Тирофібан ПСК
Tirofiban PSK
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Аграстат
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: "Tirofiban PSK" 0,25 мг/мл - 50 мл
D.S. В/в по 1 флакону 1 раз на день
D.S. В/в по 1 флакону 1 раз на день
Фармакологічні властивості
Антиагрегантна.
Фармакодинаміка
Інгібітор агрегації тромбоцитів, непептидний антагоніст глікопротеїнових IIb/IIIa-рецепторів. Тирофібан зворотно інгібує агрегацію тромбоцитів, запобігаючи зв'язуванню фібриногену з глікопротеїновими IIb/IIIa-рецепторами, тим самим блокуючи коагуляцію тромбоцитів. Тирофібан пригнічує функції тромбоцитів, про що свідчить його здатність інгібувати ех vivo індукований АДФ і подовжувати час кровотечі. Функція тромбоцитів повертається до вихідного рівня протягом 8 годин після припинення введення тирофібану.
Фармакокінетика
Тирофібан не міцно зв'язується з білками плазми крові, не спостерігається залежності зв'язування тирофібану з білками плазми крові від концентрації в діапазоні 0.01- 25 мкг/мл. Концентрація незв'язаної форми препарату в плазмі крові людини становить 35%. Vd тирофібану в рівноважному стані становить 22-42 л. Тирофібан обмежено метаболізується в організмі. Введення тирофібану, міченого ізотопом 14С, показало, що тирофібан виділяється в основному в незміненому вигляді сечею і калом. Радіоактивність у циркулюючій плазмі походить, в основному, від незміненого тирофібану (в період до 10 годин після введення). Після в/в введення тирофібану, міченого ізотопом 14С, здоровим особам, 66% радіоізотопів виводилося сечею, 23% - з калом. Загальна кількість виведеного препарату становила 91%. Виділення сечею і жовчю є основним способом виведення тирофібану. У здорових людей кліренс тирофібану в плазмі крові становить близько 250 мл/хв. Нирковий кліренс становить 39-69% від кліренсу в плазмі. T1/2 становить близько 1.5 год.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Наступні відомості призначені виключно для медичних працівників
Режим дозування і спосіб застосування
Препарат призначений тільки для застосування в умовах стаціонару, під наглядом лікарів, які мають досвід у лікуванні гострих коронарних синдромів.
Тирофібан ПСК вимагає обов'язкового розведення перед застосуванням.
Препарат слід застосовувати разом з нефракціонованим гепарином і попереднім проведенням пероральної антиагрегантної терапії, включаючи ацетилсаліцилову кислоту.
Режим дозування
Пацієнтам, які отримують лікування з застосуванням стратегії раннього інвазивного втручання з приводу OKC6nST, але не планується проведення ангіографії протягом періоду від 4 годин до 48 годин після постановки діагнозу, препарат Тирофібан ПСК вводять внутрішньовенно з початковою швидкістю інфузії 0,4 мкг/кг/хв протягом 30 хвилин. Після закінчення початкової інфузії слід продовжити введення препарату Тирофібан ПСК у вигляді підтримуючої інфузії зі швидкістю 0,1 мкг/кг/хв. Тирофібан ПСК призначають разом з нефракціонованим гепарином (НФГ) (зазвичай НФГ вводять внутрішньовенно струминно по 50–60 ОД/кг одночасно з початком терапії препаратом Тирофібан ПСК, потім приблизно по 1000 ОД/год з титрацією по активованому тромбопластиновому часу (АЧТВ), яке повинно приблизно в 2 рази перевищувати нормальне значення) і препаратами пероральної антиагрегантної терапії, включаючи, в тому числі, ацетилсаліцилову кислоту, якщо відсутні протипоказання до її застосування.
Пацієнтам з OKC6nST, яким планується проведення ЧКВ протягом перших 4 годин після постановки діагнозу або пацієнтам з гострим ІМ
Тирофібан ПСК слід вводити в початковій болюсній дозі 25 мкг/кг протягом 3 хвилин, з подальшою безперервною інфузією препарату зі швидкістю 0,15 мкг/кг/хв протягом 12-24 годин або до 48 годин.
Тирофібан ПСК слід призначати разом з НФГ (зазвичай НФГ вводять внутрішньовенно болюсно в дозі 50-60 ОД/кг одночасно з початком терапії препаратом Тирофібан ПСК, потім — в дозі приблизно 1000 ОД/год під контролем АЧТВ, рівень якого не повинен в 2 рази перевищувати норму). Одночасно перорально призначається ацетилсаліцилова кислота при відсутності протипоказань. Застосування цих препаратів повинно бути продовжено, як мінімум протягом усього часу проведення інфузії препарату Тирофібан ПСК.
Початок і тривалість введення препарату Тирофібан ПСК
Пацієнтам, які отримують лікування з застосуванням стратегії раннього інвазивного втручання з приводу OKC6nST, але не планується проведення ангіографії протягом періоду від 4 годин до 48 годин після постановки діагнозу, препарат Тирофібан ПСК вводять внутрішньовенно в навантажувальній дозі зі швидкістю інфузії 0,4 мкг/кг/хв відразу після постановки діагнозу. Рекомендована тривалість інфузії підтримуючої дози повинна становити як мінімум 48 годин. Інфузію препарату Тирофібан ПСК разом з НФГ можна продовжувати під час процедури коронарної ангіографії, а також протягом як мінімум 12 годин, але не більше 24 годин після процедури ангіопластики/артеріоектомії. Якщо пацієнт клінічно стабільний, і його лікуючий лікар не планує далі проведення процедури коронарного втручання, інфузію препарату слід припинити. Загальна тривалість лікування препаратом Тирофібан ПСК не повинна перевищувати 108 годин.
