Ганатон

Антихолінестеразний, стимулюючий перистальтику кишечника, протиблювотний, блокуючий дофамінові рецептори.

Ітоприда гідрохлорид - гастропрокінетик для прийому всередину. Лікарська форма та склад таблеток забезпечують негайне вивільнення діючої речовини. Ітоприд характеризується подвійним механізмом дії: антагонізм до D2-дофамінових рецепторів та інгібування ацетилхолінестерази. В результаті дії ітоприда збільшується концентрація ацетилхоліну, що призводить до посилення моторики шлунка, підвищення тонусу нижнього стравохідного сфінктера (НПС), прискорення процесу випорожнення шлунка та покращення гастродуоденальної координації.

Ітоприда гідрохлорид також чинить протиблювотний ефект за рахунок взаємодії з D2-дофаміновими рецепторами, розташованими в хеморецепторній тригерній зоні довгастого мозку. Ітоприд викликає дозозалежне пригнічення блювоти, викликаної апоморфіном.

Дія препарату у пацієнтів з функціональною диспепсією призводить до зниження вираженості симптомів (загальна оцінка пацієнтом, постпрандіальна важкість у животі, раннє насичення). Застосування ітоприда пацієнтами з діабетичним гастропарезом сприяло прискоренню евакуації з шлунка рідкої та твердої їжі. У пацієнтів з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою (ГЕРХ) ітоприд зменшує кількість перехідних розслаблень нижнього стравохідного сфінктера та зменшує тривалість часу з високою кислотністю в стравоході (pH<4).

При спільному застосуванні ітоприда гідрохлориду з альфа-ліпоєвою кислотою спостерігалося прискорення процесу випорожнення шлунка та зниження рівня гастрину і мотиліну в порівнянні з монотерапією ітопридом.

Ітоприда гідрохлорид чинить високоспецифічну дію на верхній відділ ШКТ. Ітоприда гідрохлорид прискорює випорожнення шлунка. Ітоприда гідрохлорид не впливає на сироваткові рівні гастрину.

Всмоктування

Ітоприда гідрохлорид швидко і практично повністю всмоктується з ШКТ. Відносна біодоступність становить 60%, що пов'язано з метаболізмом при "першому проходженні" через печінку. Їжа не впливає на біодоступність. Cmax у плазмі крові (0.28 мкг/мл) досягається через 0.5-0.75 год після прийому 50 мг ітоприда гідрохлориду.

При повторному прийомі ітоприда гідрохлориду всередину в дозі 50-200 мг 3 рази/добу протягом 7 днів фармакокінетика препарату та його метаболітів була лінійною, а кумуляція виявилася мінімальною.

Розподіл

Ітоприда гідрохлорид на 96% зв'язується з білками плазми крові, в основному з альбуміном. Зв'язування з альфа1-кислим глікопротеїном становить менше 15% від загального зв'язування.

Ітоприд активно розподіляється в тканини (Vdβ=6.1 л/кг) і виявляється у високих концентраціях у нирках, тонкому кишечнику, печінці, наднирниках та шлунку. Проникнення в головний і спинний мозок мінімальне. Ітоприд проникає в грудне молоко.

Метаболізм

Ітоприд піддається активній біотрансформації в печінці у людини. Ідентифіковано 3 метаболіти, тільки один з яких проявляє невелику активність, яка не має фармакологічного значення (приблизно 2-3% від такої ітоприда). Первинним метаболітом у людини є N-оксид, який утворюється в результаті окислення третинної аміно-N-диметильної групи.

Ітоприд метаболізується під дією флавін-залежної монооксигенази (FMО3). Кількість та ефективність ізоферментів FMO у людини може відрізнятися залежно від генетичного поліморфізму, який у рідкісних випадках призводить до розвитку аутосомно-рецесивного стану, відомого під назвою триметиламінурії (синдром рибного запаху).

За даними фармакокінетичних досліджень CYP-опосередкованих реакцій in vivo ітоприд не чинить інгібуючого або індукуючого дії на ізоферменти CYP2C19 і CYP2E1. Терапія ітопридом не впливає на CYP або активність уридиндифосфат-глюкуронілтрансферази.

