індукційних доз.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами
Пацієнтам, які приймають лоразепам, слід утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій.
Лоразепам необхідно застосовувати під строгим лікарським контролем.
Не рекомендується застосовувати лоразепам у пацієнтів з психозами. З особливою обережністю застосовують при підозрі на закритокутову глаукому, тяжких хронічних обструктивних захворюваннях легень, при коматозному стані, шоці, епілепсії, порушеннях функції нирок, гіперкінезах, гіпопротеїнемії, тяжкій депресії, органічних захворюваннях мозку, порфірії, психозах, при підозрі на апное уві сні. При порушеннях функції печінки спостерігається мінімальне збільшення T1/2 лоразепаму.
Якщо після 7-14 днів застосування лоразепаму не спостерігається полегшення симптомів захворювання або виникає рецидив, то пацієнт повинен звернутися до лікаря.
Розвиток побічних реакцій більш ймовірний на початку лікування і в випадках перевищення рекомендованих доз.
При тривалому застосуванні лоразепаму можливий розвиток звикання та лікарської залежності. У разі розвитку лікарської залежності різке припинення застосування лоразепаму може призвести до появи абстинентного синдрому.
Характерними проявами абстинентного синдрому є: головний біль, підвищена дратівливість, м'язовий біль, психомоторне збудження та емоційне напруження, рухове занепокоєння, сплутаність свідомості та дезорієнтація, порушення сну. У тяжких випадках можуть з'явитися: втрата відчуття реальності навколишнього (дереалізація), розлади особистості (деперсоналізація), підвищена чутливість до дотику (тактильна гіперестезія), підвищена чутливість до слухових та зорових подразників (акустична та світлова гіперестезія), відчуття "повзання мурашок" та оніміння кінцівок, галюцинації або напади судом. Особливо небезпечним може виявитися різке припинення лікування, проведеного протягом тривалого часу, під час якого лоразепам застосовується в дозах, що перевищують середні. У цьому випадку, прояви абстинентного синдрому більш виражені.
Існують відомості про те, що при застосуванні бензодіазепінів короткої дії та бензодіазепіноподібних препаратів прояви абстинентного синдрому можуть спостерігатися навіть у проміжках між прийомом окремих доз, особливо, якщо препарат застосовується у великих дозах.
Після закінчення лікування може настати тимчасовий рецидив симптомів у більш вираженій мірі, ніж ті, що були причиною початкового лікування (так звана безсоння за типом "рикошету"). Цим симптомам часто супроводжують зміни настрою, страх, занепокоєння, підвищена рухова активність. Ймовірність розвитку абстинентного синдрому або появи безсоння типу "рикошету" збільшується при різкому припиненні прийому лоразепаму.
Лоразепам, як бензодіазепіни та препарати подібної дії, може викликати парадоксальні реакції, такі як психомоторне збудження, підвищена дратівливість, агресивність, кошмарні сновидіння, галюцинації, психози, сомнамбулізм, деперсоналізаційні розлади, виражені порушенням сну та інші поведінкові побічні дії. Ці реакції значно частіше спостерігаються у пацієнтів похилого віку.
У разі появи таких симптомів необхідно негайно припинити лікування лоразепамом.
Лоразепам слід з великою обережністю застосовувати у пацієнтів похилого віку (старше 65 років), у зв'язку з ростом небажаних явищ у цій віковій групі, головним чином порушенням орієнтації та координації рухів, які можуть призвести до втрати рівноваги.
Рекомендується поступове зменшення дози лоразепаму для того, щоб максимально знизити ризик появи таких симптомів.
Лоразепам слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з хронічною дихальною недостатністю, оскільки встановлено, що бензодіазепіни проявляють пригнічуючий вплив на дихальний центр.
