Валодип
Valodip
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Вамлосет, Амлосартан, Дифорс
Діюча речовина
Фармакологічна група
Антагонисты рецепторов ангиотензина II (AT1-подтип) в комбинациях, Блокаторы кальциевых каналов в комбинациях
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: Tab. Amlodipini 5 mg + Valsartani 80 mg №28
D.t.d. N 1
S. По 1 таблетці 1 раз на добу.
Rp.: Tab. Amlodipini 5 mg + Valsartani 160 mg №28
D.t.d. N 1
S. По 1 таблетці 1 раз на добу.
Rp.: Tab. Amlodipini 10 mg + Valsartani 160 mg №28
D.t.d. N 1
S. По 1 таблетці 1 раз на добу.
Бланк рецепта: форма №1
D.t.d. N 1
S. По 1 таблетці 1 раз на добу.
Rp.: Tab. Amlodipini 5 mg + Valsartani 160 mg №28
D.t.d. N 1
S. По 1 таблетці 1 раз на добу.
Rp.: Tab. Amlodipini 10 mg + Valsartani 160 mg №28
D.t.d. N 1
S. По 1 таблетці 1 раз на добу.
Бланк рецепта: форма №1
Фармакологічні властивості
Валодип® — антигипертензивный препарат, представляющий собой комбинацию двух активных веществ с взаимодополняющими механизмами контроля артериального давления у пациентов с эссенциальной гипертензией.
Амлодипин относится к классу блокаторов медленных кальциевых каналов, а валсартан — к классу антагонистов рецепторов ангиотензина II. Комбинация этих компонентов обеспечивает аддитивный антигипертензивный эффект и способствует снижению артериального давления в большей степени, чем каждый компонент в отдельности.
Амлодипин ингибирует трансмембранное поступление ионов кальция в кардиомиоциты и гладкомышечные клетки сосудов. Его антигипертензивное действие обусловлено прямым расслабляющим влиянием на гладкую мускулатуру сосудов, что приводит к снижению общего периферического сосудистого сопротивления и артериального давления.
Валсартан является активным, сильнодействующим и специфическим антагонистом рецепторов ангиотензина II, предназначенным для приема внутрь. Он избирательно действует на рецепторы подтипа AT1, которые отвечают за основные эффекты ангиотензина II.
При однократном приеме препарата Валодип® гипотензивный эффект сохраняется в течение 24 часов. Резкая отмена препарата не сопровождается быстрым повышением артериального давления.
У пациентов, у которых артериальное давление адекватно контролировалось амлодипином, но наблюдались выраженные отеки, комбинированная терапия препаратом Валодип® позволяла достичь сопоставимого контроля артериального давления с менее выраженными отеками.
Возраст, пол и раса пациента не оказывают значимого влияния на эффективность препарата Валодип®.
Фармакодинаміка
Валодип® є комбінацією двох антигіпертензивних речовин із взаємодоповнювальними механізмами контролю артеріального тиску у пацієнтів з есенціальною гіпертензією.
Амлодипін належить до класу антагоністів кальцію, а валсартан — до класу антагоністів рецепторів ангіотензину II. Комбінація цих діючих речовин має адитивний антигіпертензивний ефект, знижуючи артеріальний тиск більшою мірою, ніж кожен компонент окремо.
Амлодипін
Амлодипін, що входить до складу препарату Валодип®, інгібує трансмембранне надходження іонів кальцію в клітини серцевої та судинної гладкої мускулатури.
Механізм антигіпертензивної дії амлодипіну зумовлений прямим розслаблювальним впливом на гладку мускулатуру судин, що призводить до зниження периферичного судинного опору та артеріального тиску.
Після застосування терапевтичних доз у пацієнтів з артеріальною гіпертензією амлодипін спричиняє розширення судин і призводить до зниження артеріального тиску як у положенні лежачи, так і в положенні стоячи.
Таке зниження артеріального тиску при тривалому застосуванні не супроводжується значною зміною частоти серцевих скорочень або рівня катехоламінів у крові.
У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та нормальною функцією нирок амлодипін у терапевтичних дозах сприяє зниженню ниркового судинного опору, збільшенню швидкості клубочкової фільтрації та ефективного ниркового плазмотоку без зміни фільтраційної фракції або розвитку протеїнурії.
Як і інші блокатори кальцієвих каналів, амлодипін при оцінці параметрів гемодинаміки та функції серця у стані спокою, під час фізичного навантаження або ходьби у пацієнтів з нормальною функцією шлуночків загалом демонстрував невелике підвищення серцевого індексу без суттєвого впливу на кінцево-діастолічний тиск або об’єм.
Амлодипін не змінює функцію синусового вузла або атріовентрикулярну провідність у інтактних тварин або людей.
Валсартан
Валсартан є перорально активним, сильнодіючим і специфічним антагоністом рецепторів ангіотензину II.
Він діє вибірково на підтип рецепторів AT1, який відповідає за основні ефекти ангіотензину II.
Підвищення рівня ангіотензину II у плазмі крові після блокади AT1-рецепторів валсартаном може стимулювати незаблоковані AT2-рецептори, що, ймовірно, сприяє урівноваженню ефектів, пов’язаних з AT1-рецепторами.
Валсартан не є частковим агоністом AT1-рецепторів і має значно вищу спорідненість до AT1-рецепторів, ніж до AT2-рецепторів — приблизно у 20 000 разів.
Валсартан не інгібує ангіотензинперетворювальний фермент, відомий також як кініназа II, який перетворює ангіотензин I на ангіотензин II і бере участь у метаболізмі брадикініну.
Валодип®
При прийомі препарату Валодип® в одноразовій дозі гіпотензивний ефект зберігається протягом 24 годин.
Раптова відміна препарату Валодип® не супроводжується швидким підвищенням артеріального тиску.
