Амелотекс таблетки

Жарознижувальне, протизапальне, знеболювальне.

Препарат Амелотекс є НПЗП, належить до похідних енолової кислоти і чинить протизапальну, анальгетичну та антипіретичну дію. Виражена протизапальна дія мелоксикаму встановлена на всіх стандартних моделях запалення.
Механізм дії мелоксикаму полягає в його здатності інгібувати синтез простагландинів - відомих медіаторів запалення.
Мелоксикам in vivo інгібує синтез простагландинів у місці запалення в більшій мірі, ніж у слизовій оболонці шлунка або нирках.
Ці відмінності пов'язані з більш селективним інгібуванням циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) порівняно з циклооксигеназою-1 (ЦОГ-1). Вважається, що інгібування ЦОГ-2 забезпечує терапевтичні дії НПЗП, тоді як інгібування постійно присутнього ізоферменту ЦОГ-1 може бути відповідальним за побічні дії з боку шлунка і нирок. Селективність мелоксикаму щодо ЦОГ-2 підтверджена в різних тест-системах, як in vitro, так і in vivo. Селективна здатність мелоксикаму інгібувати ЦОГ-2 показана при застосуванні в якості тест-системи цільної крові людини in vitro. Встановлено, що мелоксикам (у дозах 7.5 і 15 мг) активніше інгібував ЦОГ-2, чинячи більше інгібуючий вплив на продукцію простагландину Е2, стимульовану ліпополісахаридом (реакція, контрольована ЦОГ-2), ніж на продукцію тромбоксану, що бере участь у процесі згортання крові (реакція, контрольована ЦОГ-1). Ці ефекти залежали від величини дози. В дослідженнях ex vivo показано, що мелоксикам (у дозах 7.5 мг і 15 мг) не чинить впливу на агрегацію тромбоцитів і час кровотечі.
У клінічних дослідженнях небажані реакції (НР) з боку ШКТ в цілому виникали рідше при прийомі мелоксикаму 7.5 мг і 15 мг, ніж при прийомі інших НПЗП, з якими проводилося порівняння. Це розходження в частоті НР з боку ШКТ в основному пов'язане з тим, що при прийомі мелоксикаму рідше спостерігалися такі явища як диспепсія, блювання, нудота, біль у животі. Частота перфорацій у верхніх відділах ШКТ, виразок і кровотеч, які пов'язувалися з застосуванням мелоксикаму, була низькою і залежала від дози препарату.