Лоразепам слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з симптомами депресії. У цих пацієнтів можуть з'являтися суїцидальні думки. У зв'язку з можливістю умисного передозування цим пацієнтам слід призначати лоразепам у можливо менших дозах. Також бензодіазепіни та препарати подібної дії не слід використовувати як єдиний препарат для лікування депресії або тривоги, пов'язаної з депресією. Монотерапія цими препаратами може посилити суїцидальні тенденції. Бензодіазепіни та препарати подібної дії необхідно з великою обережністю застосовувати у пацієнтів з алкогольної, наркотичної або лікарської залежністю в анамнезі. Ці пацієнти під час прийому лоразепаму повинні перебувати під строгим лікарським контролем, оскільки знаходяться в групі ризику розвитку звикання, психічної та фізичної залежності.
Лоразепам слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з неострою формою порфірії. Застосування лоразепаму може призвести до посилення симптомів цього захворювання.
Під час тривалої терапії лоразепамом показані періодичні дослідження крові (морфологічний аналіз з мазком) та аналіз сечі.
Під час лікування лоразепамом та протягом 3 днів після його завершення не можна вживати жодні спиртні напої.
У разі застосування лоразепаму для премедикації може знадобитися зменшення дози похідних фентанілу, що застосовуються для введення в наркоз, при цьому можливо зменшення часу до виключення свідомості за допомогою індукційних доз.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами
Пацієнтам, які приймають лоразепам, слід утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій.
Побічні ефекти
З боку нервової системи (особливо у пацієнтів похилого віку): часто - сонливість, підвищена втомлюваність, запаморочення, зниження здатності до концентрації уваги, атаксія (нестійкість ходи та погана координація рухів, що призводять до втрати рівноваги), дезорієнтація, млявість, м'язова атонія, притуплення емоцій, уповільнення психічних та рухових реакцій; нечасто - головний біль, ейфорія, депресія, тремор, пригніченість настрою, каталепсія, амнезія, сплутаність свідомості, дистонічні екстрапірамідні реакції (неконтрольовані рухи тіла, включаючи очі), міастенія протягом дня, дизартрія; дуже рідко - парадоксальні реакції (агресивні спалахи, страх, суїцидальна схильність, м'язовий спазм, сплутаність свідомості, галюцинації, гостре збудження, дратівливість, тривожність, безсоння).
З боку органа зору: нечасто - порушення зору (диплопія).
З боку системи кровотворення: нечасто - лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз (озноб, гіпертермія, біль у горлі, надмірна втомлюваність або слабкість), анемія, тромбоцитопенія.
З боку травної системи: часто - сухість слизової оболонки порожнини рота або слинотеча; нечасто - печія, нудота та/або блювання, зниження апетиту, запори або діарея; порушення функції печінки, підвищення активності печінкових трансаміназ, ЛДГ та ЩФ, жовтяниця.
З боку сечовидільної системи: рідко - нетримання сечі, затримка сечі, порушення функції нирок.
З боку статевої системи: рідко - порушення або зниження лібідо, дисменорея.
Алергічні реакції: шкірний висип (в т.ч. еритематоз, кропив'янка), свербіж; дуже рідко - анафілактичні реакції.
Вплив на плід: тератогенність, порушення дихання та пригнічення смоктального рефлексу у новонароджених, матері яких застосовували лоразепам.
Інші: звикання, лікарська залежність, зниження АТ; рідко - пригнічення дихального центру, булімія, зниження маси тіла, тахікардія; дуже рідко - ангіоедема, неадекватна секреція антидіуретичного гормону.
При різкому зниженні дози або припиненні прийому можливий розвиток синдрому "скасування" (дратівливість, головний біль, тривожність, хвилювання, збудження, відчуття страху, нервозність, порушення сну, дисфорія, спазм гладких м'язів внутрішніх органів та скелетної мускулатури, міалгія, деперсоналізація, пітливість, посилення потовиділення, депресія, нудота, блювання, тремор, розлади сприйняття, в т.ч. гіперакузія, парестезії, світлобоязнь, тахікардія, судоми, галюцинації, рідко - гострий психоз).
З боку органа зору: нечасто - порушення зору (диплопія).
