Ізосорбіду мононітрат

Антиангінальне, судинорозширювальне.

Периферичний вазодилататор з переважним впливом на венозні судини. Чинить судинорозширювальну та антиангінальну дію.

Діє на молекулярному рівні за рахунок утворення оксиду азоту (NO) та циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ), зменшення вмісту кальцію в клітинах гладких м'язів.

Знижує переднавантаження (за рахунок розширення периферичних вен) і постнавантаження (внаслідок зниження загального периферичного судинного опору), зменшує потребу міокарда в кисні, розширює коронарні артерії та покращує коронарний кровотік, сприяє його перерозподілу в ішемізовані області, зменшує кінцевий діастолічний об'єм лівого шлуночка та знижує систолічне напруження його стінок. Підвищує толерантність до фізичного навантаження пацієнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС), знижує тиск у малому колі кровообігу, сприяє регресії симптомів при набряку легень.

Ізосорбіду мононітрат викликає релаксацію мускулатури бронхів, сечовивідних шляхів, м'язів жовчного міхура, жовчовивідних шляхів та стравоходу, а також тонкої і товстої кишки, включаючи сфінктери.

При прийомі внутрішньо ізосорбіду мононітрат антиангінальний ефект проявляється вже через 30 хвилин і триває 2–6 годин.

Швидко і повністю всмоктується після прийому внутрішньо. Біодоступність становить від 90 до 100%. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається приблизно через 1–1,5 години. Терапевтична концентрація ізосорбіду мононітрату в крові досягається через 30 хвилин і становить 250 нг/мл, протягом 4-ї години — 414 нг/мл, протягом 12-ї години — 199 нг/мл (тобто падіння концентрації повільне). Ізосорбіду мононітрат практично повністю метаболізується в печінці, не піддається ефекту «первинного проходження» через печінку. Метаболіти — фармакологічно неактивні. Ізосорбіду мононітрат виводиться нирками майже виключно у вигляді метаболітів. Приблизно 2% виводиться в незміненому вигляді. Нирковий кліренс становить 1,8 л/хв. Період напіввиведення становить 4–5 год.

Недостатність функції печінки і нирок не чинить значного впливу на фармакокінетику препарату. Ефективність варіює відповідно до індивідуальної чутливості.

Описано розвиток толерантності, а також перехресної толерантності з іншими нітросполуками при тривалому безперервному лікуванні високими дозами ізосорбіду мононітрату. Щоб запобігти зниженню або втраті ефективності, слід уникати безперервного прийому високих доз препарату.

Для дорослих:

Показання до застосування внутрішньо такі ж, як для ізосорбіду динітрату. При важкій стенокардії, ангінозному статусі (затяжному нападі стенокардії), гіпертензії в легеневому (малому) колі кровообігу (підвищеному тиску в судинах легень) вводять внутрішньовенно.
При гострій лівошлуночковій недостатності більш швидку і безпосередню дію чинить нітрогліцерин.

Гіперчутливість. З обережністю. Для всіх форм (зіставляючи ризик і користь) - геморагічний інсульт, нещодавно перенесена ЧМТ, гострий інфаркт міокарда (ризик зниження АТ і тахікардії, які можуть посилити ішемію), глаукома (ризик підвищення внутрішньоочного тиску), важка анемія, тиреотоксикоз, артеріальна гіпотензія з низьким систолічним АТ (може погіршити стан, викликавши парадоксальну брадикардію і напади стенокардії), ГКМП (можливе частішання нападів стенокардії), важка ниркова недостатність, печінкова недостатність (ризик розвитку метгемоглобінемії), вагітність, період лактації, дитячий вік (безпека застосування не встановлена).

Для пролонгованих лікарських форм для прийому внутрішньо - підвищена перистальтика ШКТ, синдром мальабсорбції.

Не застосовують для купірування нападів стенокардії. З обережністю застосовують при підвищеному внутрішньочерепному тиску.

У період терапії необхідний контроль АТ і ЧСС.

У період застосування ізосорбіду мононітрату слід виключити вживання алкоголю.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами

У період лікування не рекомендується водити транспортні засоби і займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають швидких психомоторних реакцій.

