Моно Мак

Антиангінальне, судинорозширювальне.

Периферичний вазодилататор з переважним впливом на венозні судини, антиангінальний засіб. Викликає зменшення потреби міокарда в кисні за рахунок зменшення переднавантаження (розширення периферичних вен і зменшення притоку крові до правого передсердя) і постнавантаження (зменшення ОПСС), а також має безпосередню коронаророзширювальну дію. Сприяє перерозподілу коронарного кровотоку в області з пониженим кровопостачанням. Підвищує толерантність до фізичного навантаження у хворих з ІХС, стенокардією. При серцевій недостатності сприяє розвантаженню міокарда за рахунок зменшення переднавантаження. Знижує тиск у малому колі кровообігу.

Після прийому внутрішньо ізосорбід-5-мононітрат швидко і повністю абсорбується з ШКТ. Біодоступність становить 90-100%. Концентрація в плазмі прямо пропорційна дозі.

Ізосорбід-5-мононітрат майже повністю біотрансформується в печінці з утворенням неактивних метаболітів.

Виводиться нирками переважно у вигляді метаболітів, 2% - у незміненому вигляді. T1/2 становить 4-5 год.

Для дорослих:

- Профілактика нападів стенокардії.
- Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії), деякі форми легеневої гіпертензії та легеневого серця (у складі комбінованої терапії).

- Гострі порушення кровообігу (шок, судинний колапс);
- Кардіогенний шок у випадках, коли не забезпечується високе кінцеве діастолічне тиск у лівому шлуночку шляхом застосування внутрішньоаортальної контрпульсації або за рахунок введення препаратів, що мають позитивну інотропну дію;
- Виражена артеріальна гіпотензія (систолічний АТ менше 90 мм рт.ст., діастолічний - менше 60 мм рт.ст.);
- Одночасний прийом силденафілу (інгібітора ФДЕ);
- Підвищена чутливість до нітратів.

Не застосовують для купірування нападів стенокардії. З обережністю застосовують при підвищеному внутрішньочерепному тиску.

У період терапії необхідний контроль АТ і ЧСС.

У період застосування ізосорбіда мононітрату слід виключити вживання алкоголю.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами

У період лікування не рекомендується водити транспортні засоби і займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають швидких психомоторних реакцій.

З боку серцево-судинної системи: часто - тахікардія, ортостатична гіпотензія; нечасто - "парадоксальне" посилення нападів стенокардії; колапс (іноді супроводжується брадіаритмією і непритомністю); частота невідома - виражене зниження АТ.

З боку нервової системи: дуже часто - "нітратний" головний біль; часто - сонливість, запаморочення; рідко - ішемія мозку.

З боку травної системи: нечасто - нудота, блювання; дуже рідко - печія.

З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто - шкірні алергічні реакції (в тому числі висип), "припливи" крові до шкіри обличчя; дуже рідко - ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса-Джонсона; частота невідома - ексфоліативний дерматит.

Загальні порушення: часто - астенія, розвиток толерантності (в т.ч. перехресної до інших нітратів). Для запобігання розвитку толерантності слід уникати безперервного застосування високих доз ізосорбіда мононітрату.

Тривале застосування ізосорбіда мононітрату може викликати перехідну гіпоксемію внаслідок відносного перерозподілу кровотоку в гіповентильовані альвеолярні ділянки (у пацієнтів з ІХС - може призводити до ішемії міокарда).

Симптоми:

Зниження артеріального тиску з ортостатичною дисрегуляцією, рефлекторна тахікардія і головний біль. Може розвиватися астенія, запаморочення, "припливи" жару, нудота, блювання і діарея.

У високих дозах (більше 20 мг/кг маси тіла) слід очікувати появи метгемоглобінемії. ціанозу, диспное через утворення нітрит-іонів внаслідок метаболізму ізосорбіда мононітрату.

Дуже високі дози можуть призводити до підвищення внутрішньочерепного тиску з виникненням церебральних симптомів.

При хронічному передозуванні можливо підвищення рівня метгемоглобіну, хоча клінічне значення цього ще остаточно не встановлено.

Терапія:

Окрім загальних рекомендацій, таких як промивання шлунка і укладання пацієнта в горизонтальне положення (ноги високо підняті) слід контролювати основні показники життєвих функцій і при необхідності коригувати. Пацієнтам з вираженою артеріальною гіпотензією і/або в стані шоку слід вводити рідину; в виняткових випадках для поліпшення кровообігу можна проводити інфузії норадреналіну і/або допаміну.

Введення епінефрину (адреналіну) і споріднених сполук протипоказано.

Залежно від ступеня тяжкості, в випадках метгемоглобінемії застосовуються наступні антидоти:
1. вітамін С: 1 г внутрішньо або в формі натрієвої солі внутрішньовенно;
2. метиленовий синій: до 50 мл 1% розчину метиленового синього внутрішньовенно;
3. толуїдин синій: спочатку 2-4 мг/кг маси тіла строго внутрішньовенно; потім, при необхідності можливі повторні введення по 2 мг/кг маси тіла з інтервалом між введеннями в одну годину;
4. оксигенотерапія. гемодіаліз, обмінне переливання крові.

При одночасному застосуванні з адсорбентами, в'яжучими і обволікаючими засобами зменшується абсорбція ізосорбіда мононітрату.

При одночасному застосуванні з антихолінергічними засобами можливі порушення пам'яті і уваги у пацієнтів похилого віку.

При одночасному застосуванні вазодилататорів, блокаторів кальцієвих каналів, трициклічних антидепресантів, етанолу можливе посилення гіпотензивного ефекту.

При одночасному застосуванні з антигіпертензивними препаратами, бета-адреноблокаторами, нейролептиками, інгібіторами ФДЕ (в т.ч. силденафілом, варденафілом, тадалафілом) можливе посилення гіпотензивного ефекту.

При одночасному застосуванні з дигідроерготаміном можливе збільшення концентрації і посилення дії дигідроерготаміну.

При одночасному застосуванні з норадреналіном терапевтична дія норадреналіну зменшується.

Одночасне застосування ізосорбіда мононітрату з ріоцигуатом, стимулятором розчинної гуанілатциклази, протипоказано, оскільки може викликати гіпотензію.

Таблетки по 20 і 40 мг.
По 10 таблеток у блістері, 3 або 5 блістерів разом з інструкцією по застосуванню в картонній пачці.