Кодеїну фосфат

Codeini phosphas

Аналоги (дженерики, синоніми)

Діюча речовина

Фармакологічна група

З тієї ж фармакологічної групи

Рецепт

Фармакологічні властивості

Алкалоїди опію та похідні. Кодеїн. 

Фармакодинаміка

Кодеїн – аналгетичний засіб, ефекти якого подібні до ефектів морфіну, проте зі значно слабшою аналгетичною дією і більш м’яким седативним ефектом. Кодеїн є слабким аналгетиком центральної дії. Кодеїн чинить свою дію, взаємодіючи з μ-опіоїдними рецепторами, хоча він має до них низьку спорідненість, знеболювальний ефект кодеїну обумовлений його перетворенням у морфін. Показано, що кодеїн, особливо у комбінації з іншими аналгетиками, такими як парацетамол, ефективний у лікуванні гострого ноцицептивного болю.
Кодеїн також застосовують як протикашльовий та антидіарейний засіб.

Фармакокінетика

Кодеїн та його солі швидко всмоктуються з травного тракту. При застосуванні внутрішньо максимальна концентрація кодеїну у плазмі крові досягається протягом 1 години. Період напіввиведення з плазми крові становить 3-4 години. Співвідношення сили аналгетичного ефекту при пероральному застосуванні/внутрішньом’язовому введенні становить приблизно 1:1,5. Метаболізується О- і N-деметилюванням у печінці з утворенням морфіну та норкодеїну. Кодеїн та його метаболіти екскретуються нирками, переважно у вигляді кон’югатів із глюкуроновою кислотою. Більшість продуктів екскреції виводиться з сечею протягом 6 годин і до 86% дози виводиться з організму протягом 24 годин. Близько 70% дози виводиться у вигляді вільного кодеїну, 10% – у вигляді вільного та кон’югованого морфіну і ще 10% – у вигляді вільного або кон’югованого норкодеїну. Тільки сліди продуктів екскреції виявляються у фекаліях.

Спосіб застосування

Показання

• Больовий синдром слабкої та помірної інтенсивності, який не полегшується іншими знеболюючими засобами, такими як парацетамол або ібупрофен.
• Сухий або болісний кашель.
• Діарея.

Протипоказання

Підвищена чутливість до кодеїну або інших опіоїдних аналгетиків, або до будь-якого з компонентів препарату; гостра респіраторна депресія, обструктивні захворювання дихальних шляхів, бронхіальна астма (не слід застосовувати опіоїди під час астматичного нападу); захворювання печінки, тяжке порушення функції печінки; стан алкогольного сп’яніння; черепно-мозкові травми або стани, що супроводжуються підвищеним внутрішньочерепним тиском (на додаток до ризику респіраторної депресії та підвищення внутрішньочерепного тиску кодеїн може чинити вплив на зіничну реакцію та інші вітальні реакції при оцінці неврологічного статусу); стани, при яких інгібування перистальтики слід уникати або при яких розвивається здуття живота; ризик паралітичної непрохідності кишечнику; гострі діарейні стани, такі як гострий виразковий коліт або коліт, асоційований з прийомом антибіотиків (наприклад псевдомембранозний коліт), або діарея, спричинена отруєнням.

Препарат протипоказаний наступним групам пацієнтів:

• дітям у віці до 12 років;
• дітям у віці від 12 до 18 років, яким проводять тонзилектомію та/або аденоїдектомію задля запобігання виникнення обструктивного апное під час сну;
• дітям у віці від 12 до 18 років із скомпрометованою дихальною функцією;
• жінкам у період вагітності або годування груддю;
• пацієнтам будь-якого віку, які є ультрашвидкими/екстенсивними метаболізаторами за CYP2D6.

Особливі вказівки

Кодеїн не рекомендується застосовувати пацієнтам із гострою формою бронхіальної астми. Якщо у вас є хронічні респіраторні захворювання або знижений дихальний резерв, препарат слід використовувати з обережністю, а дозу — зменшити. У період гострого нападу астми кодеїн протипоказаний.