З боку ССС: головний біль, запаморочення, гіперемія шкіри обличчя, відчуття жару, тахікардія, зниження АТ. У рідкісних випадках - посилення нападів стенокардії (парадоксальна реакція) і колапс.

З боку травної системи: нудота, блювання, можлива поява відчуття легкого печіння язика, сухість у роті.

З боку нервової системи: скутість, сонливість, нечіткість зору, зниження здатності до швидких психічних і рухових реакцій (особливо на початку лікування). У рідкісних випадках - ішемія мозку.

Алергічні реакції: шкірний висип. Інші: розвиток толерантності (в т.ч. перехресної до ін. нітратів), ексфоліативний дерматит. Передозування. Симптоми: колапс, непритомні стани, головний біль, запаморочення, серцебиття, зорові розлади, гіпертермія, судоми, гіперемія шкіри, підвищене потовиділення, нудота, блювання, діарея, метгемоглобінемія (ціаноз, аноксія - зазвичай при хронічному передозуванні), гіперпное, диспное, брадикардія, підвищення внутрішньочерепного тиску, параліч, кома.

Лікування: промивання шлунка; при метгемоглобінемії - внутрішньо або в/в аскорбінова кислота 1 г, в/в 1% розчин метилтіонінію хлориду 1-2 мг/кг (до 50 мл); оксигенотерапія, гемодіаліз, обмінне переливання крові. Симптоматична терапія при вираженому зниженні АТ - в/в фенілефрин (епінефрин і родинні йому сполуки малоефективні).

Симптоми:

Зниження АТ з ортостатичною дисрегуляцією, рефлекторна тахікардія і головний біль. Може з'явитися слабкість, запаморочення, «припливи» жару, нудота, блювання і діарея.

У високих дозах (більше 20 мг/кг маси тіла) слід очікувати появи метгемоглобінемії, ціанозу, диспное і тахіпное через утворення нітрит-іонів внаслідок метаболізму ізосорбіду мононітрату.

Дуже високі дози можуть призводити до підвищення внутрішньочерепного тиску з виникненням церебральних симптомів.

При хронічному передозуванні можливе підвищення рівня метгемоглобіну, хоча клінічне значення цього ще остаточно не встановлено.

Лікування:

Окрім загальних рекомендацій, таких як промивання шлунка і укладання пацієнта в горизонтальне положення з піднятими ногами, слід контролювати основні показники життєво важливих функцій і за необхідності коригувати. Пацієнтам з вираженою артеріальною гіпотензією і/або в стані шоку слід відновити об'єм циркулюючої крові; в виняткових випадках для поліпшення кровообігу можна проводити інфузії норадреналіну (норепінефрину) і/або допаміну.

Введення епінефрину (адреналіну) і родинних сполук протипоказано.

Залежно від ступеня тяжкості, у випадках метгемоглобінемії застосовуються такі антидоти:

1.      Аскорбінова кислота: 1 г внутрішньо або у формі натрієвої солі внутрішньовенно;

2. Оксигенотерапія, гемодіаліз, обмінне переливання крові.

При одночасному застосуванні з адсорбентами, в'яжучими і обволікаючими засобами зменшується абсорбція ізосорбіду мононітрату.

При одночасному застосуванні з антихолінергічними засобами можливі порушення пам'яті і уваги у пацієнтів похилого віку.

При одночасному застосуванні вазодилататорів, блокаторів кальцієвих каналів, трициклічних антидепресантів, етанолу можливе посилення гіпотензивного ефекту.

При одночасному застосуванні з антигіпертензивними препаратами, бета-адреноблокаторами, нейролептиками, інгібіторами ФДЕ (в т.ч. силденафілом, варденафілом, тадалафілом) можливе посилення гіпотензивного ефекту.

При одночасному застосуванні з дигідроерготаміном можливе збільшення концентрації і посилення дії дигідроерготаміну.

При одночасному застосуванні з норадреналіном терапевтична дія норадреналіну зменшується.

Одночасне застосування ізосорбіду мононітрату з ріоцигуатом, стимулятором розчинної гуанілатциклази, протипоказано, оскільки може викликати гіпотензію.

Таблетки по 20 мг і 40 мг.

По 10 таблеток у контурну чарункову упаковку.
По 1, 2, 3 або 5 контурних чарункових упаковок разом з інструкцією із застосування в пачку з картону.