Пацієнтам з OKC6nST, яким планується проведення ангіографії протягом перших 4 годин після постановки діагнозу, введення препарату Тирофібан ПСК необхідно починати на початку процедури ЧКВ з продовженням інфузії протягом 12–24 годин і до 48 годин.
Пацієнтам з гострим ІМ, яким планується проведення первинного ЧКВ, необхідно почати введення препарату Тирофібан ПСК в початковій болюсній дозі 25 мкг/кг негайно після постановки діагнозу.
Застосування супутньої терапії (НФГ, пероральна антиагрегантна терапія, в тому числі ацетилсаліцилова кислота) при введенні препарату Тирофібан ПСК
Лікування НФГ починають з внутрішньовенного болюсного введення в дозі 50–60 ОД/кг і потім продовжують у вигляді підтримуючої інфузії в дозі 1000 ОД/год. Дозу гепарину титрують для підтримання АЧТВ приблизно в 2 рази вище нормального значення.
До початку введення препарату Тирофібан ПСК всі пацієнти повинні отримувати пероральні антиагреганти, включаючи ацетилсаліцилову кислоту, але не обмежуючись нею, якщо немає протипоказань до застосування відповідних препаратів. Прийом пероральних антиагрегантів слід продовжувати принаймні протягом усього періоду інфузії препарату Тирофібан ПСК.
У більшості досліджень з вивчення застосування тирофібану як доповнення до ЧКВ як пероральної антиагрегантної терапії використовували ацетилсаліцилову кислоту в поєднанні з клопідогрелом. Ефективність комбінації тирофібану з прасугрелом або тикагрелором не вивчалася в рандомізованих контрольованих дослідженнях.
Якщо потрібна ангіопластика (ЧКВ), введення гепарину слід припинити після процедури ЧКВ, а провідники стентів слід витягти, як тільки коагуляція нормалізується, наприклад, коли активований час згортання буде становити менше 180 с (зазвичай через 2–6 годин після припинення введення гепарину).
Наступні відомості призначені виключно для медичних працівників
Режим дозування і спосіб застосування
Препарат призначений тільки для застосування в умовах стаціонару, під наглядом лікарів, які мають досвід у лікуванні гострих коронарних синдромів.
Тирофібан ПСК вимагає обов'язкового розведення перед застосуванням.
Препарат слід застосовувати разом з нефракціонованим гепарином і попереднім проведенням пероральної антиагрегантної терапії, включаючи ацетилсаліцилову кислоту.
Режим дозування
Пацієнтам, які отримують лікування з застосуванням стратегії раннього інвазивного втручання з приводу OKC6nST, але не планується проведення ангіографії протягом періоду від 4 годин до 48 годин після постановки діагнозу, препарат Тирофібан ПСК вводять внутрішньовенно з початковою швидкістю інфузії 0,4 мкг/кг/хв протягом 30 хвилин. Після закінчення початкової інфузії слід продовжити введення препарату Тирофібан ПСК у вигляді підтримуючої інфузії зі швидкістю 0,1 мкг/кг/хв. Тирофібан ПСК призначають разом з нефракціонованим гепарином (НФГ) (зазвичай НФГ вводять внутрішньовенно струминно по 50–60 ОД/кг одночасно з початком терапії препаратом Тирофібан ПСК, потім приблизно по 1000 ОД/год з титрацією по активованому тромбопластиновому часу (АЧТВ), яке повинно приблизно в 2 рази перевищувати нормальне значення) і препаратами пероральної антиагрегантної терапії, включаючи, в тому числі, ацетилсаліцилову кислоту, якщо відсутні протипоказання до її застосування.
Пацієнтам з OKC6nST, яким планується проведення ЧКВ протягом перших 4 годин після постановки діагнозу або пацієнтам з гострим ІМ
Тирофібан ПСК слід вводити в початковій болюсній дозі 25 мкг/кг протягом 3 хвилин, з подальшою безперервною інфузією препарату зі швидкістю 0,15 мкг/кг/хв протягом 12-24 годин або до 48 годин.
Тирофібан ПСК слід призначати разом з НФГ (зазвичай НФГ вводять внутрішньовенно болюсно в дозі 50-60 ОД/кг одночасно з початком терапії препаратом Тирофібан ПСК, потім — в дозі приблизно 1000 ОД/год під контролем АЧТВ, рівень якого не повинен в 2 рази перевищувати норму). Одночасно перорально призначається ацетилсаліцилова кислота при відсутності протипоказань. Застосування цих препаратів повинно бути продовжено, як мінімум протягом усього часу проведення інфузії препарату Тирофібан ПСК.
Початок і тривалість введення препарату Тирофібан ПСК
Пацієнтам, які отримують лікування з застосуванням стратегії раннього інвазивного втручання з приводу OKC6nST, але не планується проведення ангіографії протягом періоду від 4 годин до 48 годин після постановки діагнозу, препарат Тирофібан ПСК вводять внутрішньовенно в навантажувальній дозі зі швидкістю інфузії 0,4 мкг/кг/хв відразу після постановки діагнозу. Рекомендована тривалість інфузії підтримуючої дози повинна становити як мінімум 48 годин. Інфузію препарату Тирофібан ПСК разом з НФГ можна продовжувати під час процедури коронарної ангіографії, а також протягом як мінімум 12 годин, але не більше 24 годин після процедури ангіопластики/артеріоектомії. Якщо пацієнт клінічно стабільний, і його лікуючий лікар не планує далі проведення процедури коронарного втручання, інфузію препарату слід припинити. Загальна тривалість лікування препаратом Тирофібан ПСК не повинна перевищувати 108 годин.
