Деферасірокс
Deferasirox
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Джадену, Ексіджад
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: Tab. Deferasiroxi 0.5 № 10
D.S. По 1 таблетці 1 раз на добу
D.S. По 1 таблетці 1 раз на добу
Фармакологічні властивості
Комплексоутворюючий засіб. Є потрійним лігандом, що має високу спорідненість до заліза (III) і зв'язує його у співвідношенні 2:1.
Посилює екскрецію заліза, переважно з калом. Деферасірокс має низьку спорідненість до цинку і міді та не викликає стійкого зниження вмісту цих металів у сироватці.
Показано, що при щоденному застосуванні деферасіроксу у дозах 20 мг/кг і 30 мг/кг протягом 1 року у дорослих і дітей з β-таласемією на фоні продовжуваних гемотрансфузій зменшувалися запаси загального заліза в організмі; вміст заліза в печінці знижувався в середньому відповідно майже на 0.4 мг Fe/г і 0.9 мг Fe/г сухої речовини печінки, концентрація феритину в сироватці крові зменшувалася в середньому майже на 36 мкг/л і 926 мкг/л відповідно. При застосуванні в тих же дозах співвідношення екскреції заліза до надходження заліза в організм становило 1.02 (що є показником нормального балансу заліза) і 1.67 (що відповідає підвищеному виведенню заліза з організму). Подібна терапевтична відповідь спостерігалася при застосуванні деферасіроксу у пацієнтів з перевантаженням залізом і при інших типах анемій. Застосування деферасіроксу в добовій дозі 10 мг/кг протягом 1 року дозволяло підтримувати в нормі вміст заліза в печінці, концентрацію феритину в сироватці крові і сприяло досягненню балансу заліза (рівноваги між надходженням і виведенням заліза) у пацієнтів, рідко отримуючих гемотрансфузії або обмінні переливання крові.
Деферасірокс добре абсорбується після прийому всередину, середнє Tmax в плазмі крові становить близько 1.5-4 год. Абсолютна біодоступність (за AUC) деферасіроксу при прийомі всередину становить близько 70% у порівнянні з в/в введенням. У рівноважному стані Cmax і AUC0-24 год деферасіроксу підвищуються майже лінійно з дозою. Деферасірокс накопичується в організмі, фактор кумуляції - 1.3-2.3. Деферасірокс у високій мірі зв'язується з білками плазми крові (99%), майже виключно з альбуміном; має невеликий уявний Vd - приблизно 14 л у дорослих.
При прийомі під час їжі біодоступність деферасіроксу підвищується в різній мірі.
Головним шляхом метаболізму деферасіроксу є глюкуронізація з подальшою екскрецією з жовчю. Ймовірно, відбувається декон'югація глюкуронатів у кишечнику і подальша реабсорбція (ентерогепатична рециркуляція). Метаболізм (окислювальний) деферасіроксу, опосередкований CYP450, у людини виражений у меншій мірі (близько 8%). Доказів, що свідчать про індукцію або інгібування ферментів при застосуванні препарату в терапевтичних дозах, немає.
In vitro не спостерігалося інгібування метаболізму деферасіроксу гідроксімочевиною.
Деферасірокс і його метаболіти виводяться переважно з калом (84% дози). Ниркова екскреція деферасіроксу і його метаболітів мінімальна (8% дози). Середній T1/2 варіює від 8 до 16 год.
Загальна біодоступність деферасіроксу у підлітків (від 12 до 17 років) і дітей (від 2 до 12 років) після одноразового і багаторазового прийомів була нижчою, ніж у дорослих пацієнтів. У дітей молодше 6 років біодоступність нижча на 50%, ніж у дорослих. Однак це не має клінічного значення, оскільки режим дозування препарату встановлюють індивідуально.
Посилює екскрецію заліза, переважно з калом. Деферасірокс має низьку спорідненість до цинку і міді та не викликає стійкого зниження вмісту цих металів у сироватці.
