Залдіар

Анальгезуюче.

Комбінований препарат з анальгезуючою дією.

Трамадол - синтетичний опіоїдний анальгетик, агоніст опіоїдних рецепторів. Активує опіоїдні рецептори (мю-, дельта-, каппа-) на пре- та постсинаптичних мембранах аферентних волокон ноцицептивної системи в головному мозку та ШКТ. Має дію на головний та спинний мозок: сприяє відкриттю К+- та Са2+-каналів, викликає гіперполяризацію мембран та гальмує проведення больових імпульсів. Підсилює дію седативних засобів.

Парацетамол - анальгетик-антипіретик. Блокує циклооксигеназу в ЦНС, впливаючи на центри болю та терморегуляції. Не викликає подразнення слизової оболонки шлунка та кишечника, не впливає на водно-сольовий обмін, оскільки не впливає на синтез простагландинів у периферичних тканинах.

Парацетамол забезпечує швидке настання анальгезуючого ефекту, тоді як трамадол - пролонгацію анальгезії. Синергізм анальгезуючої дії двох компонентів знижує ризик виникнення побічних ефектів.

Всмоктування

Після прийому внутрішньо активні компоненти швидко і майже повністю всмоктуються з ШКТ. Всмоктування трамадолу відбувається повільніше, ніж парацетамолу.

Cmax парацетамолу в плазмі крові досягається протягом 1 год і не змінюється при спільному застосуванні з трамадолом. Біодоступність трамадолу становить приблизно 75%, при повторному застосуванні збільшується до 90%.

Розподіл

Зв'язування з білками плазми трамадолу - близько 20%, Vd - близько 0.9 л/кг. Відносно невелика частина (до 20%) парацетамолу зв'язується з білками плазми.

Метаболізм

Трамадол метаболізується в печінці шляхом N- та O-деметилювання з подальшою кон'югацією з глюкуроновою кислотою. Виявлено 11 метаболітів, з яких моно-O-десметилтрамадол (М1) має фармакологічну активність.

Парацетамол метаболізується переважно в печінці.

Виведення

Середній T1/2 метаболіту трамадолу становить 4.7-5.1 год, T1/2 парацетамолу - 2-3 год.

Трамадол (близько 30%) та його метаболіти (близько 60%) виводяться переважно з сечею. Парацетамол та його кон'югати виводяться також з сечею.

Для дорослих:

- больовий синдром середньої та сильної інтенсивності різної етіології (в т.ч. запального, травматичного, судинного походження);
- знеболювання при проведенні болісних діагностичних або терапевтичних процедур.

- гостра інтоксикація алкоголем або препаратами, що пригнічують ЦНС (снодійними засобами, опіоїдними анальгетиками та психотропними препаратами);
- одночасне застосування інгібіторів МАО та період протягом 2 тижнів після їх відміни;
- тяжка печінкова та/або ниркова недостатність (КК менше 10 мл/хв);
- епілепсія, неконтрольована терапією;
- синдром відміни наркотиків;
- дитячий вік до 14 років;
- підвищена чутливість до компонентів препарату.
З обережністю слід застосовувати у пацієнтів у стані шоку, при черепно-мозковій травмі, внутрішньочерепній гіпертензії, схильності до судомного синдрому (при епілепсії, контрольованій терапевтично, Залдіар призначають тільки за життєвими показаннями), сплутаності свідомості невідомої етіології, порушенні дихальної функції, одночасному застосуванні психотропних препаратів, інших анальгетиків центральної дії та місцевих анестетиків, захворюваннях жовчовивідних шляхів, доброякісних гіпербілірубінеміях, вірусному гепатиті, дефіциті глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, алкогольному ураженні печінки, алкоголізмі, наркоманії, при симптомокомплексі "гострий живіт" невідомого генезу, у пацієнтів похилого віку (старше 75 років).

Пацієнти повинні бути проінформовані про необхідність суворого дотримання режиму дозування. У період прийому Залдіара не слід застосовувати інші препарати, що містять трамадол або парацетамол, без призначення лікаря.

При тривалому неконтрольованому застосуванні Залдіара можуть з'явитися симптоми лікарської залежності (дратівливість, фобії, нервозність, порушення сну, психомоторна активність, тремор, дискомфорт з боку ШКТ). При різкій відміні препарату можливе виникнення ознак синдрому відміни.

У пацієнтів, які мають схильність до зловживання або виникнення залежності, лікування повинно проводитися під ретельним лікарським наглядом протягом короткого періоду часу.

У період лікування Залдіаром забороняється прийом алкоголю. Ризик розвитку порушень функції печінки зростає у хворих з алкогольним гепатозом.

Під час тривалого прийому препарату Залдіар необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами

Під час лікування препаратом Залдіар слід утриматися від водіння автотранспорту та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.

Алергічні реакції: кропив'янка, свербіж, набряк Квінке.

З боку ЦНС та периферичної нервової системи: запаморочення, головний біль, слабкість, підвищена втомлюваність, загальмованість, парадоксальна стимуляція ЦНС (нервозність, ажитація, тривожність, тремор, спазми м'язів, ейфорія, емоційна лабільність, галюцинації), сонливість, порушення сну, сплутаність свідомості, порушення координації руху, судоми центрального генезу (при одночасному призначенні антипсихотичних засобів), депресія, амнезія, порушення когнітивної функції, парестезії, нестійкість ходи, порушення зору, смаку.

