Релоприм

Міорелаксуюче.

Циклобензаприн усуває спазм скелетних м'язів локального походження, не впливаючи на функцію м'язів.

Не виявлено ефективності циклобензаприну при м'язових спазмах, що виникли внаслідок захворювання ЦНС. На моделях тварин циклобензаприн зменшує або усуває гіперактивність скелетних м'язів. Згідно з доклінічними дослідженнями циклобензаприн не впливає на нервово-м'язовий синапс або безпосередньо на скелетні м'язи. Такі дослідження показують, що циклобензаприн діє на ЦНС переважно на рівні стовбура головного мозку, а не на рівні спинного мозку, хоча додатковий вплив на останній може сприяти загальній здатності циклобензаприну викликати релаксацію скелетних м'язів.

Досвід показує, що результатом дії циклобензаприну є зниження тонізуючої соматичної рухової активності внаслідок впливу як на гамма (γ), так і на альфа (α) мотонейрони. Фармакологічні доклінічні дослідження продемонстрували схожість між ефектами циклобензаприну та структурно споріднених трициклічних антидепресантів, в т.ч. антагонізм до резерпіну, потенціювання дії норадреналіну, виражені периферичні та центральні антихолінергічні ефекти, а також седативний ефект. Циклобензаприн призводить до збільшення (від легкого до помірного ступеня) ЧСС у тварин.

Клінічна ефективність і безпека

У ряді досліджень показано перевагу циклобензаприну за показниками зменшення болю в спині та шиї, зменшення болючості м'язів, вираженості спазму, збільшення амплітуди рухів та щоденної активності порівняно з плацебо.

У ході 2 рандомізованих подвійних-сліпих плацебо-контрольованих досліджень циклобензаприн показав більшу ефективність порівняно з плацебо. Всього було рандомізовано 1405 пацієнтів з болем у спині та шиї. Пацієнти приймали або циклобензаприн у дозі 2.5, 5 і 10 мг 3 рази на день або плацебо протягом 7 днів.

У пацієнтів, які приймали циклобензаприн у дозі 5 і 10 мг, були досягнуті вищі показники за всіма точками ефективності: загальне враження пацієнта від терапії, користь від лікування та зменшення болю. На 7-й день значно більше пацієнтів, які приймали циклобензаприн у всіх досліджених дозах, відзначили зменшення болю порівняно з плацебо. Дослідники відзначали хорошу переносимість циклобензаприну. Сонливість і сухість у роті були найбільш частими побічними ефектами, були виражені помірно і залежали від дози.

Доклінічні дані з безпеки

У доклінічних даних, отриманих за результатами стандартних досліджень фармакологічної безпеки, токсичності при багаторазовому введенні, генотоксичності, канцерогенного потенціалу та репродуктивної та онтогенетичної токсичності, особливої шкоди для людини не виявлено.

Всмоктування

Середня величина біодоступності циклобензаприну при прийомі внутрішньо варіює від 33% до 55%. Максимальна концентрація (Cmax) циклобензаприну в плазмі крові при пероральному введенні становить 5-35 нг/мл через 4 год після прийому, причому доза препарату (5, 10 або 20 мг) практично не впливає на Cmax.

Розподіл

Циклобензаприн має високий ступінь зв'язування з білками плазми.

Циклобензаприн характеризується великим об'ємом розподілу та бере участь в ентерогепатичній циркуляції.

Метаболізм

Циклобензаприн піддається ефекту "первинного проходження" через печінку після всмоктування в кишечнику і метаболізується в значній мірі. Ізоферменти цитохрому P450 - P2А, 2D6, в меншій мірі 3А4, беруть участь у метаболізмі шляхом N-диметилювання, яке є одним з окислювальних способів метаболізму циклобензаприну.

Виведення

Близько 10–20% препарату екскретується нирками у вигляді глюкуронідів. При пероральному прийомі виведення через нирки відбувається в більшій мірі, ніж при внутрішньовенному та внутрішньом'язовому введенні. У сечі визначається лише незначна кількість незміненого циклобензаприну.