Всмоктування
Мелоксикам добре всмоктується з ШКТ, про що свідчить висока абсолютна біодоступність (90%) після прийому препарату внутрішньо. Після одноразового застосування мелоксикаму Cmax мелоксикаму в плазмі досягається протягом 5-6 год. Одночасний прийом їжі та органічних антацидів не змінює всмоктування. При застосуванні препарату внутрішньо (в дозах 7.5 і 15 мг) концентрації мелоксикаму пропорційні дозам. Рівноважний стан фармакокінетики досягається в межах 3-5 днів. Діапазон відмінностей між максимальними і базальними концентраціями мелоксикаму після його прийому 1 раз/добу відносно невеликий і становить при застосуванні в дозі 7.5 мг - 0.4-1.0 мкг/мл, а при застосуванні в дозі 15 мг - 0.8-2.0 мкг/мл (наведені відповідно значення мінімальної концентрації (Cmin) і Cmax в період рівноважного стану фармакокінетики), хоча відзначалися і значення, що виходять за вказаний діапазон.
Cmax в період рівноважного стану фармакокінетики досягається через 5-6 год після прийому внутрішньо.
Розподіл
Мелоксикам дуже добре зв'язується з білками плазми, в основному з альбуміном (99%). Проникає в синовіальну рідину, концентрація в синовіальній рідині становить приблизно 50% концентрації в плазмі. Vd після багаторазового прийому внутрішньо мелоксикаму (в дозах від 7.5 мг до 15 мг) становить близько 16 л, з коефіцієнтом варіації від 11 до 32%.
Метаболізм
Мелоксикам майже повністю метаболізується в печінці з утворенням 4 фармакологічно неактивних похідних. Основний метаболіт, 5'-карбоксимелоксикам (60% від величини дози), утворюється шляхом окислення проміжного метаболіту, 5'-гідроксиметилмелоксикаму, який також екскретується, але в меншій мірі (9% від величини дози). Дослідження in vitro показали, що в даному метаболічному перетворенні важливу роль відіграє ізофермент CYP2C9, додаткове значення має ізофермент CYP3A4. В утворенні двох інших метаболітів (що становлять відповідно 16% і 4% від величини дози препарату) бере участь пероксидаза, активність якої, ймовірно, індивідуально варіює.
Виведення
Виводиться в рівній мірі через кишечник і нирки, переважно у вигляді метаболітів. Через кишечник у незміненому вигляді виводиться менше 5% від величини добової дози, в сечі у незміненому вигляді препарат виявляється лише в слідових кількостях. Середній T1/2 мелоксикаму варіює від 13 до 25 год. Плазмовий кліренс становить в середньому 7-12 мл/хв після одноразового прийому мелоксикаму.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
Недостатність функції печінки, а також слабо виражена ниркова недостатність суттєвого впливу на фармакокінетику мелоксикаму не чинить. Швидкість виведення мелоксикаму з організму значно вища у пацієнтів з помірно вираженою нирковою недостатністю. Мелоксикам гірше зв'язується з білками плазми у пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю. При термінальній нирковій недостатності збільшення Vd може призвести до вищих концентрацій вільного мелоксикаму, тому у цих пацієнтів добова доза не повинна перевищувати 7.5 мг.
Пацієнти похилого віку порівняно з молодими пацієнтами мають схожі фармакокінетичні показники. У пацієнтів похилого віку середній плазмовий кліренс в період рівноважного стану фармакокінетики трохи нижчий, ніж у молодих пацієнтів. У жінок похилого віку вищі значення AUC і тривалий T1/2, порівняно з молодими пацієнтами обох статей.
Діти. Cmax (-34%) і AUC0-∞ (-28%) були нижчі у дітей молодшого віку (2-6 років) порівняно з більш старшою віковою групою (7-14 років), а кліренс препарату (з поправкою на масу тіла) у молодших дітей був вищим. Ретроспективне порівняння з дорослими показало, що концентрації мелоксикаму в плазмі у дітей старшого віку і дорослих схожі. У дітей обох вікових груп T1/2 мелоксикаму з плазми був схожим (13 год) і дещо коротшим, ніж у дорослих (15-20 год).

Для дорослих:

• остеоартрит (артроз, дегенеративні захворювання суглобів), в т.ч. з больовим компонентом;
• ревматоїдний артрит;
• анкілозуючий спондиліт;
• ювенільний ревматоїдний артрит (у пацієнтів з масою тіла ≥60 кг);
• інші запальні та дегенеративні захворювання кістково-м'язової системи, такі як артропатії, дорсопатії (наприклад, ішіас, біль у нижній частині спини, плечовий періартрит та інші), що супроводжуються болем.

• підвищена чутливість до активної речовини або допоміжних компонентів препарату;
• період після проведення аортокоронарного шунтування;
• декомпенсована серцева недостатність;
• повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа і навколоносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗП (в т.ч. в анамнезі);
• ерозивно-виразкові зміни слизової оболонки шлунка або дванадцятипалої кишки;
• активна шлунково-кишкова кровотеча;
• запальні захворювання кишечника (неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона);
• цереброваскулярна кровотеча або інші кровотечі;
• тяжка печінкова недостатність або активне захворювання печінки;
• ниркова недостатність тяжкого ступеня у пацієнтів, які не піддаються діалізу (КК

Пацієнтам з захворюваннями ШКТ потрібен регулярний медичний нагляд. При виникненні виразкового ураження ШКТ або шлунково-кишкової кровотечі Амелотекс необхідно відмінити.