У пацієнтів, у яких артеріальний тиск адекватно контролювався амлодипіном, але спостерігався виражений набряк, при комбінованій терапії досягався такий самий контроль артеріального тиску, але з менш вираженим набряком.
Вік, стать і раса пацієнта не впливають на ефективність препарату Валодип®.
Фармакокінетика
Фармакокінетика
Фармакокінетика препарату Валодип® характеризується лінійністю. Оскільки фармакокінетична взаємодія між валсартаном і амлодипіном відсутня, нижче наведено фармакокінетичні характеристики кожного компонента окремо.
Амлодипін
Після перорального прийому амлодипіну в терапевтичних дозах максимальна концентрація амлодипіну в плазмі крові досягається через 6–12 годин.
Абсолютна біодоступність, за розрахунками, становить від 64% до 80%. Прийом їжі не впливає на біодоступність амлодипіну.
Об’єм розподілу становить приблизно 21 л/кг. Близько 97,5% циркулюючого препарату зв’язується з білками плазми крові.
Амлодипін інтенсивно метаболізується в печінці — приблизно 90% дози — з утворенням метаболітів.
Виведення амлодипіну з плазми крові має двофазний характер із термінальним періодом напіввиведення від 30 до 50 годин.
Рівноважні концентрації в плазмі крові досягаються після тривалого застосування протягом 7–8 днів.
Близько 10% незміненого амлодипіну та 60% амлодипіну у вигляді метаболітів виводяться із сечею.
Валсартан
Після перорального прийому валсартану максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 2–3 години.
Середня абсолютна біодоступність становить 23%.
Валсартан має мультиекспоненційний характер виведення: t1/2α становить менше 1 години, а t1/2β — близько 9 годин.
Їжа зменшує біодоступність валсартану, визначену за показником AUC, приблизно на 40%, а максимальну концентрацію в плазмі крові, Cmax, — майже на 50%. Однак приблизно через 8 годин після прийому концентрації валсартану в плазмі крові є однаковими як при прийомі з їжею, так і натще.
Таке зменшення AUC не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту, тому валсартан можна приймати як під час їжі, так і незалежно від прийому їжі.
У рівноважному стані об’єм розподілу валсартану після внутрішньовенного введення становить 17 л, що свідчить про відсутність значного розподілу препарату в тканинах.
Валсартан значною мірою зв’язується з білками сироватки крові — на 94–97%, переважно з альбумінами.
Валсартан не піддається вираженому метаболізму, оскільки лише близько 20% дози визначається у вигляді метаболітів.
Гідроксильний метаболіт ідентифікується в плазмі крові в низьких концентраціях — менше ніж 10% від AUC валсартану. Цей метаболіт є фармакологічно активним.
Валсартан виводиться переважно в незміненому вигляді з калом — близько 83% дози, а також у незміненому вигляді із сечею — близько 13% дози.
Після внутрішньовенного введення плазмовий кліренс валсартану становить близько 2 л/год, а його нирковий кліренс — 0,62 л/год, що становить приблизно 30% загального кліренсу.
Період напіввиведення валсартану становить близько 6 годин.
Фармакокінетика препарату Валодип® характеризується лінійністю. Оскільки фармакокінетична взаємодія між валсартаном і амлодипіном відсутня, нижче наведено фармакокінетичні характеристики кожного компонента окремо.
Амлодипін
Після перорального прийому амлодипіну в терапевтичних дозах максимальна концентрація амлодипіну в плазмі крові досягається через 6–12 годин.
Абсолютна біодоступність, за розрахунками, становить від 64% до 80%. Прийом їжі не впливає на біодоступність амлодипіну.
Об’єм розподілу становить приблизно 21 л/кг. Близько 97,5% циркулюючого препарату зв’язується з білками плазми крові.
Амлодипін інтенсивно метаболізується в печінці — приблизно 90% дози — з утворенням метаболітів.
Виведення амлодипіну з плазми крові має двофазний характер із термінальним періодом напіввиведення від 30 до 50 годин.
Рівноважні концентрації в плазмі крові досягаються після тривалого застосування протягом 7–8 днів.
Близько 10% незміненого амлодипіну та 60% амлодипіну у вигляді метаболітів виводяться із сечею.
Валсартан
Після перорального прийому валсартану максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 2–3 години.
Середня абсолютна біодоступність становить 23%.
Валсартан має мультиекспоненційний характер виведення: t1/2α становить менше 1 години, а t1/2β — близько 9 годин.
Їжа зменшує біодоступність валсартану, визначену за показником AUC, приблизно на 40%, а максимальну концентрацію в плазмі крові, Cmax, — майже на 50%. Однак приблизно через 8 годин після прийому концентрації валсартану в плазмі крові є однаковими як при прийомі з їжею, так і натще.
Таке зменшення AUC не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту, тому валсартан можна приймати як під час їжі, так і незалежно від прийому їжі.
У рівноважному стані об’єм розподілу валсартану після внутрішньовенного введення становить 17 л, що свідчить про відсутність значного розподілу препарату в тканинах.
Валсартан значною мірою зв’язується з білками сироватки крові — на 94–97%, переважно з альбумінами.
Валсартан не піддається вираженому метаболізму, оскільки лише близько 20% дози визначається у вигляді метаболітів.
Гідроксильний метаболіт ідентифікується в плазмі крові в низьких концентраціях — менше ніж 10% від AUC валсартану. Цей метаболіт є фармакологічно активним.
Валсартан виводиться переважно в незміненому вигляді з калом — близько 83% дози, а також у незміненому вигляді із сечею — близько 13% дози.
Після внутрішньовенного введення плазмовий кліренс валсартану становить близько 2 л/год, а його нирковий кліренс — 0,62 л/год, що становить приблизно 30% загального кліренсу.
