Актрапід НМ
Actrapid HM
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Актрапід НМ, Біосулін Р, Гансулін Р, Інсулін Ч біо Р, Інсуман Рапід ГТ, Інсуран Р, Рінсулін Р, Росінсулін Р, Хумодар Р 100 Рек, Хумулін Регуляр
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: Sol. "Actrapid HM" pro inject. 1 ml
D. №10 in amp.
S.: П/к, по 1 мл 1 раз на день за 30 хв до прийому їжі
D. №10 in amp.
S.: П/к, по 1 мл 1 раз на день за 30 хв до прийому їжі
Фармакологічні властивості
Гіпоглікемічний
Фармакодинаміка
Гіпоглікемічний засіб, інсулін короткої дії. Взаємодіючи зі специфічним рецептором зовнішньої мембрани клітин, утворює інсулін-рецепторний комплекс. Підвищуючи синтез цАМФ (у жирових клітинах і клітинах печінки) або безпосередньо проникаючи в клітину (м'язи), інсулін-рецепторний комплекс стимулює внутрішньоклітинні процеси, в т.ч. синтез ряду ключових ферментів (включаючи гексокіназу, піруваткіназу, глікогенсинтетазу).
Зниження концентрації глюкози в крові обумовлено підвищенням її внутрішньоклітинного транспорту, посиленням поглинання і засвоєння тканинами, стимуляцією ліпогенезу, глікогеногенезу, синтезу білка, зниженням швидкості продукції глюкози печінкою (зниження розпаду глікогену).
Початок дії – через 30 хв, максимальний ефект - через 1-3 год, тривалість дії - 8 год.
Зниження концентрації глюкози в крові обумовлено підвищенням її внутрішньоклітинного транспорту, посиленням поглинання і засвоєння тканинами, стимуляцією ліпогенезу, глікогеногенезу, синтезу білка, зниженням швидкості продукції глюкози печінкою (зниження розпаду глікогену).
Початок дії – через 30 хв, максимальний ефект - через 1-3 год, тривалість дії - 8 год.
Фармакокінетика
Період напіввиведення інсуліну з кровотоку становить всього кілька хвилин.
Тривалість дії препаратів інсуліну в основному обумовлена швидкістю всмоктування, яка залежить від кількох факторів (наприклад, від дози інсуліну, способу і місця введення, товщини підшкірного жирового шару і типу цукрового діабету). Тому фармакокінетичні параметри інсуліну підлягають значним інтер- та інтраіндивідуальним коливанням.
Всмоктування
Максимальна концентрація (С mах) інсуліну в плазмі досягається протягом 1,5-2,5 годин після підшкірного введення.
Розподіл
Вираженого зв'язування з білками плазми не відзначається, за винятком циркулюючих антитіл до інсуліну (у разі їх наявності).
Метаболізм
Людський інсулін розщеплюється під дією інсулінази або інсулінрозщеплюючих ферментів, а також, можливо, під дією протеїндисульфідизомерази.
Припускається, що в молекулі людського інсуліну є кілька ділянок розщеплення (гідролізу), проте жоден з метаболітів, що утворюються внаслідок розщеплення, не є активним.
Виведення
Період напіввиведення (Т1/2) визначається за швидкістю всмоктування з підшкірних тканин. Таким чином, Т1/2 швидше є мірою всмоктування, а не власне мірою виведення інсуліну з плазми (Т1/2 інсуліну з кровотоку становить всього кілька хвилин). Дослідження показали, що Т1/2 становить близько 2-5 годин.
Діти та підлітки
Фармакокінетичний профіль препарату Актрапід НМ вивчали на невеликій групі дітей з цукровим діабетом (18 осіб) у віці 6-12 років, а також підлітків (у віці 13-17 років). Хоча отримані дані вважаються обмеженими, але вони все ж показали, що фармакокінетичний профіль препарату Актрапід НМ у дітей та підлітків схожий з таким у дорослих.
Разом з тим були виявлені відмінності між різними віковими групами за таким показником як Сmax, що ще раз підкреслює необхідність індивідуального підбору дози.
Дані доклінічних досліджень безпеки
У ході доклінічних досліджень, що включали фармакологічні дослідження безпеки, дослідження токсичності при повторному введенні дози, дослідження генотоксичності, канцерогенного потенціалу і токсичного впливу на репродуктивну сферу, специфічного ризику для людини виявлено не було.