Пацієнтам з OKC6nST, яким планується проведення ангіографії протягом перших 4 годин після постановки діагнозу, введення препарату Тирофібан ПСК необхідно починати на початку процедури ЧКВ з продовженням інфузії протягом 12–24 годин і до 48 годин.
Пацієнтам з гострим ІМ, яким планується проведення первинного ЧКВ, необхідно почати введення препарату Тирофібан ПСК в початковій болюсній дозі 25 мкг/кг негайно після постановки діагнозу.
Застосування супутньої терапії (НФГ, пероральна антиагрегантна терапія, в тому числі ацетилсаліцилова кислота) при введенні препарату Тирофібан ПСК
Лікування НФГ починають з внутрішньовенного болюсного введення в дозі 50–60 ОД/кг і потім продовжують у вигляді підтримуючої інфузії в дозі 1000 ОД/год. Дозу гепарину титрують для підтримання АЧТВ приблизно в 2 рази вище нормального значення.
До початку введення препарату Тирофібан ПСК всі пацієнти повинні отримувати пероральні антиагреганти, включаючи ацетилсаліцилову кислоту, але не обмежуючись нею, якщо немає протипоказань до застосування відповідних препаратів. Прийом пероральних антиагрегантів слід продовжувати принаймні протягом усього періоду інфузії препарату Тирофібан ПСК.
У більшості досліджень з вивчення застосування тирофібану як доповнення до ЧКВ як пероральної антиагрегантної терапії використовували ацетилсаліцилову кислоту в поєднанні з клопідогрелом. Ефективність комбінації тирофібану з прасугрелом або тикагрелором не вивчалася в рандомізованих контрольованих дослідженнях.
Якщо потрібна ангіопластика (ЧКВ), введення гепарину слід припинити після процедури ЧКВ, а провідники стентів слід витягти, як тільки коагуляція нормалізується, наприклад, коли активований час згортання буде становити менше 180 с (зазвичай через 2–6 годин після припинення введення гепарину).
Особливі групи пацієнтів
Пацієнти похилого віку
Пацієнтам похилого віку корекція дози не потрібна.
Пацієнти з тяжкою нирковою недостатністю
При тяжкій нирковій недостатності (кліренс креатиніну
Режим дозування і спосіб застосування
Препарат призначений тільки для застосування в умовах стаціонару, під наглядом лікарів, які мають досвід у лікуванні гострих коронарних синдромів.
Тирофібан ПСК вимагає обов'язкового розведення перед застосуванням.
Препарат слід застосовувати разом з нефракціонованим гепарином і попереднім проведенням пероральної антиагрегантної терапії, включаючи ацетилсаліцилову кислоту.
Режим дозування
Пацієнтам, які отримують лікування з застосуванням стратегії раннього інвазивного втручання з приводу OKC6nST, але не планується проведення ангіографії протягом періоду від 4 годин до 48 годин після постановки діагнозу, препарат Тирофібан ПСК вводять внутрішньовенно з початковою швидкістю інфузії 0,4 мкг/кг/хв протягом 30 хвилин. Після закінчення початкової інфузії слід продовжити введення препарату Тирофібан ПСК у вигляді підтримуючої інфузії зі швидкістю 0,1 мкг/кг/хв. Тирофібан ПСК призначають разом з нефракціонованим гепарином (НФГ) (зазвичай НФГ вводять внутрішньовенно струминно по 50–60 ОД/кг одночасно з початком терапії препаратом Тирофібан ПСК, потім приблизно по 1000 ОД/год з титрацією по активованому тромбопластиновому часу (АЧТВ), яке повинно приблизно в 2 рази перевищувати нормальне значення) і препаратами пероральної антиагрегантної терапії, включаючи, в тому числі, ацетилсаліцилову кислоту, якщо відсутні протипоказання до її застосування.
Пацієнтам з OKC6nST, яким планується проведення ЧКВ протягом перших 4 годин після постановки діагнозу або пацієнтам з гострим ІМ
Тирофібан ПСК слід вводити в початковій болюсній дозі 25 мкг/кг протягом 3 хвилин, з подальшою безперервною інфузією препарату зі швидкістю 0,15 мкг/кг/хв протягом 12-24 годин або до 48 годин.
Тирофібан ПСК слід призначати разом з НФГ (зазвичай НФГ вводять внутрішньовенно болюсно в дозі 50-60 ОД/кг одночасно з початком терапії препаратом Тирофібан ПСК, потім — в дозі приблизно 1000 ОД/год під контролем АЧТВ, рівень якого не повинен в 2 рази перевищувати норму). Одночасно перорально призначається ацетилсаліцилова кислота при відсутності протипоказань. Застосування цих препаратів повинно бути продовжено, як мінімум протягом усього часу проведення інфузії препарату Тирофібан ПСК.
