Цефазолін
Cefazolin
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Сульфазин, Меронем, Цефотаксим, Цифран, Цефалексин, Дексаметазон, Цезолін, Ампіцилін, Ампіокс, Ампіциліну натрієва сіль, Ампіциліну тригідрат, Бензилпеніциліну натрієва сіль, Клоксацилін, Левоміцетин, Гентаміцину сульфат, Олеандоміцину фосфат, Ванкоміцин, Сульфапірідазин, Офлобак, Цефтріаксон, Ципролет, Віферон
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: Cephazolini 1,0
D.t.d. №20 in flac.
S. по 1,0 2 рази на день, в/м, попередньо розчинивши в 4 мл води для ін'єкцій
D.t.d. №20 in flac.
S. по 1,0 2 рази на день, в/м, попередньо розчинивши в 4 мл води для ін'єкцій
Фармакологічні властивості
Антибактеріальне широкого спектра, бактерицидне.
Фармакодинаміка
Цефалоспориновий напівсинтетичний антибіотик I покоління для парентерального застосування. Діє бактерицидно, блокуючи пеніцилінзв'язуючі білки (наприклад, транспептидази), порушує синтез клітинної стінки мікроорганізмів. Має широкий спектр дії. Поширеність набутої резистентності може мати географічні відмінності, а також змінюватися з часом, необхідно враховувати місцеву інформацію, особливо у випадку лікування важких інфекцій.
Мікроорганізми, чутливі до цефазоліну
Грампозитивні аероби: Staphylococcus aureus (чутливий до метициліну), Staphylococcus saprophyticus, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pyogenes, Corynebacterium diphtheria, Bacillus anthracis.
Грамнегативні мікроорганізми: Neisseria meningitidis, Neisseria gonorrhoeae, Shigella spp., Salmonella spp., Treponema spp., Leptospira spp.
Мікроорганізми, помірно чутливі до цефазоліну
Грампозитивні аероби: Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis*, Staphylococcus haemolyticus*, Staphylococcus hominis*, Steptococcus pneumoniae* (помірно чутливий до пеніцилінів);
Грамнегативні аероби: Escherichia coli, Haemophilus influenzae**, Klebsiella oxytoca***, Klebsiella pneumoniae, Proteus mirabilis.
Мікроорганізми, що мають природну стійкість до цефазоліну
Грампозитивні аероби: Enterococcus spp., Staphylococcus aureus (стійкий до метициліну), Staphylococcus pneumoniae (стійкий до пеніциліну).
Грамнегативні аероби: Acinetobacter baumanii, Citrobacter freundii, Enterobacter spp.; Morganella morganii, Moraxella catarrhalis, Proteus vulgaris, Pseudomonas aeruginosa, Serratia marcescens, Stenotrophomonas maltophilia.
Анаероби: Bacteroides fragilis.
Інші мікроорганізми: Chlamydia spp., Chlamydophila spp., Legionella spp., Mycoplasma spp.
Резистентні до пеніциліну Streptococcus pneumoniae, внаслідок наявності перехресної резистентності до цефалоспоринів, нечутливі до цефалоспоринів, включаючи цефазолін.
* в деяких регіонах частота резистентності мікроорганізмів може перевищувати 50%;
** актуальні дані по поширеності резистентності відсутні, в дослідженнях (давністю більше 5 років) повідомлялося про частоту резистентності мікроорганізмів >50%;
*** у позалікарняних умовах поширеність резистентності не перевищувала 10%.
Мікроорганізми, чутливі до цефазоліну
Грампозитивні аероби: Staphylococcus aureus (чутливий до метициліну), Staphylococcus saprophyticus, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pyogenes, Corynebacterium diphtheria, Bacillus anthracis.
Грамнегативні мікроорганізми: Neisseria meningitidis, Neisseria gonorrhoeae, Shigella spp., Salmonella spp., Treponema spp., Leptospira spp.