З боку системи кровотворення: нечасто - лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз (озноб, гіпертермія, біль у горлі, надмірна втомлюваність або слабкість), анемія, тромбоцитопенія.
З боку травної системи: часто - сухість слизової оболонки порожнини рота або слинотеча; нечасто - печія, нудота та/або блювання, зниження апетиту, запори або діарея; порушення функції печінки, підвищення активності печінкових трансаміназ, ЛДГ та ЩФ, жовтяниця.
З боку сечовидільної системи: рідко - нетримання сечі, затримка сечі, порушення функції нирок.
З боку статевої системи: рідко - порушення або зниження лібідо, дисменорея.
Алергічні реакції: шкірний висип (в т.ч. еритематоз, кропив'янка), свербіж; дуже рідко - анафілактичні реакції.
Вплив на плід: тератогенність, порушення дихання та пригнічення смоктального рефлексу у новонароджених, матері яких застосовували лоразепам.
Інші: звикання, лікарська залежність, зниження АТ; рідко - пригнічення дихального центру, булімія, зниження маси тіла, тахікардія; дуже рідко - ангіоедема, неадекватна секреція антидіуретичного гормону.
При різкому зниженні дози або припиненні прийому можливий розвиток синдрому "скасування" (дратівливість, головний біль, тривожність, хвилювання, збудження, відчуття страху, нервозність, порушення сну, дисфорія, спазм гладких м'язів внутрішніх органів та скелетної мускулатури, міалгія, деперсоналізація, пітливість, посилення потовиділення, депресія, нудота, блювання, тремор, розлади сприйняття, в т.ч. гіперакузія, парестезії, світлобоязнь, тахікардія, судоми, галюцинації, рідко - гострий психоз).
Передозування
Симптоми передозування
Сонливість, стан дезорієнтації, невиразна мова, а в тяжких випадках втрата свідомості, кома. Небезпечними для життя можуть виявитися отруєння, викликані одночасним прийомом лоразепаму та алкоголю або лоразепаму та інших препаратів, що мають пригнічуючу дію на центральну нервову систему.
Лікування
У разі передозування лоразепамом, необхідно вжити заходів, спрямованих на якнайшвидшу елімінацію з організму ще не всмоктаного лікарського препарату або зменшення його абсорбції з травного тракту (провокування блювання, прийом активованого вугілля, промивання шлунка — за умови збереженої свідомості), проводити моніторинг основних життєвих функцій (дихання, пульс, артеріальний тиск) та за необхідності, застосувати відповідне симптоматичне лікування.
Специфічним антидотом є флумазеніл.
Сонливість, стан дезорієнтації, невиразна мова, а в тяжких випадках втрата свідомості, кома. Небезпечними для життя можуть виявитися отруєння, викликані одночасним прийомом лоразепаму та алкоголю або лоразепаму та інших препаратів, що мають пригнічуючу дію на центральну нервову систему.
Лікування
У разі передозування лоразепамом, необхідно вжити заходів, спрямованих на якнайшвидшу елімінацію з організму ще не всмоктаного лікарського препарату або зменшення його абсорбції з травного тракту (провокування блювання, прийом активованого вугілля, промивання шлунка — за умови збереженої свідомості), проводити моніторинг основних життєвих функцій (дихання, пульс, артеріальний тиск) та за необхідності, застосувати відповідне симптоматичне лікування.
Специфічним антидотом є флумазеніл.
Лікарняна взаємодія
Пригнічуючий вплив лоразепаму на ЦНС посилюють опіоїдні анальгетики, препарати для загальної анестезії (анестетики), психотропні препарати, антидепресанти, антигістамінні препарати, гіпотензивні препарати центральної дії.
Вживання алкоголю під час лікування лоразепамом посилює пригнічуючу дію на ЦНС та може призвести до розвитку парадоксальних реакцій, таких як психомоторне збудження, агресивна поведінка. Крім того, алкоголь може посилювати седативну дію лоразепаму, аж до коми.