Особливо обережно препарат слід приймати людям із порушенням функції печінки чи нирок, захворюваннями жовчного міхура, у тому числі жовчнокам’яною хворобою, а також тим, хто має в анамнезі зловживання наркотичними речовинами, дихальні порушення або астму.

Для людей літнього віку, ослаблених пацієнтів, осіб із низьким артеріальним тиском, гіпотиреозом, збільшенням передміхурової залози, недостатністю надниркових залоз (наприклад, при хворобі Аддісона), проблемами з кишечником або сечовими шляхами дозу кодеїну потрібно знижувати. Препарат може спричиняти затримку сечі, запор, підвищення тиску в кишечнику, а також спазм уретри. Пацієнтам після операцій на кишечнику або сечовивідних шляхах також слід бути особливо обережними — моторика шлунково-кишкового тракту може ще більше знижуватися.
Кодеїн також може спричинити небажані реакції у разі наявності феохромоцитоми, оскільки опіоїди провокують вивільнення катехоламінів через стимуляцію гістаміну. У разі необхідності припинити лікування важливо робити це поступово, особливо у тих, хто може мати фізичну залежність — різке припинення може спричинити симптоми синдрому відміни.

Про метаболізм кодеїну (фермент CYP2D6)
У печінці кодеїн перетворюється на морфін завдяки ферменту CYP2D6. Якщо у людини є генетичний дефіцит цього ферменту, знеболювального ефекту може не бути. До 7% людей кавказької раси мають таку особливість. Але існує зворотна ситуація — деякі люди мають надзвичайно швидкий метаболізм кодеїну, тому в їхній крові швидко накопичується надмірна кількість морфіну, що може викликати небезпечні побічні реакції навіть при звичайному дозуванні.

Ознаки передозування опіоїдами: сонливість, сплутаність свідомості, поверхневе дихання, звужені зіниці, нудота, блювота, втрата апетиту, запор. У тяжких випадках — пригнічення дихання й кровообігу, що може становити загрозу для життя.

Післяопераційне використання у дітей
Відомо, що деяким дітям після видалення мигдаликів або аденоїдів кодеїн призводив до серйозних, а іноді — летальних побічних ефектів. У більшості таких випадків діти були надшвидкими метаболізаторами, тобто дуже швидко перетворювали кодеїн на морфін.

У дітей із проблемами дихання
Кодеїн не рекомендується дітям, які мають порушення дихання (через хвороби серця, легенів, м’язові або нервові розлади, інфекції, великі операції або травми). У таких випадках ризик токсичності морфіну значно зростає.

Додаткові застереження
Пацієнтам із хворобами жовчовивідних шляхів кодеїн слід призначати з обережністю або в комбінації зі спазмолітиками. Також препарат не рекомендується одночасно з інгібіторами моноаміноксидази (ІМАО), оскільки така комбінація може викликати важкі та навіть летальні реакції. Якщо така комбінація необхідна, між прийомами ІМАО та кодеїну має пройти не менше 14 днів.

Під час лікування кодеїном слід уникати вживання алкоголю.
Опіоїди знижують слиновиділення, що підвищує ризик розвитку карієсу й грибкових інфекцій у ротовій порожнині.
У людей літнього віку кодеїн виводиться повільніше, тому потрібен контроль і коригування дози.
Застосування препарату має супроводжуватися постійним контролем лікаря — важливо регулярно оцінювати співвідношення користі й ризику.

Також варто пам’ятати, що кодеїн містить лактозу, тому він протипоказаний людям із рідкісною формою непереносимості галактози, лактазною недостатністю або порушенням всмоктування глюкози-галактози.

Побічні ефекти

Регулярне тривале застосування кодеїну, як відомо, призводить до розвитку залежності й толерантності та до виникнення стану неспокою та дратівливості після припинення лікування.