Показано, що при щоденному застосуванні деферасіроксу у дозах 20 мг/кг і 30 мг/кг протягом 1 року у дорослих і дітей з β-таласемією на фоні продовжуваних гемотрансфузій зменшувалися запаси загального заліза в організмі; вміст заліза в печінці знижувався в середньому відповідно майже на 0.4 мг Fe/г і 0.9 мг Fe/г сухої речовини печінки, концентрація феритину в сироватці крові зменшувалася в середньому майже на 36 мкг/л і 926 мкг/л відповідно. При застосуванні в тих же дозах співвідношення екскреції заліза до надходження заліза в організм становило 1.02 (що є показником нормального балансу заліза) і 1.67 (що відповідає підвищеному виведенню заліза з організму). Подібна терапевтична відповідь спостерігалася при застосуванні деферасіроксу у пацієнтів з перевантаженням залізом і при інших типах анемій. Застосування деферасіроксу в добовій дозі 10 мг/кг протягом 1 року дозволяло підтримувати в нормі вміст заліза в печінці, концентрацію феритину в сироватці крові і сприяло досягненню балансу заліза (рівноваги між надходженням і виведенням заліза) у пацієнтів, рідко отримуючих гемотрансфузії або обмінні переливання крові.
Деферасірокс добре абсорбується після прийому всередину, середнє Tmax в плазмі крові становить близько 1.5-4 год. Абсолютна біодоступність (за AUC) деферасіроксу при прийомі всередину становить близько 70% у порівнянні з в/в введенням. У рівноважному стані Cmax і AUC0-24 год деферасіроксу підвищуються майже лінійно з дозою. Деферасірокс накопичується в організмі, фактор кумуляції - 1.3-2.3. Деферасірокс у високій мірі зв'язується з білками плазми крові (99%), майже виключно з альбуміном; має невеликий уявний Vd - приблизно 14 л у дорослих.
При прийомі під час їжі біодоступність деферасіроксу підвищується в різній мірі.
Головним шляхом метаболізму деферасіроксу є глюкуронізація з подальшою екскрецією з жовчю. Ймовірно, відбувається декон'югація глюкуронатів у кишечнику і подальша реабсорбція (ентерогепатична рециркуляція). Метаболізм (окислювальний) деферасіроксу, опосередкований CYP450, у людини виражений у меншій мірі (близько 8%). Доказів, що свідчать про індукцію або інгібування ферментів при застосуванні препарату в терапевтичних дозах, немає.
In vitro не спостерігалося інгібування метаболізму деферасіроксу гідроксімочевиною.
Деферасірокс і його метаболіти виводяться переважно з калом (84% дози). Ниркова екскреція деферасіроксу і його метаболітів мінімальна (8% дози). Середній T1/2 варіює від 8 до 16 год.
Загальна біодоступність деферасіроксу у підлітків (від 12 до 17 років) і дітей (від 2 до 12 років) після одноразового і багаторазового прийомів була нижчою, ніж у дорослих пацієнтів. У дітей молодше 6 років біодоступність нижча на 50%, ніж у дорослих. Однак це не має клінічного значення, оскільки режим дозування препарату встановлюють індивідуально.
Фармакодинаміка
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Фармакокінетика
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Терапію деферасіроксом рекомендується починати після трансфузії більше 20 одиниць (близько 100 мл/кг) еритроцитарної маси або при наявності клінічних даних, що свідчать про розвиток хронічного перевантаження залізом (наприклад, при концентрації феритину в сироватці більше 1000 мкг/л).
Приймають всередину. Рекомендована початкова доза становить 10-30 мг/кг/добу, в залежності від кількості еритроцитарної маси, яку отримав пацієнт за місяць. Рекомендується щомісячно контролювати концентрацію феритину в сироватці і при необхідності проводити корекцію дози деферасіроксу кожні 3-6 місяців, ґрунтуючись на змінах рівня феритину в сироватці крові. Корекцію дози слід проводити поступово, збільшуючи або зменшуючи дозу за один раз на 5-10 мг/кг. Напрямок корекції дози визначається індивідуальною ефективністю лікування і терапевтичними завданнями (підтримання або зменшення вмісту заліза). Не рекомендується застосування дози більше 30 мг/кг, оскільки досвід застосування у вищих дозах обмежений. Якщо концентрація феритину в сироватці суттєво нижча 500 мкг/л, слід розглянути питання про переривання лікування деферасіроксом.