Циклобензаприн виводиться досить повільно, ефективний період напіввиведення становить 18 год (діапазон від 8 до 37 год; n=18); кліренс з плазми становить 0.7 л/хв.

Незважаючи на тривалий ефективний період напіввиведення, тривалість фармакологічної дії становить 4-6 годин, однак у деяких пацієнтів може тривати значно довше. При дозі циклобензаприну 10 мг і більше досягнення ефективної терапевтичної концентрації відбувається значно швидше, ніж при дозі 5 мг.

При прийомі 3 рази на день препарат акумулюється, досягаючи рівноважного стану протягом 3-4 днів, з концентрацією в плазмі крові приблизно в чотири рази перевищуючою концентрацію після прийому одноразової дози.

Лінійність (нелінійність)

Циклобензаприн демонструє лінійну фармакокінетику в діапазоні доз від 2.5 мг до 10 мг.

Особливі групи пацієнтів

Пацієнти похилого віку. Було проведено дослідження з вивчення фармакокінетики циклобензаприну у 12 літніх добровольців чоловічої та жіночої статі у віці 65-79 років. Усі добровольці приймали циклобензаприн у дозі 5 мг перорально у вигляді таблеток 3 рази на день протягом 7 днів. На 8-й день була прийнята остання доза. Результати порівнювалися з результатами молодих добровольців. Стаціонарна концентрація циклобензаприну у літніх добровольців після прийому циклобензаприну у дозі 5 мг 3 рази на день була в 2 рази вищою, ніж у молодих добровольців.

Пацієнти з порушенням функції печінки. У дослідженні фармакокінетики брали участь 16 добровольців чоловічої та жіночої статі у віці 41–67 років з помірною печінковою недостатністю, пов'язаною з алкоголізмом та оціненою за шкалою Чайлда-П'ю від 5 до 8 балів. Усі добровольці приймали циклобензаприн у дозі 5 мг перорально у вигляді таблеток 3 рази на день протягом 7 днів. На 8-й день була прийнята одна остання доза. Стаціонарна концентрація циклобензаприну у добровольців з помірною печінковою недостатністю після прийому циклобензаприну у дозі 5 мг 3 рази на день була в 2 рази вищою порівняно зі здоровими молодими добровольцями. T1/2 у даної групи становив у середньому 46.2 год (порівняно з T1/2=18 год у здорових молодих добровольців).

Діти. Дані відсутні.

Для дорослих:

Лікування болісного патологічно підвищеного тонусу і спазму поперечно-смугастої мускулатури при дорсопатії, дорсалгії, цервікалгії, люмбалгії, торакалгії, ішіасі.

- гіперчутливість до циклобензаприну або до будь-якої з допоміжних речовин;
- одночасне застосування з інгібіторами МАО або протягом 14 днів після їх відміни;
- у дітей та підлітків до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних);
- період відновлення після перенесеного гострого інфаркту міокарда;
- порушення серцевого ритму і провідності, включаючи блокади провідної системи серця;
- застійна серцева недостатність;
- гіпертиреоз.

Обмеження застосування
Циклобензаприн слід застосовувати тільки протягом короткого періоду (до 2-3 тижнів), оскільки достатніх доказів ефективності при застосуванні препарату протягом більш тривалого часу немає, і оскільки патологічний тонус і спазм поперечно-смугастої мускулатури при захворюваннях опорно-рухового апарату, в основному нетривалий, а специфічна терапія протягом тривалого періоду рідко є виправданою.

Не виявлено ефективності застосування препарату циклобензаприну для лікування м'язового спазму, пов'язаного з захворюваннями головного або спинного мозку, або з дитячим церебральним паралічем.