У терапевтичних дозах кодеїн набагато в меншій мірі спричиняє розвиток побічних реакцій у порівнянні з морфіном.
Тривале застосування кодеїну для лікування головного болю може призводити до його посилення.

Толерантність і деякі з найбільш поширених побічних ефектів – сонливість, нудота, блювота, сплутаність свідомості – як правило, розвиваються при тривалому застосуванні кодеїну.

З боку імунної системи: макулопапульозний висип розглядається як симптом синдрому гіперчутливості, пов’язаний з пероральним застосуванням кодеїну; лихоманка, спленомегалія і лімфаденопатія, утруднене дихання.
Психічні розлади: депресія, галюцинації, кошмарні сновидіння, стан неспокою, сплутаність свідомості, раптові зміни настрою, ейфорія, дисфорія.
З боку нервової системи: сонливість, запаморочення, судоми (особливо у немовлят і дітей), головний біль, підвищення внутрішньочерепного тиску, розвиток толерантності або залежності.
З боку органа зору: звуження зіниць, порушення гостроти зору, світлочутливість, порушення зору (зокрема розмитість, подвоєння контурів видимих предметів), міоз.
З боку органа слуху та лабіринту: запаморочення.
З боку серцево-судинної системи: тахікардія, брадикардія, відчуття серцебиття, ортостатична гіпотензія, гіперемія шкіри обличчя, артеріальна гіпотензія (при застосуванні великих доз).
З боку дихальної системи: задишка, пригнічення дихання (при застосуванні великих доз).
З боку травного тракту: нудота, блювання, запор, сухість у роті, спазми шлунку, панкреатит.
Гепатобіліарні розлади: спазм жовчовивідних шляхів, який може бути пов’язаний зі зміною рівнів печінкових ферментів).
З боку ендокринної системи: гіперглікемія.
Розлади метаболізму та харчування: анорексія.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: алергічні реакції, такі як висип, кропив’янка, свербіж, підвищена пітливість, набряк обличчя.
З боку кістково-м’язової системи: неконтрольовані м’язові рухи, ригідність м’язів (при застосуванні великих доз).
З боку сечовидільної системи: спазм сечовивідних шляхів, утруднене сечовипускання, затримка сечі, дизурія, антидіуретичний ефект.
З боку репродуктивної системи: сексуальна дисфункція, еректильна дисфункція, зменшення лібідо та потенції.
Загальні порушення: відчуття нездужання, підвищена втомлюваність, гіпотермія.
Синдром відміни: раптове припинення лікування кодеїном може спричинити синдром відміни. Можливі симптоми: тремор, безсоння, стан неспокою, дратівливість, тривожність, депресія, відсутність апетиту, нудота, блювання, діарея, підвищене потовиділення, сльозотеча, ринорея, чхання, позіхання, пілоерекція, мідріаз, слабкість, гарячка, м’язові судоми, дегідратація, збільшення частоти серцевих скорочень, частоти дихання та артеріального тиску.

Слід пам’ятати, що толерантність знижується швидко після припинення прийому кодеїну, тому повторне застосування раніше припустимої дози може виявитися летальним.

Передозування

Передозування посилюється при одночасному прийомі алкоголю та психотропних засобів.
Симптоми: розвиток депресії центральної нервової системи, зокрема пригнічення дихання, частіше у випадках одночасного застосування інших засобів із седативною дією (наприклад алкоголю) та перевищення дози. Значне звуження зіниць, сухість у роті, підвищена пітливість, почервоніння обличчя, зазвичай нудота і блювання. Можливе, але малоймовірне, виникнення артеріальної гіпотонії та тахікардії. Високі дози кодеїну можуть призводити до седації або емоціонального збудження, у дітей – до появи судом.

