Манініл
Maninil
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Глібенкламід, Статиглін, Глібекс
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: Tab. "Maninil" 0,005 № 120
D.S.: Внутрішньо, по 1 таблетці 1 раз на день, перед їжею
Rp.: "Maninil" 3,5 mg
D.t.d. № 120 in tab.
S. Внутрішньо, по 1 таблетці 1 раз на день, вранці перед сніданком
Rp.: Maninili 1,75 mg
D.t.d. № 120 in tab.
S. Внутрішньо, по 1 таблетці 1 раз на день, вранці перед їжею
D.S.: Внутрішньо, по 1 таблетці 1 раз на день, перед їжею
Rp.: "Maninil" 3,5 mg
D.t.d. № 120 in tab.
S. Внутрішньо, по 1 таблетці 1 раз на день, вранці перед сніданком
Rp.: Maninili 1,75 mg
D.t.d. № 120 in tab.
S. Внутрішньо, по 1 таблетці 1 раз на день, вранці перед їжею
Фармакологічні властивості
Гіпоглікемічний.
Фармакодинаміка
Глібенкламід стимулює секрецію інсуліну шляхом зниження порогу подразнення глюкозою бета-клітин підшлункової залози, підвищує чутливість до інсуліну та ступінь його зв'язування з клітинами-мішенями, стимулює вивільнення інсуліну, посилює дію інсуліну на поглинання глюкози м'язами та печінкою, гальмує ліполіз у жировій тканині. Діє на другій стадії секреції інсуліну.
Чинить гіполіпідемічну дію, знижує тромбогенні властивості крові. Гіпоглікемічна дія глібенкламіду розвивається через 2 год. У пацієнтів з цукровим діабетом при одноразовому застосуванні разової дози глібенкламіду вранці після прийому їжі гіпоглікемічний ефект зберігається протягом 24 год.
Чинить гіполіпідемічну дію, знижує тромбогенні властивості крові. Гіпоглікемічна дія глібенкламіду розвивається через 2 год. У пацієнтів з цукровим діабетом при одноразовому застосуванні разової дози глібенкламіду вранці після прийому їжі гіпоглікемічний ефект зберігається протягом 24 год.
Фармакокінетика
Всмоктування.
При прийомі внутрішньо глібенкламід швидко і майже повністю всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Одночасний прийом їжі не чинить значного впливу на всмоктування глібенкламіду.
Розподіл. Час досягнення максимальної концентрації глібенкламіду (Сmaх= 100 нг/мл) у плазмі крові - 2,5 год. Через 8-10 год після прийому, залежно від прийнятої дози, концентрація глібенкламіду в плазмі крові знижується до 10-20 нг/мл.
Зв'язок глібенкламіду з білками плазми крові становить 98 %.
Метаболізм і виведення.
Глібенкламід повністю метаболізується в печінці з утворенням двох неактивних метаболітів, які виводяться нирками і через кишечник приблизно в рівних пропорціях повністю через 45-72 год. Період напіввиведення (Т1/2) у здорових добровольців після перорального прийому близько 7 год.
У пацієнтів з цукровим діабетом можливе подовження Т1/2 до 8-10 год.
Особливі групи пацієнтів
У пацієнтів з печінковою недостатністю виведення діючої речовини з плазми крові уповільнене. У пацієнтів з нирковою недостатністю компенсаторно зростає виведення метаболітів через кишечник. При кліренсі креатиніну ≥ 30 мл/хв загальна швидкість виведення глібенкламіду з організму залишається без змін. При нирковій недостатності тяжкого ступеня можлива кумуляція.
При прийомі внутрішньо глібенкламід швидко і майже повністю всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Одночасний прийом їжі не чинить значного впливу на всмоктування глібенкламіду.
Розподіл. Час досягнення максимальної концентрації глібенкламіду (Сmaх= 100 нг/мл) у плазмі крові - 2,5 год. Через 8-10 год після прийому, залежно від прийнятої дози, концентрація глібенкламіду в плазмі крові знижується до 10-20 нг/мл.
