Палексія

Palexia

Аналоги (дженерики, синоніми)

Діюча речовина

Фармакологічна група

З тієї ж фармакологічної групи

Рецепт

Фармакологічні властивості

Палексія — знеболювальний (опіоїдний) лікарський засіб.

Фармакодинаміка

Тапентадол — потужний анальгетик, що є агоністом опіоїдних μ-рецепторів і інгібітором зворотного захоплення норадреналіну. Тапентадол безпосередньо чинить знеболювальну дію без участі фармакологічно активних метаболітів.

Тапентадол продемонстрував ефективність при болю ноцицептивного, нейропатичного, вісцерального ґенезу, а також при болю, спричиненому запальним процесом. У ході клінічних досліджень препарату при болю в спині, онкологічних і неонкологічних болях була підтверджена знеболювальна ефективність тапентадолу.

Вплив на серцево-судинну систему: при ретельному вивченні інтервалу QT не було виявлено жодних ефектів від прийому терапевтичних і перевищуючих терапевтичні доз тапентадолу на інтервал QT. Тапентадол також не впливав суттєво на інші параметри ЕКГ (ЧСС, інтервал PR, комплекс QRS, морфологію зубців T і U).

Фармакокінетика

Абсорбція
Середня абсолютна біодоступність тапентадолу після прийому всередину одноразової дози натщесерце у таблетках пролонгованої дії з плівковим покриттям становить приблизно 32% через інтенсивний пресистемний метаболізм. Cmax тапентадолу в плазмі крові досягається між 3 і 6 годинами після прийому таблеток пролонгованої дії з плівковим покриттям.

Пропорційне дозі зростання AUC (найбільш значущий параметр для лікарських форм пролонгованої дії) спостерігалося після прийому таблеток пролонгованої дії в межах терапевтичного діапазону доз.

Тривалий прийом тапентадолу всередину двічі на добу в дозах 86 мг і 172 мг у формі таблеток пролонгованої дії показав, що коефіцієнт накопичення становить приблизно 1,5, що в основному визначалося інтервалом дозування та T1/2 тапентадолу. Css тапентадолу в плазмі крові досягається на другу добу після початку прийому таблеток пролонгованої дії з плівковим покриттям.

Вплив їжі
AUC і Cmax тапентадолу зростали на 8% і 18% відповідно при прийомі таблеток пролонгованої дії після вживання жирної, висококалорійної їжі. Час досягнення Cmax затримується на 1,5 години. Це вважається клінічно незначущим. Препарат Палексія можна приймати як до, так і після їжі.

Розподіл
Зв’язування з білками плазми крові низьке і не перевищує 20%. Тапентадол має великий об’єм розподілу (Vd). Після внутрішньовенного введення Vd у термінальній фазі елімінації становить 540±98 л.

Метаболізм
Тапентадол піддається значному метаболізму — близько 97% речовини метаболізується. Основний шлях метаболізму — кон’югація з глюкуроновою кислотою. Після перорального прийому приблизно 70% дози виводиться із сечею у формі кон’югатів (55% — глюкуронід, 15% — сульфат тапентадолу). Основний фермент, що бере участь у глюкуронуванні, — уридиндифосфатглюкуронілтрансфераза (переважно ізоферменти UGT1A6, UGT1A9 і UGT2B7).
Лише 3% тапентадолу виводиться із сечею в незміненому вигляді. Також тапентадол метаболізується до N-дезметилтапентадолу (13%) під дією ізоферментів CYP2C9 і CYP2C19, а також до гідрокситапентадолу (2%) під дією CYP2D6. Ці метаболіти надалі також кон’югуються. Тому метаболізм через систему цитохрому P450 має менше значення, ніж глюкуронування.

Жоден із метаболітів тапентадолу не має знеболювальної активності.

Виведення
Тапентадол і його метаболіти майже повністю (99%) виводяться нирками. Загальний кліренс після в/в введення становить 1530±177 мл/хв. Кінцевий період напіввиведення (T1/2) після прийому таблеток пролонгованої дії — в середньому 5–6 годин.

Фармакокінетика у специфічних клінічних випадках
Пацієнти літнього віку:
AUC тапентадолу подібна у літніх пацієнтів (65–78 років) і людей середнього віку (19–43 роки). У літніх Cmax на 16% нижча, ніж у молодших.

Порушення функції нирок:
AUC і Cmax тапентадолу подібні у пацієнтів з різними ступенями порушення ниркової функції (від норми до тяжкого порушення). Проте при погіршенні функції нирок спостерігалося підвищення AUC тапентадолу-О-глюкуроніду: в 1,5, 2,5 та 5,5 раза при легкому, помірному та тяжкому порушенні функції відповідно.