Мікроорганізми, помірно чутливі до цефазоліну
Грампозитивні аероби: Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis*, Staphylococcus haemolyticus*, Staphylococcus hominis*, Steptococcus pneumoniae* (помірно чутливий до пеніцилінів);
Грамнегативні аероби: Escherichia coli, Haemophilus influenzae**, Klebsiella oxytoca***, Klebsiella pneumoniae, Proteus mirabilis.
Мікроорганізми, що мають природну стійкість до цефазоліну
Грампозитивні аероби: Enterococcus spp., Staphylococcus aureus (стійкий до метициліну), Staphylococcus pneumoniae (стійкий до пеніциліну).
Грамнегативні аероби: Acinetobacter baumanii, Citrobacter freundii, Enterobacter spp.; Morganella morganii, Moraxella catarrhalis, Proteus vulgaris, Pseudomonas aeruginosa, Serratia marcescens, Stenotrophomonas maltophilia.
Анаероби: Bacteroides fragilis.
Інші мікроорганізми: Chlamydia spp., Chlamydophila spp., Legionella spp., Mycoplasma spp.
Резистентні до пеніциліну Streptococcus pneumoniae, внаслідок наявності перехресної резистентності до цефалоспоринів, нечутливі до цефалоспоринів, включаючи цефазолін.
* в деяких регіонах частота резистентності мікроорганізмів може перевищувати 50%;
** актуальні дані по поширеності резистентності відсутні, в дослідженнях (давністю більше 5 років) повідомлялося про частоту резистентності мікроорганізмів >50%;
*** у позалікарняних умовах поширеність резистентності не перевищувала 10%.
Фармакокінетика
При прийомі всередину руйнується. Т Cmax після в/м введення 0.25, 0.5 і 1 г - 1-2 год, величина Cmax - 17, 38 і 64 мкг/мл відповідно. Після в/в введення 1 г Cmax до кінця інфузії 188 мкг/мл, через 8 год - 4 мкг/мл.
Зв'язок з білками плазми - 85%. Vd - 0.12 л/кг. Проникає в органи і тканини організму (в т.ч. суглоби, ССС, черевну порожнину, нирки і сечовивідні шляхи, середнє вухо, плаценту, дихальні шляхи, шкіру і м'які тканини). У пацієнтів з нормальною функцією жовчовивідних шляхів концентрація в тканині жовчного міхура і жовчі значно вища, ніж у плазмі. При непрохідності жовчовивідних шляхів концентрація в жовчі значно менша, ніж у плазмі.
Метаболізується в печінці. T1/2 - 1.4-1.8 год (у новонароджених у віці до 1 тижня - 4.5-5 год). Виводиться нирками в незміненому вигляді протягом перших 6 год - 60-90%, через 24 год - 70-95%. При порушенні функції нирок T1/2 - 3-42 год. Помірно виводиться при гемодіалізі.
Зв'язок з білками плазми - 85%. Vd - 0.12 л/кг. Проникає в органи і тканини організму (в т.ч. суглоби, ССС, черевну порожнину, нирки і сечовивідні шляхи, середнє вухо, плаценту, дихальні шляхи, шкіру і м'які тканини). У пацієнтів з нормальною функцією жовчовивідних шляхів концентрація в тканині жовчного міхура і жовчі значно вища, ніж у плазмі. При непрохідності жовчовивідних шляхів концентрація в жовчі значно менша, ніж у плазмі.
Метаболізується в печінці. T1/2 - 1.4-1.8 год (у новонароджених у віці до 1 тижня - 4.5-5 год). Виводиться нирками в незміненому вигляді протягом перших 6 год - 60-90%, через 24 год - 70-95%. При порушенні функції нирок T1/2 - 3-42 год. Помірно виводиться при гемодіалізі.
Спосіб застосування
Для дорослих:
В/м, в/в (струминно і крапельно).
Середня добова доза для дорослих - 0.25-1 г;
кратність введення - 3-4 рази/добу.
Максимальна добова доза — 6 г (в рідкісних випадках - 12 г).
Середня тривалість лікування становить 7-10 днів.
Для профілактики післяопераційної інфекції - в/в 1 г за 0.5-1 год до операції, 0.5-1 г - під час операції і по 0.5-1 г - кожні 8 год протягом перших діб після операції.