Зв'язок глібенкламіду з білками плазми крові становить 98 %.
Метаболізм і виведення.
Глібенкламід повністю метаболізується в печінці з утворенням двох неактивних метаболітів, які виводяться нирками і через кишечник приблизно в рівних пропорціях повністю через 45-72 год. Період напіввиведення (Т1/2) у здорових добровольців після перорального прийому близько 7 год.
У пацієнтів з цукровим діабетом можливе подовження Т1/2 до 8-10 год.
Особливі групи пацієнтів
У пацієнтів з печінковою недостатністю виведення діючої речовини з плазми крові уповільнене. У пацієнтів з нирковою недостатністю компенсаторно зростає виведення метаболітів через кишечник. При кліренсі креатиніну ≥ 30 мл/хв загальна швидкість виведення глібенкламіду з організму залишається без змін. При нирковій недостатності тяжкого ступеня можлива кумуляція.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Доза препарату залежить від віку, тяжкості перебігу цукрового діабету, концентрації глюкози в крові натще і через 2 год після прийому їжі.
Початкова доза препарату Манініл 1.75 становить 1-2 таб. (1.75-3.5 мг) 1 раз/добу. При недостатній ефективності під контролем лікаря дозу препарату поступово підвищують до досягнення добової дози, необхідної для стабілізації вуглеводного обміну. Підвищення дози слід проводити з інтервалами від кількох днів до 1 тижня, аж до досягнення потрібної терапевтичної дози, яка не повинна перевищувати максимальну. Максимальна добова доза препарату Манініл 1.75 становить 6 таб. (10.5 мг).
Якщо добова доза глібенкламіду перевищує 3 таб. препарату Манініл 1.75, рекомендується використовувати препарат Манініл 3.5.
Перехід з інших гіпоглікемічних препаратів на Манініл 1.75 слід починати під наглядом лікаря з 1-2 таб. препарату Манініл 1.75 на добу (1.75-3.5 мг), поступово підвищуючи дозу до необхідної терапевтичної.
Початкова доза препарату Манініл 3.5 становить 1/2-1 таб. (1.75-3 мг) 1 раз/добу. При недостатній ефективності під контролем лікаря дозу препарату поступово підвищують до досягнення добової дози, необхідної для стабілізації вуглеводного обміну. Підвищення дози слід проводити з інтервалами від кількох днів до 1 тижня, аж до досягнення потрібної терапевтичної дози, яка не повинна перевищувати максимальну. Максимальна добова доза препарату Манініл 3.5 становить 3 таб. (10.5 мг).
Перехід з інших гіпоглікемічних препаратів на Манініл 3.5 слід починати під наглядом лікаря з 1/2-1 таб. препарату Манініл 3.5 на добу (1.75-3.5 мг), поступово підвищуючи дозу до необхідної терапевтичної.
Початкова доза препарату Манініл 5 становить 1/2-1 таб. (2.5-5 мг) 1 раз/добу. При недостатній ефективності під контролем лікаря дозу препарату поступово підвищують до досягнення добової дози, необхідної для стабілізації вуглеводного обміну. Підвищення дози слід проводити з інтервалами від кількох днів до 1 тижня, аж до досягнення потрібної терапевтичної дози, яка не повинна перевищувати максимальну. Максимальна добова доза препарату Манініл 5 становить 3 таб. (15 мг).
Перехід з інших гіпоглікемічних препаратів на Манініл 5 слід починати під наглядом лікаря з 1/2-1 таб. препарату Манініл 5 на добу (2.5-5 мг), поступово підвищуючи дозу до необхідної терапевтичної.
У пацієнтів похилого віку, ослаблених пацієнтів, хворих з пониженим харчуванням, у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок або печінки початкову і підтримуючу дозу препарату Манініл слід зменшити через небезпеку розвитку гіпоглікемії.
