Валсартан
Valsartan
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: Tab. Valsartani 0,08 № 28
D. S. всередину, по 1 таблетці 1 раз/добу щоденно, незалежно від прийому їжі
Rp.: "Valsartan" 40 mg
D.t.d. № 30 in tab.
S. всередину, по 1 таблетці 2 рази/добу, незалежно від часу прийому їжі, запиваючи водою.
Rp.: Valsartani 160 mg
D.t.d. № 30 in tab.
S. всередину, по 1 таблетці 2 рази/добу, незалежно від часу прийому їжі, запиваючи водою.
D. S. всередину, по 1 таблетці 1 раз/добу щоденно, незалежно від прийому їжі
Rp.: "Valsartan" 40 mg
D.t.d. № 30 in tab.
S. всередину, по 1 таблетці 2 рази/добу, незалежно від часу прийому їжі, запиваючи водою.
Rp.: Valsartani 160 mg
D.t.d. № 30 in tab.
S. всередину, по 1 таблетці 2 рази/добу, незалежно від часу прийому їжі, запиваючи водою.
Фармакологічні властивості
Антигіпертензивне.
Фармакодинаміка
Антигіпертензивний засіб. Є специфічним антагоністом рецепторів ангіотензину II. Чинить вибіркову антагоністичну дію на AT1-рецептори, які відповідають за реалізацію ефектів ангіотензину II.
Внаслідок блокади AT1-рецепторів підвищується плазмова концентрація ангіотензину II, який може стимулювати незаблоковані AT2-рецептори. Не має агоністичної активності щодо AT1-рецепторів. Афінність валсартану до AT1-рецепторів приблизно в 20 000 разів вища, ніж до AT2-рецепторів.
Не інгібує АПФ. Не взаємодіє і не блокує рецептори інших гормонів або іонні канали, які мають важливе значення для регуляції функцій серцево-судинної системи. Не впливає на рівень загального холестерину, ТГ, глюкози і сечової кислоти в плазмі крові.
Початок антигіпертензивної дії валсартану після його застосування всередину в одноразовій дозі спостерігається протягом 2 годин після прийому, максимальний ефект досягається протягом 4-6 годин.
Внаслідок блокади AT1-рецепторів підвищується плазмова концентрація ангіотензину II, який може стимулювати незаблоковані AT2-рецептори. Не має агоністичної активності щодо AT1-рецепторів. Афінність валсартану до AT1-рецепторів приблизно в 20 000 разів вища, ніж до AT2-рецепторів.
Не інгібує АПФ. Не взаємодіє і не блокує рецептори інших гормонів або іонні канали, які мають важливе значення для регуляції функцій серцево-судинної системи. Не впливає на рівень загального холестерину, ТГ, глюкози і сечової кислоти в плазмі крові.
Початок антигіпертензивної дії валсартану після його застосування всередину в одноразовій дозі спостерігається протягом 2 годин після прийому, максимальний ефект досягається протягом 4-6 годин.
Фармакокінетика
Після прийому всередину валсартан швидко абсорбується з ШКТ, ступінь всмоктування характеризується індивідуальними відмінностями. Абсолютна біодоступність в середньому становить 23%. Фармакокінетична крива валсартану має мультиекспоненційний характер (T1/2 в α-фазі < 1 год і T1/2 в β-фазі - близько 9 год), кінетика лінійна.
При курсовому застосуванні змін фармакокінетичних параметрів не відзначалося.
При прийомі валсартану з їжею AUC зменшується на 48%, при цьому приблизно через 8 годин після прийому концентрації валсартану в плазмі однакові у пацієнтів, які приймали його з їжею і натщесерце. Зменшення AUC не супроводжується клінічно значущим зменшенням терапевтичного ефекту.
При прийомі валсартану 1 раз/добу кумуляція виражена незначно. Концентрації валсартану в плазмі крові у жінок і чоловіків були однакові.
Зв'язування з білками плазми, переважно з альбумінами, становить 94-97%. Vd в рівноважному стані становить близько 17 л.
Плазмовий кліренс валсартану становить близько 2 л/год. Виводиться з калом - 70% і з сечею - 30%, переважно в незміненому вигляді.
При біліарному цирозі або обструкції жовчовивідних шляхів AUC валсартану збільшується приблизно в 2 рази.