Пацієнтам з порушеннями функції нирок потрібна зміна режиму дозування відповідно до значень КК:
при КК 55 мл/хв і більше або при концентрації креатиніну в плазмі 1.5 мг, і менше можна вводити повну дозу;
при КК 54-35 мл/хв або концентрації креатиніну в плазмі 1.6-3.0 мг, можна вводити повну дозу, але інтервали між ін'єкціями необхідно збільшити до 8 год;
при КК 34-11 мл/хв або концентрації креатиніну в плазмі 3.1-4.5 мг, - 1/2 дози з інтервалами 12 год;
при КК 10 мл/хв і менше або при концентрації креатиніну в плазмі 4.6 мг, і більше - 1/2 звичайної дози кожні 18-24 год.
Всі рекомендовані дози вводять після початкової ударної дози 500 мг.
Приготування розчинів для ін'єкцій і інфузій:
0.5 г препарату розчиняють в 2 мл води для ін'єкцій, 1 г - в 4 мл води для ін'єкцій. Для в/в болюсного введення отриманий розчин розводять 5 мл води для ін'єкцій, потім вводять повільно протягом 3-5 хв.
Для в/в крапельного введення препарат розводять 50-100 мл 5% або 10% розчину декстрози, 0.9% розчину натрію хлориду, розчину Рінгера, 5% розчину натрію бікарбонату.
Під час розведення флакони необхідно енергійно струшувати до повного розчинення.
Середня добова доза для дорослих - 0.25-1 г;
кратність введення - 3-4 рази/добу.
Максимальна добова доза — 6 г (в рідкісних випадках - 12 г).
Середня тривалість лікування становить 7-10 днів.
Для профілактики післяопераційної інфекції - в/в 1 г за 0.5-1 год до операції, 0.5-1 г - під час операції і по 0.5-1 г - кожні 8 год протягом перших діб після операції.
Пацієнтам з порушеннями функції нирок потрібна зміна режиму дозування відповідно до значень КК:
при КК 55 мл/хв і більше або при концентрації креатиніну в плазмі 1.5 мг, і менше можна вводити повну дозу;
при КК 54-35 мл/хв або концентрації креатиніну в плазмі 1.6-3.0 мг, можна вводити повну дозу, але інтервали між ін'єкціями необхідно збільшити до 8 год;
при КК 34-11 мл/хв або концентрації креатиніну в плазмі 3.1-4.5 мг, - 1/2 дози з інтервалами 12 год;
при КК 10 мл/хв і менше або при концентрації креатиніну в плазмі 4.6 мг, і більше - 1/2 звичайної дози кожні 18-24 год.
Всі рекомендовані дози вводять після початкової ударної дози 500 мг.
Приготування розчинів для ін'єкцій і інфузій:
0.5 г препарату розчиняють в 2 мл води для ін'єкцій, 1 г - в 4 мл води для ін'єкцій. Для в/в болюсного введення отриманий розчин розводять 5 мл води для ін'єкцій, потім вводять повільно протягом 3-5 хв.
Для в/в крапельного введення препарат розводять 50-100 мл 5% або 10% розчину декстрози, 0.9% розчину натрію хлориду, розчину Рінгера, 5% розчину натрію бікарбонату.
Під час розведення флакони необхідно енергійно струшувати до повного розчинення.
Для дітей:
Дітям у віці 1 міс і старше (з масою тіла менше 40 кг). Інфекції, викликані чутливими організмами: 25 – 50 мг/кг маси тіла на добу.
Разові дози рекомендується вводити кожні 6, 8 або 12 год. Інфекції, викликані менш чутливими організмами, або у випадку важкого перебігу: до 100 мг/кг маси тіла на добу.
Разові дози рекомендується вводити кожні 6 або 8 год.
Недоношені діти і новонароджені менше 1 місяця: безпека не встановлена, застосування не рекомендується. У дітей з порушеннями функції нирок корекцію режиму дозування проводять в залежності від значень КК: при КК 70 – 40 мл/хв – 60 % від середньої добової дози і вводять кожні 12 год; при КК 40 – 20 мл/хв – 25 % середньої добової дози з інтервалом в 12 год; при КК 5 – 20 мл/хв – 10 % середньої добової дози кожні 24 год.