Приймають всередину. Рекомендована початкова доза становить 10-30 мг/кг/добу, в залежності від кількості еритроцитарної маси, яку отримав пацієнт за місяць. Рекомендується щомісячно контролювати концентрацію феритину в сироватці і при необхідності проводити корекцію дози деферасіроксу кожні 3-6 місяців, ґрунтуючись на змінах рівня феритину в сироватці крові. Корекцію дози слід проводити поступово, збільшуючи або зменшуючи дозу за один раз на 5-10 мг/кг. Напрямок корекції дози визначається індивідуальною ефективністю лікування і терапевтичними завданнями (підтримання або зменшення вмісту заліза). Не рекомендується застосування дози більше 30 мг/кг, оскільки досвід застосування у вищих дозах обмежений. Якщо концентрація феритину в сироватці суттєво нижча 500 мкг/л, слід розглянути питання про переривання лікування деферасіроксом.
Показання
- Хронічне посттрансфузійне перевантаження залізом у дорослих і дітей віком від 2 років і старше.
Протипоказання
- Підвищена чутливість до деферасіроксу.
Особливі вказівки
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Побічні ефекти
- З боку ЦНС: часто - головний біль; іноді - запаморочення, тривога, порушення сну.
- З боку травної системи: часто - діарея, запор, блювання, нудота, болі в животі, здуття живота, диспепсія, підвищення активності печінкових трансаміназ; іноді - гастрит, гепатит, жовчнокам'яна хвороба.
- З боку сечовидільної системи: дуже часто — підвищення концентрації креатиніну в сироватці; часто - протеїнурія; незалежно від наявності причинно-наслідкового зв'язку - гостра ниркова недостатність (підвищення вмісту сироваткового креатиніну в 2 рази вище ВГН; після припинення терапії зазвичай відзначалася нормалізація рівня креатиніну).
- З боку органів чуття: іноді - рання катаракта, макулопатія, втрата слуху.
- З боку системи органів дихання: іноді - болі в гортані і глотці.
- Дерматологічні реакції: часто - висип, свербіж; іноді - порушення пігментації; незалежно від наявності причинно-наслідкового зв'язку - лейкоцитокластичний васкуліт, кропив'янка.
- Алергічні реакції: незалежно від наявності причинно-наслідкового зв'язку - у більшості випадків у перші місяці лікування спостерігалися реакції гіперчутливості (включаючи анафілактичні реакції і ангіоневротичний набряк).
- Інші: іноді - підвищення температури тіла, набряки, відчуття втоми. Відзначалися випадки розвитку цитопенії (переважно у пацієнтів з вихідними порушеннями функції кісткового мозку), включаючи нейтропенію і тромбоцитопенію (причинно-наслідковий зв'язок не виявлений).
- З боку травної системи: часто - діарея, запор, блювання, нудота, болі в животі, здуття живота, диспепсія, підвищення активності печінкових трансаміназ; іноді - гастрит, гепатит, жовчнокам'яна хвороба.
- З боку сечовидільної системи: дуже часто — підвищення концентрації креатиніну в сироватці; часто - протеїнурія; незалежно від наявності причинно-наслідкового зв'язку - гостра ниркова недостатність (підвищення вмісту сироваткового креатиніну в 2 рази вище ВГН; після припинення терапії зазвичай відзначалася нормалізація рівня креатиніну).
- З боку органів чуття: іноді - рання катаракта, макулопатія, втрата слуху.
- З боку системи органів дихання: іноді - болі в гортані і глотці.
- Дерматологічні реакції: часто - висип, свербіж; іноді - порушення пігментації; незалежно від наявності причинно-наслідкового зв'язку - лейкоцитокластичний васкуліт, кропив'янка.
- Алергічні реакції: незалежно від наявності причинно-наслідкового зв'язку - у більшості випадків у перші місяці лікування спостерігалися реакції гіперчутливості (включаючи анафілактичні реакції і ангіоневротичний набряк).
- Інші: іноді - підвищення температури тіла, набряки, відчуття втоми. Відзначалися випадки розвитку цитопенії (переважно у пацієнтів з вихідними порушеннями функції кісткового мозку), включаючи нейтропенію і тромбоцитопенію (причинно-наслідковий зв'язок не виявлений).
Передозування
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Лікарняна взаємодія
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Лікарська форма
Таблетки дисперговані круглі (125 мг, 250 мг, 500 мг).
