Ексенатид

Гіпоглікемічний, інкретиноміметичний.

Гіпоглікемічний засіб, агоніст рецепторів глюкагоноподібного пептиду-1 (ГПП-1). Амінокислотна послідовність ексенатиду частково відповідає послідовності людського ГПП-1.

В умовах in vitro було показано, що ексенатид зв'язується з рецепторами ГПП-1 і активує їх, а в механізмі дії бере участь циклічний АМФ та/або інші внутрішньоклітинні сигнальні шляхи.

Ексенатид пригнічує секрецію глюкагону, концентрація якого, як відомо, неадекватно підвищена у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу. Зниження концентрації глюкагону в крові призводить до зниження швидкості вивільнення глюкози печінкою. При цьому ексенатид не порушує нормальну секрецію глюкагону та інших гормонів на зниження концентрації глюкози в крові.

Ексенатид уповільнює процес випорожнення шлунка, знижуючи, таким чином, швидкість надходження глюкози з їжі в кровотік. Сприяє зменшенню обсягу споживаної їжі внаслідок зниження апетиту та посилення відчуття насичення.

У хворих на цукровий діабет 2 типу терапія ексенатидом у поєднанні з метформіном, тіазолідиндіоном та/або препаратами сульфонілсечовини призводить до зниження концентрації глюкози в крові натще, постпрандіальної глюкози крові, а також показника HbA1c, покращуючи таким чином глікемічний контроль у цих пацієнтів.

Всмоктування, Сmax, Tmax у плазмі, AUC та ряд інших фармакокінетичних параметрів залежать від застосовуваної лікарської форми.

Після п/ш введення Vd ексенатиду становить близько 28.3 л. Кліренс ексенатиду дорівнює 9.1 л/год. Виводиться в процесі клубочкової фільтрації з подальшим протеолітичним розщепленням.

Для дорослих:

- Цукровий діабет 2 типу - як монотерапія на додаток до дієти та фізичних навантажень для досягнення адекватного глікемічного контролю (для лікарської форми звичайної тривалості дії).
- Цукровий діабет 2 типу як додаткова терапія до комбінації препаратів базального інсуліну та метформіну для покращення глікемічного контролю (для лікарської форми звичайної тривалості дії).
- Цукровий діабет 2 типу - як додаткова терапія до метформіну, похідного сульфонілсечовини, тіазолідиндіону, комбінації метформіну та похідного сульфонілсечовини або метформіну та тіазолідиндіону у разі відсутності адекватного глікемічного контролю.

- Цукровий діабет 1 типу або наявність діабетичного кетоацидозу;
- Ниркова недостатність тяжкого ступеня (КК

Не вводити в/в або в/м.

З обережністю слід застосовувати ексенатид у лікарській формі звичайної тривалості дії при вказівці анамнезу на панкреатит.

Ексенатид у лікарській формі пролонгованої дії не рекомендується як перша лінія терапії цукрового діабету 2 типу у пацієнтів з недостатнім глікемічним контролем на тлі дієти та фізичних навантажень.

З огляду на потенційну імуногенність лікарських засобів, що містять білки та пептиди, на тлі терапії ексенатидом можлива виробка антитіл до активної речовини. У більшості пацієнтів, у яких відзначалася продукція таких антитіл, їх титр знижувався з продовженням терапії та залишався низьким протягом 82 тижнів. Наявність антитіл не впливає на частоту та типи зареєстрованих побічних ефектів.

Ефект ексенатиду у лікарській формі пролонгованої дії після його відміни може зберігатися тривалий час, оскільки концентрація активної речовини в плазмі крові знижується протягом 10 тижнів. Це слід враховувати при призначенні в цей період інших лікарських засобів та виборі їх доз, оскільки виникнення побічних реакцій та ефекти, хоча б частково, можуть бути обумовлені присутністю ексенатиду в плазмі крові.