Серотоніновий синдром
Розвиток потенційно небезпечного для життя серотонінового синдрому було зареєстровано при застосуванні циклобензаприну в комбінації з наступними препаратами: селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну, селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну і норадреналіну, трициклічними антидепресантами, трамадолом, бупропіоном, меперидином, верапамілом або інгібіторами МАО.

Одночасне застосування препарату циклобензаприну з інгібіторами МАО протипоказано. Симптоми серотонінового синдрому можуть включати зміни психічного стану (наприклад, сплутаність свідомості, ажитація, галюцинації), порушення з боку вегетативної нервової системи (такі як підвищене потовиділення, тахікардія, лабільність АТ, гіпертермія), нервово-м'язові порушення (зокрема тремор, атаксія, гіперрефлексія, клонус, ригідність м'язів) і/або шлунково-кишкові симптоми (наприклад, нудота, блювання, діарея). Якщо розвиваються вказані вище реакції, необхідно негайно припинити прийом препарату та будь-яких супутніх серотонінергічних речовин і почати симптоматичне лікування. Якщо одночасне лікування препаратом циклобензаприну та іншими серотонінергічними препаратами клінічно виправдане, рекомендується ретельне спостереження за станом пацієнта, особливо на початку лікування або при підвищенні дози.

Ефекти, подібні до тих, що виникають при застосуванні трициклічних антидепресантів
Циклобензаприн структурно подібний до трициклічних антидепресантів, наприклад амітриптиліну та іміпраміну. На тлі застосування трициклічних антидепресантів повідомлялося про випадки виникнення аритмії, синусової тахікардії, збільшення часу проведення збудження в серці, які можуть викликати розвиток інфаркту міокарда та інсульту.

Препарат Релоприм може посилювати дію алкоголю, барбітуратів та інших препаратів, що пригнічують ЦНС.
Деякі з більш серйозних реакцій з боку ЦНС, що супроводжували прийом трициклічних антидепресантів, були відзначені в короткострокових дослідженнях при застосуванні циклобензаприну при інших показаннях, крім патологічного тонусу і спазму поперечно-смугастої мускулатури при захворюваннях опорно-рухового апарату, і в основному в дозах, що перевищують рекомендовані. При виникненні клінічно значущих симптомів з боку ЦНС застосування препарату слід припинити.

Пацієнти похилого віку
Концентрація циклобензаприну в плазмі крові у пацієнтів похилого віку збільшується. Також у пацієнтів похилого віку може бути збільшений ризик виникнення побічних реакцій з боку ЦНС, таких як галюцинації та сплутаність свідомості і побічних реакцій з боку серцево-судинної системи, які можуть призводити до непритомності та інших наслідків, а також ризик розвитку лікарської взаємодії та впливу препарату на супутні захворювання. У зв'язку з цим циклобензаприн слід застосовувати у пацієнтів похилого віку тільки у разі гострої необхідності. Літнім пацієнтам слід призначати препарат у початковій дозі 5 мг з поступовим збільшенням дози. У разі необхідності слід розглянути можливість зменшення частоти прийому препарату.

Пацієнти з печінковою недостатністю
Концентрація циклобензаприну у пацієнтів з порушенням функції печінки збільшується. Дані пацієнти зазвичай більш чутливі до препаратів з потенційним седативним ефектом, включаючи циклобензаприн. Слід з обережністю застосовувати препарат циклобензаприну у пацієнтів з легким порушенням функції печінки. Пацієнтам з легкими порушеннями функції печінки слід призначати препарат у початковій дозі 5 мг з поступовим збільшенням дози. У зв'язку з недостатністю даних про застосування у пацієнтів з більш важкими порушеннями функції печінки, застосування препарату у пацієнтів з порушенням функції печінки від помірної до важкої ступеня не рекомендується.

Атропіноподібна дія
Через наявність атропіноподібної дії препарат циклобензаприну слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з затримкою сечовипускання в анамнезі, закритокутовою глаукомою, підвищеним внутрішньоочним тиском та пацієнтам, які приймають антихолінергічні препарати.