Манініл слід приймати перед їжею, не розжовуючи і запиваючи невеликою кількістю рідини. Добові дози препарату, що становлять до 2 таб., зазвичай слід приймати 1 раз/добу - вранці, безпосередньо перед сніданком. Більш високі дози ділять на ранковий і вечірній прийом.
При пропуску одного прийому препарату наступну таблетку слід прийняти у звичайний час, при цьому не дозволяється приймати більш високу дозу.
Початкова доза препарату Манініл 1.75 становить 1-2 таб. (1.75-3.5 мг) 1 раз/добу. При недостатній ефективності під контролем лікаря дозу препарату поступово підвищують до досягнення добової дози, необхідної для стабілізації вуглеводного обміну. Підвищення дози слід проводити з інтервалами від кількох днів до 1 тижня, аж до досягнення потрібної терапевтичної дози, яка не повинна перевищувати максимальну. Максимальна добова доза препарату Манініл 1.75 становить 6 таб. (10.5 мг).
Якщо добова доза глібенкламіду перевищує 3 таб. препарату Манініл 1.75, рекомендується використовувати препарат Манініл 3.5.
Перехід з інших гіпоглікемічних препаратів на Манініл 1.75 слід починати під наглядом лікаря з 1-2 таб. препарату Манініл 1.75 на добу (1.75-3.5 мг), поступово підвищуючи дозу до необхідної терапевтичної.
Початкова доза препарату Манініл 3.5 становить 1/2-1 таб. (1.75-3 мг) 1 раз/добу. При недостатній ефективності під контролем лікаря дозу препарату поступово підвищують до досягнення добової дози, необхідної для стабілізації вуглеводного обміну. Підвищення дози слід проводити з інтервалами від кількох днів до 1 тижня, аж до досягнення потрібної терапевтичної дози, яка не повинна перевищувати максимальну. Максимальна добова доза препарату Манініл 3.5 становить 3 таб. (10.5 мг).
Перехід з інших гіпоглікемічних препаратів на Манініл 3.5 слід починати під наглядом лікаря з 1/2-1 таб. препарату Манініл 3.5 на добу (1.75-3.5 мг), поступово підвищуючи дозу до необхідної терапевтичної.
Початкова доза препарату Манініл 5 становить 1/2-1 таб. (2.5-5 мг) 1 раз/добу. При недостатній ефективності під контролем лікаря дозу препарату поступово підвищують до досягнення добової дози, необхідної для стабілізації вуглеводного обміну. Підвищення дози слід проводити з інтервалами від кількох днів до 1 тижня, аж до досягнення потрібної терапевтичної дози, яка не повинна перевищувати максимальну. Максимальна добова доза препарату Манініл 5 становить 3 таб. (15 мг).
Перехід з інших гіпоглікемічних препаратів на Манініл 5 слід починати під наглядом лікаря з 1/2-1 таб. препарату Манініл 5 на добу (2.5-5 мг), поступово підвищуючи дозу до необхідної терапевтичної.
У пацієнтів похилого віку, ослаблених пацієнтів, хворих з пониженим харчуванням, у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок або печінки початкову і підтримуючу дозу препарату Манініл слід зменшити через небезпеку розвитку гіпоглікемії.
Манініл слід приймати перед їжею, не розжовуючи і запиваючи невеликою кількістю рідини. Добові дози препарату, що становлять до 2 таб., зазвичай слід приймати 1 раз/добу - вранці, безпосередньо перед сніданком. Більш високі дози ділять на ранковий і вечірній прийом.
При пропуску одного прийому препарату наступну таблетку слід прийняти у звичайний час, при цьому не дозволяється приймати більш високу дозу.
Показання
- цукровий діабет 2 типу - як монотерапія або в складі комбінованої терапії з іншими пероральними гіпоглікемічними препаратами, крім похідних сульфонілсечовини і глінідів.