Початок і тривалість введення препарату Тирофібан ПСК
Пацієнтам, які отримують лікування з застосуванням стратегії раннього інвазивного втручання з приводу OKC6nST, але не планується проведення ангіографії протягом періоду від 4 годин до 48 годин після постановки діагнозу, препарат Тирофібан ПСК вводять внутрішньовенно в навантажувальній дозі зі швидкістю інфузії 0,4 мкг/кг/хв відразу після постановки діагнозу. Рекомендована тривалість інфузії підтримуючої дози повинна становити як мінімум 48 годин. Інфузію препарату Тирофібан ПСК разом з НФГ можна продовжувати під час процедури коронарної ангіографії, а також протягом як мінімум 12 годин, але не більше 24 годин після процедури ангіопластики/артеріоектомії. Якщо пацієнт клінічно стабільний, і його лікуючий лікар не планує далі проведення процедури коронарного втручання, інфузію препарату слід припинити. Загальна тривалість лікування препаратом Тирофібан ПСК не повинна перевищувати 108 годин.
Пацієнтам з OKC6nST, яким планується проведення ангіографії протягом перших 4 годин після постановки діагнозу, введення препарату Тирофібан ПСК необхідно починати на початку процедури ЧКВ з продовженням інфузії протягом 12–24 годин і до 48 годин.
Пацієнтам з гострим ІМ, яким планується проведення первинного ЧКВ, необхідно почати введення препарату Тирофібан ПСК в початковій болюсній дозі 25 мкг/кг негайно після постановки діагнозу.
Застосування супутньої терапії (НФГ, пероральна антиагрегантна терапія, в тому числі ацетилсаліцилова кислота) при введенні препарату Тирофібан ПСК
Лікування НФГ починають з внутрішньовенного болюсного введення в дозі 50–60 ОД/кг і потім продовжують у вигляді підтримуючої інфузії в дозі 1000 ОД/год. Дозу гепарину титрують для підтримання АЧТВ приблизно в 2 рази вище нормального значення.
До початку введення препарату Тирофібан ПСК всі пацієнти повинні отримувати пероральні антиагреганти, включаючи ацетилсаліцилову кислоту, але не обмежуючись нею, якщо немає протипоказань до застосування відповідних препаратів. Прийом пероральних антиагрегантів слід продовжувати принаймні протягом усього періоду інфузії препарату Тирофібан ПСК.
У більшості досліджень з вивчення застосування тирофібану як доповнення до ЧКВ як пероральної антиагрегантної терапії використовували ацетилсаліцилову кислоту в поєднанні з клопідогрелом. Ефективність комбінації тирофібану з прасугрелом або тикагрелором не вивчалася в рандомізованих контрольованих дослідженнях.
Якщо потрібна ангіопластика (ЧКВ), введення гепарину слід припинити після процедури ЧКВ, а провідники стентів слід витягти, як тільки коагуляція нормалізується, наприклад, коли активований час згортання буде становити менше 180 с (зазвичай через 2–6 годин після припинення введення гепарину).
Наступні відомості призначені виключно для медичних працівників
Режим дозування і спосіб застосування
Препарат призначений тільки для застосування в умовах стаціонару, під наглядом лікарів, які мають досвід у лікуванні гострих коронарних синдромів.
Тирофібан ПСК вимагає обов'язкового розведення перед застосуванням.
Препарат слід застосовувати разом з нефракціонованим гепарином і попереднім проведенням пероральної антиагрегантної терапії, включаючи ацетилсаліцилову кислоту.
Режим дозування
Пацієнтам, які отримують лікування з застосуванням стратегії раннього інвазивного втручання з приводу OKC6nST, але не планується проведення ангіографії протягом періоду від 4 годин до 48 годин після постановки діагнозу, препарат Тирофібан ПСК вводять внутрішньовенно з початковою швидкістю інфузії 0,4 мкг/кг/хв протягом 30 хвилин. Після закінчення початкової інфузії слід продовжити введення препарату Тирофібан ПСК у вигляді підтримуючої інфузії зі швидкістю 0,1 мкг/кг/хв. Тирофібан ПСК призначають разом з нефракціонованим гепарином (НФГ) (зазвичай НФГ вводять внутрішньовенно струминно по 50–60 ОД/кг одночасно з початком терапії препаратом Тирофібан ПСК, потім приблизно по 1000 ОД/год з титрацією по активованому тромбопластиновому часу (АЧТВ), яке повинно приблизно в 2 рази перевищувати нормальне значення) і препаратами пероральної антиагрегантної терапії, включаючи, в тому числі, ацетилсаліцилову кислоту, якщо відсутні протипоказання до її застосування.
Пацієнтам з OKC6nST, яким планується проведення ЧКВ протягом перших 4 годин після постановки діагнозу або пацієнтам з гострим ІМ
Тирофібан ПСК слід вводити в початковій болюсній дозі 25 мкг/кг протягом 3 хвилин, з подальшою безперервною інфузією препарату зі швидкістю 0,15 мкг/кг/хв протягом 12-24 годин або до 48 годин.
Тирофібан ПСК слід призначати разом з НФГ (зазвичай НФГ вводять внутрішньовенно болюсно в дозі 50-60 ОД/кг одночасно з початком терапії препаратом Тирофібан ПСК, потім — в дозі приблизно 1000 ОД/год під контролем АЧТВ, рівень якого не повинен в 2 рази перевищувати норму). Одночасно перорально призначається ацетилсаліцилова кислота при відсутності протипоказань. Застосування цих препаратів повинно бути продовжено, як мінімум протягом усього часу проведення інфузії препарату Тирофібан ПСК.