Залежність
Раптова відміна препарату після тривалого застосування може в рідкісних випадках викликати нудоту, головний біль і нездужання. Ці симптоми не свідчать про розвиток залежності.

Діти
Циклобензаприн не слід застосовувати в педіатричній практиці, оскільки клінічні дані про ефективність і безпеку застосування препарату у дітей до 18 років відсутні.

Допоміжні речовини
Препарат містить лактози моногідрат. Пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази лапарів або глюкозо-галактозною мальабсорбцією не слід приймати цей препарат.

Препарат Релоприм містить менше 1 ммоль (23 мг) натрію на 1 таблетку, тобто, по суті, не містить натрію.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами

У зв'язку з ризиком виникнення таких небажаних реакцій як запаморочення, втомлюваність, сонливість, в період лікування пацієнти повинні утримуватися від керування транспортними засобами та занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.

Подібно до всіх лікарських препаратів препарат Релоприм може викликати небажані реакції, однак вони виникають не у всіх.

Припиніть прийом препарату Релоприм і негайно зверніться за медичною допомогою у разі виникнення однієї з наступних серйозних небажаних реакцій:

Не часто – можуть виникати не більше ніж у 1 людини зі 100
- непритомність,
- психоз,
- рухове занепокоєння, нерідко протікає з сильним емоційним збудженням, супроводжуваним почуттям тривоги і страху (ажитація),
- аномальні думки і сни,
- галюцинації,
- судоми,
- порушення узгодженості руху різних м'язів (атаксія),
- порушення вимови (дизартрія),
- ритмічні, швидкі скорочення м'язів тулуба або кінцівок мимовільного характеру (тремор),
- різке мимовільне скорочення м'язів (конвульсії),
- мимовільні скорочення м'язів і підвищений тонус (гіпертонус) м'язів,
- подвійне зір (диплопія),
- жовтяниця,
- важкі алергічні реакції (анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк),
- набряк обличчя,
- набряк язика,
- збільшення частоти сечовипускань,
- затримка сечі.

У порядку зменшення частоти виникнення інші небажані реакції можуть включати:
Дуже часто (можуть виникати у більш ніж 1 людини з 10)
Сонливість, сухість у роті

Часто (можуть виникати не більше ніж у 1 людини з 10)
Запалення слизової оболонки і лімфоїдної тканини мигдаликів глотки (фарингіт), інфекції верхніх відділів дихальних шляхів, дратівливість, занепокоєння, головний біль, запаморочення, біль у животі, закидання вмісту шлунка назад у стравохід (шлунково-стравохідний рефлюкс), запор, частий стілець (діарея), нудота, втомлюваність.

Не часто (можуть виникати не більше ніж у 1 людини зі 100)
Дезорієнтація, безсоння, пригніченість, серотоніновий синдром, розлад чутливості (парестезія), порушення смаку, шум у вухах, почастішання частоти серцевих скорочень (тахікардія), аритмія, серцебиття, зниження артеріального тиску (гіпотензія), розширення судин (вазодилатація), блювання, розлад прийому їжі (анорексія), біль у ділянці живота, гастрит, спрага, здуття живота, гепатит, холестаз, збільшення активності печінкового ферменту (АлАТ), свербіж, висип, кропив'янка, підвищене потовиділення, слабкість в окремих групах м'язів, нездужання.

Симптоми

Найбільш поширеними симптомами передозування є сонливість, тахікардія. До менш частих проявів належать тремор, збудження, кома, атаксія, артеріальна гіпертензія, невиразна мова, сплутаність свідомості, запаморочення, нудота, блювання і галюцинації. До рідкісних, але потенційно критичних проявів передозування належать зупинка серця, біль у грудях, аритмія, важка артеріальна гіпотензія, судоми і злоякісний нейролептичний синдром. Порушення на ЕКГ, особливо зміни висоти або ширини комплексу QRS, є клінічно значущими показниками передозування циклобензаприну.