З боку травної системи: сухість у роті, нудота, блювання, метеоризм, болі в животі, запор, діарея, утруднення при ковтанні, підвищення активності печінкових ферментів (як правило, без розвитку жовтяниці).

З боку серцево-судинної системи: тахікардія, ортостатична гіпотензія, непритомність, колапс.

З боку ендокринної системи: гіпоглікемія аж до гіпоглікемічної коми.

З боку сечовидільної системи: утруднення сечовипускання, дизурія, затримка сечі. При тривалому прийомі у дозах, значно перевищуючих рекомендовані, - нефротоксичність (інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз).

З боку дихальної системи: диспное.

Дерматологічні реакції: екзантема, буллезна висипка, багатоформна еритема (в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).

З боку органів кровотворення: сульфгемоглобінемія. При тривалому прийомі у дозах, значно перевищуючих рекомендовані, - апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз.

Інші: підвищення потовиділення, порушення менструального циклу.

У разі гострого передозування препарату Залдіар, симптоми можуть включати ознаки та симптоми передозування трамадолу та/або парацетамолу.

Симптоми передозування трамадолу: міоз, блювання, колапс, кома, судоми, депресія дихального центру, апное.

Симптоми передозування парацетамолу: гострої - діарея, зниження апетиту; хронічної - набряк мозку, гіпокоагуляція, розвиток ДВЗ-синдрому, гіпоглікемія, метаболічний ацидоз, аритмія, колапс (гостре передозування розвивається через 6-14 год після прийому парацетамолу, хронічне - через 2-4 доби у разі перевищення дози). Рідко блискавично розвивається порушення функції печінки, яке може ускладнюватися нирковою недостатністю (нирковий тубулярний некроз).

Лікування: промивання шлунка, прийом ентеросорбентів (активоване вугілля, поліфепан), підтримання функції серцево-судинної системи, забезпечення прохідності дихальних шляхів.

При виникненні пригнічення дихання (як синдрому передозування трамадолу) показано введення налоксону; судоми можуть бути усунені застосуванням діазепаму. Трамадол мінімально виводиться з сироватки крові шляхом гемодіалізу або гемофільтрації, тому проведення тільки цих заходів для терапії передозування є неефективним.

При появі симптомів передозування парацетамолу показано введення донаторів SH-груп та попередників синтезу глутатіону (метіоніну - через 8-9 год після передозування та N-ацетилцистеїну - через 12 год). Необхідність у проведенні додаткових заходів (подальше введення метіоніну, в/в введення N-ацетилцистеїну) визначається залежно від концентрації парацетамолу в крові, а також від часу, що минув після його прийому.

При спільному застосуванні Залдіара з опіоїдними агоністами-антагоністами (бупренорфіном, налбуфіном, пентазоцином) анальгезуючий ефект знижується в результаті конкуруючої дії на рецептори і виникає ризик синдрому відміни, тому використання цієї комбінації не рекомендується.

При терапії Залдіаром спільно з іншими препаратами, що чинять пригнічуючий вплив на ЦНС (наприклад, снодійні засоби або транквілізатори), а також при одночасному прийомі етанолу побічні ефекти, характерні для трамадолу, можуть бути більш виражені.

Налоксон, будучи антагоністом опіоїдних рецепторів, активує дихання, усуваючи викликану Залдіаром анальгезію.

Індуктори мікросомального окислення (в т.ч. карбамазепін, фенітоїн, етанол, барбітурати, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти) зменшують анальгезуючий ефект Залдіара та його тривалість.

Інгібітори мікросомального окислення (в т.ч. циметидин) при одночасному застосуванні знижують ризик гепатотоксичної дії Залдіара.

Тривале використання барбітуратів знижує ефективність парацетамолу.

Тривале спільне використання парацетамолу та НПЗЗ підвищує ризик розвитку нефропатії та ниркового папілярного некрозу, настання термінальної стадії ниркової недостатності. Одночасне тривале призначення парацетамолу у високих дозах та саліцилатів підвищує ризик розвитку раку нирки або сечового міхура.

Супутнє застосування Залдіара з препаратами, що знижують поріг судомної готовності (наприклад з селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну, трициклічними антидепресантами, нейролептиками), може збільшити небезпеку виникнення судом.

Залдіар при одночасному застосуванні протягом тривалого часу підсилює ефект непрямих антикоагулянтів (варфарин та інші кумарини), що збільшує ризик кровотеч.

Препарати, що інгібують ізофермент CYP3A4, такі як кетоконазол та еритроміцин, можуть уповільнювати метаболізм трамадолу (N-деметилювання) та активного O-деметильованого метаболіту.

Дифлунісал підвищує концентрацію в плазмі крові парацетамолу на 50%, при цьому підвищується ризик розвитку гепатотоксичності.

Хінідин підвищує концентрацію в плазмі крові трамадолу та знижує концентрацію M1 метаболіту за рахунок конкурентного інгібування ізоферменту CYP2D6.

Швидкість всмоктування парацетамолу може бути збільшена при одночасному прийомі метоклопраміду або домперидону та знижена при одночасному прийомі колестераміна.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 325 мг+37,5 мг.
По 10 таблеток у блістер з плівки полівінілхлоридної та паперу/поліетилентерефталату/алюмінієвої фольги.
1, 2, 3 або 5 блістерів з інструкцією по медичному застосуванню лікарського препарату в картонну пачку.