Тривалість дії препаратів інсуліну в основному обумовлена швидкістю всмоктування, яка залежить від кількох факторів (наприклад, від дози інсуліну, способу і місця введення, товщини підшкірного жирового шару і типу цукрового діабету). Тому фармакокінетичні параметри інсуліну підлягають значним інтер- та інтраіндивідуальним коливанням.
Всмоктування
Максимальна концентрація (С mах) інсуліну в плазмі досягається протягом 1,5-2,5 годин після підшкірного введення.
Розподіл
Вираженого зв'язування з білками плазми не відзначається, за винятком циркулюючих антитіл до інсуліну (у разі їх наявності).
Метаболізм
Людський інсулін розщеплюється під дією інсулінази або інсулінрозщеплюючих ферментів, а також, можливо, під дією протеїндисульфідизомерази.
Припускається, що в молекулі людського інсуліну є кілька ділянок розщеплення (гідролізу), проте жоден з метаболітів, що утворюються внаслідок розщеплення, не є активним.
Виведення
Період напіввиведення (Т1/2) визначається за швидкістю всмоктування з підшкірних тканин. Таким чином, Т1/2 швидше є мірою всмоктування, а не власне мірою виведення інсуліну з плазми (Т1/2 інсуліну з кровотоку становить всього кілька хвилин). Дослідження показали, що Т1/2 становить близько 2-5 годин.
Діти та підлітки
Фармакокінетичний профіль препарату Актрапід НМ вивчали на невеликій групі дітей з цукровим діабетом (18 осіб) у віці 6-12 років, а також підлітків (у віці 13-17 років). Хоча отримані дані вважаються обмеженими, але вони все ж показали, що фармакокінетичний профіль препарату Актрапід НМ у дітей та підлітків схожий з таким у дорослих.
Разом з тим були виявлені відмінності між різними віковими групами за таким показником як Сmax, що ще раз підкреслює необхідність індивідуального підбору дози.
Дані доклінічних досліджень безпеки
У ході доклінічних досліджень, що включали фармакологічні дослідження безпеки, дослідження токсичності при повторному введенні дози, дослідження генотоксичності, канцерогенного потенціалу і токсичного впливу на репродуктивну сферу, специфічного ризику для людини виявлено не було.
Спосіб застосування
Для дорослих:
П/к, в/в. Доза препарату підбирається індивідуально з урахуванням потреб пацієнта. Зазвичай потреба пацієнта в інсуліні становить від 0,3 до 1 МО/кг/добу. Добова потреба в інсуліні може бути вищою у пацієнтів з інсулінорезистентністю (наприклад у період статевого дозрівання, а також у пацієнтів з ожирінням) і нижчою — у пацієнтів з залишковою ендогенною продукцією інсуліну. Якщо у пацієнтів з цукровим діабетом досягається оптимальний контроль глікемії, то ускладнення діабету у них, як правило, проявляються пізніше. У зв'язку з цим слід прагнути до оптимізації метаболічного контролю, зокрема, проводячи ретельний моніторинг рівня глюкози в крові.
Актрапід НМ є інсуліном короткої дії і може використовуватися в комбінації з інсулінами пролонгованої дії.
Препарат вводиться за 30 хв до прийому їжі або легкої закуски, що містить вуглеводи. Актрапід НМ зазвичай вводять п/к в область передньої черевної стінки. Якщо це зручно, то ін'єкції можна робити також в область стегна, сідничну область або область дельтоподібного м'яза плеча. При введенні препарату в область передньої черевної стінки досягається більш швидке всмоктування, ніж при введенні в інші області. Виконання ін'єкції в складку шкіри зменшує ризик потрапляння в м'яз.
Необхідно змінювати місця ін'єкцій у межах анатомічної області, щоб запобігти розвитку ліподистрофій.
В/м ін'єкції також можливі, але тільки за призначенням лікаря.
Актрапід НМ також можливо вводити в/в, і такі процедури може проводити тільки медичний працівник.
Корекція дози
При ураженні нирок або печінки потреба в інсуліні знижується.
Актрапід НМ є інсуліном короткої дії і може використовуватися в комбінації з інсулінами пролонгованої дії.
Препарат вводиться за 30 хв до прийому їжі або легкої закуски, що містить вуглеводи. Актрапід НМ зазвичай вводять п/к в область передньої черевної стінки. Якщо це зручно, то ін'єкції можна робити також в область стегна, сідничну область або область дельтоподібного м'яза плеча. При введенні препарату в область передньої черевної стінки досягається більш швидке всмоктування, ніж при введенні в інші області. Виконання ін'єкції в складку шкіри зменшує ризик потрапляння в м'яз.