При курсовому застосуванні змін фармакокінетичних параметрів не відзначалося.
При прийомі валсартану з їжею AUC зменшується на 48%, при цьому приблизно через 8 годин після прийому концентрації валсартану в плазмі однакові у пацієнтів, які приймали його з їжею і натщесерце. Зменшення AUC не супроводжується клінічно значущим зменшенням терапевтичного ефекту.
При прийомі валсартану 1 раз/добу кумуляція виражена незначно. Концентрації валсартану в плазмі крові у жінок і чоловіків були однакові.
Зв'язування з білками плазми, переважно з альбумінами, становить 94-97%. Vd в рівноважному стані становить близько 17 л.
Плазмовий кліренс валсартану становить близько 2 л/год. Виводиться з калом - 70% і з сечею - 30%, переважно в незміненому вигляді.
При біліарному цирозі або обструкції жовчовивідних шляхів AUC валсартану збільшується приблизно в 2 рази.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Таблетки приймати всередину, не розжовуючи, незалежно від часу прийому їжі, запиваючи водою.
Артеріальна гіпертензія
Рекомендована початкова доза препарату Валсартан становить 80 мг 1 раз на добу щоденно, незалежно від расової належності, віку і статі пацієнта. Антигіпертензивний ефект розвивається в перші 2 тижні лікування; максимальний ефект відзначається через 4 тижні. Тим пацієнтам, у яких не вдається досягти адекватної терапевтичної відповіді, добова доза препарату Валсартан може бути збільшена до максимальної добової дози 320 мг або необхідно додатково застосовувати діуретичні препарати.
Хронічна серцева недостатність
Рекомендована початкова доза препарату Валсартан становить 40 мг 2 рази на добу щоденно. Дозу препарату Валсартан слід поступово збільшувати протягом як мінімум 2 тижнів до 80 мг 2 рази на добу, а при хорошій переносимості - до 160 мг 2 рази на добу. При цьому може знадобитися зниження дози одночасно прийнятих діуретиків. Максимальна добова доза препарату Валсартан становить 320 мг у 2 прийоми.
Для підвищення виживаності після перенесеного інфаркту міокарда
Лікування слід починати протягом 12 годин після перенесеного інфаркту міокарда. Початкова доза становить 20 мг (1/2 таблетки 40 мг) 2 рази на добу. Подальше підвищення дози проводиться методом титрування (40 мг, 80 мг, 160 мг 2 рази на добу) протягом кількох наступних тижнів, до досягнення цільової дози 160 мг 2 рази на добу. Максимальна добова доза становить 320 мг у 2 прийоми. Як правило, рекомендується досягнення дози до 80 мг 2 рази на добу до кінця другого тижня лікування. Досягнення максимальної цільової дози по 160 мг 2 рази на добу рекомендується до кінця третього місяця терапії препаратом Валсартан. Збільшення дози залежить від переносимості препарату в період титрування.
У разі розвитку артеріальної гіпотензії, що супроводжується клінічними проявами, або порушення функції нирок слід розглянути можливість зниження дози. Оцінка стану пацієнтів у період після перенесеного інфаркту міокарда повинна включати оцінку функції нирок.
Застосування у пацієнтів віком старше 65 років
У літніх пацієнтів корекції дози препарату Валсартан не потрібно.
Пацієнти з порушеннями функції нирок
При КК більше 10 мл/хв корекції дози не потрібно.
Одночасний прийом Валсартану з аліскіреном протипоказаний пацієнтам з порушенням функції нирок (СКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла). Наразі відсутні клінічні дані про застосування препарату у пацієнтів з КК менше 10 мл/хв.
Пацієнти з порушеннями функції печінки
Пацієнтам з легкими або помірними порушеннями функції печінки небіліарного генезу без явищ холестазу препарат слід застосовувати з обережністю, добова доза не повинна перевищувати 80 мг.
У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), біліарним цирозом і холестазом застосування препарату Валсартан протипоказано.
Артеріальна гіпертензія
Рекомендована початкова доза препарату Валсартан становить 80 мг 1 раз на добу щоденно, незалежно від расової належності, віку і статі пацієнта. Антигіпертензивний ефект розвивається в перші 2 тижні лікування; максимальний ефект відзначається через 4 тижні. Тим пацієнтам, у яких не вдається досягти адекватної терапевтичної відповіді, добова доза препарату Валсартан може бути збільшена до максимальної добової дози 320 мг або необхідно додатково застосовувати діуретичні препарати.