Початок і тривалість введення препарату Тирофібан ПСК
Пацієнтам, які отримують лікування з застосуванням стратегії раннього інвазивного втручання з приводу OKC6nST, але не планується проведення ангіографії протягом періоду від 4 годин до 48 годин після постановки діагнозу, препарат Тирофібан ПСК вводять внутрішньовенно в навантажувальній дозі зі швидкістю інфузії 0,4 мкг/кг/хв відразу після постановки діагнозу. Рекомендована тривалість інфузії підтримуючої дози повинна становити як мінімум 48 годин. Інфузію препарату Тирофібан ПСК разом з НФГ можна продовжувати під час процедури коронарної ангіографії, а також протягом як мінімум 12 годин, але не більше 24 годин після процедури ангіопластики/артеріоектомії. Якщо пацієнт клінічно стабільний, і його лікуючий лікар не планує далі проведення процедури коронарного втручання, інфузію препарату слід припинити. Загальна тривалість лікування препаратом Тирофібан ПСК не повинна перевищувати 108 годин.
Пацієнтам з OKC6nST, яким планується проведення ангіографії протягом перших 4 годин після постановки діагнозу, введення препарату Тирофібан ПСК необхідно починати на початку процедури ЧКВ з продовженням інфузії протягом 12–24 годин і до 48 годин.
Пацієнтам з гострим ІМ, яким планується проведення первинного ЧКВ, необхідно почати введення препарату Тирофібан ПСК в початковій болюсній дозі 25 мкг/кг негайно після постановки діагнозу.
Застосування супутньої терапії (НФГ, пероральна антиагрегантна терапія, в тому числі ацетилсаліцилова кислота) при введенні препарату Тирофібан ПСК
Лікування НФГ починають з внутрішньовенного болюсного введення в дозі 50–60 ОД/кг і потім продовжують у вигляді підтримуючої інфузії в дозі 1000 ОД/год. Дозу гепарину титрують для підтримання АЧТВ приблизно в 2 рази вище нормального значення.
До початку введення препарату Тирофібан ПСК всі пацієнти повинні отримувати пероральні антиагреганти, включаючи ацетилсаліцилову кислоту, але не обмежуючись нею, якщо немає протипоказань до застосування відповідних препаратів. Прийом пероральних антиагрегантів слід продовжувати принаймні протягом усього періоду інфузії препарату Тирофібан ПСК.
У більшості досліджень з вивчення застосування тирофібану як доповнення до ЧКВ як пероральної антиагрегантної терапії використовували ацетилсаліцилову кислоту в поєднанні з клопідогрелом. Ефективність комбінації тирофібану з прасугрелом або тикагрелором не вивчалася в рандомізованих контрольованих дослідженнях.
Якщо потрібна ангіопластика (ЧКВ), введення гепарину слід припинити після процедури ЧКВ, а провідники стентів слід витягти, як тільки коагуляція нормалізується, наприклад, коли активований час згортання буде становити менше 180 с (зазвичай через 2–6 годин після припинення введення гепарину).
Особливі групи пацієнтів
Пацієнти похилого віку
Пацієнтам похилого віку корекція дози не потрібна.
Пацієнти з тяжкою нирковою недостатністю
При тяжкій нирковій недостатності (кліренс креатиніну
Для дітей:
Безпека та ефективність у дітей віком до 18 років на даний момент не встановлені. Дані відсутні.
Показання
Профілактика раннього інфаркту міокарда у дорослих пацієнтів з ознаками гострого коронарного синдрому без підйому сегмента ST не пізніше 12 годин від останнього нападу стенокардії, зі змінами на ЕКГ і/або підйомом рівня серцевих ферментів.
Переважно застосування у пацієнтів, які піддаються високому ризику розвитку інфаркту міокарда протягом перших 3-4 днів після появи гострих симптомів стенокардії, в т.ч., наприклад, ті, у яких висока ймовірність проведення первинного черезшкірного коронарного втручання (ЧКВ) у ранні терміни, а також для зменшення основних серцево-судинних подій у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда, для лікування якого показано первинне ЧКВ.
Застосовують у комбінації з нефракціонованим гепарином або ацетилсаліциловою кислотою (при відсутності протипоказань).
Переважно застосування у пацієнтів, які піддаються високому ризику розвитку інфаркту міокарда протягом перших 3-4 днів після появи гострих симптомів стенокардії, в т.ч., наприклад, ті, у яких висока ймовірність проведення первинного черезшкірного коронарного втручання (ЧКВ) у ранні терміни, а також для зменшення основних серцево-судинних подій у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда, для лікування якого показано первинне ЧКВ.
Застосовують у комбінації з нефракціонованим гепарином або ацетилсаліциловою кислотою (при відсутності протипоказань).
Протипоказання
Підвищена чутливість до тирофібану; попередній розвиток тромбоцитопенії у пацієнта у відповідь на введення інших інгібіторів глікопротеїнових IIb/IIIa-рецепторів; гостре порушення мозкового кровообігу (протягом 30 днів до застосування препарату) або геморагічний інсульт в анамнезі; внутрішньочерепне захворювання в анамнезі (неоплазія, артеріовенозна мальформація, аневризма); активне в даний момент або таке, що мало місце протягом попередніх 30 днів клінічно значуще кровотеча (наприклад, шлунково-кишкова кровотеча); злоякісна гіпертензія; важка травма або серйозне хірургічне втручання в попередні 6 тижнів; тромбоцитопенія (кількість тромбоцитів 1.5); важка печінкова недостатність; дитячий вік до 18 років.