Необхідно змінювати місця ін'єкцій у межах анатомічної області, щоб запобігти розвитку ліподистрофій.
В/м ін'єкції також можливі, але тільки за призначенням лікаря.
Актрапід НМ також можливо вводити в/в, і такі процедури може проводити тільки медичний працівник.
Корекція дози
При ураженні нирок або печінки потреба в інсуліні знижується.
Показання
- інсулінозалежний цукровий діабет (тип 1);
- інсуліннезалежний цукровий діабет (тип 2): стадія резистентності до пероральних гіпоглікемічних засобів, часткова резистентність до цих препаратів (при проведенні комбінованої терапії), при інтеркурентних захворюваннях, операціях.
- вагітність (при порушенні вуглеводного обміну, неефективності дієтотерапії).
Actrapid призначають пацієнтам з діабетичним кетоацидозом, кетоацидотичною і гіперосмолярною комою. При алергії до препаратів інсуліну тваринного походження, інсулінових ліпоатрофіях, інсулінорезистентності у зв'язку з високим титром антиінсулінових антитіл.
Протипоказання
- Гіпоглікемія.
- Гіперчутливість до людського інсуліну або до якогось компонента, що входить до складу даного препарату.
Особливі вказівки
З обережністю проводять підбір дози препарату у пацієнтів з раніше наявними порушеннями мозкового кровообігу за ішемічним типом і з важкими формами ІХС.
Потреба в інсуліні може змінюватися в таких випадках: при переході на інший вид інсуліну; при зміні режиму харчування, діареї, блюванні; при зміні звичного обсягу фізичних навантажень; при захворюваннях нирок, печінки, гіпофіза, щитовидної залози; при зміні місця ін'єкції.
Корекція дози інсуліну потрібна при інфекційних захворюваннях, порушенні функції щитовидної залози, хворобі Аддісона, гіпопітуїтаризмі, хронічній нирковій недостатності та цукровому діабеті у пацієнтів старше 65 років.
Переведення хворого на інсулін людини повинно бути завжди строго обґрунтоване і проводитися тільки під контролем лікаря.
Причинами гіпоглікемії можуть бути: передозування інсуліну, заміна препарату, пропуск прийому їжі, блювання, діарея, фізичне напруження; захворювання, що знижують потребу в інсуліні (важкі захворювання нирок і печінки, а також гіпофункція кори надниркових залоз, гіпофіза або щитовидної залози), зміна місця ін'єкції (наприклад, шкіра на животі, плече, стегно), а також взаємодія з іншими лікарськими засобами. Можливе зниження концентрації глюкози в крові при переведенні хворого з інсуліну тварин на інсулін людини.
Хворий повинен бути проінформований про симптоми гіпоглікемічного стану, про перші ознаки діабетичної коми і про необхідність інформувати лікаря про всі зміни свого стану.
У разі гіпоглікемії, якщо хворий у свідомості - призначають декстрозу всередину; п/к, в/м або в/в вводять глюкагон або в/в гіпертонічний розчин декстрози. При розвитку гіпоглікемічної коми в/в струминно вводять 20-40 мл (до 100 мл) 40% розчину декстрози до тих пір, поки хворий не вийде з коматозного стану.
Хворі на цукровий діабет можуть купірувати відчутну ними самими легку гіпоглікемію за допомогою прийому цукру або їжі з високим вмістом вуглеводів (пацієнтам рекомендується завжди мати з собою не менше 20 г цукру).
Переносимість алкоголю у пацієнтів, які отримують інсулін, знижена.
Вплив на здатність до керування транспортними засобами і механізмами
Схильність до розвитку гіпоглікемії може погіршувати здатність хворих до водіння автотранспорту і роботи з механізмами.
Потреба в інсуліні може змінюватися в таких випадках: при переході на інший вид інсуліну; при зміні режиму харчування, діареї, блюванні; при зміні звичного обсягу фізичних навантажень; при захворюваннях нирок, печінки, гіпофіза, щитовидної залози; при зміні місця ін'єкції.
Корекція дози інсуліну потрібна при інфекційних захворюваннях, порушенні функції щитовидної залози, хворобі Аддісона, гіпопітуїтаризмі, хронічній нирковій недостатності та цукровому діабеті у пацієнтів старше 65 років.
Переведення хворого на інсулін людини повинно бути завжди строго обґрунтоване і проводитися тільки під контролем лікаря.