Хронічна серцева недостатність
Рекомендована початкова доза препарату Валсартан становить 40 мг 2 рази на добу щоденно. Дозу препарату Валсартан слід поступово збільшувати протягом як мінімум 2 тижнів до 80 мг 2 рази на добу, а при хорошій переносимості - до 160 мг 2 рази на добу. При цьому може знадобитися зниження дози одночасно прийнятих діуретиків. Максимальна добова доза препарату Валсартан становить 320 мг у 2 прийоми.
Для підвищення виживаності після перенесеного інфаркту міокарда
Лікування слід починати протягом 12 годин після перенесеного інфаркту міокарда. Початкова доза становить 20 мг (1/2 таблетки 40 мг) 2 рази на добу. Подальше підвищення дози проводиться методом титрування (40 мг, 80 мг, 160 мг 2 рази на добу) протягом кількох наступних тижнів, до досягнення цільової дози 160 мг 2 рази на добу. Максимальна добова доза становить 320 мг у 2 прийоми. Як правило, рекомендується досягнення дози до 80 мг 2 рази на добу до кінця другого тижня лікування. Досягнення максимальної цільової дози по 160 мг 2 рази на добу рекомендується до кінця третього місяця терапії препаратом Валсартан. Збільшення дози залежить від переносимості препарату в період титрування.
У разі розвитку артеріальної гіпотензії, що супроводжується клінічними проявами, або порушення функції нирок слід розглянути можливість зниження дози. Оцінка стану пацієнтів у період після перенесеного інфаркту міокарда повинна включати оцінку функції нирок.
Застосування у пацієнтів віком старше 65 років
У літніх пацієнтів корекції дози препарату Валсартан не потрібно.
Пацієнти з порушеннями функції нирок
При КК більше 10 мл/хв корекції дози не потрібно.
Одночасний прийом Валсартану з аліскіреном протипоказаний пацієнтам з порушенням функції нирок (СКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла). Наразі відсутні клінічні дані про застосування препарату у пацієнтів з КК менше 10 мл/хв.
Пацієнти з порушеннями функції печінки
Пацієнтам з легкими або помірними порушеннями функції печінки небіліарного генезу без явищ холестазу препарат слід застосовувати з обережністю, добова доза не повинна перевищувати 80 мг.
У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), біліарним цирозом і холестазом застосування препарату Валсартан протипоказано.
Для дітей:
Артеріальна гіпертензія
Рекомендована початкова доза препарату Валсартан у дітей і підлітків від 6 до 18 років становить 40 мг 1 раз на добу при масі тіла дитини менше 35 кг і 80 мг 1 раз на добу при масі тіла дитини більше 35 кг. Дозу рекомендовано коригувати з урахуванням зниження АТ.
Максимальні рекомендовані добові дози:
При масі тіла ≥8 кг < 35 кг - 80 мг;
При масі тіла ≥35 кг < 80 кг - 160 мг;
При масі тіла ≥80 кг < 160 кг - 320 мг.
Застосування більш високих доз не рекомендується.
Застосування у пацієнтів від 6 до 18 років з порушеннями функції нирок
У пацієнтів від 6 до 18 років з порушенням функції нирок при КК менше 30 мл/хв, а також у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, застосування валсартану не вивчалося, тому застосування препарату у даної категорії пацієнтів не рекомендується. У пацієнтів з КК більше 30 мл/хв. корекції дози не потрібно. Під час застосування препарату Валсартан слід ретельно контролювати функцію нирок і вміст калію в плазмі крові.
Застосування у пацієнтів від 6 до 18 років з порушеннями функції печінки
Як і у дорослих пацієнтів, застосування препарату Валсартан протипоказано для пацієнтів від 6 до 18 років з тяжкими порушеннями функції печінки, біліарним цирозом і холестазом. Досвід застосування валсартану у пацієнтів з легкими і помірними порушеннями функції печінки обмежений. Не слід перевищувати дозу в 80 мг у даної групи пацієнтів.
Рекомендована початкова доза препарату Валсартан у дітей і підлітків від 6 до 18 років становить 40 мг 1 раз на добу при масі тіла дитини менше 35 кг і 80 мг 1 раз на добу при масі тіла дитини більше 35 кг. Дозу рекомендовано коригувати з урахуванням зниження АТ.