Період напіввиведення валсартану становить близько 6 годин.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Спосіб застосування та дози
Препарат Валодип® приймають внутрішньо, незалежно від прийому їжі. Таблетку слід запивати невеликою кількістю води.
Пацієнти, у яких артеріальний тиск не піддається адекватному контролю при монотерапії амлодипіном або іншим блокатором повільних кальцієвих каналів — похідним дигідропіридину, а також валсартаном або іншим антагоністом рецепторів ангіотензину II, можуть бути переведені на терапію препаратом Валодип®.
Для зручності пацієнти, які отримують валсартан і амлодипін в окремих таблетках, можуть бути переведені на терапію препаратом Валодип®, що містить ці компоненти в тих самих дозах.
При клінічній відповідності може бути розглянутий прямий перехід від монотерапії до комбінації з фіксованою дозою.
Рекомендована доза становить 1 таблетку 1 раз на добу.
Можливі варіанти дозування:
— 5 мг амлодипіну / 80 мг валсартану;
— 5 мг амлодипіну / 160 мг валсартану;
— 10 мг амлодипіну / 160 мг валсартану.
Початкова доза становить 5 мг/80 мг 1 раз на добу.
За необхідності, для досягнення належного контролю артеріального тиску, доза може бути збільшена через 1–2 тижні до максимальної дози — 10 мг/320 мг 1 раз на добу.
Максимальна добова доза препарату Валодип® становить 10 мг амлодипіну / 320 мг валсартану.
Валодип® не рекомендується застосовувати як початкову терапію у пацієнтів з дефіцитом об’єму циркулюючої крові.
Препарат Валодип® приймають внутрішньо, незалежно від прийому їжі. Таблетку слід запивати невеликою кількістю води.
Пацієнти, у яких артеріальний тиск не піддається адекватному контролю при монотерапії амлодипіном або іншим блокатором повільних кальцієвих каналів — похідним дигідропіридину, а також валсартаном або іншим антагоністом рецепторів ангіотензину II, можуть бути переведені на терапію препаратом Валодип®.
Для зручності пацієнти, які отримують валсартан і амлодипін в окремих таблетках, можуть бути переведені на терапію препаратом Валодип®, що містить ці компоненти в тих самих дозах.
При клінічній відповідності може бути розглянутий прямий перехід від монотерапії до комбінації з фіксованою дозою.
Рекомендована доза становить 1 таблетку 1 раз на добу.
Можливі варіанти дозування:
— 5 мг амлодипіну / 80 мг валсартану;
— 5 мг амлодипіну / 160 мг валсартану;
— 10 мг амлодипіну / 160 мг валсартану.
Початкова доза становить 5 мг/80 мг 1 раз на добу.
За необхідності, для досягнення належного контролю артеріального тиску, доза може бути збільшена через 1–2 тижні до максимальної дози — 10 мг/320 мг 1 раз на добу.
Максимальна добова доза препарату Валодип® становить 10 мг амлодипіну / 320 мг валсартану.
Валодип® не рекомендується застосовувати як початкову терапію у пацієнтів з дефіцитом об’єму циркулюючої крові.
Для дітей:
Дети
Препарат Валодип® не рекомендуется применять детям и подросткам до 18 лет, поскольку безопасность и эффективность его применения у этой категории пациентов не установлены.
Препарат Валодип® не рекомендуется применять детям и подросткам до 18 лет, поскольку безопасность и эффективность его применения у этой категории пациентов не установлены.
Показання
- лікування есенціальної гіпертензії при неефективності монотерапії.
Протипоказання
- підвищена чутливість до активної речовини або до будь-якого з допоміжних компонентів
- тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну
Особливі вказівки
Пацієнти з дефіцитом натрію та/або зменшенням об’єму циркулюючої крові
У пацієнтів з неускладненою артеріальною гіпертензією може спостерігатися надмірне зниження артеріального тиску.
У пацієнтів з активованою ренін-ангіотензин-альдостероновою системою, зокрема при дефіциті об’єму циркулюючої крові та/або солей у пацієнтів, які отримують діуретики у високих дозах, при застосуванні блокаторів рецепторів ангіотензину II можливий розвиток симптоматичної артеріальної гіпотензії.
Рекомендується провести корекцію цього стану до призначення препарату Валодип® або забезпечити ретельне медичне спостереження на початку терапії.
Якщо під час прийому препарату Валодип® спостерігається артеріальна гіпотензія, пацієнта слід покласти в горизонтальне положення. За необхідності може бути призначена внутрішньовенна інфузія фізіологічного розчину. Лікування слід продовжувати до стабілізації артеріального тиску.
Гіперкаліємія
При одночасному застосуванні препарату Валодип® з біологічно активними добавками, що містять калій, калійзберігаючими діуретиками, калійвмісними замінниками солі або іншими препаратами, які можуть спричиняти підвищення концентрації калію в крові, наприклад з гепарином, потрібна обережність.
У таких випадках рекомендується частий контроль концентрації калію в крові.
Стеноз ниркової артерії
Валодип® слід застосовувати з обережністю для лікування артеріальної гіпертензії у пацієнтів з одностороннім або двостороннім стенозом ниркової артерії, а також зі стенозом артерії єдиної нирки.
У таких пацієнтів можливе підвищення рівня сечовини та креатиніну в плазмі крові.
Порушення функції нирок
Пацієнтам з порушенням функції нирок легкого або помірного ступеня корекція дози препарату Валодип® не потрібна.
Слід уникати одночасного застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II, зокрема валсартану, або інгібіторів АПФ з аліскіреном у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю, якщо швидкість клубочкової фільтрації становить менше 30 мл/хв.
Трансплантація нирки
Досвід безпечного застосування препарату Валодип® у пацієнтів, які нещодавно перенесли трансплантацію нирки, відсутній.
