Імуран
Imuran
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Азатіоприн
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.:"Imuran" 50 mg
D.t.d. №100 in tabl.
S. Приймати всередину по 2 таб. 2 рази на день
D.t.d. №100 in tabl.
S. Приймати всередину по 2 таб. 2 рази на день
Фармакологічні властивості
Імунодепресивний засіб, імідазольне похідне 6-меркаптопурину, конкурентний антагоніст гіпоксантину. За хімічною структурою близький до пуринових основ. Має імунодепресивну та цитостатичну дію. Включаючись у метаболічні реакції, порушує синтез нуклеїнових кислот, конкурує з гіпоксантином і гуаніном за гіпоксантин-гуанін-фосфорибозилтрансферазу, за участю якої відбувається утворення тіоінозинової кислоти (ТІК) з меркаптопурину. ТІК інгібує ряд реакцій за участю інозинової кислоти, включаючи її перетворення в ксантинову та аденілову кислоти. В ході метилювання ТІК утворюється речовина, що блокує глютамін-5-фосфорибозилпірофосфат амінотрансферазу - фермент, що ініціює шлях пуринового синтезу рибонуклеотидів. У зв'язку з втратою здатності клітин утворювати ТІК, можливо розвиток резистентності пухлинних клітин до азатіоприну.
У порівнянні з меркаптопурином має більш виражену імунодепресивну дію при меншій цитостатичній активності. У високих дозах (10 мг/кг) пригнічує функцію кісткового мозку, пригнічує проліферацію гранулоцитів, викликає лейкопенію.
У порівнянні з меркаптопурином має більш виражену імунодепресивну дію при меншій цитостатичній активності. У високих дозах (10 мг/кг) пригнічує функцію кісткового мозку, пригнічує проліферацію гранулоцитів, викликає лейкопенію.
Фармакодинаміка
Даних по цьому розділу немає. Наразі ми обробляємо інформацію, будь ласка поверніться пізніше.
Фармакокінетика
Даних по цьому розділу немає. Наразі ми обробляємо інформацію, будь ласка поверніться пізніше.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Імуран приймають всередину.
При трансплантації органів в перший день терапії препарат призначається в добовій дозі до 5 мг/кг. Підтримуюча доза варіює в межах 1–4 мг/кг на день і залежить від гематологічної переносимості та клінічних показань. Навіть у разі застосування низьких доз підтримуюча терапія повинна проводитися невизначено довго, оскільки існує ймовірність відторгнення трансплантата.
При застосуванні при рецидивуючій формі розсіяного склерозу Імуран призначається по 2–3 мг/кг на день. Щоб досягти терапевтичного ефекту, може знадобитися проведення курсу тривалістю більше одного року. Після 2 років терапії контролювати прогресування захворювання не завжди можливо.
У разі застосування Імурану за іншими показаннями початкова доза становить 1–3 мг/кг на день. Вона залежить від клінічного ефекту (може бути не отриманий протягом тижнів і місяців від моменту початку прийому) та змін формули крові. Після досягнення терапевтичного ефекту підтримуюча доза повинна бути знижена до мінімального рівня, при якому отриманий ефект зберігається. Якщо протягом 3 місяців поліпшення не спостерігається, Імуран відміняють. При запальних захворюваннях кишечника терапію слід проводити, принаймні, протягом 12 місяців, а терапевтичний ефект може бути досягнутий через 3–4 місяці. Підтримуюча доза знаходиться в тому ж діапазоні, що й лікувальна. Вона визначається хворобою та індивідуальною відповіддю хворого.
Пацієнтам похилого віку, а також при нирковій/печінковій недостатності Імуран призначається в мінімальних дозах. Особливу увагу слід приділяти контролю гематологічних показників.
При трансплантації органів в перший день терапії препарат призначається в добовій дозі до 5 мг/кг. Підтримуюча доза варіює в межах 1–4 мг/кг на день і залежить від гематологічної переносимості та клінічних показань. Навіть у разі застосування низьких доз підтримуюча терапія повинна проводитися невизначено довго, оскільки існує ймовірність відторгнення трансплантата.