Максимальні рекомендовані добові дози:
При масі тіла ≥8 кг < 35 кг - 80 мг;
При масі тіла ≥35 кг < 80 кг - 160 мг;
При масі тіла ≥80 кг < 160 кг - 320 мг.
Застосування більш високих доз не рекомендується.
Застосування у пацієнтів від 6 до 18 років з порушеннями функції нирок
У пацієнтів від 6 до 18 років з порушенням функції нирок при КК менше 30 мл/хв, а також у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, застосування валсартану не вивчалося, тому застосування препарату у даної категорії пацієнтів не рекомендується. У пацієнтів з КК більше 30 мл/хв. корекції дози не потрібно. Під час застосування препарату Валсартан слід ретельно контролювати функцію нирок і вміст калію в плазмі крові.
Застосування у пацієнтів від 6 до 18 років з порушеннями функції печінки
Як і у дорослих пацієнтів, застосування препарату Валсартан протипоказано для пацієнтів від 6 до 18 років з тяжкими порушеннями функції печінки, біліарним цирозом і холестазом. Досвід застосування валсартану у пацієнтів з легкими і помірними порушеннями функції печінки обмежений. Не слід перевищувати дозу в 80 мг у даної групи пацієнтів.
Показання
Дорослі
- артеріальна гіпертензія.
- хронічна серцева недостатність (II-IV функціональний клас за класифікацією NYHA) у дорослих пацієнтів, які отримують стандартну терапію одним або кількома препаратами: діуретиками, серцевими глікозидами, інгібіторами АПФ або бета-адреноблокаторами. Застосування кожного з перелічених препаратів не є обов'язковим. Оцінка стану пацієнтів з ХСН повинна включати оцінку функції нирок;
- для підвищення виживаності пацієнтів після перенесеного гострого інфаркту міокарда, ускладненого лівошлуночковою недостатністю і/або систолічною дисфункцією лівого шлуночка, за наявності стабільних показників гемодинаміки.
Діти і підлітки
- артеріальна гіпертензія у дітей і підлітків від 6 до 18 років.
- артеріальна гіпертензія.
- хронічна серцева недостатність (II-IV функціональний клас за класифікацією NYHA) у дорослих пацієнтів, які отримують стандартну терапію одним або кількома препаратами: діуретиками, серцевими глікозидами, інгібіторами АПФ або бета-адреноблокаторами. Застосування кожного з перелічених препаратів не є обов'язковим. Оцінка стану пацієнтів з ХСН повинна включати оцінку функції нирок;
- для підвищення виживаності пацієнтів після перенесеного гострого інфаркту міокарда, ускладненого лівошлуночковою недостатністю і/або систолічною дисфункцією лівого шлуночка, за наявності стабільних показників гемодинаміки.
Діти і підлітки
- артеріальна гіпертензія у дітей і підлітків від 6 до 18 років.
Протипоказання
- Підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату;
- вагітність, планування вагітності;
- період грудного вигодовування;
- вік до 6 років - за показанням артеріальна гіпертензія;
- вік від 6 до 18 років - за всіма показаннями, крім артеріальної гіпертензії (ефективність і безпека застосування не встановлена);
- тяжкі порушення функції печінки (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), біліарний цироз і холестаз;
- одночасне застосування з аліскіреном і препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом і/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла);
- одночасне застосування з інгібіторами АПФ у пацієнтів з діабетичною нефропатією.