Порушення функції печінки
Особливої обережності слід дотримуватися при призначенні препарату Валодип® пацієнтам із захворюваннями печінки та обструктивними захворюваннями жовчних шляхів.
Ангіоневротичний набряк
Є повідомлення про розвиток ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які приймали валсартан. В окремих випадках набряк включав набряк гортані та голосової щілини, що призводило до обструкції дихальних шляхів, а також набряк обличчя, губ, глотки та/або язика.
В анамнезі деяких із цих пацієнтів були вказівки на розвиток ангіоневротичного набряку, спричиненого іншими препаратами, зокрема інгібіторами АПФ.
При розвитку ангіоневротичного набряку препарат Валодип® необхідно негайно відмінити. Повторно призначати цей препарат таким пацієнтам не слід.
Пацієнти з серцевою недостатністю або після перенесеного інфаркту міокарда
Загалом блокатори кальцієвих каналів, включаючи амлодипін, слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із тяжкою застійною серцевою недостатністю III–IV функціонального класу за класифікацією Нью-Йоркської кардіологічної асоціації, NYHA.
У пацієнтів, функція нирок яких може залежати від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, наприклад у пацієнтів із тяжкою застійною серцевою недостатністю, лікування інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту або антагоністами рецепторів ангіотензину II було пов’язане з розвитком олігурії та/або прогресуючої азотемії.
У рідкісних випадках повідомлялося про розвиток гострої ниркової недостатності та/або летальний наслідок.
Оцінка стану пацієнтів із серцевою недостатністю або після перенесеного інфаркту міокарда завжди повинна включати визначення функції нирок.
Пацієнти з гострим інфарктом міокарда
Погіршення перебігу стенокардії та розвиток гострого інфаркту міокарда можливі після прийому початкової дози амлодипіну або після її збільшення, особливо у пацієнтів із тяжким обструктивним захворюванням коронарних артерій.
Стеноз аортального та мітрального клапанів, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія
Особлива обережність необхідна при застосуванні препарату Валодип® у пацієнтів з аортальним або мітральним стенозом, а також у пацієнтів з обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією.
Подвійна блокада ренін-ангіотензинової системи
Одночасне застосування блокаторів рецепторів ангіотензину II, включаючи валсартан, з іншими засобами, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, пов’язане зі збільшенням частоти випадків артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок порівняно з монотерапією.
Тому у пацієнтів, які приймають Валодип® разом з іншими препаратами, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, рекомендується контролювати артеріальний тиск, функцію нирок і рівень електролітів.
Обережність необхідна при спільному застосуванні блокаторів рецепторів ангіотензину II, включаючи валсартан, з іншими препаратами, що блокують ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, такими як інгібітори АПФ або аліскірен.
Одночасне застосування блокаторів рецепторів ангіотензину II, включаючи валсартан, або інгібіторів АПФ з аліскіреном протипоказане пацієнтам із цукровим діабетом або порушенням функції нирок, якщо швидкість клубочкової фільтрації становить менше 60 мл/хв/1,73 м².
Печінкова недостатність
Валсартан переважно виводиться у незміненому вигляді з жовчю.
У пацієнтів з порушенням функції печінки період напіввиведення амлодипіну збільшується, а показник AUC підвищується. Рекомендації щодо дозування для таких пацієнтів не встановлені.
Слід дотримуватися обережності при призначенні препарату Валодип® пацієнтам з легким або помірним ступенем порушення функції печінки, а також пацієнтам з обструкцією жовчних протоків.
У пацієнтів з легкою або помірною печінковою недостатністю без холестазу максимальна рекомендована доза валсартану становить 80 мг.
Вагітність і лактація
Валодип® не слід призначати жінкам, які планують вагітність.
Лікар повинен попередити пацієнтку про потенційний ризик застосування препарату Валодип® під час вагітності.
Якщо вагітність встановлена в процесі терапії, прийом препарату необхідно негайно припинити.
Вплив на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими потенційно небезпечними механізмами
Під час лікування препаратом Валодип® рекомендується дотримуватися обережності при керуванні автомобілем та роботі з іншими потенційно небезпечними механізмами.
У пацієнтів з неускладненою артеріальною гіпертензією може спостерігатися надмірне зниження артеріального тиску.
У пацієнтів з активованою ренін-ангіотензин-альдостероновою системою, зокрема при дефіциті об’єму циркулюючої крові та/або солей у пацієнтів, які отримують діуретики у високих дозах, при застосуванні блокаторів рецепторів ангіотензину II можливий розвиток симптоматичної артеріальної гіпотензії.
Рекомендується провести корекцію цього стану до призначення препарату Валодип® або забезпечити ретельне медичне спостереження на початку терапії.
Якщо під час прийому препарату Валодип® спостерігається артеріальна гіпотензія, пацієнта слід покласти в горизонтальне положення. За необхідності може бути призначена внутрішньовенна інфузія фізіологічного розчину. Лікування слід продовжувати до стабілізації артеріального тиску.
Гіперкаліємія
При одночасному застосуванні препарату Валодип® з біологічно активними добавками, що містять калій, калійзберігаючими діуретиками, калійвмісними замінниками солі або іншими препаратами, які можуть спричиняти підвищення концентрації калію в крові, наприклад з гепарином, потрібна обережність.
У таких випадках рекомендується частий контроль концентрації калію в крові.
Стеноз ниркової артерії
Валодип® слід застосовувати з обережністю для лікування артеріальної гіпертензії у пацієнтів з одностороннім або двостороннім стенозом ниркової артерії, а також зі стенозом артерії єдиної нирки.
У таких пацієнтів можливе підвищення рівня сечовини та креатиніну в плазмі крові.