Порушення функції печінки:
У пацієнтів з печінковою недостатністю після прийому тапентадолу спостерігалися вищі значення AUC і концентрації в сироватці порівняно з пацієнтами з нормальною функцією печінки. Відношення фармакокінетичних параметрів:

• AUC: 1,7 (легка), 4,2 (помірна),
• Cmax: 1,4 і 2,5 відповідно,
• T1/2: 1,2 і 1,4 відповідно.

Спосіб застосування

Показання

Препарат у таблетках, покритих плівковою оболонкою, застосовують при гострому болю, а в таблетках пролонгованої дії — при хронічному больовому синдромі середньої та високої ступені тяжкості.

Палексія застосовується виключно при болях середньої та сильної інтенсивності, що вимагають призначення опіоїдних анальгетиків.

Протипоказання

• Підвищена чутливість до тапентадолу або будь-якого з допоміжних компонентів, що входять до складу препарату;
• У ситуаціях, коли протипоказані препарати-агоністи опіоїдних μ-рецепторів, тобто у пацієнтів з вираженим пригніченням дихання (при неможливості спостереження або відсутності реанімаційного обладнання), а також у пацієнтів з загостренням або тяжким перебігом бронхіальної астми або гіперкапнією;
• Наявність або підозра на паралітичну непрохідність кишечника;
• Гостра інтоксикація алкоголем, снодійними препаратами, анальгетиками центрального дії та психотропними препаратами;
• Пацієнти, які отримують інгібітори моноаміноксидази (МАО), або приймали їх протягом останніх 14 днів;
• Тяжка ниркова недостатність;
• Тяжка печінкова недостатність;
• Вік до 18 років;
• Дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція.

• При підвищеному ризику неправильного застосування або зловживання препаратом;
• При порушеннях функції дихання;
• У пацієнтів з черепно-мозковими травмами та пригніченням свідомості;
• У пацієнтів з судорожним синдромом в анамнезі або будь-якими станами, що збільшують ризик розвитку судом;
• У пацієнтів з печінковою недостатністю середньої тяжкості;
• У пацієнтів з патологією жовчовивідних шляхів і гострим панкреатитом;
• У пацієнтів з пониженим артеріальним тиском (АД).

Особливі вказівки

Можливе зловживання препаратом
Існує потенційний ризик зловживання препаратом Палексія. Це слід враховувати при призначенні препарату в ситуаціях, коли є небезпека неправильного застосування, зловживання препаратом або передачі препарату іншим особам.

Усі пацієнти, які отримували лікування препаратами-агоністами опіоїдних μ-рецепторів, повинні бути під ретельним контролем щодо зловживання препаратом і залежності.

Пригнічення дихання
У високих дозах і у пацієнтів з підвищеною чутливістю до агоністів опіоїдних μ-рецепторів тапентадол може спричиняти дозозалежне пригнічення дихання. Тому пацієнтам з порушенням функції дихання препарат Палексія слід призначати з обережністю. Слід розглянути можливість застосування анальгетиків, які не належать до агоністів опіоїдних μ-рецепторів, а препарат Палексія у таких пацієнтів повинен застосовуватися тільки під ретельним медичним наглядом і в мінімальних ефективних дозах. У разі пригнічення дихання лікування повинно проводитися, як при пригніченні дихання на фоні застосування будь-якого іншого агоніста опіоїдних μ-рецепторів.

Черепно-мозкова травма та підвищення внутрішньочерепного тиску
Як і при застосуванні інших препаратів-агоністів опіоїдних μ-рецепторів, тапентадол не слід призначати пацієнтам, які можуть бути особливо чутливими до патофізіологічних реакцій, що розвиваються при підвищенні парціального тиску вуглекислого газу в інтракраніальних судинах і тканинах мозку, наприклад, при підвищенні внутрішньочерепного тиску, пригніченні свідомості чи комі. Анальгетики, що мають афінність до опіоїдних μ-рецепторів, можуть маскувати клінічні прояви черепно-мозкової травми. Препарат Палексія слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з черепно-мозковими травмами та пухлинами головного мозку.

Судоми
Систематичні дослідження тапентадолу у пацієнтів з судорожним синдромом не проводились. Однак, подібно до інших анальгетиків, що мають афінність до опіоїдних μ-рецепторів, препарат Палексія слід призначати з обережністю пацієнтам з судорожним синдромом в анамнезі або будь-якими станами, які збільшують ризик розвитку судом.

