Ліпромак - ЛФ
Lipromak-LF
Аналоги (дженерики, синоніми)
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: Tab. "Lipromak-LF" 0,04 №10
D.S. По 1 таб. 2 рази на день в один і той же час.
D.S. По 1 таб. 2 рази на день в один і той же час.
Фармакологічні властивості
Аторвастатин є селективним конкурентним інгібітором ГМГ-КоА-редуктази - ензиму, який регулює швидкість перетворення ГМГ-КоА в мевалонат - попередник стеролів (в тому числі холестерину (ХС)). У пацієнтів з гомозиготною і гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, ненаслідковою формою гіперхолестеринемії і змішаними дисліпідеміями аторвастатин знижує концентрацію загального ХС, ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ) і аполіпопротеїну В (Апо В). Аторвастатин також знижує концентрацію ліпопротеїдів дуже низької щільності (ЛПДНЩ) і тригліцеридів (ТГ), а також дещо збільшує вміст ХС ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ).
Аторвастатин знижує рівень ХС і ліпопротеїдів у плазмі крові шляхом пригнічення ГМГ-КоА-редуктази, синтезу ХС в печінці і збільшення кількості рецепторів ЛПНЩ на поверхні гепатоцитів, що супроводжується посиленням захоплення і катаболізму ЛПНЩ. Аторвастатин зменшує продукцію ЛПНЩ, викликає виражене і тривале збільшення активності рецепторів ЛПНЩ. Аторвастатин ефективно знижує рівень ЛПНЩ у пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, яка не піддається стандартній терапії гіполіпідемічними засобами.
Первинним місцем дії аторвастатину є печінка, яка відіграє головну роль у синтезі ХС і кліренсі ЛПНЩ. Зниження рівня ХС ЛПНЩ корелює з дозою препарату і концентрацією його в організмі.
Аторвастатин у дозі 10-80 мг знижував рівень загального ХС (на 30-46%), ХС ЛПНЩ (на 41-61%), Апо В (на 34-50%) і ТГ (на 14-33%). Цей результат стійкий у пацієнтів з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, набутою формою гіперхолестеринемії і змішаною формою гіперліпідемії, в тому числі і у хворих на інсуліннезалежний цукровий діабет.
У пацієнтів з ізольованою гіпертригліцеридемією аторвастатин знижує рівень загального ХС, ХС ЛПНЩ, ХС ЛПДНЩ, Апо В, ТГ і дещо підвищує рівень ХС ЛПВЩ. У пацієнтів з дисбеталіпопротеїнемією аторвастатин знижує рівень ХС ЛПСП.
У пацієнтів з гіперліпопротеїнемією типу IIа і IIb (за класифікацією Фредриксона) середній рівень підвищення ХС ЛПВЩ при застосуванні аторвастатину в дозі 10-80 мг становив 5,1-8,7% незалежно від дози. Крім того, відзначалося значне дозозалежне зменшення співвідношень загальний ХС/ХС ЛПВЩ і ХС ЛПНЩ/ХС ЛПВЩ. Застосування аторвастатину знижує ризик розвитку ішемії і смерті у хворих з інфарктом міокарда без зубця Q і нестабільною стенокардією (незалежно від статі і віку) прямо пропорційно рівню ХС ЛПНЩ.
Гетерозиготна родинна гіперхолестеринемія в педіатрії. У хлопчиків і дівчаток у віці 10-17 років з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією або важкою гіперхолестеринемією аторвастатин у дозі 10-20 мг 1 раз на добу суттєво знижував рівень загального ХС, ХС ЛПНЩ, ТГ і Апо В у плазмі крові. При цьому не було виявлено суттєвого впливу на ріст і статеве дозрівання у хлопчиків або на тривалість менструального циклу у дівчаток. Безпека і ефективність застосування в дозах вище 20 мг для лікування дітей не вивчалася. Вплив тривалості терапії аторвастатином у дитинстві на зменшення захворюваності і смертності у дорослому віці не встановлено.