Протипоказання
- підвищена чутливість до глібенкламіду та/або компонентів, що входять до складу препарату;
- підвищена чутливість до інших похідних сульфонілсечовини, сульфаніламідів, сечогінних (діуретичних) засобів, що містять у молекулі сульфонамідну групу, і до пробенециду, оскільки можуть виникати перехресні реакції;
- цукровий діабет типу 1;
- діабетичний кетоацидоз, діабетична прекома і кома;
- стан після резекції підшлункової залози;
- тяжка печінкова недостатність;
- ниркова недостатність тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв);
- декомпенсація вуглеводного обміну при інфекційних захворюваннях, опіках, травмах або після великих хірургічних операцій, коли показано проведення інсулінотерапії;
- лейкопенія;
- кишкова непрохідність, парез шлунка;
- спадкова непереносимість лактози, дефіцит лактази або синдром мальабсорбції глюкози і - лактози;
- дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази;
- вагітність;
- період лактації (грудного вигодовування);
- дитячий і підлітковий вік до 18 років (ефективність і безпека не вивчені).
З обережністю слід призначати препарат при захворюваннях щитовидної залози (з порушенням функції), лихоманковому синдромі, гіпофункції передньої долі гіпофіза або кори наднирників, хронічному алкоголізмі, гострій алкогольній інтоксикації, у пацієнтів похилого віку (старше 70 років) через небезпеку розвитку гіпоглікемії.
- підвищена чутливість до інших похідних сульфонілсечовини, сульфаніламідів, сечогінних (діуретичних) засобів, що містять у молекулі сульфонамідну групу, і до пробенециду, оскільки можуть виникати перехресні реакції;
- цукровий діабет типу 1;
- діабетичний кетоацидоз, діабетична прекома і кома;
- стан після резекції підшлункової залози;
- тяжка печінкова недостатність;
- ниркова недостатність тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв);
- декомпенсація вуглеводного обміну при інфекційних захворюваннях, опіках, травмах або після великих хірургічних операцій, коли показано проведення інсулінотерапії;
- лейкопенія;
- кишкова непрохідність, парез шлунка;
- спадкова непереносимість лактози, дефіцит лактази або синдром мальабсорбції глюкози і - лактози;
- дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази;
- вагітність;
- період лактації (грудного вигодовування);
- дитячий і підлітковий вік до 18 років (ефективність і безпека не вивчені).
З обережністю слід призначати препарат при захворюваннях щитовидної залози (з порушенням функції), лихоманковому синдромі, гіпофункції передньої долі гіпофіза або кори наднирників, хронічному алкоголізмі, гострій алкогольній інтоксикації, у пацієнтів похилого віку (старше 70 років) через небезпеку розвитку гіпоглікемії.
Особливі вказівки
Під час лікування препаратом Манініл необхідно неухильно дотримуватися рекомендацій лікаря щодо дотримання дієти і самоконтролю концентрації глюкози в крові.
Тривале утримання від прийому їжі, недостатнє забезпечення організму вуглеводами, інтенсивне фізичне навантаження, діарея або блювання становлять ризик розвитку гіпоглікемії.
Одночасний прийом ліків, що мають дію на ЦНС, знижують АТ (в т.ч. бета-адреноблокаторів), а також периферична невропатія можуть маскувати симптоми гіпоглікемії.
У пацієнтів похилого віку ризик розвитку гіпоглікемії дещо вищий, тому необхідний більш ретельний підбір дози препарату і регулярний контроль концентрації глюкози в крові натще і після прийому їжі, особливо на початку лікування.
Алкоголь може провокувати розвиток гіпоглікемії, а також розвиток дисульфірамоподібної реакції (нудота, блювання, біль у животі, відчуття жару шкіри обличчя і верхньої частини тулуба, тахікардія, запаморочення, головний біль), тому слід утримуватися від прийому алкоголю під час лікування препаратом Манініл.