При умисному передозуванні циклобензаприну часто зустрічається його застосування з кількома лікарськими засобами, а також з алкоголем. Після передозування циклобензаприну симптоми отруєння можуть розвиватися швидко, тому якнайшвидше необхідно починати моніторинг стану пацієнта в умовах стаціонару. Передозування препарату циклобензаприн рідко може призводити до летального результату.

Лікування

Загальне

Для попередження виникнення рідкісних, але потенційно критичних проявів, описаних вище, необхідно провести ЕКГ і негайно почати моніторинг серцевої діяльності. Слід також забезпечити прохідність дихальних шляхів пацієнта, забезпечити в/в доступ і почати промивання шлунка. Також необхідно спостереження для виявлення ознак пригнічення ЦНС або дихання, гіпотонії, серцевої аритмії і/або блокади серцевої провідності, судом. Якщо в будь-який час протягом цього періоду виникнуть ознаки отруєння, буде потрібно більш тривале спостереження. При визначенні тактики лікування не слід орієнтуватися на концентрацію препарату в крові. Діаліз, ймовірно, неефективний через низьку концентрацію препарату в плазмі крові.

Деконтамінація ШКТ

Всім пацієнтам, у яких підозрюється передозування препаратом циклобензаприну, необхідно проводити деконтамінацію ШКТ. Вона повинна включати промивання шлунка великими об'ємами рідини з подальшим застосуванням активованого вугілля. Якщо свідомість сплутана, слід забезпечити прохідність дихальних шляхів до промивання шлунка, викликання блювання протипоказано.

Серцево-судинна система

Максимальна тривалість QRS у стандартних відведеннях ≥0.10 с може бути кращим індикатором тяжкості передозування. Підлужування сироватки крові до рівня pH 7.45-7.55 шляхом в/в введення бікарбонату натрію і гіпервентиляції (у разі необхідності) слід проводити у пацієнтів з аритмією і/або розширенням комплексу QRS. Рівень рН >7.60 або рCО2 <20 мм рт. ст. небажаний. Аритмії, які не реагують на терапію бікарбонатом натрію/гіпервентиляцію, можуть відповідати на лікування лідокаїном, бретилієм або фенітоїном. Антиаритмічні препарати класу 1А і 1С (наприклад, хінідин, дизопірамід і прокаїнамід) зазвичай протипоказані.

ЦНС

Пацієнтам з депресією ЦНС рекомендується рання інтубація через можливість різкого погіршення стану. Судоми слід контролювати за допомогою бензодіазепінів або у разі неефективності останніх за допомогою інших протисудомних препаратів (наприклад, фенобарбіталу, фенітоїну). Фізостигмін не рекомендується, за винятком лікування симптомів, що загрожують життю і невразливих до інших методів лікування, і тільки за умови стаціонарного лікування.

Психіатричне спостереження

Оскільки передозування часто є навмисним, на етапі відновлення пацієнти можуть повторювати спроби самогубства за допомогою інших засобів. Для таких пацієнтів може бути доцільною консультація психіатра.

Завдяки своїй структурній схожості з трициклічними антидепресантами препарат циклобензаприн може може обумовлювати небезпечні для життя взаємодії з інгібіторами МАО, посилювати дію алкоголю, барбітуратів та інших препаратів, що пригнічують ЦНС, підвищувати ризик виникнення судомних нападів у пацієнтів, які застосовують трамадол, або блокувати антигіпертензивну дію гуанетидину та аналогічно діючих сполук.

Існують повідомлення про випадки розвитку серотонінового синдрому на тлі одночасного застосування циклобензаприну та інших препаратів, таких як селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну і норадреналіну, трициклічні антидепресанти, трамадол, бупропіон, меперидин, верапаміл або інгібітори МАО.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
По 10 або 12 таблеток у контурну чарункову упаковку з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої.

3 контурні чарункові упаковки разом з листком-вкладишем поміщають у пачку з картону.