При застосуванні при рецидивуючій формі розсіяного склерозу Імуран призначається по 2–3 мг/кг на день. Щоб досягти терапевтичного ефекту, може знадобитися проведення курсу тривалістю більше одного року. Після 2 років терапії контролювати прогресування захворювання не завжди можливо.
У разі застосування Імурану за іншими показаннями початкова доза становить 1–3 мг/кг на день. Вона залежить від клінічного ефекту (може бути не отриманий протягом тижнів і місяців від моменту початку прийому) та змін формули крові. Після досягнення терапевтичного ефекту підтримуюча доза повинна бути знижена до мінімального рівня, при якому отриманий ефект зберігається. Якщо протягом 3 місяців поліпшення не спостерігається, Імуран відміняють. При запальних захворюваннях кишечника терапію слід проводити, принаймні, протягом 12 місяців, а терапевтичний ефект може бути досягнутий через 3–4 місяці. Підтримуюча доза знаходиться в тому ж діапазоні, що й лікувальна. Вона визначається хворобою та індивідуальною відповіддю хворого.
Пацієнтам похилого віку, а також при нирковій/печінковій недостатності Імуран призначається в мінімальних дозах. Особливу увагу слід приділяти контролю гематологічних показників.
Показання
- хронічний активний гепатит;
- хронічна ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура;
- трансплантація органів;
- важкий ревматоїдний артрит;
- дерматоміозит;
- системний червоний вовчак;
- пемфігус вульгарний;
- гемолітична анемія;
- вузликовий периартеріїт.
- хронічна ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура;
- трансплантація органів;
- важкий ревматоїдний артрит;
- дерматоміозит;
- системний червоний вовчак;
- пемфігус вульгарний;
- гемолітична анемія;
- вузликовий периартеріїт.
Протипоказання
- підвищена чутливість до компонентів препарату;
- вагітність і лактація.
- вагітність і лактація.
Особливі вказівки
Даних по цьому розділу немає. Наразі ми обробляємо інформацію, будь ласка поверніться пізніше.
Побічні ефекти
- З боку системи кровотворення: мієлодепресія (лейкопенія, тромбоцитопенія, анемія); можливий розвиток вторинних інфекцій, мегалобластний еритропоез і макроцитоз; в окремих випадках - гемолітична анемія.
- З боку травної системи: можливі нудота, блювання, анорексія, холестатичний гепатит; у реципієнтів трансплантатів відзначені панкреатит, ерозивно-виразкові ураження та кровотечі з ШКТ, некроз і перфорація кишечника.
Алергічні реакції: можливі шкірний висип, артралгії, міалгії, лікарська лихоманка.
Інші: в окремих випадках - гостра ниркова недостатність, гострі легеневі захворювання, менінгеальні реакції.
- З боку травної системи: можливі нудота, блювання, анорексія, холестатичний гепатит; у реципієнтів трансплантатів відзначені панкреатит, ерозивно-виразкові ураження та кровотечі з ШКТ, некроз і перфорація кишечника.
Алергічні реакції: можливі шкірний висип, артралгії, міалгії, лікарська лихоманка.
Інші: в окремих випадках - гостра ниркова недостатність, гострі легеневі захворювання, менінгеальні реакції.
Передозування
Даних по цьому розділу немає. Наразі ми обробляємо інформацію, будь ласка поверніться пізніше.
Лікарська взаємодія
Даних по цьому розділу немає. Наразі ми обробляємо інформацію, будь ласка поверніться пізніше.
Лікарська форма
Лікарська форма випуску – таблетки, вкриті оболонкою (в картонній пачці 4 блістери по 25 шт.).
Склад 1 таблетки:
активна речовина: азатіоприн – 50 мг;
допоміжні компоненти: стеаринова кислота, прежелатинізований крохмаль, кукурудзяний крохмаль, моногідрат лактози, стеарат магнію;
оболонка: макрогол 400, гіпромелоза.
Склад 1 таблетки:
активна речовина: азатіоприн – 50 мг;
допоміжні компоненти: стеаринова кислота, прежелатинізований крохмаль, кукурудзяний крохмаль, моногідрат лактози, стеарат магнію;
оболонка: макрогол 400, гіпромелоза.