Аторвастатин знижує рівень ХС і ліпопротеїдів у плазмі крові шляхом пригнічення ГМГ-КоА-редуктази, синтезу ХС в печінці і збільшення кількості рецепторів ЛПНЩ на поверхні гепатоцитів, що супроводжується посиленням захоплення і катаболізму ЛПНЩ. Аторвастатин зменшує продукцію ЛПНЩ, викликає виражене і тривале збільшення активності рецепторів ЛПНЩ. Аторвастатин ефективно знижує рівень ЛПНЩ у пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, яка не піддається стандартній терапії гіполіпідемічними засобами.
Первинним місцем дії аторвастатину є печінка, яка відіграє головну роль у синтезі ХС і кліренсі ЛПНЩ. Зниження рівня ХС ЛПНЩ корелює з дозою препарату і концентрацією його в організмі.
Аторвастатин у дозі 10-80 мг знижував рівень загального ХС (на 30-46%), ХС ЛПНЩ (на 41-61%), Апо В (на 34-50%) і ТГ (на 14-33%). Цей результат стійкий у пацієнтів з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, набутою формою гіперхолестеринемії і змішаною формою гіперліпідемії, в тому числі і у хворих на інсуліннезалежний цукровий діабет.
У пацієнтів з ізольованою гіпертригліцеридемією аторвастатин знижує рівень загального ХС, ХС ЛПНЩ, ХС ЛПДНЩ, Апо В, ТГ і дещо підвищує рівень ХС ЛПВЩ. У пацієнтів з дисбеталіпопротеїнемією аторвастатин знижує рівень ХС ЛПСП.
У пацієнтів з гіперліпопротеїнемією типу IIа і IIb (за класифікацією Фредриксона) середній рівень підвищення ХС ЛПВЩ при застосуванні аторвастатину в дозі 10-80 мг становив 5,1-8,7% незалежно від дози. Крім того, відзначалося значне дозозалежне зменшення співвідношень загальний ХС/ХС ЛПВЩ і ХС ЛПНЩ/ХС ЛПВЩ. Застосування аторвастатину знижує ризик розвитку ішемії і смерті у хворих з інфарктом міокарда без зубця Q і нестабільною стенокардією (незалежно від статі і віку) прямо пропорційно рівню ХС ЛПНЩ.
Гетерозиготна родинна гіперхолестеринемія в педіатрії. У хлопчиків і дівчаток у віці 10-17 років з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією або важкою гіперхолестеринемією аторвастатин у дозі 10-20 мг 1 раз на добу суттєво знижував рівень загального ХС, ХС ЛПНЩ, ТГ і Апо В у плазмі крові. При цьому не було виявлено суттєвого впливу на ріст і статеве дозрівання у хлопчиків або на тривалість менструального циклу у дівчаток. Безпека і ефективність застосування в дозах вище 20 мг для лікування дітей не вивчалася. Вплив тривалості терапії аторвастатином у дитинстві на зменшення захворюваності і смертності у дорослому віці не встановлено.
Фармакодинаміка
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Фармакокінетика
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Перед початком терапії препаратом Ліпромак-ЛФ слід визначити рівень ХС в крові на фоні гіполіпідемічної дієти, призначити фізичні вправи і провести заходи, спрямовані на зниження маси тіла у пацієнтів з ожирінням, а також провести лікування основних захворювань. Під час лікування препаратом Ліпромак-ЛФ пацієнтам слід дотримуватися стандартної гіпохолестеринемічної дієти.
Препарат призначають у дозі 10-80 мг 1 раз/добу щоденно, в будь-який, але в один і той же час дня, незалежно від прийому їжі. Таблетки приймають всередину, запиваючи достатньою кількістю води.