Великі хірургічні втручання і травми, обширні опіки, інфекційні захворювання з лихоманковим синдромом можуть вимагати відміни пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів і призначення інсуліну.
Під час лікування не рекомендується тривале перебування на сонці.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами
У період лікування пацієнтам слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та інших потенційно небезпечних видах діяльності, що вимагають підвищеної уваги і швидкості психомоторних реакцій.
Тривале утримання від прийому їжі, недостатнє забезпечення організму вуглеводами, інтенсивне фізичне навантаження, діарея або блювання становлять ризик розвитку гіпоглікемії.
Одночасний прийом ліків, що мають дію на ЦНС, знижують АТ (в т.ч. бета-адреноблокаторів), а також периферична невропатія можуть маскувати симптоми гіпоглікемії.
У пацієнтів похилого віку ризик розвитку гіпоглікемії дещо вищий, тому необхідний більш ретельний підбір дози препарату і регулярний контроль концентрації глюкози в крові натще і після прийому їжі, особливо на початку лікування.
Алкоголь може провокувати розвиток гіпоглікемії, а також розвиток дисульфірамоподібної реакції (нудота, блювання, біль у животі, відчуття жару шкіри обличчя і верхньої частини тулуба, тахікардія, запаморочення, головний біль), тому слід утримуватися від прийому алкоголю під час лікування препаратом Манініл.
Великі хірургічні втручання і травми, обширні опіки, інфекційні захворювання з лихоманковим синдромом можуть вимагати відміни пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів і призначення інсуліну.
Під час лікування не рекомендується тривале перебування на сонці.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами
У період лікування пацієнтам слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та інших потенційно небезпечних видах діяльності, що вимагають підвищеної уваги і швидкості психомоторних реакцій.
Побічні ефекти
Визначення частоти побічних ефектів: часто (>1/100, 1/1000, 1/10 000,
Передозування
Симптоми: гіпоглікемія (відчуття голоду, гіпертермія, тахікардія, сонливість, слабкість, вологість шкірних покривів, порушення координації рухів, тремор, загальне занепокоєння, відчуття страху, головний біль, минущі неврологічні порушення (наприклад, розлади зору і мови, прояви парезів або паралічів або змінені сприйняття відчуттів). При прогресуванні гіпоглікемії можлива втрата хворим самоконтролю і свідомості, розвиток гіпоглікемічної коми.
Лікування: при гіпоглікемії легкої ступені пацієнту слід прийняти всередину шматочок цукру, їжу або напої з високим вмістом цукру (варення, мед, склянка солодкого чаю). При втраті свідомості необхідно ввести в/в глюкозу - 40-80 мл 40% розчину декстрози (глюкози), потім інфузія 5-10% розчину декстрози. Потім можна додатково ввести 1 мг глюкагону в/в, в/м або п/к. Якщо пацієнт не приходить до свідомості, то цей захід можна повторити; далі може знадобитися проведення інтенсивної терапії.
Лікування: при гіпоглікемії легкої ступені пацієнту слід прийняти всередину шматочок цукру, їжу або напої з високим вмістом цукру (варення, мед, склянка солодкого чаю). При втраті свідомості необхідно ввести в/в глюкозу - 40-80 мл 40% розчину декстрози (глюкози), потім інфузія 5-10% розчину декстрози. Потім можна додатково ввести 1 мг глюкагону в/в, в/м або п/к. Якщо пацієнт не приходить до свідомості, то цей захід можна повторити; далі може знадобитися проведення інтенсивної терапії.
Лікарняна взаємодія
Посилення гіпоглікемічної дії препарату Манініл можливо при одночасному прийомі з інгібіторами АПФ, анаболічними засобами і чоловічими статевими гормонами, іншими пероральними гіпоглікемічними засобами (наприклад, акарбозою, бігуанідами) і інсуліном, азапропазоном, НПЗЗ, бета-адреноблокаторами, похідними хінолону, хлорамфеніколом, клофібратом і його аналогами, похідними кумарину, дизопірамідом, фенфлураміном, протигрибковими лікарськими засобами (міконазол, флуконазол), флуоксетином, інгібіторами МАО, ПАСК, пентоксифіліном (у високих дозах при парентеральному введенні), пергексиліном, похідними піразолону, фосфамідами (наприклад, циклофосфамідом, іфосфамідом, трофосфамідом), пробенецидом, саліцилатами, сульфонамідами, тетрациклінами і тритокваліном.