Причинами гіпоглікемії можуть бути: передозування інсуліну, заміна препарату, пропуск прийому їжі, блювання, діарея, фізичне напруження; захворювання, що знижують потребу в інсуліні (важкі захворювання нирок і печінки, а також гіпофункція кори надниркових залоз, гіпофіза або щитовидної залози), зміна місця ін'єкції (наприклад, шкіра на животі, плече, стегно), а також взаємодія з іншими лікарськими засобами. Можливе зниження концентрації глюкози в крові при переведенні хворого з інсуліну тварин на інсулін людини.
Хворий повинен бути проінформований про симптоми гіпоглікемічного стану, про перші ознаки діабетичної коми і про необхідність інформувати лікаря про всі зміни свого стану.
У разі гіпоглікемії, якщо хворий у свідомості - призначають декстрозу всередину; п/к, в/м або в/в вводять глюкагон або в/в гіпертонічний розчин декстрози. При розвитку гіпоглікемічної коми в/в струминно вводять 20-40 мл (до 100 мл) 40% розчину декстрози до тих пір, поки хворий не вийде з коматозного стану.
Хворі на цукровий діабет можуть купірувати відчутну ними самими легку гіпоглікемію за допомогою прийому цукру або їжі з високим вмістом вуглеводів (пацієнтам рекомендується завжди мати з собою не менше 20 г цукру).
Переносимість алкоголю у пацієнтів, які отримують інсулін, знижена.
Вплив на здатність до керування транспортними засобами і механізмами
Схильність до розвитку гіпоглікемії може погіршувати здатність хворих до водіння автотранспорту і роботи з механізмами.
Побічні ефекти
Алергічні реакції: кропив'янка, ангіоневротичний набряк, лихоманка, задишка, зниження АТ.
З боку ендокринної системи: гіпоглікемія з такими проявами як блідість, посилення потовиділення, відчуття серцебиття, розлади сну, тремор; неврологічні порушення; імунологічні перехресні реакції з інсуліном людини; підвищення титру антиінсулінових антитіл з подальшим зростанням глікемії.
З боку органу зору: перехідні порушення зору (зазвичай на початку терапії).
Місцеві реакції: гіперемія, свербіж і ліподистрофія (атрофія або гіпертрофія підшкірної жирової клітковини) у місці введення.
Інші: на початку лікування можливі набряки (проходять при продовженні лікування).
З боку ендокринної системи: гіпоглікемія з такими проявами як блідість, посилення потовиділення, відчуття серцебиття, розлади сну, тремор; неврологічні порушення; імунологічні перехресні реакції з інсуліном людини; підвищення титру антиінсулінових антитіл з подальшим зростанням глікемії.
З боку органу зору: перехідні порушення зору (зазвичай на початку терапії).
Місцеві реакції: гіперемія, свербіж і ліподистрофія (атрофія або гіпертрофія підшкірної жирової клітковини) у місці введення.
Інші: на початку лікування можливі набряки (проходять при продовженні лікування).
Передозування
Визначеної дози, необхідної для передозування інсуліну, не встановлено, однак гіпоглікемія може розвиватися поступово, якщо вводяться занадто високі дози інсуліну по відношенню до потреби пацієнта.
- Легку гіпоглікемію пацієнт може усунути сам, прийнявши всередину глюкозу або цукровмісні продукти харчування.
Тому хворим на цукровий діабет рекомендується постійно носити з собою цукровмісні продукти.
- У разі важкої гіпоглікемії, коли пацієнт знаходиться без свідомості, слід ввести від 0,5 мг до 1 мг глюкагону внутрішньом'язово або підшкірно (може вводити навчена людина), або внутрішньовенно розчин декстрози (глюкози) (може вводити тільки медичний працівник). Також необхідно внутрішньовенно ввести декстрозу у разі, якщо через 10-15 хвилин після введення глюкагону пацієнт не приходить до свідомості. Після відновлення свідомості пацієнту рекомендується прийняти багату вуглеводами їжу для профілактики рецидиву гіпоглікемії.
- Легку гіпоглікемію пацієнт може усунути сам, прийнявши всередину глюкозу або цукровмісні продукти харчування.
Тому хворим на цукровий діабет рекомендується постійно носити з собою цукровмісні продукти.