Початкові і підтримуючі дози можуть бути підібрані індивідуально з урахуванням вихідного рівня ХС-ЛПНЩ, цільового рівня показників ліпідного обміну і ефективності терапії. Через 2-4 тижні від початку лікування і/або корекції дози Ліпромака-ЛФ слід провести ліпідограму і відповідним чином скоригувати дозу.
При первинній гіперхолестеринемії і комбінованій (змішаній) гіперліпідемії в більшості випадків достатньо призначити препарат у дозі 10 мг 1 раз/добу щоденно. Ефект лікування розвивається через 2 тижні, максимальний ефект – через 4 тижні. Позитивні зміни підтримуються шляхом тривалого застосування препарату.
При гомозиготній сімейній гіперхолестеринемії препарат призначають у дозі від 10 мг до 80 мг 1 раз/добу щоденно, в будь-який час, незалежно від прийому їжі. Початкові і підтримуючі дози встановлюють індивідуально. У більшості випадків у пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією терапевтичний ефект досягається при дозі препарату Ліпромак-ЛФ 80 мг 1 раз/добу.
При гетерозиготній сімейній гіперхолестеринемії в педіатрії (пацієнти у віці 10-17 років) рекомендується призначати Ліпромак-ЛФ у початковій дозі 10 мг 1 раз/добу щоденно. Максимальна рекомендована доза становить 20 мг 1 раз/добу щоденно. Дозу встановлюють індивідуально з урахуванням цільового рівня показників ліпідного обміну. Коригувати дозу можна з інтервалом 4 тижні і більше. Дози, що перевищують 20 мг, у пацієнтів даної вікової групи не вивчали.
Різниць у безпеці і ефективності препарату в лікуванні гіперхолестеринемії у пацієнтів похилого віку і дорослих пацієнтів у віці до 60 років немає.
У пацієнтів з нирковою недостатністю і захворюваннями нирок не потрібно корекції дози препарату, оскільки функція нирок не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі крові або на ступінь зниження рівня ХС-ЛПНЩ в плазмі крові.
Пацієнтам з порушеннями функції печінки препарат призначають з обережністю у зв'язку з уповільненням виведення аторвастатину з організму. Показано контроль клінічних і лабораторних показників, і при виявленні значних патологічних змін дозу препарату слід зменшити або припинити лікування.
При необхідності одночасного застосування препарату Ліпромак-ЛФ і інгібіторів ізоферменту CYP3A4 слід завжди починати лікування з мінімальної дози (10 мг), обов'язково контролювати ліпіди сироватки крові до титрування дози.
Якщо інгібітори CYP3A4 призначені коротким курсом (наприклад, короткий курс антибіотика, такого як кларитроміцин), то можна тимчасово відмінити Ліпромак-ЛФ.
Максимальна доза препарату Ліпромак-ЛФ при одночасному застосуванні з циклоспорином становить 10 мг; з кларитроміцином - 20 мг; з ітраконазолом - 40 мг.
Препарат призначають у дозі 10-80 мг 1 раз/добу щоденно, в будь-який, але в один і той же час дня, незалежно від прийому їжі. Таблетки приймають всередину, запиваючи достатньою кількістю води.
Початкові і підтримуючі дози можуть бути підібрані індивідуально з урахуванням вихідного рівня ХС-ЛПНЩ, цільового рівня показників ліпідного обміну і ефективності терапії. Через 2-4 тижні від початку лікування і/або корекції дози Ліпромака-ЛФ слід провести ліпідограму і відповідним чином скоригувати дозу.
При первинній гіперхолестеринемії і комбінованій (змішаній) гіперліпідемії в більшості випадків достатньо призначити препарат у дозі 10 мг 1 раз/добу щоденно. Ефект лікування розвивається через 2 тижні, максимальний ефект – через 4 тижні. Позитивні зміни підтримуються шляхом тривалого застосування препарату.