Виразки ШКТ, перфорація або кровотечі можуть виникнути в ході застосування НПЗП в будь-який час, як при наявності насторожуючих симптомів або відомостей про серйозні шлунково-кишкові ускладнення в анамнезі, так і при відсутності цих ознак. Наслідки даних ускладнень в цілому більш серйозні у осіб похилого віку.
При застосуванні препарату Амелотекс можуть розвиватися такі серйозні реакції з боку шкіри, як ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. Тому слід приділяти особливу увагу пацієнтам, які повідомляють про розвиток небажаних явищ з боку шкіри і слизових оболонок, а також реакцій підвищеної чутливості до препарату, особливо, якщо подібні реакції спостерігалися протягом попередніх курсів лікування. Розвиток подібних реакцій спостерігається, як правило, протягом першого місяця лікування. У разі появи перших ознак шкірного висипу, змін слизових оболонок або інших ознак гіперчутливості повинен розглядатися питання про припинення застосування препарату Амелотекс.

Описані випадки при прийомі НПЗП підвищення ризику розвитку серйозних серцево-судинних тромбозів, інфаркту міокарда, нападу стенокардії, можливо з летальним наслідком. Такий ризик підвищується при тривалому застосуванні препарату, а також у пацієнтів з вищезазначеними захворюваннями в анамнезі і схильних до таких захворювань.

НПЗП інгібують в нирках синтез простагландинів, які беруть участь у підтриманні ниркової перфузії. Застосування НПЗП у пацієнтів зі зниженим нирковим кровотоком або зменшеним ОЦК може призвести до декомпенсації приховано протікаючої ниркової недостатності. Після відміни НПЗП функція нирок зазвичай відновлюється до вихідного рівня. В найбільшій мірі ризику розвитку цієї реакції піддаються пацієнти похилого віку, пацієнти, у яких відзначається дегідратація, ХСН, цироз печінки, нефротичний синдром або гострі порушення функції нирок, пацієнти, які одночасно приймають діуретичні засоби, інгібітори АПФ, антагоністи ангіотензин II рецепторів, а також пацієнти, які перенесли серйозні хірургічні втручання, які ведуть до гіповолемії. У таких пацієнтів на початку терапії слід ретельно контролювати діурез і функцію нирок.

Застосування НПЗП разом з діуретиками може призводити до затримки натрію, калію і води, а також до зниження натрійуретичної дії сечогінних засобів. В результаті цього у схильних пацієнтів можливо посилення ознак серцевої недостатності або гіпертензії. Тому необхідний ретельний контроль стану таких пацієнтів, а також у них повинна підтримуватися адекватна гідратація. До початку лікування необхідно дослідження функції нирок. У разі проведення комбінованої терапії слід також контролювати функцію нирок. При застосуванні препарату Амелотекс (так само, як і більшості інших НПЗП) можливо епізодичне підвищення активності трансаміназ в сироватці крові або інших показників функції печінки. У більшості випадків це підвищення було невеликим і перехідним. Якщо виявлені зміни суттєві або не зменшуються з часом, Амелотекс слід відмінити і проводити спостереження за виявленими лабораторними змінами.
Ослаблені або виснажені пацієнти можуть гірше переносити небажані явища, у зв'язку з чим, таким пацієнтам потрібен ретельний медичний нагляд.
Подібно іншим НПЗП, препарат Амелотекс може маскувати симптоми основного інфекційного захворювання.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами
Спеціальних клінічних досліджень впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами і механізмами не проводилося. Однак при керуванні транспортними засобами і роботі з механізмами слід враховувати можливість розвитку запаморочення, сонливості, порушення зору або інших порушень з боку ЦНС. Пацієнтам слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами і механізмами.