Лікування: загальні симптоматичні та підтримуючі заходи, включаючи заходи для підтримки дихального центру та моніторинг вітальних показників до стабілізації стану.

Прийом активованого вугілля є доцільним, якщо минуло не більше 1 години з моменту застосування кодеїну дорослим у дозі, що перевищує 350 мг, та дітям у дозі, що перевищує 5 мг/кг маси тіла. Слід застосувати налоксон при виникненні коми або пригнічення дихання. Налоксон є конкуруючим антагоністом та має короткий період напіввиведення, таким чином може знадобитися повторне застосування великих доз для пацієнтів із тяжким отруєнням. Слід спостерігати за станом пацієнта протягом щонайменше 4 годин після введення налоксону або 8 годин у випадках застосування препарату налоксону з пролонгованою дією.

Лікарняна взаємодія

Алкоголь: можливе посилення гіпотензивного, седативного ефектів алкоголю та пригнічувального впливу алкоголю на дихальну діяльність.
Анестетики, натрію оксибутират: можливе посилення ЦНС депресії та/або респіраторної депресії, та/або гіпотонії.
Антидепресанти: трициклічні антидепресанти можуть посилити пригнічувальні ефекти опіоїдних аналгетиків.
Застосування інгібіторів моноаміноксидази (IMAO) у комбінації з петидином було пов’язане з тяжким збудженням/пригніченням ЦНС (включаючи гіпертензію або гіпотонію). Незважаючи на те, що не було задокументоване подібне з кодеїном, не виключено, що подібна взаємодія може відбутися. Отже кодеїн не слід застосовувати одночасно з інгібіторами МАО або протягом 2 тижнів після припинення їх застосування.
Нейролептики: посилення седативного та гіпотензивного ефектів.
Анксіолітики і снодійні засоби: посилення седативного ефекту, підвищення ризику респіраторної депресії.
Антигістамінні засоби: одночасне застосування кодеїну та антигістамінних препаратів із седативними властивостями може привести до посилення ЦНС депресії та/або респіраторної депресії, та/або гіпотонії.
Антигіпертензивні засоби: посилення гіпотензивної дії.
Антихолінергетики (наприклад атропін): ризик тяжкого запору, який може призвести до паралітичної кишкової непрохідності і/або до затримки сечі.
Антиаритмічні засоби: кодеїн сповільнює всмоктування мексилетину. При одночасному застосуванні кодеїну та хінідіну аналгетична дія кодеїну ймовірно буде значно знижена через негативний вплив хінідіну на його метаболізм.
Домперидон, метоклопрамід: кодеїн антагонізує дію цизаприду, метоклопраміду та домперидону на шлунково-кишкову діяльність.
Антидіарейні засоби: підвищення ризику тяжкого запору.
Опіоїдні антагоністи (наприклад бупренорфін, налтрексон, налоксон): можливе прискорення розвитку синдрому відміни.
Ципрофлоксацин: слід уникати премедикації опіоїдами, оскільки вони знижують концентрацію ципрофлоксацину у плазмі крові.
Ритонавір: можливе підвищення рівня опіоїдних аналгетиків (зокрема кодеїну) у плазмі крові.
Мексилетин: при одночасному застосуванні з кодеїном уповільнюється абсорбція мексилетину.
Противиразкові препарати: циметидин може пригнічувати метаболізм кодеїну, що призводить до підвищення його концентрації у плазмі.

Вплив на інструментальні дослідження: застосування опіоїдів може перешкоджати дослідженню евакуації вмісту шлунку, оскільки опіоїди затримують випорожнення шлунку, а також гепатобіліарній візуалізації печінки при застосуванні Technetium Tc 99m Disofenin, оскільки опіоїдна терапія може спричинити звуження сфінктеру Одді і збільшити тиск жовчних шляхів.

Лікарська форма

Таблетки.1 таблетка містить кодеїну фосфату гемігідрату 30 мг (у перерахунку на кодеїну основу 22,1 мг).