При гомозиготній сімейній гіперхолестеринемії препарат призначають у дозі від 10 мг до 80 мг 1 раз/добу щоденно, в будь-який час, незалежно від прийому їжі. Початкові і підтримуючі дози встановлюють індивідуально. У більшості випадків у пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією терапевтичний ефект досягається при дозі препарату Ліпромак-ЛФ 80 мг 1 раз/добу.
При гетерозиготній сімейній гіперхолестеринемії в педіатрії (пацієнти у віці 10-17 років) рекомендується призначати Ліпромак-ЛФ у початковій дозі 10 мг 1 раз/добу щоденно. Максимальна рекомендована доза становить 20 мг 1 раз/добу щоденно. Дозу встановлюють індивідуально з урахуванням цільового рівня показників ліпідного обміну. Коригувати дозу можна з інтервалом 4 тижні і більше. Дози, що перевищують 20 мг, у пацієнтів даної вікової групи не вивчали.
Різниць у безпеці і ефективності препарату в лікуванні гіперхолестеринемії у пацієнтів похилого віку і дорослих пацієнтів у віці до 60 років немає.
У пацієнтів з нирковою недостатністю і захворюваннями нирок не потрібно корекції дози препарату, оскільки функція нирок не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі крові або на ступінь зниження рівня ХС-ЛПНЩ в плазмі крові.
Пацієнтам з порушеннями функції печінки препарат призначають з обережністю у зв'язку з уповільненням виведення аторвастатину з організму. Показано контроль клінічних і лабораторних показників, і при виявленні значних патологічних змін дозу препарату слід зменшити або припинити лікування.
При необхідності одночасного застосування препарату Ліпромак-ЛФ і інгібіторів ізоферменту CYP3A4 слід завжди починати лікування з мінімальної дози (10 мг), обов'язково контролювати ліпіди сироватки крові до титрування дози.
Якщо інгібітори CYP3A4 призначені коротким курсом (наприклад, короткий курс антибіотика, такого як кларитроміцин), то можна тимчасово відмінити Ліпромак-ЛФ.
Максимальна доза препарату Ліпромак-ЛФ при одночасному застосуванні з циклоспорином становить 10 мг; з кларитроміцином - 20 мг; з ітраконазолом - 40 мг.
Показання
Гіперхолестеринемія:
— первинна гіперхолестеринемія (гетерозиготна сімейна і ненаслідкова гіперхолестеринемія), комбінована (змішана) гіперліпідемія (тип IIa і IIb за класифікацією Фредриксона), гіпертригліцеридемія (тип IV за класифікацією Фредриксона) і дисбеталіпопротеїнемія (тип III за класифікацією Фредриксона) у випадках, коли дієта не забезпечує належного ефекту;
— гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія, коли дієта та інші немедикаментозні методи не забезпечують належного ефекту.
Профілактика серцево-судинних ускладнень:
Пацієнтам без клінічних ознак серцево-судинного захворювання, з дисліпідемією або без неї, але з множинними факторами ризику розвитку ІХС, такими як куріння, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, низький вміст ХС-ЛПВЩ, або з ІХС у ранньому віці в сімейному анамнезі з метою:
— зменшення ризику летальності при ІХС і нефатального інфаркту міокарда;
— зменшення ризику розвитку інсульту;
— зменшення ризику піддатися операції реваскуляризації і ризику розвитку стенокардії;
— зменшення ризику госпіталізації з приводу хронічної серцевої недостатності;
— зменшення ризику розвитку стенокардії.
— первинна гіперхолестеринемія (гетерозиготна сімейна і ненаслідкова гіперхолестеринемія), комбінована (змішана) гіперліпідемія (тип IIa і IIb за класифікацією Фредриксона), гіпертригліцеридемія (тип IV за класифікацією Фредриксона) і дисбеталіпопротеїнемія (тип III за класифікацією Фредриксона) у випадках, коли дієта не забезпечує належного ефекту;
— гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія, коли дієта та інші немедикаментозні методи не забезпечують належного ефекту.