З обережністю
Нещодавно перенесене клінічно значуще кровотеча (менше 1 року тому); пункція не піддається стисненню судини протягом 24 годин до введення тирофібану; нещодавно перенесена епідуральна процедура (включаючи люмбальну пункцію і спінальну анестезію); важка гостра або хронічна серцева недостатність; кардіогенний шок; неконтрольована важка гіпертензія (систолічний тиск вище 180 мм рт.ст., діастолічний вище 110 мм рт.ст.); легка або помірна ступінь печінкової недостатності; кількість тромбоцитів
З обережністю
Нещодавно перенесене клінічно значуще кровотеча (менше 1 року тому); пункція не піддається стисненню судини протягом 24 годин до введення тирофібану; нещодавно перенесена епідуральна процедура (включаючи люмбальну пункцію і спінальну анестезію); важка гостра або хронічна серцева недостатність; кардіогенний шок; неконтрольована важка гіпертензія (систолічний тиск вище 180 мм рт.ст., діастолічний вище 110 мм рт.ст.); легка або помірна ступінь печінкової недостатності; кількість тромбоцитів
Особливі вказівки
Тирофібан слід застосовувати в умовах стаціонару, фахівцями, які мають досвід у лікуванні гострих коронарних синдромів.
Не рекомендується застосування монотерапії тирофібаном без нефракціонованого гепарину.
Тирофібан слід вводити разом з нефракціонованим гепарином і проведенням пероральної антитромбоцитарної терапії, включаючи ацетилсаліцилову кислоту.
Не рекомендується вводити тирофібану гідрохлорид окремо без нефракціонованого гепарину.
Ефективність тирофібану в поєднанні з еноксапарином на даний момент не встановлена однозначно. Безпека та ефективність тирофібану при застосуванні з іншими низькомолекулярними гепаринами недостатньо досліджена.
Існує недостатній досвід застосування тирофібану гідрохлориду при наступних захворюваннях і станах, при яких передбачається підвищений ризик кровотеч. Таким чином, через недостатність адекватних клінічних даних препарат не може бути однозначно рекомендований при: травматичній або тривалій серцево-легеневій реанімації, біопсії органів або літотрипсії протягом останніх 2 тижнів; важкій травмі або обширній операції в період більше 6 тижнів, але менше 3 місяців до передбачуваного призначення тирофібану відповідно; загостренні пептичної виразки в період тривалістю 3 місяці до передбачуваного призначення тирофібану; гострому васкуліті або васкуліті в анамнезі; підозрі на розшарування аорти, а також розшаруванні аорти в анамнезі; прихованій крові в калі або гематурії; гострому перикардиті; супутньому застосуванні інших препаратів, які можуть збільшити ризик кровотечі в значній мірі.
Через відсутність адекватного досвіду застосування тирофібану у пацієнтів, у яких виникла необхідність супутнього застосування тромболітичної терапії, застосування тирофібану гідрохлориду не може бути однозначно рекомендовано в комбінації з тромболітичною терапією.
Інфузію тирофібану гідрохлориду слід негайно припинити, якщо під час її проведення виникають обставини, що вимагають початку введення тромболітичної терапії (включаючи гостру оклюзію під час виконання ЧКВ) або якщо пацієнт повинен пройти екстрену операцію аортокоронарного шунтування або потрібно введення внутрішньоаортального балонного насоса.
Пацієнти похилого віку і/або жінки мали вищий рівень ускладнень кровотечі, ніж пацієнти молодого віку або чоловіки, відповідно. У пацієнтів з низькою масою тіла частота кровотеч була вищою, ніж у пацієнтів з більшою масою тіла. З цих причин тирофібан слід застосовувати з обережністю у таких пацієнтів, вплив гепарину слід ретельно контролювати.
За даними клінічних досліджень при зменшенні КК ризик кровотечі збільшується, як і при зниженні кліренсу тирофібану в плазмі. Тому пацієнтам з порушенням функції нирок (КК<60 мл/хв) в період лікування потрібен ретельний клінічний контроль.
Під час лікування тирофібаном відзначається суттєве підвищення частоти кровотеч, особливо, в області стегнової артерії, в яку вводиться провідник для катетеризації.
Через збільшення ризику кровотеч, число пункцій судини і в/м введень повинно бути зменшено під час лікування тирофібаном. Слід критично розглянути питання використання сечових катетерів, інтубації носоглотки і назогастральних зондів (їх кількість повинна бути зведена до мінімуму).
Кількість тромбоцитів, гемоглобіну і рівень гематокриту слід визначати до початку лікування тирофібаном, а також протягом 2-6 годин після початку терапії тирофібаном і як мінімум 1 раз/добу під час терапії (або частіше, якщо є дані про виражене зниження).
У пацієнтів, які раніше отримували антагоністи глікопротеїнових IIb/IIIa-рецепторів (може виникнути перехресна реактивність), слід негайно провести контроль числа тромбоцитів, наприклад, протягом першої години введення після повторної експозиції. У разі підтвердженої тромбоцитопенії, лікування тирофібаном і гепарином слід припинити.
В період лікування пацієнтам потрібен ретельний клінічний контроль. Якщо потрібно лікування кровотечі, то слід розглянути можливість припинення проведення терапії тирофібаном. У випадках рясного або неконтрольованого кровотечі лікування тирофібаном слід негайно припинити.
Не рекомендується застосування монотерапії тирофібаном без нефракціонованого гепарину.
Тирофібан слід вводити разом з нефракціонованим гепарином і проведенням пероральної антитромбоцитарної терапії, включаючи ацетилсаліцилову кислоту.
Не рекомендується вводити тирофібану гідрохлорид окремо без нефракціонованого гепарину.