Печінкова недостатність
У пацієнтів з легкою та помірною печінковою недостатністю виявлено відповідно дворазове та 4,5-кратне підвищення системної експозиції порівняно з пацієнтами з нормальною функцією печінки. Препарат Палексія слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з помірною печінковою недостатністю. Препарат Палексія у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки не вивчався, тому його застосування в цій групі пацієнтів протипоказано.

Застосування при патології підшлункової залози та жовчних шляхів
Препарати, що мають афінність до опіоїдних μ-рецепторів, можуть викликати спазм сфінктера Одді. Препарат Палексія слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з патологією жовчовивідних шляхів та гострим панкреатитом.

Синдром відміни
При різкому припиненні прийому тапентадолу може виникнути синдром відміни. Можливі симптоми: тривога, підвищене потовиділення, безсоння, озноб, біль, нудота, тремор, діарея, симптоми з боку верхніх дихальних шляхів, пілоререкція та, рідко, галюцинації. Для профілактики синдрому відміни рекомендується поступове зниження дози препарату перед повною відміною.

Зниження АТ
Препарат Палексія може спричинити значне зниження артеріального тиску, особливо у пацієнтів з гіповолемією або при одночасному прийомі з тапентадолом препаратів, що знижують тонус периферичних судин (наприклад, похідні фенотіазину, засоби для наркозу).

Серотоніновий синдром
Є повідомлення про розвиток загрозливого для життя серотонінового синдрому при одночасному застосуванні тапентадолу навіть у терапевтичних дозах з серотонінергічними препаратами: селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (СІОЗС), інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну, трициклічними антидепресантами, триптанами, препаратами, що впливають на серотонінову передачу в ЦНС (наприклад, миртазапін, тразодон та трамадол), та препаратами, що порушують метаболізм серотоніну (наприклад, інгібіторами МАО). Можливими симптомами серотонінового синдрому можуть бути: сплутаність свідомості, збудження, кома, тахікардія, підвищення температури тіла, порушення координації рухів, нудота, блювання та діарея.
Палексія повинна застосовуватися з обережністю у пацієнтів з адренокортикальною недостатністю (наприклад, при хворобі Аддісона), у пацієнтів з алкогольним делірієм, токсичним психозом, у пацієнтів з мікседемою та гіпотиреозом, а також при гіпертрофії передміхурової залози та стенозах сечівника.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами
Як і інші препарати-агоністи опіоїдних μ-рецепторів, Палексія може негативно впливати на здатність до керування автотранспортом та складними механізмами, оскільки впливає на ЦНС. Особливо часто це може проявлятися на початку лікування, при будь-яких змінах дози препарату, при одночасному прийомі з транквілізаторами або алкоголем. Пацієнти повинні утримуватися від водіння автомобіля та зайняття потенційно небезпечними видами діяльності.

Побічні ефекти

З боку імунної системи: нечасто — гіперчутливість.
З боку обміну речовин та харчування: часто — зниження апетиту; нечасто — зниження маси тіла.
Порушення психіки: часто — порушення сну, тривога, депресивний настрій, підвищена збудливість, занепокоєння; нечасто — незвичайні сни, порушення сприйняття, дезорієнтація в просторі та часі, психомоторне збудження, сплутаність свідомості, ейфорія; рідко — лікарська залежність, патологічне мислення.
З боку нервової системи: дуже часто — запаморочення, головний біль, сонливість; часто — мимовільні скорочення м'язів, тремор, розлади уваги; нечасто — парестезії, гіпестезії, порушення рівноваги, седативний ефект, непритомність, порушення пам'яті, когнітивні порушення, пригнічення свідомості, дизартрія; рідко — порушення координації, переднепритомний стан, судоми.
З боку органів зору: нечасто — порушення зору.
З боку серця та судин: часто — припливи крові до обличчя; нечасто — збільшення ЧСС, зниження ЧСС, відчуття серцебиття, зниження АТ.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто — задишка; рідко — пригнічення дихання.
З боку ШКТ: дуже часто — нудота, запор; часто — блювання, діарея, диспепсія; нечасто — дискомфорт в животі; рідко — порушення евакуації вмісту шлунка.
З боку шкіри та підшкірних тканин: часто — свербіж, гіпергідроз, висипка; нечасто — кропив'янка.
З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто — поліакурія, утруднене сечовипускання.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз: нечасто — сексуальна дисфункція.
Загальні порушення та порушення в місці введення: часто — втома, сухість слизових оболонок (очей, рота та горла), астенія, відчуття зміни температури тіла, набряки; нечасто — синдром відміни, дратівливість, незвичайні відчуття; рідко — відчуття сп'яніння, почуття розслабленості.