З обережністю:
Порушення функції нирок з кліренсом креатиніну (КК) менше 10 мл/хв (немає клінічних даних); двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки; стан після трансплантації нирки; первинний гіперальдостеронізм; дотримання дієти з обмеженням споживання кухонної солі; гіпонатріємія; стани, що супроводжуються дефіцитом натрію в організмі і/або зменшенням об'єму циркулюючої крові (в тому числі діарея, блювання, лікування великими дозами діуретиків); діти і підлітки у віці від 6 до 18 років з КК менше 30 мл/хв, в тому числі які перебувають на гемодіалізі; порушення функції печінки легкого і помірного ступеня тяжкості (≤ 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) небіліарного генезу без явищ холестазу; пацієнти з ХСН II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA, функція нирок яких залежить від стану ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС); аортальний стеноз, мітральний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; спадковий ангіоневротичний набряк, або ангіоневротичний набряк на тлі терапії АРА II або інгібіторами АПФ в анамнезі (слід дотримуватися особливої обережності); одночасне застосування з іншими засобами, що інгібують РААС, такими як інгібітори АПФ і аліскірен
- вагітність, планування вагітності;
- період грудного вигодовування;
- вік до 6 років - за показанням артеріальна гіпертензія;
- вік від 6 до 18 років - за всіма показаннями, крім артеріальної гіпертензії (ефективність і безпека застосування не встановлена);
- тяжкі порушення функції печінки (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), біліарний цироз і холестаз;
- одночасне застосування з аліскіреном і препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом і/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла);
- одночасне застосування з інгібіторами АПФ у пацієнтів з діабетичною нефропатією.
З обережністю:
Порушення функції нирок з кліренсом креатиніну (КК) менше 10 мл/хв (немає клінічних даних); двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки; стан після трансплантації нирки; первинний гіперальдостеронізм; дотримання дієти з обмеженням споживання кухонної солі; гіпонатріємія; стани, що супроводжуються дефіцитом натрію в організмі і/або зменшенням об'єму циркулюючої крові (в тому числі діарея, блювання, лікування великими дозами діуретиків); діти і підлітки у віці від 6 до 18 років з КК менше 30 мл/хв, в тому числі які перебувають на гемодіалізі; порушення функції печінки легкого і помірного ступеня тяжкості (≤ 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) небіліарного генезу без явищ холестазу; пацієнти з ХСН II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA, функція нирок яких залежить від стану ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС); аортальний стеноз, мітральний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; спадковий ангіоневротичний набряк, або ангіоневротичний набряк на тлі терапії АРА II або інгібіторами АПФ в анамнезі (слід дотримуватися особливої обережності); одночасне застосування з іншими засобами, що інгібують РААС, такими як інгібітори АПФ і аліскірен
Особливі вказівки
При гіпонатріємії і/або зменшенні ОЦК, а також на тлі терапії високими дозами діуретиків у рідкісних випадках валсартан може викликати виражену артеріальну гіпотензію. Перед початком лікування слід провести корекцію порушень водно-сольового обміну.
У пацієнтів з реноваскулярною гіпертензією, що розвилася вторинно внаслідок стенозу ниркової артерії, в період лікування слід регулярно контролювати рівень сечовини і креатиніну в сироватці. Дані про безпеку застосування у пацієнтів з КК менше 10 мл/хв відсутні.
З особливою обережністю застосовують у пацієнтів з порушеннями прохідності жовчних шляхів.
Внаслідок інгібування РААС у схильних пацієнтів можливі зміни функції нирок. При застосуванні інгібіторів АПФ і антагоністів ангіотензинових рецепторів у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю тяжкого перебігу спостерігалися олігурія і/або наростання азотемії, рідко розвивалася гостра ниркова недостатність з ризиком летального результату.
Безпека і ефективність застосування валсартану у дітей не встановлена.
Вплив на здатність до керування транспортними засобами і механізмами
При застосуванні валсартану рекомендується дотримуватися обережності при водінні автомобіля і управлінні механізмами.
У пацієнтів з реноваскулярною гіпертензією, що розвилася вторинно внаслідок стенозу ниркової артерії, в період лікування слід регулярно контролювати рівень сечовини і креатиніну в сироватці. Дані про безпеку застосування у пацієнтів з КК менше 10 мл/хв відсутні.
З особливою обережністю застосовують у пацієнтів з порушеннями прохідності жовчних шляхів.
Внаслідок інгібування РААС у схильних пацієнтів можливі зміни функції нирок. При застосуванні інгібіторів АПФ і антагоністів ангіотензинових рецепторів у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю тяжкого перебігу спостерігалися олігурія і/або наростання азотемії, рідко розвивалася гостра ниркова недостатність з ризиком летального результату.
Безпека і ефективність застосування валсартану у дітей не встановлена.
Вплив на здатність до керування транспортними засобами і механізмами
При застосуванні валсартану рекомендується дотримуватися обережності при водінні автомобіля і управлінні механізмами.
Побічні ефекти
З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпотензія, постуральне запаморочення, постуральна гіпотензія.