- З боку травної системи: при монотерапії (для лікарської форми з звичайною тривалістю дії) - нудота, блювання, діарея, диспепсія, зниження апетиту; при комбінованій терапії - нудота, блювання, діарея, зниження апетиту, диспепсія, гастроезофагеальний рефлюкс, болі в животі, здуття живота, відрижка, запори, порушення смакових відчуттів, метеоризм, гострий панкреатит. Можливо - відрижка, запор, метеоризм; рідко - гострий панкреатит.
- З боку нервової системи: при монотерапії (для лікарської форми з звичайною тривалістю дії) - запаморочення; при комбінованій терапії - запаморочення, головний біль, сонливість. Можливо - дисгевзія, сонливість.
- З боку ендокринної системи: можлива гіпоглікемія; при комбінованій терапії - гіпоглікемія (в комбінації з похідним сульфонілсечовини).
- З боку обміну речовин: при комбінованій терапії - гіпергідроз, дегідратація (пов'язана з нудотою, блюванням та/або діареєю), зменшення маси тіла.
- З боку сечовидільної системи: при комбінованій терапії - порушення функції нирок, в т.ч. гостра ниркова недостатність, погіршення перебігу хронічної ниркової недостатності, підвищення вмісту сироваткового креатиніну.
- Алергічні реакції: при комбінованій терапії можливо - ангіоневротичний набряк, анафілактична реакція, кропив'янка, ангіоневротичний набряк.
- З боку шкіри та підшкірних тканин: можливо - макуло-папульозний висип, шкірний свербіж, алопеція.
- Інші: при комбінованій терапії - тремор, слабкість; можливо - зменшення маси тіла, підвищення МНО (при комбінації з варфарином), в деяких випадках супроводжувалося розвитком кровотеч), утворення антитіл до ексенатиду.

Симптоми: важка нудота та блювання, а також швидкий розвиток гіпоглікемії (при прийомі дози в 10 разів вище максимально рекомендованої).

Лікування: проводять симптоматичну терапію, включаючи парентеральне введення глюкози у разі вираженої гіпоглікемії.

Ексенатид у лікарській формі звичайної тривалості дії слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які приймають внутрішньо препарати, що вимагають швидкого всмоктування з ШКТ, оскільки ексенатид здатний викликати затримку випорожнення шлунка.

Ексенатид у лікарській формі пролонгованої дії незначно уповільнює процес випорожнення шлунка, і тому не передбачається, що при цьому ексенатид здатний викликати клінічно значуще зниження швидкості та ступеня всмоктування пероральних лікарських засобів при одночасному застосуванні.

У зв'язку з підвищеним ризиком розвитку гіпоглікемії на тлі терапії препаратами сульфонілсечовини може знадобитися корекція дози препарату сульфонілсечовини.

На тлі введення ексенатиду у лікарській формі звичайної тривалості дії AUC та Сmax ловастатину зменшувалися приблизно на 40% та 28% відповідно, а Тmax збільшувалося приблизно на 4 год; при одночасному застосуванні дигоксину (0.25 мг 1 раз/добу) з ексенатидом знижується Сmax дигоксину на 17%, а Тmax збільшується на 2.5 год. Проте AUC у рівноважному стані не змінюється; у пацієнтів з легкою або помірною артеріальною гіпертензією, стабілізованою на тлі прийому лізиноприлу (5-20 мг/добу), ексенатид не змінював AUC та Сmax лізиноприлу у рівноважному стані, Тmax лізиноприлу у рівноважному стані збільшувалося на 2 год; при введенні варфарину через 30 хв після ексенатиду Тmax збільшувалося приблизно на 2 год. Клінічно значущої зміни Сmax та AUC не спостерігалося. Рекомендується контролювати МНО на початковій стадії терапії препаратами ексенатиду.

Розчин для підшкірного введення.

Склад: 1 мл розчину містить: активна речовина: ексенатид 250 мкг; допоміжні речовини: натрію ацетат тригідрат 1,59 мг, оцтова кислота 1,10 мг, манітол 43,0 мг, метакрезол 2,20 мг, вода для ін'єкцій q.s. до 1 мл.