Передозування

Дані щодо передозування обмежені.
Симптоми: слід очікувати симптоми, характерні для всіх препаратів, які мають центральну анальгезуючу дію та характеризуються спорідненістю до опіоїдних μ-рецепторів: міоз, нудота, колапс, пригнічення свідомості до коми, судоми та пригнічення дихання з можливістю його зупинки.

Лікування: лікування передозування повинно бути спрямоване на усунення симптомів стимуляції опіоїдних μ-рецепторів. При підозрі на передозування тапентадолом основна увага повинна бути приділена відновленню прохідності дихальних шляхів та застосуванню контрольованої або управлінської вентиляції легень. Повні антагоністи опіоїдних рецепторів, такі як налоксон, є специфічними антидотами щодо пригнічення дихання, пов’язаного з передозуванням наркотичних анальгетиків. Пригнічення дихання після передозування може перевищувати тривалість дії антагоніста опіоїдних рецепторів. Призначення антагоніста опіоїдних рецепторів не замінює безперервного контролю за станом дихальних шляхів, контролю порушень дихання та кровообігу, що виникли внаслідок передозування наркотичних анальгетиків. Якщо відповідь на введення антагоністів опіоїдних рецепторів недостатня або короткотривала, можливе додаткове введення антагоніста опіоїдних рецепторів.

Очищення ШКТ може бути проведено з метою видалення не абсорбованого тапентадолу. Застосування активованого вугілля або промивання шлунка може бути виконано протягом 2 годин після прийому препарату. Перед очищенням ШКТ необхідно забезпечити безпеку дихальних шляхів.

Лікарняна взаємодія

Одночасне застосування тапентадолу з бензодіазепінами, барбітуратами та опіоїдами (анальгезуючими, протикашльовими засобами та засобами для лікування синдрому "відміни") може підвищити ризик пригнічення дихання. Препарати, що пригнічують діяльність ЦНС (бензодіазепіни, нейролептики, блокатори гістамінових Н1-рецепторів, опіоїди, алкоголь), можуть посилювати седативний ефект тапентадолу та пригнічення ЦНС. Якщо комбінація тапентадолу та препаратів, що викликають пригнічення дихання чи ЦНС, необхідна, слід розглянути питання про зниження доз цих препаратів.

Агоністи-антагоністи опіоїдних рецепторів. Слід бути обережними при одночасному застосуванні тапентадолу з агоністами-антагоністами опіоїдних μ-рецепторів (наприклад, пентазоцин, налбуфін) або частковими агоністами опіоїдних μ-рецепторів (наприклад, бупренорфін). При одночасному застосуванні з бупренорфіном було відзначено необхідність збільшення дози агоністів опіоїдних μ-рецепторів, і в таких обставинах необхідний ретельний моніторинг таких побічних ефектів, як пригнічення дихання.

Є поодинокі повідомлення про розвиток серотонінового синдрому, що збігалося за часом з одночасним застосуванням тапентадолу та серотонінергічних препаратів, наприклад, селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІОЗС). Можливими симптомами серотонінового синдрому можуть бути, наприклад: сплутаність свідомості, збудження, підвищення температури тіла, підвищене потовиділення, атаксия, гіперрефлексія, міоклонія та діарея. Відміна серотонінергічних препаратів зазвичай призводила до швидкого зникнення симптомів. Терапія визначається характером і виразністю симптомів.

Оскільки основним шляхом метаболізму тапентадолу є кон'югація з глюкуроновою кислотою за участю ізоферментів UGT1A6, UGT1A9 та UGT2B7, одночасне застосування з потужними інгібіторами цих ізоферментів (такими як кетоконазол, флуконазол, меклофенамова кислота) може збільшити системну експозицію тапентадолу.
Пацієнтам, які перебувають на лікуванні тапентадолом, слід дотримуватись обережності на початку та при завершенні одночасного застосування потужних індукторів ферментних систем печінки (наприклад, рифампіцину, фенобарбіталу, препаратів звіробою), оскільки це може призвести до зниження ефективності або до ризику виникнення побічних ефектів.

Тапентадол протипоказаний пацієнтам, які отримують інгібітори МАО або приймали їх протягом останніх 14 днів, оскільки можливе підвищення вмісту норадреналіну, що може викликати побічні ефекти з боку серцево-судинної системи, такі як гіпертонічний криз.

Лікарська форма

Таблетки пролонгованої дії, покриті плівковою оболонкою. 1 таблетка містить ядро з активною речовиною: гідрохлорид тапентадолу 50 мг, 100 мг150 мг, 200 мг, 250 мг.

Таблетки, покриті плівковою оболонкою.1 таблетка містить ядро з активною речовиною: гідрохлорид тапентадолу 50 мг, 75 мг, 100 мг.