Профілактика серцево-судинних ускладнень:
Пацієнтам без клінічних ознак серцево-судинного захворювання, з дисліпідемією або без неї, але з множинними факторами ризику розвитку ІХС, такими як куріння, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, низький вміст ХС-ЛПВЩ, або з ІХС у ранньому віці в сімейному анамнезі з метою:
— зменшення ризику летальності при ІХС і нефатального інфаркту міокарда;
— зменшення ризику розвитку інсульту;
— зменшення ризику піддатися операції реваскуляризації і ризику розвитку стенокардії;
— зменшення ризику госпіталізації з приводу хронічної серцевої недостатності;
— зменшення ризику розвитку стенокардії.
Протипоказання
— підвищена чутливість до компонентів препарату;
— активне захворювання печінки або підвищення активності трансаміназ сироватки (більше ніж в 3 рази порівняно з ВГН) нез'ясованого генезу;
— вагітність;
— період лактації (грудного вигодовування);
— жінки репродуктивного віку, які не користуються адекватними методами контрацепції;
— вік до 18 років.
— активне захворювання печінки або підвищення активності трансаміназ сироватки (більше ніж в 3 рази порівняно з ВГН) нез'ясованого генезу;
— вагітність;
— період лактації (грудного вигодовування);
— жінки репродуктивного віку, які не користуються адекватними методами контрацепції;
— вік до 18 років.
Особливі вказівки
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Побічні ефекти
— З боку системи кровотворення: рідко - тромбоцитопенія.
— З боку імунної системи: часто - алергічні реакції, дуже рідко - анафілаксія.
— З боку обміну речовин: часто - гіперглікемія; нечасто — гіпоглікемія, втрата ваги, анорексія.
— З боку нервової системи: часто - головний біль; нечасто — запаморочення, парестезія, гіпестезія, дисгевзія, амнезія, кошмарні сновидіння, безсоння; рідко - периферична невропатія.
— З боку органу зору: нечасто - погіршення гостроти зору; рідко - розлади зору.
— З боку органу слуху і рівноваги: нечасто - шум у вухах; дуже рідко - втрата слуху.
— З боку дихальної системи: часто - глотково-гортанний біль, епістаксис.
— З боку травної системи: часто - запор, метеоризм, диспепсія, нудота, діарея; нечасто - блювання, болі у верхній і нижній області живота, відрижка, панкреатит, гепатит; дуже рідко - печінкова недостатність.
— З боку шкіри і підшкірних тканин: нечасто - шкірний висип, свербіж, алопеція; рідко - буллезний висип (многоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз).
— Алергічні реакції: нечасто - кропив'янка; рідко — ангіоневротичний набряк.
— З боку репродуктивної системи: дуже рідко — гінекомастія.
— Загальні реакції: нечасто - нездужання, астенія, біль у грудях, периферичні набряки, втомлюваність, лихоманка.
— З боку лабораторних показників: часто - відхилення функціональних проб печінки, підвищення рівня КФК в крові; нечасто - позитивні результати аналізу на наявність лейкоцитів у сечі.
Як і у випадку з іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, при терапії аторвастатином у пацієнтів відзначалися підвищені рівні трансаміназ у сироватці. Ці зміни носили, як правило, слабкий, перехідний характер і не вимагали перевищення терапії. Клінічно значиме (перевищення ВГН > в 3 рази) підвищення активності трансаміназ у сироватці відзначалося у 0.8% пацієнтів, які отримували аторвастатин. Ці відхилення були дозозалежними і були оборотними у всіх пацієнтів. Підвищення КФК більше ніж в 3 рази ВГН спостерігалося у 2.5% пацієнтів, які отримували аторвастатин; схожі результати відзначені при застосуванні інших інгібіторів ГМК-КоА-редуктази в клінічних дослідженнях. Це значення, яке перевищувало ВГН в 10 разів, відзначалося у 0.4% пацієнтів, які приймали аторвастатин.