Підкислюючі сечу засоби (амонію хлорид, кальцію хлорид) посилюють дію препарату Манініл за рахунок зменшення ступеня його дисоціації і підвищення його реабсорбції.
Гіпоглікемічна дія препарату Манініл може зменшуватися при одночасному застосуванні барбітуратів, ізоніазиду, діазоксиду, ГКС, глюкагону, нікотинатів (у високих дозах), фенітоїну, фенотіазинів, рифампіцину, тіазидних діуретиків, ацетазоламіду, пероральних контрацептивів і естрогенів, препаратів гормонів щитовидної залози, симпатоміметичних засобів, блокаторів повільних кальцієвих каналів, солей літію.
Антагоністи Н2-рецепторів можуть з одного боку послаблювати, а з іншого посилювати гіпоглікемічну дію препарату Манініл.
Пентамідин в одиничних випадках може викликати сильне зниження або підвищення концентрації глюкози в крові.
При одночасному застосуванні з препаратом Манініл може посилюватися або послаблюватися дія похідних кумарину.
Поряд з посиленням гіпоглікемічної дії бета-адреноблокатори, клонідин, гуанетидин і резерпін, а також лікарські засоби з центральним механізмом дії, можуть послаблювати відчуття передвісників симптомів гіпоглікемії.
Підкислюючі сечу засоби (амонію хлорид, кальцію хлорид) посилюють дію препарату Манініл за рахунок зменшення ступеня його дисоціації і підвищення його реабсорбції.
Гіпоглікемічна дія препарату Манініл може зменшуватися при одночасному застосуванні барбітуратів, ізоніазиду, діазоксиду, ГКС, глюкагону, нікотинатів (у високих дозах), фенітоїну, фенотіазинів, рифампіцину, тіазидних діуретиків, ацетазоламіду, пероральних контрацептивів і естрогенів, препаратів гормонів щитовидної залози, симпатоміметичних засобів, блокаторів повільних кальцієвих каналів, солей літію.
Антагоністи Н2-рецепторів можуть з одного боку послаблювати, а з іншого посилювати гіпоглікемічну дію препарату Манініл.
Пентамідин в одиничних випадках може викликати сильне зниження або підвищення концентрації глюкози в крові.
При одночасному застосуванні з препаратом Манініл може посилюватися або послаблюватися дія похідних кумарину.
Поряд з посиленням гіпоглікемічної дії бета-адреноблокатори, клонідин, гуанетидин і резерпін, а також лікарські засоби з центральним механізмом дії, можуть послаблювати відчуття передвісників симптомів гіпоглікемії.
Лікарська форма
Таблетки 1,75 і 3,5 мг: круглі, плоскі з обох боків, рожевого кольору, зі скошеними краями і з односторонньою рискою для поділу.
Таблетки 5 мг: круглі, плоскі з обох боків, від блідо-рожевого до рожевого кольору, зі скошеними кромками і з насічкою для поділу.
По 120 таблеток у флакон з безбарвного скла, закупорений штепсельною пробкою з поліетилену.
По 1 флакону з листком-вкладишем (інструкцією із застосування) в картонній пачці.
Таблетки 5 мг: круглі, плоскі з обох боків, від блідо-рожевого до рожевого кольору, зі скошеними кромками і з насічкою для поділу.
По 120 таблеток у флакон з безбарвного скла, закупорений штепсельною пробкою з поліетилену.
По 1 флакону з листком-вкладишем (інструкцією із застосування) в картонній пачці.