- У разі важкої гіпоглікемії, коли пацієнт знаходиться без свідомості, слід ввести від 0,5 мг до 1 мг глюкагону внутрішньом'язово або підшкірно (може вводити навчена людина), або внутрішньовенно розчин декстрози (глюкози) (може вводити тільки медичний працівник). Також необхідно внутрішньовенно ввести декстрозу у разі, якщо через 10-15 хвилин після введення глюкагону пацієнт не приходить до свідомості. Після відновлення свідомості пацієнту рекомендується прийняти багату вуглеводами їжу для профілактики рецидиву гіпоглікемії.
Лікарняна взаємодія
Гіпоглікемічну дію підсилюють сульфонаміди (в т.ч. пероральні гіпоглікемічні препарати, сульфаніламіди), інгібітори МАО (в т.ч. фуразолідон, прокарбазин, селегілін), інгібітори карбоангідрази, інгібітори АПФ, НПЗЗ (в т.ч. саліцилати), анаболічні стероїди (в т.ч. станозолол, оксандролон, метандростенолон), андрогени, бромокриптин, тетрацикліни, клофібрат, кетоконазол, мебендазол, теофілін, циклофосфамід, фенфлурамін, препарати літію, піридоксин, хінідин, хінін, хлорохін, етанол.
Гіпоглікемічну дію зменшують глюкагон, ГКС, блокатори гістамінових H1- рецепторів, пероральні контрацептиви, естрогени, тіазидні і "петльові" діуретики, блокатори повільних кальцієвих каналів, симпатоміметики, тиреоїдні гормони, трициклічні антидепресанти, гепарин, соматропін, сульфінпіразон, даназол, діазоксид, морфін, марихуана, нікотин, фенітоїн, епінефрин.
Бета-адреноблокатори, резерпін, октреотид, пентамідин можуть як підсилювати, так і зменшувати гіпоглікемічну дію інсуліну.
Одночасний прийом бета-адреноблокаторів, клонідину, гуанетидину або резерпіну може маскувати симптоми гіпоглікемії.
Фармацевтично несумісний з розчинами інших лікарських засобів.
Гіпоглікемічну дію зменшують глюкагон, ГКС, блокатори гістамінових H1- рецепторів, пероральні контрацептиви, естрогени, тіазидні і "петльові" діуретики, блокатори повільних кальцієвих каналів, симпатоміметики, тиреоїдні гормони, трициклічні антидепресанти, гепарин, соматропін, сульфінпіразон, даназол, діазоксид, морфін, марихуана, нікотин, фенітоїн, епінефрин.
Бета-адреноблокатори, резерпін, октреотид, пентамідин можуть як підсилювати, так і зменшувати гіпоглікемічну дію інсуліну.
Одночасний прийом бета-адреноблокаторів, клонідину, гуанетидину або резерпіну може маскувати симптоми гіпоглікемії.
Фармацевтично несумісний з розчинами інших лікарських засобів.
Лікарська форма
Розчин для ін'єкцій прозорий, безбарвний.
Препарат випускається у флаконах по 10 мл (концентрацією 40 ОД/мл і 100 ОД/мл активної речовини) або в penfill (картриджах) по 1,5 і 3 мл для шприц-ручок (1 мл — 100 ОД активної речовини).
Діюча речовина — нейтральний монокомпонентний розчин інсуліну, ідентичного інсуліну людини. 1 МО (міжнародна одиниця, в російській транскрипції — ОД) відповідає 35 мкг безводного людського інсуліну. Людський генно-інженерний.
Допоміжні речовини: цинку хлорид (стабілізатор інсуліну), гліцерол, метакрезол (засіб для стерилізації отриманого розчину, дозволяє використовувати відкритий флакон до 6 тижнів), хлороводнева кислота і/або натрію гідроксид (для підтримання нейтрального рівня pH), вода для ін'єкцій.
Препарат випускається у флаконах по 10 мл (концентрацією 40 ОД/мл і 100 ОД/мл активної речовини) або в penfill (картриджах) по 1,5 і 3 мл для шприц-ручок (1 мл — 100 ОД активної речовини).
Діюча речовина — нейтральний монокомпонентний розчин інсуліну, ідентичного інсуліну людини. 1 МО (міжнародна одиниця, в російській транскрипції — ОД) відповідає 35 мкг безводного людського інсуліну. Людський генно-інженерний.
Допоміжні речовини: цинку хлорид (стабілізатор інсуліну), гліцерол, метакрезол (засіб для стерилізації отриманого розчину, дозволяє використовувати відкритий флакон до 6 тижнів), хлороводнева кислота і/або натрію гідроксид (для підтримання нейтрального рівня pH), вода для ін'єкцій.
