Телмісартан

Антигіпертензивне.

Механізм дії та фармакодинамічні ефекти
Телмісартан — специфічний АРА II (тип АТ1), ефективний при прийомі внутрішньо. Має високу спорідненість до підтипу АТ1-рецепторів ангіотензину II, через які реалізується дія ангіотензину II. Витісняє ангіотензин II з зв'язку з рецептором, не маючи дії агоніста щодо цього рецептора.

Телмісартан зв'язується лише з підтипом АТ1-рецепторів ангіотензину II. Зв'язок має тривалий характер. Не має спорідненості до інших рецепторів, в т.ч. до АТ2-рецепторів та інших менш вивчених рецепторів ангіотензину. Функціональне значення цих рецепторів, а також ефект їх можливої надмірної стимуляції ангіотензином II, концентрація якого збільшується при призначенні телмісартану, не вивчені.
Знижує концентрацію альдостерону в крові, не інгібує ренін у плазмі крові і не блокує іонні канали. Телмісартан не інгібує АПФ (кініназа II) — фермент, який також руйнує брадикінін. Тому посилення викликаних брадикініном побічних ефектів не очікується.

Телмісартан у дозі 80 мг повністю блокує гіпертензивну дію ангіотензину II у пацієнтів. Початок антигіпертензивної дії відзначається протягом 3 годин після першого прийому телмісартану. Дія препарату зберігається протягом 24 годин і залишається значущою до 48 годин. Виражений антигіпертензивний ефект зазвичай розвивається через 4–8 тижнів після регулярного прийому внутрішньо.

У пацієнтів з артеріальною гіпертензією телмісартан знижує сАД і дАД, не впливаючи на ЧСС.
У разі різкої відміни телмісартану АД поступово повертається до вихідного рівня без розвитку синдрому відміни.

Абсорбція. При прийомі внутрішньо швидко всмоктується з ЖКТ. Біодоступність — 50%. При прийомі одночасно з їжею зниження AUC коливається від 6 до 19% (при дозах 40 і 160 мг відповідно). Через 3 години після прийому концентрація в плазмі крові вирівнюється, незалежно від часу прийому їжі.

Розподіл. Зв'язок з білками плазми крові — 99,5%, в основному з альбуміном і альфа-1 глікопротеїном. Vd становить приблизно 500 л.

Біотрансформація. Біотрансформується шляхом кон'югації з глюкуроновою кислотою. Метаболіти фармакологічно неактивні.

Елімінація. T1/2 — більше 20 годин. Виводиться через кишечник у незміненому вигляді, виведення нирками — менше 2% від прийнятої дози. Загальний плазмовий кліренс високий (900 мл/хв) порівняно з печінковим кровотоком (близько 1500 мл/хв).

Лінійність/нелінійність. Фармакокінетика телмісартану при прийомі внутрішньо не є лінійною: підвищення концентрації лікарського препарату в плазмі крові (Сmax і AUC) відбувається непропорційно мірі збільшення дози. Телмісартан не накопичується в значній мірі в плазмі крові при повторному застосуванні.

Особливі групи пацієнтів
Похилий вік. Фармакокінетика телмісартану у пацієнтів похилого віку та молодих пацієнтів не відрізняється. Корекція доз не потрібна.

Ниркова недостатність. У пацієнтів з порушенням функції нирок легкої, середньої та важкої ступені відзначалося збільшення концентрації в 2 рази. Однак більш низькі концентрації в плазмі спостерігалися у пацієнтів з нирковою недостатністю, які перебувають на діалізі. Телмісартан сильно зв'язується з білками плазми у пацієнтів з нирковою недостатністю і не може бути видалений діалізом. T1/2 не змінюється у пацієнтів з нирковою недостатністю.

Печінкова недостатність. Дослідження фармакокінетики у пацієнтів з печінковою недостатністю показали збільшення абсолютної біодоступності телмісартану практично до 100%. При печінковій недостатності T1/2 не змінюється.

Стать. Спостерігається різниця в плазмових концентраціях у чоловіків і жінок. Cmax в плазмі крові була приблизно в 3 рази і AUC приблизно в 2 рази вище у жінок порівняно з чоловіками, без значущого впливу на ефективність. Корекція доз не потрібна.

Діти. Основні показники фармакокінетики телмісартану у дітей від 6 до 18 років після прийому в дозі 1 або 2 мг/кг протягом 4 тижнів в цілому співставні з даними, отриманими при лікуванні дорослих, і підтверджують нелінійність фармакокінетики телмісартану, особливо щодо Cmax.

Для дорослих:

Для дітей:

Артеріальна гіпертензія

• Підвищена чутливість до діючої речовини або до допоміжних компонентів препарату;
• вагітність та період грудного вигодовування;
• обструктивні захворювання жовчовивідних шляхів;
• важкі порушення функції печінки (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю);
• одночасне застосування з аліскіреном або препаратами, що містять аліскірен у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірним або важким порушенням функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла);
• одночасне застосування з інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту у пацієнтів з діабетичною нефропатією;
• дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція;
• вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).