При прийомі аторвастатину, як препарату групи статинів, відзначалися також наступні побічні ефекти: сексуальна дисфункція; депресія; рідкі випадки розвитку інтерстиціальних захворювань легень, особливо при тривалій терапії; цукровий діабет (частота залежала від наявності або відсутності факторів ризику: глюкоза натще > 5.6, ІМТ>30 кг/м2, підвищення рівня тригліцеридів, артеріальна гіпертензія в анамнезі.
— З боку імунної системи: часто - алергічні реакції, дуже рідко - анафілаксія.
— З боку обміну речовин: часто - гіперглікемія; нечасто — гіпоглікемія, втрата ваги, анорексія.
— З боку нервової системи: часто - головний біль; нечасто — запаморочення, парестезія, гіпестезія, дисгевзія, амнезія, кошмарні сновидіння, безсоння; рідко - периферична невропатія.
— З боку органу зору: нечасто - погіршення гостроти зору; рідко - розлади зору.
— З боку органу слуху і рівноваги: нечасто - шум у вухах; дуже рідко - втрата слуху.
— З боку дихальної системи: часто - глотково-гортанний біль, епістаксис.
— З боку травної системи: часто - запор, метеоризм, диспепсія, нудота, діарея; нечасто - блювання, болі у верхній і нижній області живота, відрижка, панкреатит, гепатит; дуже рідко - печінкова недостатність.
— З боку шкіри і підшкірних тканин: нечасто - шкірний висип, свербіж, алопеція; рідко - буллезний висип (многоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз).
— Алергічні реакції: нечасто - кропив'янка; рідко — ангіоневротичний набряк.
— З боку репродуктивної системи: дуже рідко — гінекомастія.
— Загальні реакції: нечасто - нездужання, астенія, біль у грудях, периферичні набряки, втомлюваність, лихоманка.
— З боку лабораторних показників: часто - відхилення функціональних проб печінки, підвищення рівня КФК в крові; нечасто - позитивні результати аналізу на наявність лейкоцитів у сечі.
Як і у випадку з іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, при терапії аторвастатином у пацієнтів відзначалися підвищені рівні трансаміназ у сироватці. Ці зміни носили, як правило, слабкий, перехідний характер і не вимагали перевищення терапії. Клінічно значиме (перевищення ВГН > в 3 рази) підвищення активності трансаміназ у сироватці відзначалося у 0.8% пацієнтів, які отримували аторвастатин. Ці відхилення були дозозалежними і були оборотними у всіх пацієнтів. Підвищення КФК більше ніж в 3 рази ВГН спостерігалося у 2.5% пацієнтів, які отримували аторвастатин; схожі результати відзначені при застосуванні інших інгібіторів ГМК-КоА-редуктази в клінічних дослідженнях. Це значення, яке перевищувало ВГН в 10 разів, відзначалося у 0.4% пацієнтів, які приймали аторвастатин.
При прийомі аторвастатину, як препарату групи статинів, відзначалися також наступні побічні ефекти: сексуальна дисфункція; депресія; рідкі випадки розвитку інтерстиціальних захворювань легень, особливо при тривалій терапії; цукровий діабет (частота залежала від наявності або відсутності факторів ризику: глюкоза натще > 5.6, ІМТ>30 кг/м2, підвищення рівня тригліцеридів, артеріальна гіпертензія в анамнезі.
Передозування
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Лікарняна взаємодія
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті оболонкою рожевого кольору, з двояковипуклою поверхнею.
1 таб. аторвастатин (у формі кальцієвої солі тригідрату) 40 мг.
Допоміжні речовини: кальцію карбонат, кросповідон, натрію лаурилсульфат, кремнію діоксид колоїдний безводний, тальк, целюлоза мікрокристалічна, опадрай II рожевий (тальк, поліетиленгліколь, титану діоксид (E171), полівініловий спирт, заліза оксид жовтий (E172), заліза оксид червоний (E172), заліза оксид чорний (E172)).