Разові дози рекомендується вводити кожні 6, 8 або 12 год. Інфекції, викликані менш чутливими організмами, або у випадку важкого перебігу: до 100 мг/кг маси тіла на добу.
Разові дози рекомендується вводити кожні 6 або 8 год.
Недоношені діти і новонароджені менше 1 місяця: безпека не встановлена, застосування не рекомендується. У дітей з порушеннями функції нирок корекцію режиму дозування проводять в залежності від значень КК: при КК 70 – 40 мл/хв – 60 % від середньої добової дози і вводять кожні 12 год; при КК 40 – 20 мл/хв – 25 % середньої добової дози з інтервалом в 12 год; при КК 5 – 20 мл/хв – 10 % середньої добової дози кожні 24 год.
Показання
Інфекційно-запальні захворювання, викликані чутливими до препарату збудниками:
— сепсис;
— перитоніт;
— ендокардит;
— інфекції дихальних шляхів;
— інфекції сечостатевої системи, в т.ч., сифіліс і гонорея;
— інфекційні ураження кісток і суглобів.
Профілактика післяопераційних ускладнень.
— сепсис;
— перитоніт;
— ендокардит;
— інфекції дихальних шляхів;
— інфекції сечостатевої системи, в т.ч., сифіліс і гонорея;
— інфекційні ураження кісток і суглобів.
Профілактика післяопераційних ускладнень.
Протипоказання
— вагітність;
— лактація;
— підвищена чутливість до препаратів групи цефалоспоринів і інших бета-лактамних антибіотиків
Не призначають новонародженим.
З обережністю - ниркова/печінкова недостатність, псевдомембранозний ентероколіт.
— лактація;
— підвищена чутливість до препаратів групи цефалоспоринів і інших бета-лактамних антибіотиків
Не призначають новонародженим.
З обережністю - ниркова/печінкова недостатність, псевдомембранозний ентероколіт.
Особливі вказівки
Пацієнти, які мали в анамнезі алергічні реакції на пеніциліни, можуть мати підвищену чутливість до цефалоспоринових антибіотиків.
З обережністю препарат призначають пацієнтам із захворюваннями ШКТ (особливо з колітом).
При застосуванні цефазоліну можливе появлення позитивних прямої і непрямої проб Кумбса.
При застосуванні цефазоліну можливе отримання хибнопозитивної реакції на глюкозу в сечі.
Безпека застосування препарату у недоношених дітей і дітей першого місяця життя не встановлена.
З обережністю препарат призначають пацієнтам із захворюваннями ШКТ (особливо з колітом).
При застосуванні цефазоліну можливе появлення позитивних прямої і непрямої проб Кумбса.
При застосуванні цефазоліну можливе отримання хибнопозитивної реакції на глюкозу в сечі.
Безпека застосування препарату у недоношених дітей і дітей першого місяця життя не встановлена.
Побічні ефекти
— Алергічні реакції: кропив'янка, озноб, лихоманка, висип, свербіж;
рідко - бронхоспазм, зозинофілія, ексудативна мультиформна еритема, злоякісна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок.
— З боку органів травної системи: нудота, блювання, діарея або запор, метеоризм, біль у животі, дисбактеріоз, кандидоз ШКТ (в т.ч. кандидозний стоматит), порушення функції печінки (підвищення активності печінкових трансаміназ, ЩФ, гіпербілірубінемія), рідко - стоматит, глосит, гепатит і холестатична жовтяниця, псевдомембранозний ентероколіт.
— З боку органів кровотворення: лейкопенія, нейтропенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія, зниження гематокриту, збільшення протромбінового часу.
— З боку сечостатевої системи: порушення функції нирок (азотемія, підвищення рівня сечовини в крові, гіперкреатинінемія), анальний свербіж, свербіж статевих органів.
— Місцеві реакції: флебіт, болючість по ходу вени, болючість і інфільтрат в місці в/м введення.