Порушення функції нирок
Пацієнтам з порушенням функції нирок легкого або помірного ступеня корекція дози препарату Валодип® не потрібна.
Слід уникати одночасного застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II, зокрема валсартану, або інгібіторів АПФ з аліскіреном у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю, якщо швидкість клубочкової фільтрації становить менше 30 мл/хв.
Трансплантація нирки
Досвід безпечного застосування препарату Валодип® у пацієнтів, які нещодавно перенесли трансплантацію нирки, відсутній.
Порушення функції печінки
Особливої обережності слід дотримуватися при призначенні препарату Валодип® пацієнтам із захворюваннями печінки та обструктивними захворюваннями жовчних шляхів.
Ангіоневротичний набряк
Є повідомлення про розвиток ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які приймали валсартан. В окремих випадках набряк включав набряк гортані та голосової щілини, що призводило до обструкції дихальних шляхів, а також набряк обличчя, губ, глотки та/або язика.
В анамнезі деяких із цих пацієнтів були вказівки на розвиток ангіоневротичного набряку, спричиненого іншими препаратами, зокрема інгібіторами АПФ.
При розвитку ангіоневротичного набряку препарат Валодип® необхідно негайно відмінити. Повторно призначати цей препарат таким пацієнтам не слід.
Пацієнти з серцевою недостатністю або після перенесеного інфаркту міокарда
Загалом блокатори кальцієвих каналів, включаючи амлодипін, слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із тяжкою застійною серцевою недостатністю III–IV функціонального класу за класифікацією Нью-Йоркської кардіологічної асоціації, NYHA.
У пацієнтів, функція нирок яких може залежати від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, наприклад у пацієнтів із тяжкою застійною серцевою недостатністю, лікування інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту або антагоністами рецепторів ангіотензину II було пов’язане з розвитком олігурії та/або прогресуючої азотемії.
У рідкісних випадках повідомлялося про розвиток гострої ниркової недостатності та/або летальний наслідок.
Оцінка стану пацієнтів із серцевою недостатністю або після перенесеного інфаркту міокарда завжди повинна включати визначення функції нирок.
Пацієнти з гострим інфарктом міокарда
Погіршення перебігу стенокардії та розвиток гострого інфаркту міокарда можливі після прийому початкової дози амлодипіну або після її збільшення, особливо у пацієнтів із тяжким обструктивним захворюванням коронарних артерій.
Стеноз аортального та мітрального клапанів, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія
Особлива обережність необхідна при застосуванні препарату Валодип® у пацієнтів з аортальним або мітральним стенозом, а також у пацієнтів з обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією.
Подвійна блокада ренін-ангіотензинової системи
Одночасне застосування блокаторів рецепторів ангіотензину II, включаючи валсартан, з іншими засобами, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, пов’язане зі збільшенням частоти випадків артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок порівняно з монотерапією.
Тому у пацієнтів, які приймають Валодип® разом з іншими препаратами, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, рекомендується контролювати артеріальний тиск, функцію нирок і рівень електролітів.
Обережність необхідна при спільному застосуванні блокаторів рецепторів ангіотензину II, включаючи валсартан, з іншими препаратами, що блокують ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, такими як інгібітори АПФ або аліскірен.
Одночасне застосування блокаторів рецепторів ангіотензину II, включаючи валсартан, або інгібіторів АПФ з аліскіреном протипоказане пацієнтам із цукровим діабетом або порушенням функції нирок, якщо швидкість клубочкової фільтрації становить менше 60 мл/хв/1,73 м².
Печінкова недостатність
Валсартан переважно виводиться у незміненому вигляді з жовчю.
У пацієнтів з порушенням функції печінки період напіввиведення амлодипіну збільшується, а показник AUC підвищується. Рекомендації щодо дозування для таких пацієнтів не встановлені.
Слід дотримуватися обережності при призначенні препарату Валодип® пацієнтам з легким або помірним ступенем порушення функції печінки, а також пацієнтам з обструкцією жовчних протоків.
У пацієнтів з легкою або помірною печінковою недостатністю без холестазу максимальна рекомендована доза валсартану становить 80 мг.
Вагітність і лактація
Валодип® не слід призначати жінкам, які планують вагітність.
Лікар повинен попередити пацієнтку про потенційний ризик застосування препарату Валодип® під час вагітності.
Якщо вагітність встановлена в процесі терапії, прийом препарату необхідно негайно припинити.
Вплив на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими потенційно небезпечними механізмами
Під час лікування препаратом Валодип® рекомендується дотримуватися обережності при керуванні автомобілем та роботі з іншими потенційно небезпечними механізмами.
Побічні ефекти
- З боку нервової системи: часто - головний біль; нечасто - запаморочення, сонливість, постуральне запаморочення, парестезія; рідко - непритомність, тривожність.
- З боку органа зору: рідко - порушення зору.
- З боку органа слуху і лабіринтні порушення: нечасто - вертиго; рідко - шум у вухах.
- З боку серцево-судинної системи: нечасто - тахікардія, часте серцебиття, ортостатична гіпотензія; рідко - артеріальна гіпотензія.
- З боку дихальної системи: часто - назофарингіт; нечасто - кашель, біль у горлі.
- З боку травної системи: нечасто - діарея, нудота, абдомінальний біль, запор, сухість у роті.
- З боку сечовидільної системи: рідко - полакіурія, поліурія.
- З боку шкіри і підшкірних тканин: нечасто - висип, еритема; рідко - гіпергідроз, екзантема, свербіж.
- З боку кістково-м'язової системи: нечасто - припухлість суглобів, біль у спині, артралгія; рідко - м'язові спазми.
- Алергічні реакції: рідко - гіперчутливість.
Валодип може викликати побічні реакції, раніше відзначені для одного з компонентів, навіть якщо такі реакції не спостерігалися в клінічних випробуваннях.