10 шт. - упаковки чарункові контурні (3) - пачки картонні.
Таб., вкриті оболонкою, 10 мг: 30 або 60 шт.
Таблетки, вкриті оболонкою рожевого кольору, з двояковипуклою поверхнею.
1 таб. аторвастатин (у формі кальцієвої солі тригідрату) 10 мг.
Допоміжні речовини: кальцію карбонат, кросповідон, натрію лаурилсульфат, кремнію діоксид колоїдний безводний, тальк, целюлоза мікрокристалічна, опадрай II рожевий (тальк, поліетиленгліколь, титану діоксид (E171), полівініловий спирт, заліза оксид жовтий (E172), заліза оксид червоний (E172), заліза оксид чорний (E172)).
10 шт. - упаковки чарункові контурні (3) - пачки картонні.
10 шт. - упаковки чарункові контурні (6) - пачки картонні.
Таб., вкриті оболонкою, 20 мг: 30 або 60 шт
Таблетки, вкриті оболонкою рожевого кольору, з двояковипуклою поверхнею.
1 таб. аторвастатин (у формі кальцієвої солі тригідрату) 20 мг.
Допоміжні речовини: кальцію карбонат, кросповідон, натрію лаурилсульфат, кремнію діоксид колоїдний безводний, тальк, целюлоза мікрокристалічна, опадрай II рожевий (тальк, поліетиленгліколь, титану діоксид (E171), полівініловий спирт, заліза оксид жовтий (E172), заліза оксид червоний (E172), заліза оксид чорний (E172)).
10 шт. - упаковки чарункові контурні (3) - пачки картонні.
10 шт. - упаковки чарункові контурні (6) - пачки картонні.
1 таб. аторвастатин (у формі кальцієвої солі тригідрату) 40 мг.
Допоміжні речовини: кальцію карбонат, кросповідон, натрію лаурилсульфат, кремнію діоксид колоїдний безводний, тальк, целюлоза мікрокристалічна, опадрай II рожевий (тальк, поліетиленгліколь, титану діоксид (E171), полівініловий спирт, заліза оксид жовтий (E172), заліза оксид червоний (E172), заліза оксид чорний (E172)).
10 шт. - упаковки чарункові контурні (3) - пачки картонні.
Таб., вкриті оболонкою, 10 мг: 30 або 60 шт.
Таблетки, вкриті оболонкою рожевого кольору, з двояковипуклою поверхнею.
1 таб. аторвастатин (у формі кальцієвої солі тригідрату) 10 мг.
Допоміжні речовини: кальцію карбонат, кросповідон, натрію лаурилсульфат, кремнію діоксид колоїдний безводний, тальк, целюлоза мікрокристалічна, опадрай II рожевий (тальк, поліетиленгліколь, титану діоксид (E171), полівініловий спирт, заліза оксид жовтий (E172), заліза оксид червоний (E172), заліза оксид чорний (E172)).
10 шт. - упаковки чарункові контурні (3) - пачки картонні.
10 шт. - упаковки чарункові контурні (6) - пачки картонні.
Таб., вкриті оболонкою, 20 мг: 30 або 60 шт
Таблетки, вкриті оболонкою рожевого кольору, з двояковипуклою поверхнею.
1 таб. аторвастатин (у формі кальцієвої солі тригідрату) 20 мг.
Допоміжні речовини: кальцію карбонат, кросповідон, натрію лаурилсульфат, кремнію діоксид колоїдний безводний, тальк, целюлоза мікрокристалічна, опадрай II рожевий (тальк, поліетиленгліколь, титану діоксид (E171), полівініловий спирт, заліза оксид жовтий (E172), заліза оксид червоний (E172), заліза оксид чорний (E172)).
10 шт. - упаковки чарункові контурні (3) - пачки картонні.
10 шт. - упаковки чарункові контурні (6) - пачки картонні.