З боку ШКТ: більше 1% — диспепсія, в т.ч. нудота, блювання, абдомінальні болі, запор, метеоризм, діарея; 0,1–1% — перехідне підвищення активності печінкових трансаміназ, гіпербілірубінемія, відрижка, езофагіт, гастродуоденальна виразка, кровотеча з ШКТ (в т.ч. прихована), стоматит; менше 0,1% — перфорація ШКТ, коліт, гепатит, гастрит.

З боку органів кровотворення: більше 1% — анемія; 0,1–1% зміна формули крові, в т.ч. лейкопенія, тромбоцитопенія.

З боку шкірних покривів: більше 1% — свербіж, шкірний висип; 0,1–1% — кропив'янка; менше 0,1% — фотосенсибілізація, бульозні висипання, мультиформна еритема, в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.

З боку дихальної системи: менше 0,1% — бронхоспазм.

З боку нервової системи: більше 1% — запаморочення, головний біль; 0,1–1% — вертиго, шум у вухах, сонливість; менше 0,1% — сплутаність свідомості, дезорієнтація, емоційна лабільність.

З боку ССС: більше 1% — периферичні набряки; 0,1–1% — підвищення АТ, серцебиття, припливи крові до шкіри обличчя.

З боку сечовидільної системи: 0,1–1% — гіперкреатинінемія і/або підвищення сечовини в сироватці крові; менше 0,1% — гостра ниркова недостатність; зв'язок з прийомом мелоксикаму не встановлено — інтерстиціальний нефрит, альбумінурія, гематурія.

З боку органів чуття: менше 0,1% — кон'юнктивіт, порушення (в т.ч. нечіткість) зору.

Алергічні реакції: менше 0,1% — ангіоневротичний набряк, анафілактоїдні/анафілактичні реакції.

Симптоми: порушення свідомості, нудота, блювання, болі в епігастрії, шлунково-кишкова кровотеча, гостра ниркова недостатність, печінкова недостатність, зупинка дихання, асистолія.

Лікування: специфічного антидоту немає; при передозуванні препарату слід провести промивання шлунка, прийом активованого вугілля (протягом найближчої години), симптоматична терапія. Колестирамін прискорює виведення препарату з організму. Форсований діурез, гемодіаліз - малоефективні через високу зв'язок препарату з білками крові.

При одночасному застосуванні з іншими нестероїдними протизапальними препаратами (а також з ацетилсаліциловою кислотою) збільшується ризик виникнення ерозивно-виразкових уражень і кровотеч з шлунково-кишкового тракту. При одночасному застосуванні з гіпотензивними препаратами, можливо зниження ефективності дії останніх.

При одночасному застосуванні з препаратами літію можливо розвиток кумуляції літію і збільшення його токсичної дії (рекомендується контроль концентрації літію в крові).
При одночасному застосуванні з метотрексатом посилюється побічна дія останнього на кровотворну систему (небезпека виникнення анемії і лейкопенії, показаний періодичний контроль загального аналізу крові).
При одночасному застосуванні з діуретиками і з циклоспорином зростає ризик розвитку ниркової недостатності.

При одночасному застосуванні з внутрішньоматковими контрацептивними засобами можливо зниження ефективності дії останніх.
При одночасному застосуванні з антикоагулянтами (гепарин, тиклопідин, варфарин), а також з тромболітичними препаратами (стрептокіназа, фібринолізин) збільшується ризик розвитку кровотеч (необхідний періодичний контроль показників згортання крові).
При одночасному застосуванні з колестираміном, в результаті зв'язування мелоксикаму, посилюється його виведення через шлунково-кишковий тракт.
При одночасному застосуванні з селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну зростає ризик розвитку шлунково-кишкових кровотеч.

Таблетки, 7,5 мг і 15 мг. 
По 10 табл. в контурній чарунковій упаковці. 1 або 2 контурні чарункові упаковки разом з інструкцією по застосуванню поміщають в пачку картонну.