Амлодипін
Наступні додаткові побічні реакції були відзначені в клінічних випробуваннях при монотерапії амлодипіном, незалежно від причинно-наслідкового зв'язку з вивченим препаратом.
- Нечасто: двоїння в очах, безсоння, зміни настрою, тремор, гіпестезія, дисгевзія, задишка, риніт, блювота, диспепсія, алопеція, пурпура, порушення забарвлення шкіри, фоточутливість, міалгія, розлад сечовипускання, ніктурія, гінекомастія, біль, нездужання, біль у грудях, збільшення або зниження маси тіла.
- Дуже рідко: тромбоцитопенія, лейкопенія, алергічні реакції, гіперглікемія, артеріальна гіпертензія, периферична невропатія, аритмія, брадикардія, шлуночкова тахікардія, мерехтіння передсердь, інфаркт міокарда, васкуліт, панкреатит, гастрит, гіперплазія ясен, гепатит, жовтяниця, ангіоневротичний набряк, кропив'янка, багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, збільшення активності печінкових ферментів (найчастіше пов'язане з холестазом).
- Побічні ефекти, відзначені в ході постмаркетингових і лабораторних досліджень (неможливо класифікувати за частотою): зниження гемоглобіну, зниження гематокриту, нейтропенія, тромбоцитопенія, гіперчутливість (включаючи сироваткову хворобу), ангіоневротичний набряк, збільшення концентрації калію в сироватці крові, васкуліт, збільшення показників функції печінки, включаючи підвищення сироваткового білірубіну, міалгія, погіршення функції нирок; підвищення концентрації сироваткового креатиніну.
Передозування
Симптоми: виражена гіпотензія з запамороченням, а також наростаюча периферична вазодилатація і рефлекторна тахікардія.
Повідомлялося про значну і потенційно пролонговану системну гіпотензію, аж до шоку і фатального результату.
Лікування: якщо прийом препарату стався недавно, слід викликати блювоту або провести промивання шлунка. Всмоктування Валодипа значно знижується при використанні активованого вугілля відразу ж або протягом 2-х годин після прийому.
Клінічно значуща артеріальна гіпотензія, викликана передозуванням Валодипа®, вимагає активної підтримки стану серцево-судинної системи, включаючи постійний контроль серцевої і дихальної функції, підйом кінцівок і уваги до об'єму циркулюючої рідини і сечовипускання. Для відновлення судинного тонусу і кров'яного тиску може виявитися корисним вазоконстриктор, при обліку відсутності протипоказань для його використання. Для зняття блокади кальцієвих каналів може бути доцільним внутрішньовенне введення кальцію глюконату.
Повідомлялося про значну і потенційно пролонговану системну гіпотензію, аж до шоку і фатального результату.
Лікування: якщо прийом препарату стався недавно, слід викликати блювоту або провести промивання шлунка. Всмоктування Валодипа значно знижується при використанні активованого вугілля відразу ж або протягом 2-х годин після прийому.
Клінічно значуща артеріальна гіпотензія, викликана передозуванням Валодипа®, вимагає активної підтримки стану серцево-судинної системи, включаючи постійний контроль серцевої і дихальної функції, підйом кінцівок і уваги до об'єму циркулюючої рідини і сечовипускання. Для відновлення судинного тонусу і кров'яного тиску може виявитися корисним вазоконстриктор, при обліку відсутності протипоказань для його використання. Для зняття блокади кальцієвих каналів може бути доцільним внутрішньовенне введення кальцію глюконату.
Лікарська взаємодія
Лікарська взаємодія
Інші антигіпертензивні засоби
Часто застосовувані антигіпертензивні засоби, наприклад альфа-блокатори та діуретики, а також інші лікарські засоби, які можуть спричиняти артеріальну гіпотензію як побічну дію, зокрема трициклічні антидепресанти або альфа-блокатори для лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози, можуть посилювати антигіпертензивний ефект цієї комбінації.
Амлодипін
Симвастатин
Одночасне застосування багаторазових доз амлодипіну 10 мг і симвастатину 80 мг призводило до збільшення експозиції симвастатину на 77% порівняно із застосуванням лише симвастатину.
Пацієнтам, які приймають амлодипін, рекомендується обмежити дозу симвастатину до 20 мг на добу.
Грейпфрут або грейпфрутовий сік
Застосування амлодипіну з грейпфрутом або грейпфрутовим соком не рекомендується, оскільки у деяких пацієнтів може спостерігатися зниження антигіпертензивного ефекту.
Інгібітори CYP3A4
Одночасний прийом дилтіазему у добовій дозі 180 мг і амлодипіну 5 мг у пацієнтів літнього віку з артеріальною гіпертензією призводив до збільшення системної експозиції амлодипіну в 1,6 раза.
Сильні інгібітори CYP3A4, наприклад кетоконазол, ітраконазол або ритонавір, можуть підвищувати концентрацію амлодипіну в плазмі крові більшою мірою, ніж дилтіазем.
Тому слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні амлодипіну з інгібіторами CYP3A4.
Індуктори CYP3A4
Доступна інформація щодо кількісного впливу індукторів CYP3A4 на амлодипін відсутня.
При одночасному застосуванні амлодипіну з індукторами CYP3A4 пацієнтів слід контролювати щодо адекватності клінічного ефекту.
Інші препарати
При монотерапії амлодипіном не встановлено клінічно значущих лікарських взаємодій з такими препаратами: тіазидні діуретики, бета-блокатори, інгібітори АПФ, нітрати тривалої дії, сублінгвальний нітрогліцерин, дигоксин, варфарин, аторвастатин, силденафіл, маалокс, циметидин, нестероїдні протизапальні препарати, антибіотики та пероральні гіпоглікемічні засоби.