З боку ЦНС: запаморочення, головний біль.
З боку травної системи: діарея, нудота, підвищення рівня білірубіну.
З боку сечовидільної системи: рідко - порушення функції нирок, підвищення рівня креатиніну і азоту сечовини (особливо при хронічній серцевій недостатності).
З боку обміну речовин: гіперкаліємія.
З боку системи кровотворення: нейтропенія, зменшення гемоглобіну і гематокриту.
Алергічні реакції: рідко - ангіоневротичний набряк, висип, свербіж, сироваткова хвороба, васкуліт.
Інші: втомлюваність, загальна слабкість, кашель, фарингіт, підвищення ризику розвитку вірусних інфекцій.
З боку ЦНС: запаморочення, головний біль.
З боку травної системи: діарея, нудота, підвищення рівня білірубіну.
З боку сечовидільної системи: рідко - порушення функції нирок, підвищення рівня креатиніну і азоту сечовини (особливо при хронічній серцевій недостатності).
З боку обміну речовин: гіперкаліємія.
З боку системи кровотворення: нейтропенія, зменшення гемоглобіну і гематокриту.
Алергічні реакції: рідко - ангіоневротичний набряк, висип, свербіж, сироваткова хвороба, васкуліт.
Інші: втомлюваність, загальна слабкість, кашель, фарингіт, підвищення ризику розвитку вірусних інфекцій.
Передозування
Симптоми: є обмежені дані про передозування у людини. Найбільш ймовірними проявами передозування можуть бути гіпотензія і тахікардія, брадикардія може виникнути через парасимпатичну (вагусну) стимуляцію. Повідомлялося про зниження рівня свідомості, судинну недостатність і шок.
Лікування: при виникненні симптоматичної гіпотензії слід призначити підтримуючу терапію.
Валсартан не видаляється з плазми при гемодіалізі.
Валсартан не проявляв явно спостережуваних побічних ефектів при одноразовому пероральному застосуванні доз до 2000 мг/кг у щурів і до 1000 мг/кг у мавп, за винятком підвищеного слиновиділення і діареї у щурів і блювання у мавп при максимальній дозі (в 60 і 31 раз відповідно вище МРДЧ на основі мг/м2 (в розрахунках приймається пероральна доза 320 мг/добу для пацієнта з масою тіла 60 кг).
Лікування: при виникненні симптоматичної гіпотензії слід призначити підтримуючу терапію.
Валсартан не видаляється з плазми при гемодіалізі.
Валсартан не проявляв явно спостережуваних побічних ефектів при одноразовому пероральному застосуванні доз до 2000 мг/кг у щурів і до 1000 мг/кг у мавп, за винятком підвищеного слиновиділення і діареї у щурів і блювання у мавп при максимальній дозі (в 60 і 31 раз відповідно вище МРДЧ на основі мг/м2 (в розрахунках приймається пероральна доза 320 мг/добу для пацієнта з масою тіла 60 кг).
Лікарняна взаємодія
При одночасному застосуванні діуретиків у високих дозах можливий розвиток артеріальної гіпотензії.
При одночасному застосуванні калійзберігаючих діуретиків, гепарину, біологічно активних добавок або замінників солі, що містять калій, можливий розвиток гіперкаліємії.
При одночасному застосуванні з індометацином можливе зменшення антигіпертензивної дії валсартану.
При одночасному застосуванні з літію карбонатом описано випадок розвитку інтоксикації літієм.
При одночасному застосуванні калійзберігаючих діуретиків, гепарину, біологічно активних добавок або замінників солі, що містять калій, можливий розвиток гіперкаліємії.
При одночасному застосуванні з індометацином можливе зменшення антигіпертензивної дії валсартану.
При одночасному застосуванні з літію карбонатом описано випадок розвитку інтоксикації літієм.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 40 мг, 80 мг і 160 мг.
По 7, 10, 14, 20, 28, 30, 56 таблеток у контурну чарункову упаковку з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої.
По 7, 10, 14, 20, 28, 30, 40, 50 або 100 таблеток у банки полімерні для лікарських засобів.
По 7, 10, 14, 20, 28, 30, 56 таблеток у контурну чарункову упаковку з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої.
По 7, 10, 14, 20, 28, 30, 40, 50 або 100 таблеток у банки полімерні для лікарських засобів.
