Ботулотоксин

В/м. Дози і точки для ін'єкцій визначаються індивідуально для кожного пацієнта відповідно до характеру, вираженості та локалізації м'язової гіперактивності. У ряді випадків для більш точного визначення локалізації ін'єкційованих м'язів застосовується електроміографічний контроль (ЕМГ).
При лікуванні двостороннього блефароспазму розчин вводять поверхнево в/м у верхню, латеральну і нижню частини кругового м'яза ока з обох сторін. Додатковими ділянками для ін'єкції є претарзальна частина кругового м'яза ока, область брів і лобна область. У кожну точку слід вводити 2,5–5 ОД препарату. Середня початкова доза — 15–25 ОД на одну сторону. Ефект дії препарату настає на 2–7-й день після процедури і зберігається протягом 3–6 міс. Для стійкого клінічного ефекту необхідно вводити препарат у зазначеній дозі кожні 3–6 міс. При лікуванні блефароспазму сумарна доза за 12 тижнів не повинна перевищувати 100 ОД.
Лікування пацієнтів з геміфаціальним спазмом проводиться так само, як і при односторонньому блефароспазмі.
При лікуванні спастичної кривошиї розчин препарату вводять у найбільш напружені м'язи шиї в сумарній дозі 25–75 ОД у 2–3 точки кожного м'яза. При ротаційній кривошиї препарат вводять у грудинно-ключично-соскоподібний м'яз контралатерально ротації і в ремінний м'яз іпсилатерально ротації. У випадках, що супроводжуються підняттям плеча, додатково потрібно введення препарату в гомолатеральний трапецієподібний м'яз і м'яз, що піднімає лопатку. При наявності нахилу голови назад потрібно введення препарату в обидва ремінні і обидва трапецієподібні м'язи. При нахилі голови вперед препарат вводиться в обидва грудинно-ключично-соскоподібні м'язи. Двосторонні ін'єкції можуть підвищити ризик появи слабкості м'язів шиї.
При подальшому введенні дози препарату можуть доводитися до оптимальних відповідно до попереднього клінічного ефекту і відзначених побічних дій. Міорелаксуючий ефект після ін'єкції препарату настає через 7–14 днів (можливо до 21 дня) і зберігається 3–6 міс, після чого слід зробити повторне введення препарату. Лікування кривошиї залежить від клінічного досвіду спеціаліста. У всіх випадках складних форм кривошиї або у разі низького ефекту ін'єкції потрібно проведення ЕМГ м'язів шиї для більш точного визначення локалізації напружених м'язів.
При дитячому церебральному паралічі зі спастичністю і еквіно-варусною деформацією стопи та ідіопатичною ходьбою на пальцях розчин препарату вводиться у 2 точки кожної головки литкового м'яза; при геміплегії препарат можна вводити у м'язи-згиначі передпліччя; при перехрещуванні стегон додатково можна вводити препарат у привідні м'язи стегна. Загальна доза на 1 процедуру, що становить 4–6 ОД/кг маси тіла (але не >300 ОД на 1 процедуру), рівномірно розподіляється на всі зацікавлені м'язи. При вираженій спастичності сумарна доза може становити 10–12 ОД/кг. Клінічне покращення спостерігається через 7–14 днів і може зберігатися до 6–12 міс. Повторні ін'єкції слід робити при зменшенні клінічного ефекту наполовину. Ортопедична корекція, розтягнення, фізіотерапія сприяють покращенню клінічного ефекту від введення препарату.
З метою усунення міжбрівних зморшок препарат, як правило, вводять у m.corrugator supercilii і m.procerus, які беруть участь у їх формуванні. Для визначення місця ін'єкції пацієнта просять нахмуритися, у цей момент добре пальпується m.corrugator, при цьому точка найбільш вираженої м'язової активності повинна знаходитися на 0,5 см вгору від верхнього медіального краю брови.

Аналогічним чином проводять розмітку на іншій стороні. Голка вводиться у товщу черевця, напрямок голки — або під кутом 45° спереду назад, медіально, або під кутом 90°. Глибина введення голки — 7–10 мм. Якщо голка упреться в надкістницю, її треба витягнути на 1 мм і після цього ввести препарат. У ряду пацієнтів (більшості чоловіків і ряду жінок) m.procerus у своїй медіальній частині дуже широка, утворює глибоку і довгу міжбрівну борозну, що вимагає додаткового введення по 2,5–5 ОД у точки, розташовані на 5–7 мм вище первинних точок. Глибина введення голки — 2–3 мм, напрямок — вертикально вниз. Точка введення в m.procerus розташовується в центрі лінії, що з'єднує медіальні краї брів. У кожну відзначену точку вводять від 2,5 до 7,5 ОД препарату залежно від віку і статі. Положення голки — спереду назад, глибина введення голки — 2–3 мм. Загальна кількість препарату, введеного в цю область, як правило, не перевищує 25 ОД.

Дія препарату розвивається на 2–7-й день після процедури і зберігається 3–6 міс. Для стійкого клінічного ефекту необхідно вводити препарат у зазначених дозах через 3–6 міс.
Максимальна сумарна доза препарату не повинна перевищувати 250 ОД на одну процедуру.
Правила приготування і введення розчину для ін'єкцій
При розведенні препарату забороняється відкривати флакон, видаляючи пробку. Перед розведенням вмісту флакона центральна частина гумової пробки повинна бути оброблена спиртом. Для проколу використовують стерильну голку розміром 23–25 G. Для розведення вмісту флакона використовують 0,9% розчин натрію хлориду для ін'єкцій в об'ємі 2–4 мл. Розчинник слід вводити акуратно, легкими обертальними рухами флакона, перемішуючи порошок з розчинником протягом однієї хвилини. Кількість використовуваного розчинника повинна забезпечувати можливість введення всіх рекомендованих доз (в ОД) препарату. Грубе струшування і утворення піни може призвести до денатурації препарату. Якщо не спостерігається втягування розчинника у флакон під дією вакууму, флакон знищують. Отриманий розчин являє собою прозору, безбарвну або злегка жовтувату рідину без сторонніх включень, можлива легка опалесценція.

Після розведення препарат можна зберігати в холодильнику при температурі від 2 до 8 °C не більше 4 год до використання. Приготований ін'єкційний розчин вводять інсуліновим шприцем з незнімною голкою діаметром 0,27–0,29 мм. Положення пацієнта при введенні препарату в м'язи обличчя і шиї — сидячи на стільці, потилиця зафіксована.