Дантролен, інфузія
У тварин спостерігалися летальна фібриляція шлуночків і серцево-судинний колапс одночасно з гіперкаліємією після одночасного введення верапамілу та внутрішньовенного дантролену.
Через ризик гіперкаліємії рекомендується уникати одночасного застосування блокаторів кальцієвих каналів, таких як амлодипін, у пацієнтів, схильних до злоякісної гіпертермії, а також при лікуванні злоякісної гіпертермії.
Валсартан
Літій
Повідомлялося про оборотне підвищення концентрації літію в сироватці крові та розвиток токсичності при одночасному застосуванні літію з інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту або антагоністами рецепторів ангіотензину II, включаючи валсартан.
Тому під час одночасного застосування рекомендується ретельний моніторинг концентрації літію в сироватці крові.
Якщо пацієнт також застосовує діуретик, ризик токсичності літію при одночасному прийомі препарату Валодип® може додатково підвищуватися.
Подвійна блокада ренін-ангіотензинової системи
Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II, включаючи валсартан, з іншими речовинами, що діють на ренін-ангіотензинову систему, пов’язане зі збільшенням кількості випадків артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та змін функції нирок порівняно з монотерапією.
Рекомендується контролювати артеріальний тиск, функцію нирок і рівень електролітів у пацієнтів, які застосовують Валодип® разом з іншими речовинами, що впливають на ренін-ангіотензинову систему.
Слід уникати одночасного застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II, включаючи валсартан, або інгібіторів АПФ з аліскіреном у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю, якщо швидкість клубочкової фільтрації становить менше 30 мл/хв.
Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II, включаючи валсартан, або інгібіторів АПФ з аліскіреном протипоказане пацієнтам із цукровим діабетом 2 типу.
Калій
Одночасне застосування з калієвими добавками, калійзберігаючими діуретиками, замінниками солі, що містять калій, або іншими препаратами, які можуть підвищувати рівень калію в крові, зокрема гепарином, потребує обережності.
У таких випадках слід передбачити частий контроль рівня калію в крові.
Нестероїдні протизапальні засоби
При одночасному застосуванні антагоністів ангіотензину II з нестероїдними протизапальними засобами, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2, можливе послаблення антигіпертензивного ефекту.
Крім того, у пацієнтів літнього віку, пацієнтів зі зниженим об’ємом рідини, зокрема тих, хто отримує діуретики, або пацієнтів з порушенням функції нирок одночасне застосування антагоністів ангіотензину II і нестероїдних протизапальних засобів може підвищувати ризик погіршення функції нирок.
Тому рекомендується контролювати функцію нирок на початку лікування або при зміні терапії у пацієнтів, які застосовують валсартан одночасно з нестероїдними протизапальними засобами.
Транспортери
Валсартан є субстратом транспортера печінкового захоплення OATP1B1 і субстратом транспортера печінкового відтоку MRP2.
Одночасне застосування інгібіторів транспортера захоплення, наприклад рифампіцину або циклоспорину, чи інгібіторів транспортера відтоку, наприклад ритонавіру, може збільшувати системну експозицію валсартану.
Інші препарати
При монотерапії валсартаном не встановлено клінічно значущих лікарських взаємодій з такими препаратами: циметидин, варфарин, фуросемід, дигоксин, атенолол, індометацин, гідрохлоротіазид, амлодипін і глібенкламід.
Інші антигіпертензивні засоби
Часто застосовувані антигіпертензивні засоби, наприклад альфа-блокатори та діуретики, а також інші лікарські засоби, які можуть спричиняти артеріальну гіпотензію як побічну дію, зокрема трициклічні антидепресанти або альфа-блокатори для лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози, можуть посилювати антигіпертензивний ефект цієї комбінації.
Амлодипін
Симвастатин
Одночасне застосування багаторазових доз амлодипіну 10 мг і симвастатину 80 мг призводило до збільшення експозиції симвастатину на 77% порівняно із застосуванням лише симвастатину.
Пацієнтам, які приймають амлодипін, рекомендується обмежити дозу симвастатину до 20 мг на добу.
Грейпфрут або грейпфрутовий сік
Застосування амлодипіну з грейпфрутом або грейпфрутовим соком не рекомендується, оскільки у деяких пацієнтів може спостерігатися зниження антигіпертензивного ефекту.
Інгібітори CYP3A4
Одночасний прийом дилтіазему у добовій дозі 180 мг і амлодипіну 5 мг у пацієнтів літнього віку з артеріальною гіпертензією призводив до збільшення системної експозиції амлодипіну в 1,6 раза.
Сильні інгібітори CYP3A4, наприклад кетоконазол, ітраконазол або ритонавір, можуть підвищувати концентрацію амлодипіну в плазмі крові більшою мірою, ніж дилтіазем.
Тому слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні амлодипіну з інгібіторами CYP3A4.
Індуктори CYP3A4
Доступна інформація щодо кількісного впливу індукторів CYP3A4 на амлодипін відсутня.
При одночасному застосуванні амлодипіну з індукторами CYP3A4 пацієнтів слід контролювати щодо адекватності клінічного ефекту.
Інші препарати
При монотерапії амлодипіном не встановлено клінічно значущих лікарських взаємодій з такими препаратами: тіазидні діуретики, бета-блокатори, інгібітори АПФ, нітрати тривалої дії, сублінгвальний нітрогліцерин, дигоксин, варфарин, аторвастатин, силденафіл, маалокс, циметидин, нестероїдні протизапальні препарати, антибіотики та пероральні гіпоглікемічні засоби.
Дантролен, інфузія
У тварин спостерігалися летальна фібриляція шлуночків і серцево-судинний колапс одночасно з гіперкаліємією після одночасного введення верапамілу та внутрішньовенного дантролену.