З обережністю
Двосторонній стеноз ниркових артерій, стеноз артерії єдиної нирки, легкі та помірні порушення функції нирок та/або печінки, стан після трансплантації нирки (досвід застосування відсутній); зниження об'єму циркулюючої крові (ОЦК) внаслідок попередньої діуретичної терапії, обмеження прийому кухонної солі, діареї або блювання; гіпонатріємія, гіперкаліємія, хронічна серцева недостатність (ХСН), стеноз аортального та/або мітрального клапана, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГОКМП), первинний гіперальдостеронізм (ефективність та безпека не встановлені), застосування у пацієнтів негроїдної раси.

З обережністю застосовують телмісартан при порушеннях функції печінки, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення, інших захворюваннях ЖКТ, стенозі аорти та мітрального клапана, обструктивній гіпертрофічній кардіоміопатії, ІХС, серцевій недостатності.

У хворих з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом ниркової артерії єдиної функціонуючої нирки застосування телмісартану збільшує ризик розвитку важкої артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності. Тому слід з обережністю застосовувати телмісартан у даної категорії пацієнтів.

У період застосування телмісартану у хворих з порушеннями функції нирок необхідно контролювати вміст калію та креатиніну в плазмі крові.
На даний момент відсутні дані про застосування телмісартану у хворих з нещодавно здійсненою пересадкою нирок.

У пацієнтів зі зменшеним ОЦК та/або гіпонатріємією може виникати симптоматична артеріальна гіпотензія, особливо після прийому першої дози телмісартану. Тому перед проведенням терапії необхідна корекція таких станів.

Не рекомендується застосовувати телмісартан у пацієнтів з первинним альдостеронізмом, оскільки такі пацієнти нечутливі до препаратів, що впливають на ренін-ангіотензинову систему.
Застосування телмісартану можливе в комбінації з тіазидними діуретиками, оскільки подібна комбінація забезпечує додаткове зниження АТ.
При розгляді можливості збільшення дози телмісартану слід пам'ятати, що максимальний гіпотензивний ефект зазвичай досягається через 4-8 тижнів після початку лікування.

Використання в педіатрії
Дані про безпеку та ефективність застосування телмісартану у дітей та підлітків відсутні.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами
Питання про можливість занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги та швидких психомоторних реакцій, слід вирішувати лише після оцінки індивідуальної реакції на телмісартан.

З боку ЦНС: головний біль, запаморочення, втомлюваність, безсоння, тривожність, депресія, судоми.

З боку травної системи: болі в животі, диспепсія, нудота, діарея, підвищення активності печінкових трансаміназ.

З боку дихальної системи: кашель, фарингіт, інфекції верхніх дихальних шляхів.

З боку системи кровотворення: зниження рівня гемоглобіну.

Алергічні реакції: висип; в одиничному випадку - ангіоневротичний набряк.

З боку сечовидільної системи: периферичні набряки, інфекції сечовивідних шляхів, підвищення рівня сечової кислоти, гіперкреатинінемія.

З боку серцево-судинної системи: виражене зниження АТ, серцебиття, біль у грудях.

З боку кістково-м'язової системи: біль у попереку, міалгія, артралгія.

З боку лабораторних показників: гіперкаліємія, анемія, гіперурикемія.

Інші: грипоподібний синдром.

Симптоми: найбільш вираженими проявами передозування телмісартану були артеріальна гіпотензія та тахікардія. Також повідомлялося про брадикардію, запаморочення, підвищення концентрації сироваткового креатиніну та гостру ниркову недостатність.

Лікування: пацієнт повинен знаходитися під ретельним наглядом, а лікування повинно бути симптоматичним та підтримуючим. Тактика лікування залежить від часу, що минув після прийому препарату, та тяжкості симптомів. Рекомендовані заходи включають індукцію блювання та/або промивання шлунка. Прийом активованого вугілля може бути корисним при лікуванні передозування. Слід часто контролювати концентрацію електролітів та креатиніну в сироватці крові. При виникненні артеріальної гіпотензії пацієнту слід прийняти горизонтальне положення на спині з піднятими ногами, при цьому необхідно швидко відновити ОЦК та вміст електролітів. Телмісартан не видаляється при гемодіалізі. Телмісартан не видаляється з крові шляхом гемофільтрації або гемодіалізу.

При одночасному застосуванні з антигіпертензивними препаратами можливе посилення антигіпертензивної дії.

При одночасному застосуванні з калійзберігаючими діуретиками, гепарином, біологічно активними добавками, замінниками солі, що містять калій, можливий розвиток гіперкаліємії.

При одночасному застосуванні з препаратами літію можливе підвищення концентрації літію в плазмі крові.

При одночасному застосуванні можливе підвищення концентрації дигоксину в плазмі крові.

Таблетки 40 мг, 80 мг.
По 10 або 14 таблеток у контурних чарункових упаковках з плівки ПВХ та фольги алюмінієвої.
По 30 таблеток у банках полімерних типу БП з ПЕНД з кришками з ПЕВД або у флаконах полімерних з ПЕНД з кришками з ПЕВД.
Кожну банку або флакон, 3, 6 контурних чарункових упаковок по 10 таблеток або 1, 2 контурні чарункові упаковки по 14 таблеток разом з листком-вкладишем поміщають у пачку картонну.