— Інші: суперінфекція, кандидоз.
рідко - бронхоспазм, зозинофілія, ексудативна мультиформна еритема, злоякісна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок.
— З боку органів травної системи: нудота, блювання, діарея або запор, метеоризм, біль у животі, дисбактеріоз, кандидоз ШКТ (в т.ч. кандидозний стоматит), порушення функції печінки (підвищення активності печінкових трансаміназ, ЩФ, гіпербілірубінемія), рідко - стоматит, глосит, гепатит і холестатична жовтяниця, псевдомембранозний ентероколіт.
— З боку органів кровотворення: лейкопенія, нейтропенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія, зниження гематокриту, збільшення протромбінового часу.
— З боку сечостатевої системи: порушення функції нирок (азотемія, підвищення рівня сечовини в крові, гіперкреатинінемія), анальний свербіж, свербіж статевих органів.
— Місцеві реакції: флебіт, болючість по ходу вени, болючість і інфільтрат в місці в/м введення.
— Інші: суперінфекція, кандидоз.
Передозування
Симптоми: запаморочення, головний біль, парестезії, можливий розвиток судом, особливо у пацієнтів із захворюваннями нирок.
Лабораторні показники: підвищені концентрації креатиніну, азоту сечовини крові, ферментів печінки і білірубіну.
Лікування: негайно припинити введення препарату, контролювати життєві функції організму і відповідні лабораторні показники; терапія - симптоматична. У важких випадках можливе проведення гемодіалізу. Перитонеальний діаліз неефективний.
Лабораторні показники: підвищені концентрації креатиніну, азоту сечовини крові, ферментів печінки і білірубіну.
Лікування: негайно припинити введення препарату, контролювати життєві функції організму і відповідні лабораторні показники; терапія - симптоматична. У важких випадках можливе проведення гемодіалізу. Перитонеальний діаліз неефективний.
Лікарняна взаємодія
Не рекомендується одночасний прийом з антикоагулянтами і діуретиками.
Петльові діуретики і препарати, що блокують канальцеву секрецію, збільшують концентрацію цефазоліну в плазмі.
Аміноглікозиди підвищують ризик розвитку ураження нирок.
Фармацевтично несумісний з аміноглікозидами (взаємна інактивація). Для приготування розчину для в/в введення (струминного або крапельного) не можна використовувати лідокаїн.
Петльові діуретики і препарати, що блокують канальцеву секрецію, збільшують концентрацію цефазоліну в плазмі.
Аміноглікозиди підвищують ризик розвитку ураження нирок.
Фармацевтично несумісний з аміноглікозидами (взаємна інактивація). Для приготування розчину для в/в введення (струминного або крапельного) не можна використовувати лідокаїн.
Лікарська форма
Порошок для приготування розчину для в/в і в/м введення
Порошок для приготування розчину для в/в і в/м введення білого або майже білого кольору.
1 фл.
цефазолін (у формі натрієвої солі) 250 мг
Флакони скляні (1) - коробки картонні.
Порошок для приготування розчину для в/в і в/м введення від білого до майже білого кольору.
1 фл.
цефазолін (у формі натрієвої солі) 500 мг
Флакони скляні (1) - коробки картонні.
Порошок для приготування розчину для в/в і в/м введення від білого до майже білого кольору.
1 фл.
цефазолін (у формі натрієвої солі) 1 г
Флакони скляні (1) - коробки картонні.
Порошок для приготування розчину для в/в і в/м введення білого або майже білого кольору.
1 фл.
цефазолін (у формі натрієвої солі) 250 мг
Флакони скляні (1) - коробки картонні.
Порошок для приготування розчину для в/в і в/м введення від білого до майже білого кольору.
1 фл.
цефазолін (у формі натрієвої солі) 500 мг
Флакони скляні (1) - коробки картонні.
Порошок для приготування розчину для в/в і в/м введення від білого до майже білого кольору.
1 фл.
цефазолін (у формі натрієвої солі) 1 г
Флакони скляні (1) - коробки картонні.