Лоразепам, при одночасному застосуванні з іншими засобами, що мають міорелаксуючу дію, подовжує та посилює дію останніх. Дисульфірам, циметидин, еритроміцин, кетоконазол, будучи інгібіторами ізоферментів цитохрому Р450 гальмують процеси біотрансформації похідних 1,4-бензодіазепіну та посилюють їх пригнічуючу дію на ЦНС. Препарати, що індукують активність цитохрому Р450 (наприклад, рифампіцин, фенобарбітал, фенітоїн, карбамазепін) впливають на процеси біотрансформації похідних 1,4-бензодіазепіну та призводять до ослаблення їх фармакологічної дії.
Теофілін та кофеїн можуть ослабляти снодійну дію бензодіазепінів, в т.ч. лоразепаму, оскільки мають стимулюючу дію на ЦНС та здатні індукувати печінкові ферменти, відповідальні за метаболізм препаратів. Цей ефект, викликаний теофіліном та кофеїном, може бути відсутнім у курців.
Пероральні контрацептивні засоби, що застосовуються одночасно з лоразепамом, можуть посилювати його метаболізм, T1/2 лоразепаму може зменшитися.
Одночасне застосування лоразепаму з похідними вальпроєвої кислоти призводить до збільшення плазмової концентрації та зниження кліренсу лоразепаму. Вплив вальпроату на лоразепам може бути викликаний інгібуванням глюкуронізації лоразепаму.
Інгібітори МАО пригнічують метаболізм лоразепаму з посиленням його дії та розвитком тяжких побічних ефектів.
Звіробій продірявлений знижує фармакологічну активність лоразепаму.
Вживання алкоголю під час лікування лоразепамом посилює пригнічуючу дію на ЦНС та може призвести до розвитку парадоксальних реакцій, таких як психомоторне збудження, агресивна поведінка. Крім того, алкоголь може посилювати седативну дію лоразепаму, аж до коми.
Лоразепам, при одночасному застосуванні з іншими засобами, що мають міорелаксуючу дію, подовжує та посилює дію останніх. Дисульфірам, циметидин, еритроміцин, кетоконазол, будучи інгібіторами ізоферментів цитохрому Р450 гальмують процеси біотрансформації похідних 1,4-бензодіазепіну та посилюють їх пригнічуючу дію на ЦНС. Препарати, що індукують активність цитохрому Р450 (наприклад, рифампіцин, фенобарбітал, фенітоїн, карбамазепін) впливають на процеси біотрансформації похідних 1,4-бензодіазепіну та призводять до ослаблення їх фармакологічної дії.
Теофілін та кофеїн можуть ослабляти снодійну дію бензодіазепінів, в т.ч. лоразепаму, оскільки мають стимулюючу дію на ЦНС та здатні індукувати печінкові ферменти, відповідальні за метаболізм препаратів. Цей ефект, викликаний теофіліном та кофеїном, може бути відсутнім у курців.
Пероральні контрацептивні засоби, що застосовуються одночасно з лоразепамом, можуть посилювати його метаболізм, T1/2 лоразепаму може зменшитися.
Одночасне застосування лоразепаму з похідними вальпроєвої кислоти призводить до збільшення плазмової концентрації та зниження кліренсу лоразепаму. Вплив вальпроату на лоразепам може бути викликаний інгібуванням глюкуронізації лоразепаму.
Інгібітори МАО пригнічують метаболізм лоразепаму з посиленням його дії та розвитком тяжких побічних ефектів.
Звіробій продірявлений знижує фармакологічну активність лоразепаму.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 1,0 мг та 2,5 мг.
По 10 таблеток у контурну чарункову упаковку з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої або гнучкої упаковки на основі алюмінієвої фольги.
3 контурні чарункові упаковки разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.
По 10 таблеток у контурну чарункову упаковку з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої або гнучкої упаковки на основі алюмінієвої фольги.
3 контурні чарункові упаковки разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.