Ефективність тирофібану в поєднанні з еноксапарином на даний момент не встановлена однозначно. Безпека та ефективність тирофібану при застосуванні з іншими низькомолекулярними гепаринами недостатньо досліджена.
Існує недостатній досвід застосування тирофібану гідрохлориду при наступних захворюваннях і станах, при яких передбачається підвищений ризик кровотеч. Таким чином, через недостатність адекватних клінічних даних препарат не може бути однозначно рекомендований при: травматичній або тривалій серцево-легеневій реанімації, біопсії органів або літотрипсії протягом останніх 2 тижнів; важкій травмі або обширній операції в період більше 6 тижнів, але менше 3 місяців до передбачуваного призначення тирофібану відповідно; загостренні пептичної виразки в період тривалістю 3 місяці до передбачуваного призначення тирофібану; гострому васкуліті або васкуліті в анамнезі; підозрі на розшарування аорти, а також розшаруванні аорти в анамнезі; прихованій крові в калі або гематурії; гострому перикардиті; супутньому застосуванні інших препаратів, які можуть збільшити ризик кровотечі в значній мірі.
Через відсутність адекватного досвіду застосування тирофібану у пацієнтів, у яких виникла необхідність супутнього застосування тромболітичної терапії, застосування тирофібану гідрохлориду не може бути однозначно рекомендовано в комбінації з тромболітичною терапією.
Інфузію тирофібану гідрохлориду слід негайно припинити, якщо під час її проведення виникають обставини, що вимагають початку введення тромболітичної терапії (включаючи гостру оклюзію під час виконання ЧКВ) або якщо пацієнт повинен пройти екстрену операцію аортокоронарного шунтування або потрібно введення внутрішньоаортального балонного насоса.
Пацієнти похилого віку і/або жінки мали вищий рівень ускладнень кровотечі, ніж пацієнти молодого віку або чоловіки, відповідно. У пацієнтів з низькою масою тіла частота кровотеч була вищою, ніж у пацієнтів з більшою масою тіла. З цих причин тирофібан слід застосовувати з обережністю у таких пацієнтів, вплив гепарину слід ретельно контролювати.
За даними клінічних досліджень при зменшенні КК ризик кровотечі збільшується, як і при зниженні кліренсу тирофібану в плазмі. Тому пацієнтам з порушенням функції нирок (КК<60 мл/хв) в період лікування потрібен ретельний клінічний контроль.
Під час лікування тирофібаном відзначається суттєве підвищення частоти кровотеч, особливо, в області стегнової артерії, в яку вводиться провідник для катетеризації.
Через збільшення ризику кровотеч, число пункцій судини і в/м введень повинно бути зменшено під час лікування тирофібаном. Слід критично розглянути питання використання сечових катетерів, інтубації носоглотки і назогастральних зондів (їх кількість повинна бути зведена до мінімуму).
Кількість тромбоцитів, гемоглобіну і рівень гематокриту слід визначати до початку лікування тирофібаном, а також протягом 2-6 годин після початку терапії тирофібаном і як мінімум 1 раз/добу під час терапії (або частіше, якщо є дані про виражене зниження).
У пацієнтів, які раніше отримували антагоністи глікопротеїнових IIb/IIIa-рецепторів (може виникнути перехресна реактивність), слід негайно провести контроль числа тромбоцитів, наприклад, протягом першої години введення після повторної експозиції. У разі підтвердженої тромбоцитопенії, лікування тирофібаном і гепарином слід припинити.
В період лікування пацієнтам потрібен ретельний клінічний контроль. Якщо потрібно лікування кровотечі, то слід розглянути можливість припинення проведення терапії тирофібаном. У випадках рясного або неконтрольованого кровотечі лікування тирофібаном слід негайно припинити.
Побічні ефекти
З боку системи кровотворення: невідомо - гостре і/або важке (< 20 000/мм3) зниження числа тромбоцитів.
З боку імунної системи: невідомо - важкі алергічні реакції, включаючи анафілактичні реакції.
З боку нервової системи: дуже часто - головний біль; невідомо - внутрішньочерепна кровотеча, епідуральна гематома спинного мозку.
З боку серцево-судинної системи: дуже часто - гематома; невідомо - гемоперикард.
З боку дихальної системи: часто - кровохаркання, носова кровотеча; невідомо - заочеревинна кровотеча.
З боку травної системи: дуже часто - нудота; часто - кровотеча в порожнині рота, кровотеча з ясен; нечасто - шлунково-кишкова кровотеча, блювота кров'ю.
З боку шкіри та підшкірних тканин: дуже часто - екхімоз.
З боку сечовидільної системи: часто - гематурія.
Загальні реакції: часто - лихоманка.
Травми і ускладнення процедур: дуже часто - післяопераційна кровотеча; часто - кровотеча в місці пункції судини.
Лабораторні дані: дуже часто - прихована кров у калі або в сечі; часто - зниження гематокриту і гемоглобіну, число тромбоцитів
З боку імунної системи: невідомо - важкі алергічні реакції, включаючи анафілактичні реакції.
З боку нервової системи: дуже часто - головний біль; невідомо - внутрішньочерепна кровотеча, епідуральна гематома спинного мозку.
З боку серцево-судинної системи: дуже часто - гематома; невідомо - гемоперикард.
З боку дихальної системи: часто - кровохаркання, носова кровотеча; невідомо - заочеревинна кровотеча.
З боку травної системи: дуже часто - нудота; часто - кровотеча в порожнині рота, кровотеча з ясен; нечасто - шлунково-кишкова кровотеча, блювота кров'ю.
