Скополаміну гідробромід

Протиблювотний, спазмолітичний, седативний.

М-холіноблокатор, чинить протиблювотну, седативну та спазмолітичну дію. М-холіноблокуюча дія проявляється найбільш значимо на фоні підвищеного тонусу парасимпатичної частини вегетативної нервової системи та/або збудження м-холінорецепторів. При застосуванні у великих дозах (через пригнічення впливу n.vagus на синусовий вузол) може викликати тахікардію. Зменшуючи вплив n.vagus, покращує провідність серця, підвищує збудливість міокарда, збільшує МОК. Чинить гангліоблокуючу та пряму міотропну спазмолітичну дію, викликає розширення дрібних судин шкіри. У високих дозах пригнічує судиноруховий центр і блокує симпатичні ганглії, внаслідок чого розширюються судини і знижується АТ (головним чином при в/в введенні). 
Знижує секрецію екзокринних залоз; викликає виражене зниження тонусу гладких м'язів, амплітуди та частоти перистальтичних скорочень шлунка та кишечника, помірне зменшення тонусу жовчного міхура (у осіб з гіперкінезією жовчовивідних шляхів); при гіпокінезії - тонус жовчного міхура підвищується до нормального рівня. Викликає розслаблення гладкої мускулатури матки, сечового міхура та сечовивідних шляхів; чинячи спазмолітичну дію, усуває больовий синдром. Розслабляє гладку мускулатуру бронхів, викликану підвищенням тонусу n.vagus або холіностимуляцією, збільшує об'єм дихання, пригнічує секрецію бронхіальних залоз. При введенні в кон'юнктивальний мішок ока і парентеральному застосуванні розширює зіницю (розслаблення кругового м'яза райдужної оболонки), може підвищувати внутрішньоочний тиск. У порівнянні з атропіном вплив на акомодацію виражено в меншій мірі. У високих дозах здатний викликати судоми, пригнічення судинорухового та дихального центрів. ТТС рівномірно вивільняє 0.5-1.5 мг скополаміну протягом 3 діб. Постійне рівномірне вивільнення активної речовини сприяє кращій переносимості та ефективності.

Немає даних

Для дорослих:

- паркінсонізм,
- ВСД
- хвороба Меньєра
- рухове і психічне збудження
- премедикація
- гіперсалівація, блювання.
- розширення зіниці з діагностичною метою (в т.ч. дослідження очного дна, визначення істинної рефракції ока)
- запальні захворювання очей (в т.ч. ірит, іридоцикліт, кератит), травми ока.
- морська і повітряна хвороба - профілактика (ТТС).

- гіперчутливість.

З обережністю:
- захворювання ССС, при яких збільшення ЧСС може бути небажаним:

- миготлива аритмія, тахікардія, ХСН, ІХС, мітральний стеноз, артеріальна гіпертензія

- гостра кровотеча;

- тиреотоксикоз (можливе посилення тахікардії);

- підвищена температура тіла (може ще

- підвищуватися внаслідок пригнічення активності потових залоз);

- рефлюкс-езофагіт

- грижа стравохідного отвору діафрагми,

- що поєднується з рефлюкс-езофагітом (зниження моторики стравоходу і шлунка та розслаблення нижнього стравохідного сфінктера можуть сприяти уповільненню випорожнення шлунка і посиленню гастроезофагеального рефлюксу через сфінктер з порушеною функцією);

- захворювання ШКТ, що супроводжуються непрохідністю: ахалазія і стеноз воротаря (можливе зниження моторики і тонусу, що призводить до непрохідності і затримки вмісту шлунка);

- атонія кишечника у хворих похилого віку або ослаблених хворих (можливий розвиток непрохідності)

- паралітична непрохідність кишечника (можливий розвиток непрохідності);

- захворювання з підвищеним внутрішньоочним тиском: закритокутова (мідріатичний ефект, що призводить до підвищення внутрішньоочного тиску, може викликати гострий напад) і відкритокутова глаукома (мідріатичний ефект може викликати деяке підвищення внутрішньоочного тиску; може знадобитися корекція терапії)

- вік старше 40 років (небезпека прояву недіагностованої глаукоми);

- неспецифічний виразковий коліт (високі дози можуть пригнічувати перистальтику кишечника, підвищуючи ймовірність паралітичної непрохідності кишечника;

- токсичний мегаколон;

- сухість у роті (тривале застосування може викликати подальше посилення вираженості ксеростомії);

- ниркова недостатність (ризик розвитку побічних ефектів внаслідок зниження виведення);

- хронічні захворювання легень, особливо у дітей молодшого віку та ослаблених хворих (зменшення бронхіальної секреції може призводити до згущення секрету і утворення пробок у бронхах);

- міастенія (стан може погіршуватися через інгібування дії ацетилхоліну);

- вегетативна (автономна) невропатія (затримка сечі і параліч акомодації можуть посилюватися)

- гіпертрофія передміхурової залози без обструкції сечовивідних шляхів

- затримка сечі або схильність до неї або захворювання, що супроводжуються обструкцією сечовивідних шляхів (в т.ч. шийки сечового міхура внаслідок гіпертрофії передміхурової залози);

- гестоз (можливе посилення артеріальної гіпертензії);

- пошкодження мозку у дітей (ефекти з боку ЦНС можуть посилюватися);

- хвороба Дауна (можливе незвичайне розширення зіниць і підвищення ЧСС);
центральний параліч у дітей (реакція на антихолінергічні ЛЗ може бути найбільш виражена)

- тахікардія (може посилюватися)

Немає даних

- сухість у роті
- спрага
- зниження АТ
- мідріаз
- параліч акомодації
- тахікардія
- атонія кишечника
- запаморочення
- головний біль
- сонливість
- порушення уваги
- уповільнення психічних і рухових реакцій
- фотофобія
- судоми;
- затримка сечі;
- гострий психоз (високі дози).
- при застосуванні пластиру більше 3 діб - запаморочення, блювання, головний біль, нестійкість при ходьбі. При застосуванні очних крапель - гіперемія кон'юнктиви.

Симптоми: гостра затримка сечі, кишкова непрохідність викликана паралічем гладкої мускулатури, параліч акомодації і виражений мідріаз, підвищення тиску всередині ока, сухість слизових ротоглотки, порушення ковтання і мови, судоми, тремор, гіпертермія, пригнічення або збудження нервової системи, пригнічення судинорухового та дихального центрів.

Терапія: промивання шлунка, парентеральне введення антихолінестеразних засобів і холіностимуляторів, симптоматичне лікування.

Препарат може провокувати посилення седативної та снодійної дії сульфату магнію, фенобарбіталу, етаміналу натрію і підвищувати можливість розвитку небажаних проявів при спільному прийомі з інгібіторами МАО, Амантадином, Фенотіазином, Галоперидолом, трициклічними антидепресантами.

Скополамін посилює ефект анксіолітичних препаратів, седативних засобів, анальгетиків, транквілізаторів при лікуванні больового синдрому, викликаного спазмами.

Не слід застосовувати для лікування і попередження кінетозів спільно з іншими засобами.

Скополаміну гідробромід випускається у формі порошку, водного розчину 0,05 %, розчину 0,25 % з метилцелюлозою, мазі 0,25 %. 
Скополамін випускається також у формі пластиру з поступовим вивільненням діючої речовини