Через ризик гіперкаліємії рекомендується уникати одночасного застосування блокаторів кальцієвих каналів, таких як амлодипін, у пацієнтів, схильних до злоякісної гіпертермії, а також при лікуванні злоякісної гіпертермії.
Валсартан
Літій
Повідомлялося про оборотне підвищення концентрації літію в сироватці крові та розвиток токсичності при одночасному застосуванні літію з інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту або антагоністами рецепторів ангіотензину II, включаючи валсартан.
Тому під час одночасного застосування рекомендується ретельний моніторинг концентрації літію в сироватці крові.
Якщо пацієнт також застосовує діуретик, ризик токсичності літію при одночасному прийомі препарату Валодип® може додатково підвищуватися.
Подвійна блокада ренін-ангіотензинової системи
Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II, включаючи валсартан, з іншими речовинами, що діють на ренін-ангіотензинову систему, пов’язане зі збільшенням кількості випадків артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та змін функції нирок порівняно з монотерапією.
Рекомендується контролювати артеріальний тиск, функцію нирок і рівень електролітів у пацієнтів, які застосовують Валодип® разом з іншими речовинами, що впливають на ренін-ангіотензинову систему.
Слід уникати одночасного застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II, включаючи валсартан, або інгібіторів АПФ з аліскіреном у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю, якщо швидкість клубочкової фільтрації становить менше 30 мл/хв.
Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II, включаючи валсартан, або інгібіторів АПФ з аліскіреном протипоказане пацієнтам із цукровим діабетом 2 типу.
Калій
Одночасне застосування з калієвими добавками, калійзберігаючими діуретиками, замінниками солі, що містять калій, або іншими препаратами, які можуть підвищувати рівень калію в крові, зокрема гепарином, потребує обережності.
У таких випадках слід передбачити частий контроль рівня калію в крові.
Нестероїдні протизапальні засоби
При одночасному застосуванні антагоністів ангіотензину II з нестероїдними протизапальними засобами, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2, можливе послаблення антигіпертензивного ефекту.
Крім того, у пацієнтів літнього віку, пацієнтів зі зниженим об’ємом рідини, зокрема тих, хто отримує діуретики, або пацієнтів з порушенням функції нирок одночасне застосування антагоністів ангіотензину II і нестероїдних протизапальних засобів може підвищувати ризик погіршення функції нирок.
Тому рекомендується контролювати функцію нирок на початку лікування або при зміні терапії у пацієнтів, які застосовують валсартан одночасно з нестероїдними протизапальними засобами.
Транспортери
Валсартан є субстратом транспортера печінкового захоплення OATP1B1 і субстратом транспортера печінкового відтоку MRP2.
Одночасне застосування інгібіторів транспортера захоплення, наприклад рифампіцину або циклоспорину, чи інгібіторів транспортера відтоку, наприклад ритонавіру, може збільшувати системну експозицію валсартану.
Інші препарати
При монотерапії валсартаном не встановлено клінічно значущих лікарських взаємодій з такими препаратами: циметидин, варфарин, фуросемід, дигоксин, атенолол, індометацин, гідрохлоротіазид, амлодипін і глібенкламід.
Лікарська форма
По 7 (для дозувань 5 мг/160 мг і 10 мг/160 мг) або 14 (для дозування 5 мг/
80 мг) таблеток поміщають в контурну чарункову упаковку з плівки ламінованої поліамідної/алюмінієвої/полівінілхлоридної і фольги алюмінієвої.
По 2 (для дозування 5 мг/80 мг) або 4 (для дозувань 5 мг/160 мг і 10 мг/
160 мг) контурних чарункових упаковок разом з інструкцією по медичному застосуванню на державній і російській мовах поміщають в пачку з картону
Одна таблетка містить
Для дозування 5 мг/80 мг:
активні речовини: валсартан 80 мг,
амлодипіну бесилат 6.94 (еквівалентно амлодипіну 5 мг)
Для дозування 5 мг/160 мг:
активні речовини: валсартан 160 мг,
амлодипіну бесилат 6.94 (еквівалентно амлодипіну 5 мг)
Для дозування 10 мг/160 мг:
активні речовини: валсартан 160 мг,
амлодипіну бесилат 13.88 (еквівалентно амлодипіну10 мг)
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, манітол
магнію стеарат, натрію кроскармелоза, повідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію лаурилсульфат
плівкова оболонка: Опадрай II білий (складається з спирту полівінілового частково гідролізованого, титану діоксиду (Е171), макрогола і талька), заліза оксид жовтий (Е172)
80 мг) таблеток поміщають в контурну чарункову упаковку з плівки ламінованої поліамідної/алюмінієвої/полівінілхлоридної і фольги алюмінієвої.
По 2 (для дозування 5 мг/80 мг) або 4 (для дозувань 5 мг/160 мг і 10 мг/
160 мг) контурних чарункових упаковок разом з інструкцією по медичному застосуванню на державній і російській мовах поміщають в пачку з картону
Одна таблетка містить
Для дозування 5 мг/80 мг:
активні речовини: валсартан 80 мг,
амлодипіну бесилат 6.94 (еквівалентно амлодипіну 5 мг)
Для дозування 5 мг/160 мг:
активні речовини: валсартан 160 мг,
амлодипіну бесилат 6.94 (еквівалентно амлодипіну 5 мг)
Для дозування 10 мг/160 мг:
активні речовини: валсартан 160 мг,
амлодипіну бесилат 13.88 (еквівалентно амлодипіну10 мг)
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, манітол
магнію стеарат, натрію кроскармелоза, повідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію лаурилсульфат
плівкова оболонка: Опадрай II білий (складається з спирту полівінілового частково гідролізованого, титану діоксиду (Е171), макрогола і талька), заліза оксид жовтий (Е172)