З боку шкіри та підшкірних тканин: дуже часто - екхімоз.
З боку сечовидільної системи: часто - гематурія.
Загальні реакції: часто - лихоманка.
Травми і ускладнення процедур: дуже часто - післяопераційна кровотеча; часто - кровотеча в місці пункції судини.
Лабораторні дані: дуже часто - прихована кров у калі або в сечі; часто - зниження гематокриту і гемоглобіну, число тромбоцитів
Передозування
У клінічних дослідженнях відзначалася ненавмисна передозування тирофібану гідрохлориду до 50 мкг/кг у вигляді трьоххвилинної болюсної ін'єкції або 1,2 мкг/кг/хв у якості інфузії навантажувальної дози. Також відзначалися симптоми передозування при застосуванні препарату в дозі понад 1,47 мкг/кг/хв у якості інфузії підтримуючої дози.
Симптоми
Найбільш часто реєстрованим симптомом передозування було кровотеча, як правило, кровоточивість слизової і локальні кровотечі в місці пункції артерії при катетеризації серця, а також поодинокі випадки внутрішньочерепних крововиливів і заочеревинної кровотечі.
Лікування
Передозування тирофібану гідрохлоридом слід лікувати відповідно до стану пацієнта і на основі оцінки необхідних заходів лікуючим лікарем. Якщо необхідно лікування геморагічних симптомів, інфузію тирофібану слід припинити. Слід також розглянути переливання крові і/або переливання тромбоцитарної маси. Тирофібан видаляється гемодіалізом.
Симптоми
Найбільш часто реєстрованим симптомом передозування було кровотеча, як правило, кровоточивість слизової і локальні кровотечі в місці пункції артерії при катетеризації серця, а також поодинокі випадки внутрішньочерепних крововиливів і заочеревинної кровотечі.
Лікування
Передозування тирофібану гідрохлоридом слід лікувати відповідно до стану пацієнта і на основі оцінки необхідних заходів лікуючим лікарем. Якщо необхідно лікування геморагічних симптомів, інфузію тирофібану слід припинити. Слід також розглянути переливання крові і/або переливання тромбоцитарної маси. Тирофібан видаляється гемодіалізом.
Лікарняна взаємодія
Застосування кількох інгібіторів агрегації тромбоцитів підвищує ризик кровотеч, як і комбінація з гепарином, варфарином і тромболітиками. Клінічні та біологічні показники гемостазу слід регулярно контролювати. Спільне застосування тирофібану і ацетилсаліцилової кислоти збільшує інгібування тромбоцитів в більшій мірі, ніж ацетилсаліцилова кислота окремо.
Одночасне застосування тирофібану і нефракціонованого гепарину збільшує тривалість часу кровотечі в більшій мірі в порівнянні з монотерапією нефракціонованим гепарином
При одночасному застосуванні тирофібану гідрохлориду, нефракціонованого гепарину, ацетилсаліцилової кислоти і клопідогрелу відзначалася порівнянна частота зустрічальності кровотеч, в порівнянні з спільним застосуванням тільки нефракціонованого гепарину, ацетилсаліцилової кислоти і клопідогрелу.
Тирофібан подовжував час кровотечі; однак комбіноване застосування тирофібану і тиклопідину додатково не впливає на час кровотечі. Одночасне застосування тирофібану гідрохлориду з варфарином і гепарином пов'язане з підвищеним ризиком кровотечі.
При застосуванні левотироксину і омепразолу спільно з терапією тирофібаном кліренс тирофібану збільшувався.
Спільне застосування з еноксапарином (1 мг/кг п/к кожні 12 год) не впливає на кліренс тирофібану.
Одночасне застосування тирофібану і нефракціонованого гепарину збільшує тривалість часу кровотечі в більшій мірі в порівнянні з монотерапією нефракціонованим гепарином
При одночасному застосуванні тирофібану гідрохлориду, нефракціонованого гепарину, ацетилсаліцилової кислоти і клопідогрелу відзначалася порівнянна частота зустрічальності кровотеч, в порівнянні з спільним застосуванням тільки нефракціонованого гепарину, ацетилсаліцилової кислоти і клопідогрелу.
Тирофібан подовжував час кровотечі; однак комбіноване застосування тирофібану і тиклопідину додатково не впливає на час кровотечі. Одночасне застосування тирофібану гідрохлориду з варфарином і гепарином пов'язане з підвищеним ризиком кровотечі.
При застосуванні левотироксину і омепразолу спільно з терапією тирофібаном кліренс тирофібану збільшувався.
Спільне застосування з еноксапарином (1 мг/кг п/к кожні 12 год) не впливає на кліренс тирофібану.
Лікарська форма
Концентрат для приготування розчину для інфузій 250 мкг/мл
По 50 мл тирофібану у флакон з прозорого безбарвного скла I гідролітичного класу, герметично закупорений бромбутилкаучуковою пробкою, обкатаний алюмінієвим ковпачком з пластиковою кришкою типу «фліп-офф».
По 1 флакону разом з листком-вкладишем поміщають в картонну пачку.
На картонну пачку може бути нанесена етикетка контролю першого відкриття.
По 50 мл тирофібану у флакон з прозорого безбарвного скла I гідролітичного класу, герметично закупорений бромбутилкаучуковою пробкою, обкатаний алюмінієвим ковпачком з пластиковою кришкою типу «фліп-офф».
По 1 флакону разом з листком-вкладишем поміщають в картонну пачку.
На картонну пачку може бути нанесена етикетка контролю першого відкриття.