Виведення

Ітоприда гідрохлорид та його метаболіти виводяться в основному з сечею. Ниркова екскреція ітоприда та його N-оксиду після одноразового прийому препарату всередину в терапевтичній дозі (50 мг) у здорових людей становила 3.7 і 75.4% відповідно. Т1/2 ітоприда гідрохлориду становить близько 6 год.

Для дорослих:

Лікування шлунково-кишкових симптомів, пов'язаних з порушенням моторики шлунка або його уповільненим випорожненням, таких як:
- здуття живота;
- швидке насичення;
- відчуття переповнення в шлунку після прийому їжі;
- біль або дискомфорт в епігастральній області;
- зниження апетиту;
- печія;
- нудота;
- блювота.
- функціональна (невиразкова) диспепсія або хронічний гастрит.

- шлунково-кишкова кровотеча, механічна обструкція або перфорація ШКТ;
- вагітність;
- період лактації (грудного вигодовування);
- дитячий вік до 16 років (у зв'язку з відсутністю даних щодо безпеки);
- підвищена чутливість до ітоприда або будь-якого допоміжного компонента препарату.

Ітоприд підсилює дію ацетилхоліну і може викликати холінергічні побічні реакції.

Дані про тривале застосування препарату відсутні.

Вплив на здатність керувати автотранспортом і механізмами

Досліджень щодо впливу ітоприда на здатність керувати автомобілем і механізмами не проводилося. Однак у період лікування препаратом слід дотримуватися обережності при виконанні потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (керування транспортними засобами, робота з рухомими механізмами, робота диспетчера та оператора), оскільки застосування препарату може викликати запаморочення.

З боку ШКТ: часто - біль у животі, діарея; нечасто - підвищене слиновиділення.

Лабораторні та інструментальні дані: нечасто - підвищення активності АЛТ, зниження кількості лейкоцитів.

З боку нервової системи: нечасто - запаморочення, головний біль.

З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто - висип.

Наступні побічні ефекти були виявлені під час постреєстраційного застосування, виходячи з наявних даних оцінити їх частоту не представляється можливим.

З боку крові та лімфатичної системи: лейкопенія і тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи анафілактоїдну реакцію.

З боку ендокринної системи: підвищення рівня пролактину в крові.

З боку нервової системи: запаморочення, головний біль, тремор.

З боку ШКТ: діарея, запор, біль у животі, підвищене слиновиділення і нудота.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: жовтяниця.

З боку шкіри та підшкірних тканин: висип, еритема і свербіж.

З боку статевих органів та молочної залози: гінекомастія.

Лабораторні та інструментальні дані: підвищення активності ACT, АЛТ, ГГТ, ЩФ і рівня білірубіну.

Лікування: при передозуванні показані промивання шлунка і симптоматична терапія.

Метаболічна взаємодія не очікується, оскільки ітоприд первинно метаболізується під дією флавінової монооксигенази, а не за участю системи цитохрому CYP450.

При одночасному застосуванні варфарину, діазепаму, диклофенаку натрію, тиклопідину гідрохлориду, ніфедипіну і нікардипіну гідрохлориду змін зв'язування з білками не спостерігалося.

Ітоприд підсилює моторику шлунка, тому він може вплинути на всмоктування інших препаратів, прийнятих всередину. Особливу обережність слід дотримуватися при застосуванні препаратів з низьким терапевтичним індексом, а також лікарських форм з уповільненим вивільненням або препаратів з кишковорозчинною оболонкою.

Противиразкові препарати, такі як циметидин, ранітидин, тепренон і цетраксат, не впливають на прокінетичну дію ітоприда.

Антихолінергічні засоби можуть послабити ефект ітоприда.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 50 мг.
По 10 або 14 таблеток у контурну чарункову упаковку (блістер) з плівки ПВХ/ПВДХ/Аl фольги алюмінієвої.
По 1, 2, 3, 4 або 5 у контурних чарункових упаковках разом з інструкцією по застосуванню в пачку картонну з контролем першого відкриття.